Інтелектуальна власність

Аг - база для розрахунку роялті (річний обсяг використання, економічний прибуток від використання оцінюваного об'єкта);

Т - термін корисного використання об'єкта інтелектуальної власності;

K1 - коефіцієнт техніко-економічної вагомості об'єкта правового захисту (для знаків, товарів та послуг естетичного сприйняття);

К2 - коефіцієнт виробничої готовності цього об'єкта;

К3 - коефіцієнт надійності правового  захисту оцінюваного об'єкта;

К4 - коефіцієнт морального старіння оцінюваного об'єкта;

K5 - коефіцієнт правової  вагомості оцінюваного об'єкта  на момент розрахунку;

К6 - коефіцієнт правової вагомості оцінюваного об'єкта.

Вартісна оцінка об'єкта промислової власності може бути скоригована за договором між  суб'єктами приватизації або за рішенням експертної комісії. У цьому випадку боніфікація (надбавка) до вартісної оцінки об'єкта промислової власності не може перевищувати 30% його базової вартості.

Основними критеріями для  боніфікації (незалежно від терміну  дії охоронного документа на момент його оцінки) можуть бути:

- конкурентоспроможність  об'єкта;

- економічна ефективність  використання об'єкта;

- обсяг і надійність  правового захисту об'єкта;

- ступінь новизни і  інші фактори.

При практичному застосуванні цієї методики її положення можуть коригуватися в процесі виконання  оціночних робіт. Вищевказану формулу  можна також використовувати  для обчислення ціни об'єктів інтелектуальної  власності, які вносяться до статутного фонду підприємства і є частиною його нематеріальних активів .

Слід нагадати, що всі  вищевказані методики розроблені і  діють в промислово розвинених країнах. В Україні склалася дещо інша ситуація. Так, в роки існування СРСР проводилася оцінка не всіх видів об'єктів інтелектуальної власності, а переважно патентів і ліцензій на винаходи, а також ноу-хау. Ці об'єкти не враховувалися в балансі підприємства і не входили в його нематеріальні активи, які почали враховуватися з 1988 р. При цьому через відсутність внутрішнього ринку інтелектуальної власності обчислення ціни цих об'єктів зводилося в основному до визначення економічної ефективності від їх застосування .

Тепер в Україні розроблено порядок експертного оцінювання нематеріальних активів (ПЕОНА), згідно з яким здійснюється оцінка нематеріальних активів об'єктів приватизації. У  ньому вказані види та характеристики нематеріальних активів, способи оцінки їх вартості. Відповідно до цього Порядку  експертна оцінка виявлених при  інвентаризації нематеріальних активів при прийнятті їх на облік здійснюється комісією з інвентаризації об'єкта приватизації відповідно до їх сучасної вартості відтворення. При цьому передбачаються три шляхи проведення такої оцінки:

1) визначення сучасної  вартості відтворення щодо нематеріальних  активів, узятих на облік в результаті проведеної інвентаризації на дату приватизації;

2) капіталізація прибутків  для визначення сумарної вартості  нематеріальних активів, які не відображені в бухгалтерському балансі на дату приватизації;

3) поєднання двох способів.

Сума визначеної експертним шляхом вартості нематеріальних активів, не відображених у балансі підприємства, належить до державної частки в статутному фонді акціонерного товариства. У випадку, якщо серед нематеріальних активів, зазначених вище, виявлені активи, придбані за рахунок власних коштів орендаря, вони підлягають інвентаризації та оцінюванню згідно з відповідним пунктом ПЕОНА .

Результати порівняння вітчизняної  методики із закордонними методиками оцінювання об'єктів інтелектуальної  власності у складі нематеріальних активів підприємства свідчать насамперед про різницю в підходах до проведення оцінювання. Так, зарубіжні методики ґрунтуються або на витратному, або на ринковому підходах. На практиці це означає, що в першому випадку вартість об'єкта інтелектуальної власності оцінюється, виходячи з суми витрат на його створення, правовий захист і т. п. При цьому для розрахунків використовуються такі показники, як надходження від ліцензійних угод і у вигляді компенсаційних платежів при порушенні виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності. Також враховуються фактичний строк корисного використання об'єкта інтелектуальної власності, фактор морального старіння оцінюваного об'єкта, норматив зведення різночасових оцінок.

