Оцінка стану банківської системи України

 

Кооперативні  банки в Українi можуть створюватись за територiальним принципом: мiсцевi та центральний кооперативнi банки. До особливостей створення та функцiонування мiсцевих кооперативних банкiв слiд вiднести:

• законодавче обмеження кiлькостi учасникiв банку 50-ма особами;
• кожен учасник банку має право лише одного голосу;
• клiєнтами кооперативного банку можуть бути тільки його учасники.
• Залежно від діапазону операцій які здійснюють учасники банківських систем розрізняють:
• універсальні банки, які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам;
• спеціалізовані банки, які у своїй діяльності орієнтуються за:
• клієнтською спеціалізацією;
• галузевою спеціалізацією;
• функціональною спеціалізацією - невелике кола послуг для більшості своїх клієнтів

 

За функціональною спеціалізацією розрізняють:

1. інвестиційні та інноваційні, що спеціалізуються на акумуляції тимчасово вільних грошових коштів на тривалі строки і надання довгострокових кредитів;
2. ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих строкових депозитів;
3. іпотечні здійснюють кредитні операції на тривалий строк, під заставу нерухомості;
4. облікові і депозитні банки історично спеціалізуються на короткострокових депозитних і кредитних операцій.

 

4. Операції комерційних банків.

Банк може здійснювати  операції, передбачені Законом "Про банки і банківську діяльність", Стаття 3 , Статутом банку.

Сьогодні комерційний  банк може запропонувати клієнту  до 200 видів різноманітних банківських  продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати  клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарської кон’юнктурі. Але далеко не всі банківські операції повсякденно присутні і використовуються в практиці конкретного банківського закладу (наприклад, виконання міжнародних розрахунків чи трастові операції ). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати. До таких операцій, що конструюють діяльність банка відносять :

1. Прийом вкладiв (депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб.
2. Відкриття та ведення поточних рахункiв і банкiв кореспондентів, переказ грошових коштiв з цих рахункiв за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштiв на них.
3. Розміщення залучених коштiв від свого iменi, на власних умовах та на
4. власний ризик.
5. Систематичне виконання зазначених функцій і створює той фундамент, на якому базується робота банка. Вони володіють унікальною спроможністю створювати засоби платежу, що використовуються в господарстві для організації товарного обігу і розрахунків.
6. Спроможність комерційних банків збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу широко використовується центральним банком, який через систему обов'язкових резервів управляє динамікою кредиту.

 

Крім виконання  базових функцій, банки пропонують клієнтам безліч інших фінансових послуг:

1. Операцi з валютними  цiнностями.

2. Емісію власних цiнних  паперiв.

3. Організацію купiвлi та продажу цiнних паперiв за  дорученням клiєнтiв.

4. Операцi на ринку  цiнних паперiв вiд свого iменi.

5. Лiзинг.

6. Послуги з відповідального зберiгання та надання в оренду сейфів для

зберiгання цiнностей  і документiв.

7. Випуск, купівлю, продаж, обслуговування чекiв, векселiв та інших

оборотних платіжних iнструментiв.

8. Випуск банкiвських платіжних карток i здiйснення операцiй з

використанням цих карток.

9. Надання консультаційних та інформаційних послуг щодо їх операцiй.

Операцїi приймання вкладів (депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб, вiдкриття та ведення поточних рахункiв, розміщення залучених коштів належать виключно до банкiвських операцiй, здійснювати якi в сукупностi дозволяється тільки юридичним особам, що мають банківську лiцензiю. Iншi юридичнi особи мають право здiйснювати тiльки двi останні операцiї на пiдставi ліцензії на здійснення окремих банкiвських операцiй, а iншi операції та угоди, передбаченi цiєю статтею, можуть здiйснювати у порядку, визначеному законами України.

Комерцiйнi банки самостiйно  встановлюють відсоткові ставки та комiсiйну  винагороду за свої операцiй.

Коло операцiй, якi може виконувати сучасний унiверсальний банк наведене  на схемi 2

Усi банківські операцiї  відображаються окремими статтями в  балансі комерційного банку. Залежно  від того, в якій частині балансу  вони обслуговуються, їх прийнято поділяти на пасиви та активи.

Пасивні операції – це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку.

Ресурси комерційних банків – це сукупність грошей, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для використання певних операцій.

Існують власні ресурси  – статутні, резервні фонди для  забезпечення фінансової стабільності діяльності банку, він страхує інтереси вкладників та кредиторів. Поділяється на основний та додатковий (загальні резерви за активними операціями і поточними доходами). Статутний фонд при відкритому АТ формується від передплати на акції, в закритому – через перерозподіл акцій між засновників. Резервний фонд покриває збитки, оплата дивідендів – це стійкість комбанку. Його рівень 50% від статутного фонду. Існують спеціальні фонди для розвитку банку за рахунок прибутку.

 

Пасиви банку  можна роздiлити на двi великі групи :

• банкiвський капiтал;
• залученi кошти.

Залучені ресурси – кошти на поточних, депозитних та інших рахунках клієнтів, які розміщуються на активах з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку. Поділяються на депозитні: 1) до запитання – на поточному рахунках клієнта для розрахунку по господарським операціям, контокорентні рахунки – поточні рахунки з комісією; 2) строкові розміщенні кошти в банку на строк від 1 місяця, не здійснюють поточні платежі. Це найкращий вид депозиту під %. Та не депозитні (позичені) кошти – залучені кошти, як міжбанківські кредити, кредити НБУ, операції з ЦП тощо для підтримки поточної ліквідності. Міжбанківський кредит – розміщення вільних ресурсів в інших банках, % ставка нижча ніж за кредитами господарствам і пов’язана з обліковою ставкою НБУ.

