Оновлення парку обладнання на підприємстві: необхідність, організація, результати

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

 

Курсова робота

на тему:

«Оновлення парку обладнання на підприємстві: необхідність, організація, результати»

                                                                                            

 

 

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Організація  оновлення парку обладнання на підприємстві

      1.1  Суть та види обладнання…………………………………………………5

      1.2  Моделювання стратегії оновлення обладнання підприємства………...8

     Розділ 2. Визначення необхідності  та економічної доцільності  

             впровадження нового обладнання  у виробництво

  2.1 Знос  машин і обладнання………………………………………………..11

          2.2.Показники, що характеризують  вимоги споживача до нової  

                 техніки.......................................................................................................21

          2.3. Оцінка ефективності нового  обладнання підприємством…………....25

     Розділ 3. Ефективність оновлення  парку обладнання на підприємстві……..29

Висновки……………………………………………………………………………31

Список використаних джерел……………………………………………………..33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В сучасних умовах на ефективний розвиток і діяльність підприємств впливають багато різноманітних  факторів. Одним із важливих чинників ефективної діяльності підприємства є  оновлення його парку обладнання. Проте спочатку потрібно визначити  доцільність такого оновлення та прийняти відповідне правильне управлінське рішення.  Цим на підприємствах  і займаються менеджери.

Якщо розглядати оновлення парку обладнання на підприємстві, як складову розвитку національної економіки  України в умовах ринкових відносин, то необхідно не просто оновити парк машин, але й змінити його технологічну і вікову структуру, змінити пріоритети розвитку, забезпечити спільність з  технологіями промислово розвинених країн, з світовими вимогами до сертифікації і стандартизації.

Метою роботи є дослідити  необхідність та економічну доцільність  впровадження нового обладнання на підприємстві, а також визначити результати його впровадження.

Завдання курсової роботи:

   1. ознайомитись із  суттю та видами обладнання;

   2. визначити стратегію  оновлення обладнання на підприємстві;

   3. визначити необхідність  впровадження нового обладнання;

   4. дослідити економічну  доцільність впровадження обладнання  на підприємстві;

   5. визначити результати  оновлення парку обладнання на  підприємстві.

Об’єктом дослідження  є планування і організація процесів оновлення парку обладнання на підприємстві.

Предметом дослідження є  оновлення парку обладнання на підприємстві.

Методи дослідження. Дослідження  виконано на основі загальнонаукових принципів проведення  досліджень з використанням комплексного підходу. При проведенні досліджень використовувалися: метод структурно-логічного аналізу (в процесі уточнення й упорядкування  термінології у понятійному апараті  процесів оновлення); метод математичного  моделювання (в процесі розрахунку ефективності впровадження нової техніки  на підприємстві). Теоретичною основою  й методичною базою даного дослідження  є наукові праці вітчизняних  і зарубіжних вчених.

 

 

 

Розділ 1.Організація  оновлення парку обладнання на підприємстві.

1.1 Оновлення  техніко-технологічної бази підприємств

Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва  визначаються насамперед науково - технічним прогресом, його темпами і соціально -  економічними результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні  досягнення науки і техніки, котрі  є першоджерелами розвитку продуктивних сил, то успішніше вирішуються пріоритетні  соціальні завдання життєдіяльності  суспільства.

 Розвиток науково-технічного  прогресу підвищує вимоги до  ефективності економіки всіх  держав, активізуючи намагання країн,  що розвиваються, подолати економічну  відсталість.

Для  нормального функціонування підприємства, необхідно наявність  визначених засобів і джерел. Обладнання, як одна із складових основних виробничих фондів, що  приймають участь у  процесі виробництва, являється  головною основою діяльності будь-якого  підприємства [1; с. 434].

Підприємства, що користуються основними фондами, в тому числі  і обладнанням, що достались у  спадщину від соціалістичної економіки, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально ефективно  використовувати те що є, особливо в  існуючих умовах дефіциту фінансів і  виробничих інвестицій.

Будь-який комплекс заходів  щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів, повинен  передбачати забезпечення росту  обсягів виробництва продукції. 

Технічне переозброєння  та реконструкція - прогресивні форми  відтворення основних виробничих фондів діючих підприємств.

