Оцінка стану банківської системи України

Як інвестиційний консультант  банк робить консультаційні послуги  своїм клієнтам із приводу випуску  і обертання цінних паперів. Якщо банк бере на себе роль інвестиційної  компанії, то він займається організацією випуску цінних паперів і видачею гарантій по їх розміщенню на користь третьої особи; купівлею-продажем цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, у

тому числі шляхом котирування цінних паперів, тобто  повідомляє на визначені цінні папери "ціни продавця" і "ціни покупця", по яких він зобов'язується їх продавати і купувати.

Лізинг і факторинг  — форма фінансування довгострокової оренди дорогого устаткування. Відповідно до договору про лізинг орендар одержує  в довгострокове користування устаткування за умови внесення періодичних платежів власнику устаткування. Ставки по лізинги розраховуються виходячи з витрат виробництва, відсотків, податків.

Факторинг. Банк-фактор купує  вимоги якої-небудь компанії і потім  сам одержує платежі по них. В  операції факторингу є три учасники: фактор, первісний кредитор і боржник, що одержує від клієнта товари з відстрочкою платежу. Фактор веде всю бухгалтерію, бере на себе обов'язки по попередженню боржника про платежі, виконує інкасацію вимог, а також несе весь ризик, пов'язаний з повним і своєчасним надходженням платежів. Витрати клієнта складаються з комісійного і факторського збору, що складається з відсотків за наданий аванс і прибутків авансової компанії.

Трастові операції. Багато банків приймають на себе функції  довіреного обличчя і виконують у цій ролі різноманітні операції для своїх індивідуальних і корпоративних клієнтів. Деякі банки не виконують ніяких інших функцій, крім трастової.

 

Є три основні  категорії трастових послуг для фізичних осіб:

• розпорядження майном після смерті власника;
• керування майном на довірчій основі і піклування;
• агентські функції;

Вирiшальну роль в функціонуванні системи вiдiграють комерцiйнi банки  в трансформаційній функції. Вона включає декiлька напрямкiв.

трансформацiю ризиків: банки можуть звести ризики своїх  вкладникiв та акцiонерiв до мінімуму за допомогою диверсифікації активних операцiй; створення резервiв; диверсифiкацiї % ставок в залежностi вiд ризиковостi кредитiв; страхування депозитiв тощо;

трансформацiю строкiв: мобiлiзація значних обсягів короткострокових коштiв i їх поповнення, з чого банки  одержують можливість їх частину спрямовувати в довгострокові позички та iншi довготривалi активи;

трансформацiю капiталу: мобiлiзуючи великi обсяги дрiбних вкладiв, банки одержують можливiсть акумулювати  великi маси капiталу для реалiзацii масштабних проектiв;

просторову трансформацію: акумулювання ресурсів з багатьох регiонiв i з iнших країн, спрямувуючи на фiнансування проектів одного регіону, однієї країни, одного об’єкту, що полегшує балансування попиту i пропозиції на грошовому ринку у будь-якому мiсцi свiтового ринку.

Однією з важливих функцiй банкiв є їх здатнiсть  “робити гроші” — розширювати  кредитнi ресурси народного господарства. Банки називають “фабриками кредиту”. Надаючи позичку пiд борговi зобов’язання своїх клiєнтiв (забезпеченi товарно-матерiальними цiнностями, що не є грiшими) банк зараховує їх на рахунок позичальників і тим створює можливiсть надходження в обiг нових сум грошей. Отже дуже важлива роль в економiцi країни належить кожному окремому банку , а ще важливіша роль належить всiй банкiвськiй системi.

 

 

6.Виявлення  конкурентів і відносини з  ними

Проводячи  аналіз  конкурентів, необхідно  виділити  тих  основних

суперників, які  мають  чи  ймовірно  мають  значний  вплив  на  здійснення вашої  власної  стратегії. Звичайно  це  означає віділення  із  широкої групи оточуючих  банк  огранізацій  тих, які  є  прямими  конкурентами. Це, як правило, характерно  для  банківської  індустрії,  де  головні  конкурентні небезпеки  витікають  від  небанківських  фінансових  і  промислових корпорацій.

 

Виділяють  слідуючі  основні  групи  конкурентів:

- існують  прямі   конкуренти. До  них  належать  основні  банківські конкуренти  чи  ті, які  мають  високі  показники  росту, особливо  якщо  вони успішно  здійснюють  намічені  стратегії. Примітно, що  ряд  конкурентів, що знаходяться  за  кордоном, конкурують  з  вашим  банком  не  на  географічному ринку, а  на  конкретних  ринках  продуктів. Різні  конкуренти  повинні  підлягати  (зазнати)  аналізу  з  різним  рівнем глубини. Ті, які  впливають  чи  можуть  вплинути  на  основну діяльність, повинні  бути  більш  ретельно  досліджені. Необхідно  бути  уважними, щоб не  випустити  з  уваги  важливих  конкурентів, які  історично  не  були важливі.

