Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Марта 2014 в 12:12, курсовая работа
Державне підприємство являє собою організаційно правову форму підприємства, заснованого на державній власності. Визначення державне вказує, що дане підприємство має особливості правового становища порівняно з недержавним підприємництвом. Ці особливості обумовлені способом відмежування функцій власника від функцій управління майном в державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об’єктом права державної власності. Підприємству як суб’єкту права це майно належить на праві повного господарського відання. Дане право вужче, ніж право власності. Обсяг його залежить від цільового призначення відповідного майна. Державне підприємство володіє, користується і розпоряджається цим майном.
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………ст.5
Розділ 1.Особливості та умови функціонування державного підприємництва
Суть, функції та принципи діяльності державних підприємств……......ст.7
Пріоритетні галузі державного підприємництва…………………….....ст.14
Фонди державних підприємств, організація їх відтворення………..…ст.16
Розділ 2. Основи функціонування державних підприємств в сучасних умовах
2.1 Держава, як самостійний господарюючий суб’єкт державного підприємництва………………………………………………………………....ст.24
2.2 Проблеми та перспективи розвитку державного підприємництва в Україні…………………………………………………………………………..ст.31
2.3 Шляхи підвищення ефективності діяльності державних підприємств…ст.35
Висновки………………………………………………………………………...ст.46
Список використаної літератури…………………………………………..…ст.48
Органічною складовою організації економічної діяльності підприємства є внутрігосподарський розрахунок. Він охоплює систему економічних відносин внутрішніх підрозділів - цехів, відділів, дільниць, бригад - між собою і підприємством у цілому. Його основою є відповідальність структурних підрозділів підприємства за підвищення якості виробів і послуг та їх економічну ефективність. Сьогодні необхідно надати колективу широкі повноваження у прийнятті рішень.
Внутрігосподарський розрахунок удосконалюється на основі застосування системи
фондоутворюючих показників і регулюється
стандартом підприємства. Фондоутворюючі
показники для цеху обов'язкові для виконання.
Вони є основою оцінки його роботи, визначають
розмір премій і заохочення. Це такі показники:
1) зростання продуктивності праці, %;
2) зниження собівартості продукції, %;
3) виробництво продукції з урахуванням
комплексної здачі її на склад, нормо-
год.;
4) фондовіддача, грн.;
5) норматив незавершеного виробництва,
грн.;
6) ритмічність здачі продукції, %.
Для виявлення резервів і розробки заходів
щодо підвищення ефективності виробництва
застосовуються розрахункові показники:
1) чисельність працюючих;
2) фонд зарплати;
3) обсяг товарної (реалізованої) продукції,
послуг;
4) середньорічна вартість основних виробничих
фондів.
Прогресивною формою внутрігосподарського розрахунку є колективний підряд нова форма реалізації самостійності і відповідальності. Вона означає, що між підрозділами підприємства й адміністрацією укладається договір на виробництво продукції, послуг, а також умови оплати праці. Обидві сторони несуть матеріальну відповідальність за виконання умов підряду. Заробіток кожного залежить від особистого вкладу в кінцеві результати, загального успіху колективу [1,48c.].
На період переходу до ринку у сфері державного підприємництва залишаються: оборонна промисловість і оборона, залізничний, трубопровідний і авіатранспорт, лінії електро- і газомереж, зв'язок, сфера добування і обороту дорогоцінних каменів, металу, стратегічних матеріалів і валюти. Держава залишає за собою монополію інвестування цих сфер. Державний статус відповідно зберігатимуть корпорації і компанії, які створюватимуться у сфері залізничного транспорту, Морфлоту, телеграфного зв'язку, пошти, й існуючі "Авіалінії України", "Укррічфлот", "Укрдержстрах, телерадіомовна компанія України, Національне космічне агентство України. Декретом Кабінету Міністрів України від ЗІ грудня 1992 р. "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій і структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" було затверджено, що в перелік підприємств, які не підлягають приватизації, входять: майно органів державної влади і управління, майно Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Прикордонних військ, правоохоронних і митних органів, об'єкти Національного космічного агентства України; золотий і валютний фонди та запаси; державні матеріальні ресурси; емісійна система; підприємства й установи, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів; телевізійні та радіотрансляційні центри; підприємства геологічної, картографічної, гідрометеорологічної служби, служби контролю за станом навколишнього природного середовища; об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесами; об'єкти культури, мистецтва, архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнонаціонального значення; об'єкти державних систем стандартизації, метрології та сертифікації продукції; підприємства по виготовленню та ремонту усіх видів зброї, підприємства, що виробляють вибухові, сильнодіючі речовини та проводять буро підривні роботи; підприємства по випуску наркотичних, бактеріологічних, біологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів; автомобільні шляхи загальнодержавного користування; метрополітени, міський електротранспорт; магістральні лінії електропередач, нафто - і газопроводи, трубопровідний транспорт; об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст; меліоративні та захисні споруди і водосховища; підприємства, що виготовляють спирт, вина, лікеро-горілчані вироби; хлібоприймальні і хлібозаготівельні підприємства; портові споруди; підприємства соляної промисловості; підприємства з лісовідновлення; рибокомбінати. До майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається, належать радіотелевізійні передавальні центри та об'єкти, що становлять загальнодержавну систему зв'язку, магістральні лінії електропередачі, магістральні трубопроводи, магістральні залізниці, автомобільні шляхи державного значення, метрополітени; водоймища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди; об'єкти Національного космічного агентства; гідро - і атомні електростанції; протирадіаційні споруди та деякі інші об'єкти.