До технічного переозброєння  відноситься комплекс заходів по підвищенню техніко-організаційного  рівня виробництва, його механізації  й автоматизації по модернізації, й заміні застарілого та фізично  зношеного обладнання новим, більш  продуктивним [11;с.183].

Здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання, перевлаштування виробництва без  побудови нових і розширення діючих основних цехів, однак з побудовою  при необхідності нових і розширенням  діючих допоміжних та обслуговуючих  підрозділів називається реконструкцією.

Найбільш повно сутність реконструкції розкривається при  розгляді її як особливої форми розширеного  відтворення основних фондів підприємства, здійснюваного на основі досягнень  науково-технічного прогресу.

Здійснення реконструкції  повинно забезпечити нарощування  потенційної виробничої спроможності підприємства не стільки в результаті простого збільшення технічної складової, скільки за рахунок підвищення якісних  параметрів знарядь і засобів  праці. Мова йде про нарощування  виробничих потужностей підприємства не за рахунок збільшення кількості  робочих місць, а про забезпечення цього при незмінній і навіть меншій кількості робочих місць. Завдання полягає в тому, що в  результаті реконструкції слід нарощувати якісно нові потужності.

Основним засобом виконання  цього завдання повинна стати  заміна технічної й технологічної  складових виробних підрозділів  підприємства на нові, які відповідають сучасним досягненням технічного розвитку.

На практиці оновленню  й удосконаленню техніко –  технологічної бази підприємства віддають перевагу малій та середній реконструкції. Зазвичай затрати на малу реконструкцію  скуповуються не довше, ніж за півроку. При середній реконструкції термін окупності затрат - до одного року. При  повній реконструкції термін окупності  затрат складає в середньому більше трьох років.

Відмінна особливість  технічного переозброєння полягає  в тому, що при даній формі відтворення  основних виробничих фондів оновлюється  лише їх активна частина. У процесі  технічного переозброєння можливе  часткове перевлаштування побутових, складських і виробничих приміщень. Залежно від масштабів оновлення  активної частини основних виробничих фондів можуть бути виділені три види технічного переозброєння виробництва.

При малому технічному переозброєнні  проводяться модернізація діючої техніки, заміна невеликої частини застарілого  обладнання, у виробництво впроваджується невелика кількість нового обладнання.

При середньому технічному переозброєнні  проводиться механізація й автоматизація  процесу виробництва, впроваджується прогресивне обладнання, замінюються  групи фізично і морально застарілого  обладнання.

При повному технічному переозброєнні  проводиться комплексне оновлення  переважної частини парку обладнання, що, звичайно, зумовлюється високою  фізичною і моральною зношеністю обладнання або переходом на принципово нову технологію виготовлення продукції.

Поряд з оновленням обладнання підприємств при здійсненні технічного переозброєння необхідно проводити  модернізацію обладнання, причому її не слід розглядати як вимушений захід, зумовлений дефіцитом нового обладнання, необхідного для заміни фізично  та морально застарілого.

Модернізація є постійним  фактором удосконалення техніко  – технологічної бази  підприємств  та нарощування їх виробничих потужностей.  Однак вдаючись до модернізації, необхідно  обґрунтовувати вибір її об'єктів. Проведення модернізації слід вважати ефективним, якщо продуктивність та інші параметри  модернізованої техніки досягають  рівня нових машин або перевищують  його [6;с. 247].

Отже, можна вважати, що найважливішим  фактором, що зумовлює доцільність  переважного спрямування інвестиційних  ресурсів на технічне переозброєння  й реконструкцію підприємств, є  науково-технічний прогрес. Саме базуючись  на практичному використанні досягнень  науково-технічного прогресу, ці напрямки розширеного відтворення основних виробничих фондів забезпечують таке оновлення та удосконалення техніко  – технологічної бази  підприємств, яке відповідає сучасним вимогам.

1.2 Моделювання стратегії  оновлення парку обладнання на  підприємстві

У будь-який період часу (рік) обладнання можна зберегти або продати  по залишковій вартості та купити нове обладнання за відомою ціною, яка  може змінюватися в часі. Завдання полягає в тому, що на плановий період необхідно розробити оптимальну тактику заміни (збереження) обладнання, яка забезпечить отримання максимально  можливого обсягу загального прибутку за цей час. Для кожного року планового  періоду треба розробити стратегію: зберігати наявне обладнання на даний  момент чи продати його й придбати нове.

