Оновлення парку обладнання на підприємстві: необхідність, організація, результати

                                                    PI=tCFt(1+Кд)t:І.                                               (25)

Вкладення коштів у придбання нової техніки  буде ефективним, якщо індекс рентабельності буде більшим одиниці (РІ>1), а коли PI<1, таке придбання збиткове.

Сутність  розрахунку внутрішньої норми рентабельності (IRR) при аналізі ефективності вкладень полягає в наступному: IRR показує  очікувану доходність інвестування, а, значить, і максимально допустимий рівень витрат, які можуть бути асоційовані  з даним придбанням. Наприклад, якщо придбання нової техніки повністю фінансується за рахунок кредиту  банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської  процентної ставки, перевищення якої робить придбання збитковим.

Розрахунок IRR проводиться методом послідовних  наближень величини NPV до нуля при  різних ставках дисконту. На практиці визначення IRR проводиться за формулою

                                                          IRR=A+a(B-A)(a-b) ,                                            (26)

де А –  ставка дисконту, при якій NPV позитивна;

     В – ставка дисконту, при якій NPV – від’ємна;

     a - величина позитивної NPV при ставці  дисконту А;

     b - величина від’ємної  NPV при  ставці дисконту В.

Якщо значення IRR варіанту придбання нової техніки  більше за існуючу ставку рефінансування банків і більше за IRR альтернативних пропозицій, то аналізований варіант  нової техніки є ефективним.

Термін, протягом якого підприємство може відшкодувати початкові затрати, забезпечивши при  цьому бажаний рівень доходності, називається терміном окупності  вкладень (РР) Це один із досить простих  та доступних в користуванні показників. Він дає можливість отримати додаткову  інформацію про вкладення та визначити  той термін, за який кумулятивна  сума грошових чистих надходжень дорівнюватиме  сумі затрачених коштів на придбання  нової техніки. Загальна формула  для розрахунку РР має такий вигляд

                                             PP=ICFt(s) ,                                                      (27)

де РР –  термін окупності (років);

    CFt(s)  - річна сума грошових надходжень  від експлуатації придбаного  виду 

                техніки.

Індекс (s) при  знаменникові CFt свідчить про можливість двоякого підходу до визначення величини CFt . Перший підхід можливий у випадку  рівномірних однакових по величині щорічних грошових надходжень. Тоді обсяг  вкладень ділиться на величину річних надходжень. Другий підхід має місце, коли грошові надходження від  експлуатації придбаного засобу виробництва  суттєво відрізняються по роках. В такому разі РР розраховується прямим підрахунком років, протягом яких вкладення  коштів буде відшкодоване кумулятивним доходом (наростаючим підсумком). Дуже часто при розрахунку РР враховується дробова частина року, що робить його більш точним.

Врахування  фактора часу при розрахунку терміну  окупності вимагає дисконтування  грошових потоків по відповідній  ставці дисконту, а формула для  розрахунку дисконтованого терміну  окупності (DPP) має вигляд

                                             DPP=I:(t=1nCFt1+it:n).                                  (28)

Очевидно, що в разі дисконтування термін окупності  збільшується, тобто завжди РР>DPP[13;с. 172].

 

 

 

Розділ 3. Ефективність оновлення парку обладнання на підприємстві

Після впровадження нового обладнання на підприємстві, а  також попереднього аналізу доцільності  даного впровадження, визначають його результати. Тобто чи є ефективним впровадження нового обладнання на підприємстві.

Такими результатами оновлення парку обладнання на підприємстві є:

   1  підвищення якості продукції, що в свою чергу забезпечує і підвищення її конкурентоспроможності;

   2  менші затрати сировини та матеріалів на виготовлення продукції підприємством;

   3  менші затрати часу на виготовлення одиниці продукції.

Підвищення  якості продукції. Зрозуміло, що підприємство, що впроваджує нове обладнання прагне підвищити конкурентоспроможність своїх товарів чи послуг шляхом покращення їх якісних та технологічних властивостей, а також за рахунок зниження собівартості виробництва даного товару чи надання  послуги.