Структура фондів підприємства. Фонди державного підприємства
- це сукупність матеріальних і грошових
ресурсів, цінних паперів, які створюються
і використовуються у процесі його розширеного
відтворення для забезпечення його життєдіяльності.
До складу фондів підприємства входять
основні та оборотні фонди, фонди обігу,
резервні й страхові фонди, а також інші
матеріальні цінності й фінансові ресурси.
Отже, вони становлять матеріально-технічну
базу й кошти, тобто майно державного підприємства.[1,55c.]
Підприємство самостійно здійснює права
володіння, користування і розпорядження
цим майном. Відповідно до Закону "Про
підприємства" воно має право будинки,
споруди, устаткування, транспортні засоби,
інвентар, сировину та інші матеріальні
цінності передавати, продавати, обмінювати,
здавати в оренду, надавати безкоштовно
у тимчасове користування або позику,
а також списувати їх із балансу, якщо
вони зношені або морально застаріли.
Структура фондів відображає закон взаємозв'язку
різних елементів, систему їх взаємодії
у межах єдиного цілого. Основні фонди
- це засоби праці, які багаторазово беруть
участь у процесі виробництва, тривалий
час зберігають повністю або частково
свою натуральну форму, а їхня вартість
переноситься на вироблений продукт частинами
у процесі їхнього зношування. Перенесення
це здійснюється шляхом амортизації й
утворення амортизаційного фонду.
Необхідно враховувати також фактор морального
зношування, у зв'язку з чим засоби праці
повинні бути заміщені ще до їхнього фізичного
зношування, оскільки відбувається безперервний
процес створення нового, технічно досконалішого
виробничого обладнання.
Йдеться про будинки, споруди, виробниче
обладнання, верстати і т.д., а також про
інфраструктуру (виробничу, соціальну,
екологічну). [1,56c.]
Основні фонди включають виробничі й невиробничі. Виробничі основні фонди
- це засоби праці, які функціонують у виробничому
процесі (будівлі та споруди виробничого
призначення, передавальне обладнання,
силові та робочі машини й устаткування,
транспортні засоби тощо). Вони поділяються
на активну частину - силові машини, робочі
машини й устаткування, прилади, інструменти
й пасивну частину - будів лі, споруди, інвентар,
які впливають на виробничий процес опосередковано.
Невиробничі основні фонди - засоби праці, які безпосередньо не
беруть участі у виробничому процесі,
а задовольняють побутові й культурні
потреби (житлові будинки, об'єкти охорони
здоров'я, дитсадки, клуби і т.д.).
Оборотні фонди - це предмети праці, які
використовуються у виробництві. Вони
являють собою частину продуктивних фондів,
які використовуються у кожному циклі
виробництва, і їхня вартість повністю
переноситься на виготовлений продукт.
На практиці оборотні фонди складають
три групи: 1) виробничі запаси; 2) незавершене
виробництво (предмети праці у виробництві,
півфабрикати); 3) витрати майбутніх періодів.
Фонди обігу - це сукупність усіх засобів,
які обслуговують сферу обігу. Вони включають:
готову продукцію на складах підприємства,
товари відвантажені, грошові кошти у
касі, банку, на рахунках, а також ресурси,
які необхідні для реалізації готової
продукції, її зберігання, доведення до
якості, яка відповідає вимогам споживачів,
інші ресурси, які використовуються для
обслуговування постачання і продажу
готової продукції.