Так пасивні операції комбанків полягають у формуванні власної і залученої ресурсної бази, на підставі і за рахунок якої здійснюються активні операції.

Активні операції банків – діяльність із використанням власного капіталу, залучених коштів для одержання  прибутку при розподілі ризиків  і підтриманні ліквідності.

Поділяються позичальниками на сектор прямого та непрямого фінансування. Саме у секторі непрямого фінансування з’являється третій економічний  суб’єкт – фінансовими посередниками, а їх діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників називається фінансовим посередництвом. Вони базуються на одному фінансовому ринку з одним суб’єктом – вільними грошовими коштами. Основні фінансові посередники – банки та небанківські фінансово-кредитні установи.

 

Загальне для  них:

1) всі фін. посередники  працюють в секторі непрямого  фінансування;

2) вони акумулюють  кошти та розміщають їх в  доходні активи від свого ім’я, створюючи власні зобов’язання  та вимоги, як позичальник банк  створює свої зобов’язання перед  вкладниками;

3) прибуток фінансових  посередників формується, як різниця  між доходами від розміщення  акумулюючих грошових коштів  та витратами, які пов’язані  з їх залученням.

 

 Відмінність:

1) банки не тільки  акумулюють тимчасово вільні  кошти, а й самі створюють гроші в процесі депозитно-кредитної діяльності, а установи – тільки акумулюють;

2) банки здійснюють  розрахунок обслуговування всіх  інших фінансово-кредитних посередників, тому можуть використовувати  їх вільні гроші.

 

 

5. Функції комерційних банків

Комерцiйнi банки — головна ланка дворівневої банкiвської системи. Систематичне виконання зазначених нижче функцій і створює той фундамент, на якому базується робота банку і банківської системи в цілому. І хоч виконання кожного виду операцій сконцентровано в спеціальних відділах банка, вони переплітаються між собою, створюючи потужну базу розвитку фінансової системи країни.

1. управлiння грошовим обiгом;
2. забезпечення платiжного механiзму;
3. акумуляцiя заощаджень;
4. надання кредиту;
5. фiнансування зовнiшньої торгiвлi;
6. довiрчi операцi
7. зберiгання цiнностей;
8. консультування i надання iнформацi

Однією з важливих функцій банку є посередництво в кредиті, яка здійснюється шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їх використання позичальником. Плата за віддані й отримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції. У результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві, що відповідає ринковому типу відносин.

Значення посередницької функції комерційних банків для  успішного розвитку ринкової економіки  полягає в тому, що вони зменшують  ступінь ризику і невизначеності в економічній системі. Банки залучають засоби, що можуть бути віддані в позичку, відповідно до потреб позичальників і на основі широкої диверсифікованості своїх активів знижують сукупні ризики власників грошей, розміщених у банку.

Друга найважливіша функція  комерційних банків — стимулювання нагромаджень у господарстві. Адже виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, банки повинні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, а й формувати ефективні стимули до нагромадження засобів, що в свою чергу формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Створенню гарантій надійності розміщення накопичених ресурсів служить формування фонду страхування активів банківських установ, депозитів у комерційних банках.

Поряд зі страхуванням депозитів важливе значення для вкладників має доступність інформації про діяльність банків і про ті гарантії їми надані.

Третя функція банків — посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами. Платіжний механізм — структура економіки, що здійснює "обмін речовин" у господарській системі. Методи платежу

поділяються на готівкові  і безготівкові. У великому обороті  домінують безготівкові платежі  і розрахунки. Існує велика розмаїтість  видів безготівкових розрахунків: переказний вексель, банківська тратта, простий вексель, чек. Комп'ютерна революція мала великий вплив на характер і технологію грошових розрахунків. Розвиток одержали дві системи автоматизованих розрахунків: "роздрібні" системи електронних розрахунків і міжбанківські системи перекладу засобів .У США в даний час мається чотири системи роздрібних платежів: автоматичні розрахункові палати, що виконують функції розрахункових палат, але паперові носії замінені магнітними, на яких вони мають формат, зручний для швидкісної обробки на ЕОМ; банківські автомати, які дозволяють виконувати операції:

* зняття грошей з  поточного чи ощадного рахунків в банку;

* одержання позики в межах відкритого ліміту;

* депонування грошей  на рахунку з одержанням депозитної квитанції;

* одержання інформації  про стан рахунка клієнта в банку;

* переказ коштів з одного рахунку на іншій;

* обмін іноземних банкнот на місцеву валюту;

термінали в торгових точках, щоб здійснювати оплату повсякденних покупок; банківське обслуговування вдома - перспективний елемент розрахунків - комплекс послуг по наданню клієнтам банку фінансової інформації, а також здійсненню з їх ініціативи банківських угод з передачею інформації за наявності персонального комп'ютера.

Також банки володіють  унікальною спроможністю створювати засоби платежу, що використовуються в господарстві для організації товарного обігу і розрахунків. Спроможність комерційних банків збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу широко використовується центральним банком, який через систему обов'язкових резервів управляє динамікою кредиту.

У зв'язку з формуванням  фондового ринку добре розвивається посередництво в операціях з  цінними паперами. Банки мають  право виступати як інвестиційні інститути, що можуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посередника; інвестиційного консультанта; інвестиційної компанії й інвестиційного фонду. Виступаючи у ролі фінансового брокера, банки виконують посередницькі функції при купівлі-продажі цінних паперів за рахунок і з дорученням клієнта.

Інвестиційний портфель банку контролюється законом. Це означає, що держава встановлює норму відсотка, відповідно до якої визначена частина (до 90%) повинна складатися з цінних паперів держави, інша — часток підприємств. Банки купують тільки висококласні папери відповідно до оцінки кредитними агентствами зв'язаного з ними ризику.