В свою чергу, якість продукції - це сукупність її споживчих властивостей, що здатні задовольняти потреби споживачів. Якісною вважається продукція, що відповідає вимогам стандартів і технічних  умов і задовольняє потреби споживачів [12; с. 391].

Значення підвищення якості продукції полягає в тому, що недостатній  рівень якості мас негативні економічні, соціальні та екологічні наслідки. Економічні наслідки полягають у  втратах матеріальних і трудових ресурсів, затрачених на виготовлення транспортування і збереження недоброякісної продукції, додаткові витрати на ремонт техніки; втрати у виробничій інфраструктурі (дороги, сховища, комунікації) тощо. Соціальні наслідки проявляються у зниженні темпів росту добробуту  населення, падінні престижу вітчизняних  товарів, зменшені прибутків підприємств  та ім. Екологічні наслідки –  це додаткові  втрати на очищення земельних ресурсів, водного і повітряного басейнів, на оздоровлення населення, втрати продуктивності сільськогосподарського виробництва  через складну екологічну ситуацію  та ін.

Рівень попиту на товар  чи послугу на ринку визначається її конкурентоспроможністю, яка в  свою чергу значною мірою характеризується споживчими властивостями цих товарів  та послуг та їх ціною та якістю[9;с. 59].

Конкурентноспроможність продукції  – це сукупність споживчих властивостей товару чи послуги, що характеризують його відмінність від виробу конкурента за ступенем відповідності  конкретним суспільним потребам із урахуванням  витрат на виготовлення цих товарів  та послуг. Показник конкурентоспроможності обчислюється як співвідношення її інтегрованого  технічного вимірника та аналогічного параметра  конкуруючого товару чи послуги. Якщо  це співвідношення є  більшим за одиницю, то такий товар  чи послуга має конкурентні переваги, тобто є конкурентоспроможним [2;с. 129]

Після впровадження нового обладнання на підприємстві значною мірою зменшуються  затрати сировини та матеріалів на виготовлення продукції порівнюючи з тими затратами, які понесло  підприємство до даного впровадження [10;с. 247].

Важливим результатом  впровадження нового обладнання на підприємстві є і зменшення затрат часу на виготовлення одиниці продукції порівнюючи її із тими затратами часу на виготовлення продукції до даного впровадження. Внаслідок цього за той час, що підприємство виготовляло певну  кількість товарів чи надавало послуги, після впровадження нового обладнання, воно буде виготовляти свою продукцію  в більшій кількості [8;с. 102].

Крім того, нове обладнання яке впроваджує підприємство є більш  вдосконаленим і ґрунтується  на новинках НТР, тому можна зробити  висновок, що воно позитивно впливає  на всю операційну діяльність підприємства.

 

Висновки

Отже, дослідивши дану проблематику по даній темі, можна  зробити такі висновки: 

   1. Основою нормального  функціонування підприємства є  наявність визначених засобів  і джерел. Одним із таких засобів  і є обладнання. Воно є однією  із складових основних виробничих  фондів, що  приймають участь у  процесі виробництва, являється  головною основою діяльності  будь-якого підприємства.  Проте і воно є невічним, і після тривалої його експлуатації потребує ремонту або повної його заміни на нове. Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей, в тому числі і обладнання, повинен передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції.

   2. Прогресивними формами  відтворення основних виробничих  фондів діючих підприємств є  технічне переозброєння, що передбачає  комплекс заходів по підвищенню  техніко-організаційного рівня виробництва,  його механізації й автоматизації  по модернізації, й заміні застарілого  та фізично зношеного обладнання  новим, більш продуктивним, та  реконструкція, тобто здійснюване  за єдиним проектом повне або  часткове переобладнання, перевлаштування  виробництва без побудови нових  і розширення діючих основних  цехів, однак з побудовою при  необхідності нових і розширенням  діючих допоміжних та обслуговуючих  підрозділів.

