Оновлення парку обладнання на підприємстві: необхідність, організація, результати

 

Розділ 2. Визначення необхідності та економічної доцільності провадження  нового обладнання на виробництво.

2.1 Знос машин і обладнання

Саме поняття  знос означає втрату  вартості об’єкту  у процесі його експлуатації або  довготривалого його зберігання, науково-технічного прогресу та економічного стану в  цілому.

Щодо видів  зносу, то їх класифікація може бути проведена  за критерієм технічної можливості і економічної доцільності їх ліквідації і за причинами, які їх викликають:

   * ліквідаційний знос, тобто знос, який неможливо усунути  через конструктивні особливості  машин і обладнання або не  доцільно усувати за економічними  міркуваннями, так як затрати  на відновлення перевищують приріст  корисності і вартості відповідного  об’єкту;

   * не ліквідаційний  знос, який можливо здійснити  технічно та економічно доцільно.

На сучасному рівні  розвитку науки і техніки переважають  економічні

причини включення зносу  до ліквідаційного, так як на будь-якій стадії зносу технічно практично  можливо підтримувати працездатний стан машини.

По причині, яка викликає знос, розрізняють:

фізичний знос – це поступова  втрата основними засобами споживної  вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих  елементів.

функціональне старіння, тобто  втрата вартості машин і обладнання, викликана появою нових технологій. Як правило, розглядаються дві сторони  можливої відмінності нової техніки  від старої або дві категорії  функціонального старіння: надлишок капітальних затрат і надлишок виробничих затрат.

Функціональне старіння, яке  обумовлене надлишком капітальних  затрат, є результатом технологічних  змін, появою нових матеріалів або  неможливості оптимально використовувати  машини і обладнання через такі чинники, як неефективне розміщення та компонування, надлишок виробничих потужностей в  порівнянні з вимогами сучасного  виробництва, незбалансованість виробничого  процесу. Часто цей вид функціонального  старіння називають технологічним  старінням.

Друга сторона функціонального  старіння пов’язана з відмінністю  в експлуатаційних витратах і  часто називається операційним  старінням.

Функціональне старіння, яке  обумовлене надлишком виробничих затрат, є результатом технологічних  змін, які сприяють зменшенню собівартості продукції в порівнянні з виробничими  затратами, асоційованими з даними машинами і обладнанням, або неефективності розміщення і компонування, машин  та обладнання, яке збільшує виробничі  затрати.

Таким чином, будь-яка відмінність  нової техніки від старої, яка  викликає зменшення привабливості  старої техніки, призводить до її знецінення і, відповідно, до функціонального старіння.

Економічне старіння. основних фондів — це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного  фізичного спрацювання під впливом  науково-технічного прогресу. Воно характеризується втрачанням засобами праці своєї  споживної вартості внаслідок удосконалення  застосовуваних та створення нових  засобів виробництва, впровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції. Старіння властиве перш за все знаряддям праці та транспортним засобам, зв'язане з  реальними економічними збитками для  підприємств, що експлуатують застарілу  техніку.

Способом ліквідації фізичного  зносу є ремонт, а функціонального  старіння – модернізація машин і  обладнання [7;с. 306].

Фізичний знос машин і  обладнання.

Фізичним  зносом машин і обладнання називається  зміна розмірів, форми, маси або стану  поверхонь внаслідок зношення через  постійно діючі навантаження або  ж руйнування поверхневого шару при  терті. Швидкість зношення деталей  обладнання залежить від багатьох причин:

   * умов та режиму  їх роботи;

   * матеріалу, з якого  вони виготовлені;

   * характеру змащення  поверхонь, які труться;

   * питомого зусилля  та швидкості ковзання;

   * температури в  зоні спряження;

   * стану навколишнього  середовища.

Величина зносу характеризується встановленими одиницями довжини, об’єму, маси та ін. Зноси поділяються  на нормальні та аварійні.

Нормальним, або звичайним, називають знос, який виникає при  правильній, але довготривалій експлуатації машини, тобто в результаті використання певного ресурсу його роботи.