У другому випадку використовуються такі показники, як сума приведених витрат на створення об'єкта інтелектуальної  власності, забезпечення правового  захисту, маркетингові дослідження. У розрахунки також включаються середньостатистична ставка роялті, річний обсяг використання економічної переваги від експлуатації об'єкта, строк його корисного використання, а також коефіцієнти техніко-економічної значущості об'єкта інтелектуальної власності (для товарних знаків - коефіцієнт естетичного сприйняття), промислова (виробнича) готовність цього об'єкта, надійність його правового захисту, моральне старіння об'єкта на момент підрахунку та правова значимість оцінюваного об'єкта.

Таким чином, у другому випадку при оцінюванні об'єктів інтелектуальної власності враховується їх ринкова значущість. Це дозволяє використовувати дану методику для оцінювання придбаних об'єктів або внесених до статутного фонду підприємства.

Викладені у ПЕОНА методи мають ряд істотних недоліків. Так, перш за все слід зазначити неправомірність  використання фіксованого коефіцієнта  капіталізації прибутку для всіх підприємств. На практиці він неоднаковий для різних підприємств і визначається як співвідношення приблизно перевищення прибутку над середньогалузевими прибутками і середньої норми прибутку по галузі. Значним недоліком є відсутність у ПЕОНА правового, нормативного або інструктивного врегулювання інвентаризації об'єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, дані якої є основою для оцінювання за однією із запропонованих методик.

Не врахований дуалізм  природи нематеріальних активів  взагалі і об'єктів інтелектуальної  власності зокрема. Так, передбачене  оцінювання тільки справжньої економічної  вартості зазначених об'єктів без урахування вартості монопольних прав на них.

Усі зазначені недоліки в  поєднанні з невпевненістю і  суб'єктивністю експертних форм оцінювання призводять до низької точності оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної  власності, тобто до її заниження  або завищення порівняно з  реальною, що негативно впливає на процес приватизації .

З метою покращення оцінювання об'єктів промислової власності  у складі нематеріальних активів  в Україні була запропонована нова методика. Її особливістю є те, що вона використовується на етапі матеріалізації об'єкта інтелектуальної власності. Ця методика деяким чином основана на методиці ринкового оцінювання об'єктів інтелектуальної власності (ліцензій), яка була розглянута вище. Основні показники, використані у цій методиці, - сума витрат на створення об'єкта промислової власності (вартість наукової розробки, вартість експериментальних досліджень та дослідно-конструкторських робіт, вартість створення експериментальних моделей і т.п.) і економічний ефект від використання протягом одного року запатентованого винаходу. Розрахунковими коефіцієнтами є кількість років використання винаходу, кількість підприємств, які придбали або можуть придбати винахід в повному обсязі, а також ймовірність оскарження дії охоронного документа .

Все вищезгадане дозволяє зробити висновок про нагальну необхідність створення в Україні методичних рекомендацій щодо обчислення вартості об'єктів інтелектуальної власності  у складі нематеріальних активів, під час розробки яких були б враховані всі недоліки вже існуючих. Разом з тим ефективне використання таких рекомендацій стане можливим лише за умови наявності в Україні державного регулювання цих питань і, зокрема, існування розвинутої інфраструктури послуг з оцінки об'єктів інтелектуальної власності та спеціальної підготовки кваліфікованих оцінювачів. Доцільно, використовуючи вітчизняний досвід захисту інтелектуальної власності та оцінювання об'єктів інтелектуальної власності, які входять в майнові комплекси підприємств, внести відповідні зміни та доповнення в законодавство про приватизацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Порядок оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності та оформлення звіту про оцінку

Порядок оцінки прав на об’єкти  інтелектуальної власності включає  такі етапи:

• оформлення договірних відношень між замовником і оцінювачем шляхом укладання договору на проведення оцінки в письмовій формі;
• попереднє розроблення завдань оцінки;
• ідентифікація охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності (правова експертиза), перевірку вірогідності представленого оцінювачеві інформаційного масиву для визначення вартості відповідно до встановленого переліку вихідних даних. У рамках правової експертизи ідентифікуються права на об'єкти інтелектуальної власності шляхом перевірки наявності документів, що підтверджують належність майнових прав.