Оборотні фонди і фонди обігу, виражені у грошах - це оборотні засоби. За джерелами формування їх розрізняють таким чином: власні оборотні засоби - формуються за рахунок власних коштів підприємства, його прибутку, а також коштів міністерств, відомств, в особливих випадках - із бюджету (готова продукція, гроші у банку, товари, відвантажені зі складів підприємства, зарплата); позичкові (залучені) оборотні засоби - створюються за рахунок кредитів банків та інших кредиторів, вони покривають додаткові потреби підприємства.
За принципами організації оборотні
засоби діляться на:
нормовані - всі оборотні фонди й готова
продукція, що є на складі підприємства
(виробничі запаси, незавершене виробництво,
витрати майбутніх періодів, готова продукція
та інші товарно-матеріальні цінності).
ненормовані - всі інші засоби у сфері
обігу (відвантажена продукція, грошові
кошти і кошти на рахунках). Слід зазначити,
що обґрунтоване визначення нормативів
запасів готової продукції, грошових ресурсів
є необхідною умовою безперервності кругообороту
фондів підприємства, підвищує їхню ефективність
[1,57c.].
Основні фонди й оборотні засоби утворюють
статутний фонд . підприємства, рух якого
знаходить відображення у самостійному
балансі.
Відтворення фондів підприємства - це
безперервне їх відновлення, яке забезпечує
постійне повторення процесу виробництва.
У ході відтворення фондів відновлюються
і розвиваються їхні складові елементи
як за натуральною формою, так і за вартістю,
змінюється структура фондів і одночасно
відбувається відновлення та розвиток
їх як економічного відношення. У ході
повторення і відновлення виробництва
фонди підприємства знаходяться у кругообороті.
Кругооборот фондів - це їх рух, у процесі
якого вони проходять три взаємозалежних
стадії, втілюючись на кожній з них у відповідну
матеріальну форму: засобів виробництва,
готової продукції і грошових коштів.
На першій стадії підприємство купує
засоби виробництва і робочу силу (грошова
форма фондів перетворюється в товарну),
на другій - відбувається процес виробництва
(продуктова Форма фондів перетворюється в товарну),
на третій - реалізується вироблений продукт
(товарна форма фондів перетворюється
у свою початкову форму - грошову, кругообіг
завершений). Від безперебійного кругообороту
значною мірою залежить нормальний хід
відтворення фондів підприємства, його
ритмічність, надходження кінцевого продукту
на потреби особистого й виробничого споживання.
Наприклад, у разі використання неякісної
сировини підприємство одержить неякісний
товар, який не буде реалізовуватися. Отже,
проблема якості товару - головна. Ефективність
на другій стадії пов'язана, зокрема, із
скороченням часу робочого періоду, що
вимагає застосування прогресивної техніки
та технології, комп'ютеризації виробництва
тощо. На третій стадії існують проблеми
транспортування, зберігання, реалізації
продукції. Раціональне їх вирішення може
у декілька разів збільшити прибуток,
зарплату, фонди нагромадження і споживання.[1,58c.]
У процесі відтворення фондів їх кругооборот
постійно повторюється. Кругооборот як
періодично повторюваний процес, а не як окремий акт,
у якому авансована вартість повертається
до своєї вихідної форми, називається
оборотом фондів. Швидкість обороту фондів
(n) прийнято визначати числом їх оборотів,
які відбулися за певний період, як правило,
за рік (О), і тривалістю одного обороту
(о). Залежність між цими показниками можна
виразити формулою:
n=O/o
Сьогодні вся маркетингова діяльність підприємства повинна бути спрямована на скорочення обігу, часу, протягом якого готова продукція знаходиться на складах, терміну транспортування її до споживача, часу реалізації готової продукції, часу, протягом якого відбувається придбання нових засобів виробництва. Все це впливає на продуктивність праці, собівартість, рентабельність.
Фізичний і моральний знос .У процесі кругообороту основні виробничі
фонди зазнають фізичного й морального
зносу. У 1990 р. знос промислово-виробничих
фондів у промисловості України складав
48,7%, в енергетиці - 40,4, у паливній промисловості
- 46,9, у вугільній - 65,5, у чорній металургії
- 61,4, у машинобудуванні - 47, у хімічній
і нафтохімічній промисловості - 55, у промисловості
будівельних матеріалів - 48,3, у легкій
промисловості - 42 і харчовій - 43%. Після
1990 р. стан промислово-виробничих фондів
значно погіршився. Фізичний знос - це
матеріальне зношування машин, обладнання,
ЕОМ, комп'ютерів, інструментів, будівель
і споруд, інших засобів праці в результаті
поступової втрати окремими елементами
своїх техніко-виробничих властивостей,
своєї споживної вартості. Фізичний знос
є наслідком впливу виробничих навантажень,
атмосферних умов, змін у будові матеріалу,
з якого виготовлені знаряддя праці. В
економічному значенні фізичний знос
є процес перенесення вартості на готовий
продукт тією середньою мірою, якою основні
виробничі фонди втрачають свою споживну
вартість.