Аварійним, або прогресивним, називають знос, який виникає за короткий час і досягає таких  розмірів, що подальша експлуатація є  неможливою. При визначених значеннях  змін, які виникають в результаті зношення, виникає граничний знос, який викликає різке погіршення експлуатаційних  якостей окремих деталей, механізмів, машин в цілому, що викликає необхідність її ремонту чи заміни на нову.

Актуальність обліку фізичного  зносу при оцінці машин і обладнання обумовлена наступними причинами:

   * відносно короткий  термін життя активу і різка  зміна його вартості;

   * суттєвий вплив  фізичного зносу на вартість  машини і обладнання;

   * труднощі при визначенні  чисельної величини зносу із-за  складності і конструкцій та  різноманітності видів машин,  а також багатогранності прояву  фізичного зносу.

В загальному випадку фізичний знос Фз враховується при визначенні залишкової вартості

                                           Взал =В(1-Фз),                                        (1)

де Взал  - первинна (відновна) вартість.

В цьому понятті Фз –  безрозмірна величина.

 

Розрізняють наступні види зносу:

   * механічний знос  – результат дії сил тертя  при ковзанні одної деталі  по іншій. При цьому виді  зносу виникає стирання (зрізання) поверхневого шару металу і  спотворення геометричних розмірів  у сумісно працюючих деталей.  Він  проявляється і при   терті кочення поверхнею, так  як цього виду тертя невідворотним  супутником є тертя ковзання, однак в подібних випадках  знос буває невеликим;

   * абразивний знос, який спостерігається  в тих  випадках, коли поверхні, які труться  забруднюються мілкими абразивними  і металічними частинками;

   * зминання, тобто порушення  поверхневих шарів спряжених  деталей без відносних переміщень  через надмірних навантажень;

   * втомний знос, який  є результатом дії на деталь  перемінних навантажень, які викликають  втому матеріалу деталі і його  руйнування;

   * знос при заїданні, який виникає в результаті  прилипання однієї поверхні до  іншої. Це явище спостерігається  при недостатній змазці, а також  значному тиску, при якому дві  спряжені поверхні зближаються  настільки щільно, що між ними  починають діяти молекулярні  сили, які призводить до їх  схвачування;

   * корозійний знос  – утворюється в результаті  зношування деталей машин і  установок, які знаходяться під  дією води, повітря, хімічних речовин,  коливань температури [6;с. 285].

Фізичний  знос може бути визначений за характерними ознаками як для окремих деталей, так і для машин в цілому. Переважно він може визначатись  за відхиленнями від номінальних  режимів роботи.

В загальному випадку знос машин і обладнання в цілому може бути визначений як зниження споживчих властивостей в залежності від напрацювання. Для деяких видів  машин накопичена значна статистика по зносу та побудовані відповідні залежності, які дозволяють оцінити  знос як функцію напрацювання. Однак  для більшості видів статистика є недостатньою і для визначення величини фізичного зносу користуються методами класифікація яких наведена нижче:

          А) експертні:

   *  метод ефективного  віку;

   * метод експертизи  стану;

Б) економіко-статистичні:

   * метод зниження  дохідності;

   * метод стадії ремонтного  циклу;

 В) експериментально- аналітичні:

   * метод зниження  споживчих властивостей;

   * метод заелементарного  розрахунку;

   * прямий метод.

Експертні методи базуються  на твердженні спеціаліста-експерта про  фактичний  стан машини виходячи з  його зовнішнього вигляду, умов експлуатації та інших факторів. Експертні методи потребують високого рівня знань  про конструкцію і експлуатаційні  характеристики машин і обладнання, яке оцінюється.

Метод ефективного віку базується  на припущенні про те, що можна з  достатньою достовірністю визначити  залишковий термін служби Тзал. Знаючи величину нормативного терміну служби Тн ефективний вік може бути визначений з виразу

                                               Теф = Тн-Тзал ,                                                 (2)

а фізичний знос – по формулі

  Фз=Теф/Тн.                                (3)

Термін Тн  визначається з технічної документації, а значення Тзал – експертним шляхом.