- конкуренти  в   особі  нових  банків. До  них  відносяться  переважно іноземні  банки, які  розширюють  свій  географічний  простір.  

- потенційні  "новачки"  на  ринку. Це - нові  небанківські  конкуренти. Вони  часто  несуть  не  меншу  загрозу  ніж  прямі  конкуренти. До небанківських  конкурентів  належать  різні  ітститути, що  мають  стабільну базу  клієнтів, яка підтримується за рахунок розширення івдосконалення системи розповсюдження послуг  і  засобів  використання  низькозатратних технологій.

 

До  таких  небанківських  інститутів  відносяться  чотири основних  типів фірм:

1) Фірми  з  низькими  бар'єрами  виходу  на  ринок,  що  дозволяє  їм  належно встановити  свою  торгову  марку  і  загальну  технологію. Слово  "бар'єр"  в сфері  бізнесу  використовується  для  позначення  перешкод  для  проникнення на  ринок  нових  конкурентів  і  спроб  фірм, діючих  на   ринку, вийти  з нього. Прикладами  таких  компаній  можуть  бути, Sears  Roebuck, J.C. Penney, Mark & Spencer  чи  компанії  з високим рівнем технології, такі, як  IBM  і  Geisco.

2) Фірми  з  гарним  досвідом  чи  з перевагами  сінергії. Під сінергією розуміють  співпрацю, взаємодія  між  організаціями, які  об'єднуються  для сумісного  функціонування  під  єдиним  началом. Сіненергія  дає  багато

переваг, що  проявляються  в  підвищені  ефективності  діяльності, зниження затрат  і  т.  п. Однак  необхідно  завжди  з  обережністю  відноситись  до різного  роду  сінергетичним  ефектам, так  як  укрупнення  організації завжди  супроводять  зниження  гнучкості  і  підвищення  бюрократизму, які можуть  принести  тільки  до  негативних  результатів. До  таких  компаній належать, наприклад, Merrill  Lynch, American  Express / Shearson, Benefical  Finance.

3) Передові  чи  відстаючі   фірми, інтегруючі  між  собою.  Серед  основних торгових  компаній прикладом  може  служити  Mitsui і Mitsubishi. Серед індустріальних  компаній  можна виділити  General Electric  і   General  Motors.

4) Фірми, що  купують   різного  роду  продукти, якщо  їх  вихід  на  ринок

надає  можливість  фінансової  сінергії. Прикладами  можуть  бути  ITT Bethlehem  Steel. Деяким  фірмам  властиво  декілька  подібних  якостей  одночасно, що  значно ускладнює  банкам  конкуренції  з  ними. Для  оцінки  сильних  і  слабих  сторін  конкурентів  необхідно  зібрати систематизовану  інформацію  по  кожному  значному  існуючому  чи потенційному  конкуренту. Причому  за  найбільш  важливими  конкурентами необхідно  встановити  безперервне  спостереження. Для  організацій, що  не представляють  особливої  небезпеки, буде  прийнятним  періодичний  щорічний аналіз  їх  діяльності.

 

Західні  банкіри  вважають, що  для  комплексного  аналізу  конкурента необхідна  слідуюча  інформація:

• назва  банка-конкурента  чи  потенційного  конкурента;
• кількість   і  розміщення  офісів, філіалів, операційних  комплексів, небанківських  підрозділів; - чисельність і склад персоналу кожного підрозділу;
• детальна  структура  організації  банку  і  його  підрозділи;
• детальна  інформація  про  наявні  послуги, включаючи  їх  якість  і  ціни.
• дані  про  систему контролю, інформації  і плануванню.

Для  банківської  системи  характерна  висока  ступінь  розвитку  відносин конкуренції, тому  дослідження   цієї  проблеми  в  рамках  аналізу середовища  є  важливою.

Основна  частина  банків  діє  в  середовищі  багатосилельних  конкурентів. В останні  роки, проникнувші  на  національ  внутрішні  ринки  іноземні  банки, розвитком  банків, не  виходячих  на  міжнародний  рівень  впровадженням  на традиційно  банківські  ринки  небанківських  організацій - конкурентів, на багатьох  ринках  значно  зросла  конкуренція. Результатом  цього  стало розуміння  того, що  для  успішної  діяльності  недостатньо  тільки ретельного  аналізу  ринку  і  своїх  клієнтів, необхідно  ще  вивчення своїх  основних  конкурентів. Раніше  банки  досить  часто  нехтували  цією процедурою, однак  з  недавнього  часу  вони  переглянули  свої  підходи. На багатьох  ринах  банки, прагнучи  до  досягнення   хороших  результатів, витрачають  багато  часу  і  грошей  існуючих  і  потенційних  конкурентів.