Крім фізичного зносу, основні виробничі
фонди зазнають і морального зносу. Моральний
знос - це втрата засобами праці (машинами,
обладнанням, ЕОМ, комп'ютерами, інструментами)
частини вартості через конструктивне
старіння, винайдення нових засобів праці
незалежно від фізичного зносу. Матеріальною
основою морального зносу є НТП.
Амортизація Існують дві форми морального зносу:
1) коли старі засоби праці втрачають частину
первісної вартості, бо нові засоби праці
такої ж конструкції виробляються дешевше
внаслідок зростання суспільної продуктивності
праці в галузях, що їх виготовляють. У
результаті на готовий продукт переноситься
їхня менша вартість;
2) коли у виробництво впроваджуються принципово
нові, економічніші машини й устаткування,
новітня технологія, а старі засоби праці
і технології вже не забезпечують досягнутого
рівня суспільне необхідної праці на виробництво
певної продукції. При цьому на одиницю
виробленої продукції переноситься менша
величина вартості основних виробничих
фондів. Наприклад, якщо за допомогою принципово
нової машини виробляється у два рази
більше продукції (чи надається послуг),
ніж за допомогою застарілої техніки,
то на одиницю продукту (послуги) буде
переноситися менша кількість вартості
застарілих фондів. Це скорочує тривалість
циклу обороту основних виробничих фондів.
Щоб забезпечити своєчасне й повне оновлення
основних виробничих фондів, запроваджуються норми амортизації, що враховують фізичний
і моральний знос. Амортизація - це процес
поступового перенесення вартості засобів
праці у міру зносу їх на вироблений продукт
і використання цієї вартості для наступного
відтворення (заміщення, відновлення)
засобів праці. Вартісне зношування є
грошовим виразом фізичного і морального
зносу.
Перенесена вартість являє собою частину
собівартості продукції яка після реалізації
надходить підприємству у вигляді частини
виручки, що зараховується на спеціальний
грошовий фонд (амортизаційний фонд). Амортизаційний
фонд - це фонд грошових ресурсів, що утворюється
за рахунок амортизаційних відрахувань
і призначається для повного відновлення
(реновації) основних фондів. За натуральною
формою відшкодування зношування основних
фондів здійснюють у процесі нового капітального
будівництва та капітального ремонту
основних фондів. [1,105c.]
Слід зазначити, що амортизація відшкодовує зношування фондів лише у процесі виробництва. За рахунок амортизації не відшкодовуються основні фонди, зруйновані гад час стихійного лиха, війни, невстановлене устаткування, а також основні фонди, які тривалий час перебувають у капітальному ремонті.
Амортизація нараховується при введенні в дію нових цехів, дільниць, відділків. З метою створення економічних передумов для оновлення основних фондів установлюється норма амортизації. Це - відношення річного обсягу амортизаційних відрахувань до середньорічної вартості основних фондів, виражене у відсотках. Норми амортизації визначаються на основі строків служби фондів, які залежать від їх довговічності, фізичного й морального зносу, фактичного віку засобів праці, затрат на капітальний ремонт, модернізацію. Водночас на підприємствах деяких галузей, специфічні умови яких не дають можливості визначати амортизаційні відрахування у відсотках за вартістю основних фондів, норма амортизації встановлюється до іншої бази. Наприклад, у вугільній, гірничодобувній, нафтодобувній промисловості норма амортизації визначається у грошах на тонну видобутого продукту.
З 1 січня 1988 р. норми амортизації встановлюються тільки на повне відновлення (реновацію) основних фондів із урахуванням їхньої балансової вартості, строку служби, виручки від реалізації вибулих основних фондів (ліквідаційної вартості).
Норма амортизації складається з двох частин: норми на реновацію (повне відновлення) і норми на капітальний ремонт. Ці частини взаємозв'язані і взаємозалежні. Так, чим коротший строк служби засобів праці, тим за інших рівних умов менша потреба у ремонті, а отже, й нижча частка амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт.
Информация о работе Основи функціонування державних підприємств в сучасних умовах