Метод експертизи стану передбачає залучення спеціалістів для визначення фізичного стану машин і обладнання у відповідності з вартісною  шкалою.  Для підвищення степені  достовірності можуть бути залучені декілька експертів, при цьому результативне  значення зносу визначається із залежності

                                       Фз∑  = Фзі*αі                                                  (4)

           де Фзі – оцінка зносу і-го  експерта;

αі – вагомість думки  і-го експерта;

Вагомість думок експертів  визначається з умови αі =1.

Економіко- статистичні методи застосовуються в тих випадках, коли є достовірна інформація про експлуатаційні та економічні показники обладнання в ретроспективному періоді.

Таблиця 1.

Шкала експертних оцінок для  визначення коефіцієнта зносу

 Стан обладнання | Характеристика фізичного стану | Коефіцієнт зносу, % |

 Новий | Нове, встановлене і не експлуатоване обладнання у відмінному стані | 05 |

 Дуже добрий | Обладнання, яке було в експлуатації, повністю відремонтоване у відмінному стані | 1015 |

 Добрий | Обладнання, яке було в експлуатації, повністю відремонтоване у доброму стані | 2035 |

 Задовільний | Обладнання, яке було в експлуатації, але потребує певного ремонту чи заміни окремих деталей | 4060 |

 Умовно придатний | Обладнання, яке було в експлуатації, в стані придатному для подальшої експлуатації, але потребує значного ремонту чи заміни основних вузлів | 6580 |

 Незадовільний | Обладнання, яке було в експлуатації і потребує капітального ремонту, такого як заміна робочих органів чи основних агрегатів | 8590 |

 Непридатний до застосування | Обладнання по відношенню до якого немає реальних перспектив на продаж, окрім як вартості основних матеріалів. | 97,5100 |

 

Метод зниження дохідності базується  на допущенні про те, що зростання  фізичного зносу пропорційне  зниженню дохідності обладнання, тобто  скороченню чистого прибутку, що визначається як різниця між виручкою та витратами. Величина Фз визначається із залежності

                                                Фз =П0-П1П0,                                                      (5)

де, П0 – прибуток, що випливає при експлуатації нових машин;

П1 – прибуток в поточному  інтервали часу.

Метод стадії ремонтного циклу базується на положенні  про те, що по мірі експлупатації  машин і обладнання їх споживчі властивості  знижуються при зростанні фізичного  зношування.

На рис.1 представлена приблизна залежність споживчих  властивостей від напрацювання і  проведених ремонтів.

Поточні ремонти

СВ   СВ

СВк

Капітальний ремонт

 

                                                                               --------

                                                                               --------    ∆СВ

 

 

                       Наробіток                              t                                                  Тр        Наробіток                   t

                            а)  б)

Рис. 1. Фактичні (а) і прийняті (б) зміни споживчих  властивостей в процесі          

            експлуатації машин і обладнання

             Для спрощення при розрахунках  враховуються лише капітальні  ремонти, на протязі ремонтного  циклу Тр (наробіток між двома  капітальними ремонтами) споживчі  властивості зменшуються по лінійній  залежності. Позначимо відносне  зниження споживчих властивостей (СВ) до кінця ремонтного циклу  через Кр, тоді в кінці циклу  значення споживчих властивостей  СВрк складе

                                              СВрк = СВ- Кр*СВ.                                          (6)

 

Капітальний ремонт підвищує споживчі властивості  на величину ∆СВ. Таким чином, після  його проведення

                                        СВр = СВ0-Кр*СВ + ∆СВ.                                    (7)

Тривалість  ремонтного циклу для основних видів  машин і обладнання регламентується  системою планово-попереджувальних ремонтів (СППР). Тому при допущенні, що по відношенні до об’єкту оцінки дотримується СППР, завдання розрахунку зносу зводиться  до визначення інтенсивності зниження споживчих властивостей dCD за цикл і  знаходження фактичного наробітку після найближчого ремонту (початку експлуатації). Розрахунки проводяться за формулами

                                   dCD = (СВ0-Кр*СВ0 + ∆СВ) / Тр;                              (8)

                                              СВt = CD –t*dCB;                                          (9)

                                           T = М*Д*Кзм*Кв.в*Тз;                                        (10)