 Аналіз  конкурентів  і  розробка  тактики  дії  банку  по  відношенню  до основних  суперників  приносить  великі  результати, навіть  більші  ніж реальних  ріст  в  даному  сегменті  ринку. Ця  діяльність  зводиться  до  визначення, якого  конкурента  атакувати  чи від  кого, де, коли  і  як  захищатися  і  дозволяє  приймати  важливі тактичні  рішення, створюючи  основний  елемент  стратегічного  планування. Для  покращення  своєї  здатності  утримувати  ініціативу  в  відношеннях  з конкурентами  (а саме  така  поведінка   вважається  найбільш  сприятливою), деякі  банки  налідують  практиці  провідних  індустріальних  компаній, розробляючи  інформаційні  системи  для  аналізу  конкурентів  і  тим  самим збільшити  свої  шанси  в  досягненні  успіху. Таким  чином, аналіз  конкурентів  дозволяє:

а) виробити  стратегію  максимально  можливої  нейтралізації  сильних  сторін конкурентів;

б) зконцентрувати  зусилля  на  тих  послугах, де  банк  має  порівняно стійкі  позиції;

в) виділити  найбільш  перспективних  клієнтів;

г) надати  допомогу  потенційним  клієнтам  в  реальній  оцінці  переваг посуг  банку  в  порівнянні  з  послугами, які  надаються  конкурентами;

д) переконливо  продемонстувати, чому  клієнт  повинен  вибирати  саме  цей банк, а  не  банк  конкурента;

е) почувати  себе  більш  впевнено  після  чіткого  вияснення  сильних  і слабких  сторін  послуг, наданих  цим  банкам.

Робота  на  корпоративному  і  роздрібному  ринках  в  умовах  конкуренції має  свої  особливості, які  необхідно  враховувати.

 

При  обслуговуванні  корпорацій  необхідно  пам'ятати:

1)Починаючи  новий   для  вашого  банку  вид   діяльності, першочерговою задачою, ймовірно,  стане  входження  в  число  банків, що  обслуговують корпотації. Найбільш  жорстока  конкуренція буде  створюватися  в сегменті орранізацій  середнього  ринку.

2) В  більшості   випадків  Ваш  прибуток - це  втрати  буть-якого  іншого  з

існуючих  банків. Тільки  в  дуже  рідких  випадках  Вам  вдасться  лідируючі

банки  і  часто  це  не  дуже  прибутково  у  випадку, якщо  Ви – іноземний банк.

3) Вам  необхідно   попробувати  пропонувати   ті  послуги, в  яких  у   Вас  є

перевага  над  конкурентами  і  які  вигідні  Вам, відкинувши  невигідні. Це вимагає  від  Вас  розуміння  структури  як  своїх  витрат, так  і  витрат конкурентів. Необхідно  остерігатися  взаємних  дотацій  в  рамках  ряду запропонованих  Вами  продуктів  (зниження  вартості  одних  послуг  за рахунок  підвищення  вартості  інших).

4) Ретельно  проаналізуйте   ваших  клієнтів  і  виберіть  тих , яких необхідно  оберігати  від  впливу  конкурентів, так  як  Ваші  суперники напевно  будуть  намагатися  те  ж, що  і  Ви  збераєтесь  розпочати  по відношенню  до  їх  клієнтури.

 

Коли  Ви  займаєтесь  обслуговуванням  роздрібної  клієнтури, пам'ятайте:

1) Традиційно  клієнти   з  високим  рівнем  достатку  найбільш  привабливі  і часто  використовуються  для  підтримки  бідних  рахунків. В  цьому  сегменті можна  чекати  ціленаправлених  атак  конкурентів.

2) Ретельно  вивчіть   структуру  ваших  витрат  і  виявіть  доходи  і

витрати , зв'язані  з  кожним  роздрібним  сегментом.

3) Виберіть  рахунки,  які  Ви  бажаєте  добре   обслуговувати  пропонуючи відповідні  чи  переважаючі  конкурентів  послуги.

4) Будьте  готові  втратити  клієнтів, яких  Ви  не  можете  обслуговувати з вигодою  для  себе  чи  які  знижують  Вашу  можливість  обслуговувати привабливих  клієнтів.

Процес  аналізу  конкурентів  проходить  ряд  етапів, на  яких  банк  повинен розробити  систему  інформації  про  конкурентів, яка  включає  визначення конкурентів, виявлення  джерел  інформації  про  конкурентів  і  аналіз  цієї інформації. Власне  аналіз  конкуренції  зводиться  до  аналізу  стратегії конкурента  і  оцінка  його  стратегічних  можливостей. Ця  система  повинна розширюватись  як  на  реально  існуючих, так  і  на  потенційних конкурентів. Огляд  стратегій  конкурентів  повинен  включати  розгляд впливу  на  загальну  задачу  і  цілі  Вашого  банку  і  виявити, де стратегічне  положення  конкурентів  загрожує  їх  виконанню. Отже  цей аналіз  має  бути  широкомасштабним  і  відповідними  витратами  часу. Задачою  конкурентної  стратегії, по  Портнеру, є  проведення  компанії (банку) в такому  складі, при   якому вона  може  в повній  мірі використати  свої  переваги.