У економіко-математичній моделі вводять такі позначеня: t – вік  обладнання (число років експлуатації), t=0, 1, 2, ... (t=0 відповідає установці та використанню нового обладнання; t=1 відповідає використанню обладнання віком один рік тощо); x(t) – вартість продукції, виготовленої протягом одного року на обладнанні віком t; S(t) – залишкова  вартість обладнання віком t; t – проміжний  час у плановому періоді; P –  вартість нового обладнання; u(t) – експлуатаційні витрати за один рік на обладнання віком t; t0 – початковий вік обладнання; n – плановий період.

У розглянутому процесі вік  обладнання відраховується у прямому  напрямку, а етапи, на які розбивається процес – у зворотному.

Позначимо через fn(t) сумарний прибуток за останні n років планового  періоду при умові, що на початку  цього періоду з n років у наявності  є обладнання віком t, і ми дотримуємося оптимальної стратегії заміни. При  цьому, n=1 означає останній рік планового  періоду, тобто до закінчення планового  періоду залишився рік; n=2 – останні  два роки планового періоду (до кінця  планового періоду залишилося два  роки); n=N – останніх N років планового  періоду, тобто відповідає всьому плановому  періоду.

Вважаємо, що рішення приймається  на момент часу t= 0, 1, 2, …, N-1 (якщо система  відліку є відносно параметра n, то це означає, що n=N, N-1, ..., 1). Таким чином, плановий період розбитий на інтервали, довжина яких становить один рік. На кожному інтервалі треба прийняти рішення – зберігати чи оновлювати обладнання.

Якщо на момент t=і (початок  і-го року, тут n=t-і) система перебуває  в стані t (вік обладнання t) і прийнято рішення „зберігати обладнання”, то це означає, що дане обладнання, попрацювавши ще один рік, „постаріє” й опиниться  на момент t=і+1 (на початок наступного року) в стані t+1 – буде мати вік t+1. Якщо на момент t=і обладнання знаходилося  в стані t і прийнято рішення „замінити  обладнання”, то це означає, що в момент t наявне обладнання продається, а натомість  купується нове (вік 0 років); воно працює один рік і до моменту і+1 система  виявиться в стані 1 (обладнання віком  один рік).

Якщо зберегти обладнання, вік якого t років, то дохід підприємства від його використання буде складатися з доходу на n-му етапі, одержаного як різниця між вартістю виготовленої продукції на цьому обладнанні та експлуатаційними витратами на утримання  і отриманого за n-1 етапів, при роботі на обладнанні, вік якого t+1 років.

Якщо на n-му етапі обладнання віком t років, замінити на нове, то дохід  в цьому випадку складається  з доходу, отриманого як різниця  сукупних вартостей  (х(0) – вартість продукції, виготовленої на обладнанні віком 0 років; u(0) – експлуатаційні витрати) і доходу, отриманого за n-1 етапів, що залишилися при роботі на обладнанні, вік якого 0+1 рік.

Заміна наявного обладнання, експлуатаційний період якого t, на нове є доцільною в тому випадку, коли прибуток від нового обладнання буде більшим від старого.

Відповідно до алгоритму  динамічного програмування на початку  планується останній крок роботи, на якому  приймається рішення, яке дає  можливість отримати максимальний прибуток. Виходячи з того, що fn(t) – прибуток,  який на останньому етапі буде дорівнювати  найбільшому значенню цих двох виразів.

Оптимальною тактикою за останні (n+1) роки, при умові, що на початку  цього періоду з (n+1) року є обладнання віком t, буде така тактика, яка забезпечить  за останні (n+1) роки максимальний прибуток.

Співвідношення, наведені вище, дають можливість визначити величину fn(t) у залежності від fn-1(t+1), де при  переході від одного етапу до наступного вік обладнання збільшується від t до t+1, а число етапів, які залишилися, зменшується від n до n-1 [4;с. 162].

Заміна устаткування новими і більш прогресивними зразками – це більш ефективний шлях підвищення надійності і розширення виробничих потужностей, оновлення парку устаткування в порівнянні з його кількісним зростанням.