Перелік відповідних документів включає: охоронні документи (патенти, свідчення про реєстрацію, авторські  права, квитанції про сплату мита за підтримку в силі охоронного документа), ліцензійні договори, договори про  передачу прав. Експертизі підлягають також установчі договори про  передачу прав на об'єкти інтелектуальної  власності в статутний капітал; договори - замовлення на створення  об'єктів інтелектуальної власності  третіми організаціями; договори на створення об'єктів інтелектуальної  власності на підприємстві в порядку  службового завдання; договори між  підприємством і розроблювачами об'єктів інтелектуальної власності; акти про безоплатну передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності; рішення органів виконавчої влади  щодо нематеріальних активів при  ліквідації, банкрутстві, приватизації й  інших реорганізаціях підприємств. Підприємства, нематеріальні активи яких включають об'єкти інтелектуальної  власності, повинні мати акти приймання  до використання, про поставлення  на бухгалтерський облік, про прийняття  на баланс, про внесення у статутний  капітал й інші необхідні документи.

На цьому етапі визначаються також цілі оцінки, які передбачають обґрунтування виду вартості для  вибору підходу й методів оцінки, розробляється оціночна модель, в  якій зазначається конкретний порядок  робіт, виявляються особливі обставини й обмеження, відзначаються особливості окремих об'єктів інтелектуальної власності або виробництв, де використовуються ці об'єкти.

• розрахунковий етап передбачає встановлення основних критеріїв розрахунку, переліку допустимих помилок і власне розрахунків відповідно до вимог чинного законодавства.

Результатом проведення оцінки об’єкта інтелектуальної власності  має бути оформлення звіту про  оцінку, який повинен містити такі елементи:

• вступ, де викладаються мета й завдання оцінки;
• опис охоронних документів об'єктів інтелектуальної власності (термін дії, строк корисного використання, тривалості розрахункового періоду, обсяг прав, ліцензії на вид діяльності, територія правової охорони), інших документів й умов, представлених для оцінки;
• викладення методів оцінки;
• матеріали з розрахунками вартості об'єктів інтелектуальної власності й результати оцінки;
• особливі обставини й обмеження, що враховуються при оцінці;
• розроблення рекомендацій замовникові щодо застосування результатів оцінки.

Також оформляється акт оцінки – документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує  виконані процедури з оцінки, здійснені  суб’єктом оціночної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 Згідно з чинним  законодавством України нематеріальні  активи, у тому числі ОПІВ, прирівняні  до майна, що оцінюється. Тобто,  оцінюванню підлягають не самі  об’єкти права інтелектуальної  власності, а права на них.  Звідси випливають важливі наслідки: предмет оцінювання (майнове право)  є нематеріальним активом; якщо  спливає юридичний термін дії  цього права, то зникає і  предмет оцінювання; майнове право  на ОПІВ діє тільки на території  країни, в якій набуте це право;  необхідною умовою для оцінювання  вартості майнового права на  ОПІВ є відокремлюваність його  від суб’єкта цього права (обігоздатність).

Більшість ОПІВ, такі, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки тощо, можуть бути відділені від правовласника  – фізичної чи юридичної особи, і  права на них можуть бути передані (продані) іншим особам.

Зазвичай оцінювання вартості майнових прав на ОПІВ здійснюється з  метою визначення: бази оподаткування  підприємства; вартості прав на ОПІВ, що вноситься до статутного капіталу підприємства; вартості виключних прав, що передаються  на основі договору уступки прав чи ліцензійного договору; розміру компенсації, яку необхідно виплатити згідно з діючим законодавством правовласнику  за порушення його виключних прав.