   3. Основним завдання  моделювання стратегії оновлення  парку обладнання на підприємстві  є необхідність розробки оптимальної  тактики заміни (збереження) обладнання  на плановий період, яка забезпечить  отримання максимально можливого  обсягу загального прибутку за  цей час, а також для кожного  року планового періоду потрібно  приймати рішення чи зберігати  наявне обладнання на даний  момент чи продати його й  придбати нове.

   4. Під зносом розуміють  втрату вартості обладнання внаслідок  науково-технічного прогресу, його  експлуатації, та внаслідок його  довготривалого зберігання.

   5. Розрізняють різні  види зносу, проте, найважливішими  є фізичний та моральний знос  обладнання. Фізичний знос, це знос  обладнання внаслідок його постійної  експлуатації в процесі виробництва,  а моральний знос – це знос  обладнання, внаслідок розробки  та впровадження нового, більш  вдосконаленого обладнання.

   6. Для того, що оцінити  рівень фізичного зносу використовують  такі методи: експертні (метод  ефективного віку, метод експертизи  стану), економіко-статистичні (метод  зниження дохідності, метод стадії  ремонтного циклу),  експериментально- аналітичні (метод зниження споживчих  властивостей, метод заелементарного  розрахунку, прямий метод).

   7.  Для того, щоб проаналізувати чи доцільно впроваджувати нове обладнання на підприємстві використовують багато різноманітних показників, проте  для учасників процесу експлуатації нової техніки найбільш суттєвими є показники надійності, довговічності та ефективності використання.

   8.  Підвищення якості продукції, що в свою чергу забезпечує і підвищення її конкурентоспроможності є одним із вагомих результатів оновлення парку обладнання на підприємстві.

   9. Після впровадження  нового обладнання на підприємстві  значною мірою зменшуються затрати  сировини та матеріалів на  виготовлення продукції порівнюючи  з тими затратами, які понесло  підприємство до даного впровадження.

   10.  Важливим результатом впровадження нового обладнання на підприємстві є і зменшення затрат часу на виготовлення одиниці продукції порівнюючи її із тими затратами часу на виготовлення продукції до даного впровадження.

Список використаних джерел.

   1.  Василенко В.  О., Ткаченко Т. І. Виробничий (операційний)менеджмент: Навч.посіб.вид.2-ге, випр. і доп./За  ред.. Василенка В.О. – Київ: Центр  навчальної літератури, 2005.- 532с.

   2. Гевко І.Б. Операційний  менеджмент:навч. посіб. – К.: Кондор, 2005. – 228с.

   3.  Гевко Р. Б., Гладич Б. Б. Павх І. І., Соломка  Т. П. Техніко-економічне обґрунтування  застосування машин, обладнання  і технологій. Навч. посіб. – Тернопіль:  ТАНГ, 2002. – 324с. 

   4. Герасимчук В.  Г. Розвиток підприємств: діагностика,  стратегія, ефективність. — К.: Вища  шк., 1995. — 265 с.

   5. Гупалов В. К.  Управление рабочим временем. —  М.: Финансы и статистика, 1998. —  240 с.

   6. Економіка підприємства: Збірн. практ. задач і конкретних  ситуацій: Навч. посібник / За ред.  С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 1999. — 328 с.

   7. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.  Покропивного. — 2-ге вид., перероб.  та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.

   8. Завіновська Г.  Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 200 с.

   9. Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С.  Практический менеджмент: В деловых  играх, хозяйственных ситуациях,  задачах и тестах: Учеб. пособие.  — М.: ИНФРА-М, 1998 — 367 с.

   10. Кожекин Г. Я., Синица А. М. Организация производства: Учеб. пособие. — Минск: Экоперспектива, 1998. — 334 с.

   11. Курочкин А. С.  Организация производства: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2001 — 216 с.

   12. Михайловська О.  В. Операційний менеджмент. Навч. посіб. – К.: Кондор, 2008. – 550с.

   13. Нормування праці:  Підручник / За ред. В. М. Данюка і В. М. Абрамова. — К.: 1995. — 208 с.

   14. Омельяненко Т.В.  Задорожна Н. В. Операційний  менеджмент:навч.-метод.посібник для  самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2005 р.-235с.