Інтелектуальна власність

Зміст

Вступ

1. Інтелектуальна власність, як об`єкт оцінки……………………………………3
2. Нормативно-правова база оцінки прав на об`єкти інтелектуальної власності………………………………………………………………………………….10
3. Методологія оцінки інтелектуальної власності………………………………15
4. Предмет ліцензійного договору………………………………………………..21

5. Порядок оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності та оформлення звіту про оцінку………………………………………………………………………….34

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

На сучасному розвитку вітчизняної економіки ключовим для успіху будь-який організації  є контроль над наявними у її розпорядженні  активами. І тому керівництву компанії необхідно володіти інформацією щодо нинішньої і прогнозної ринкову вартість активів, про середньої віддачі по аналогічним активам й іншим сукупністю технологічної інформації. Тільки володіючи такою інформацією може, можна зможе ефективно управляти майновим комплексом підприємства, під яким на увазі сукупність таких дій, як модернізація, реконструкція, ліквідація, купівля, продаж активів у разі прогнозованого негативного зміни їх вартості і недостатньою їх віддачею.

Цю інформацію можна було одержати, провівши оцінку наявних активів як матеріальних, і нематеріальних, з допомогою незалежних оцінювачів, використовують своєї діяльності новітні методи вартісного аналізу активів.

Інтелектуальна власність  як об'єкт оцінки - прерогатива громадянина  чи юридичної особи на результати інтелектуальної роботи і прирівняні до них кошти індивідуалізації юридичної  особи, індивідуалізації продукції, виконуваних  робіт чи послуг (фірмову найменування, товарний знак, знак обслуговування тощо.).

Керуючись вищенаведеним  визначенням, оцінку інтелектуальної  власності можна як процес встановлення (в грошах) корисності результатів  інтелектуальної роботи і прирівняних  до них коштів індивідуалізації юридичної  особи, індивідуалізації продукції, виконуваних  робіт чи послуг.

Мета цієї роботи – дослідження  методології оцінки пакета об'єктів  інтелектуальної власності (ОІС) і практика оцінки пакета ОІВ, внесеного статутний капітал новостворюваної он-лайнтрейдинговой компанії.

У цій роботі розглядаються поняття оцінювання ОІС, методи й завдання визначення вартості пакета ОІС , виконано оцінка ринкову вартість пакета об'єктів інтелектуальної власності. Також розглянута сутність об'єктів інтелектуальної власності та їх оцінки.

 

1. Інтелектуальна власність, як об`єкт оцінки

Оцінка вартості прав інтелектуальної  вартості є одним з найбільш проблематичним питань сьогодення і той же час  одним з необхідних інструментів комерціалізації. Будь-яка форма  комерціалізації об`єктів права інтелектуальної власності передбачає визначення вартості прав на ці об`єкти. При цьому потреба оцінці не вичерпується продажем патентів, свідоцтв, авторських прав, або ліцензій чи створення підприємств. Оцінку проводять при визначенні розміру збитків правовласників, при інвестуванні фінансових ресурсів у науково-дослідну розробку, при постановці об`єктів права інтелектуальної власності на бухгалтерський облік як нематеріальних активів, при страхуванні,у разі банкрутства підприємства в процесі його ліквідації з метою задоволення позовів кредиторів тощо.

Оцінка дозволяє не тільки визначити цінність (вартість) цього  ресурсу для власника, але  визначити  його ринкову цінність,рівень затребуваності об`єкта на ринку і,як наслідок,подальшу стратегію діяльності власника щодо впровадження та реалізації об`єкта.

Зазвичай оцінюються майнові  права та такі об`єкти права інтелектуальної власності:

• Літературні та художні твори;
• Фонограми, відеограми, комп`ютерні програми;
• Компіляції даних (бази даних);
• Виконання;
• Передачі (програми) організацій мовлення;
• Винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
• Компонування ( топографії) інтегральних мікросхем;
• Раціоналізаторські пропозиції;
• Сорти рослин, породи тварин;
• Комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки ( знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
• Комерційні таємниці;

На сьогодні розроблені якісні і кількісні методи оцінки вартості інтелектуальної власності. Якісні методи, засновані на різних  критеріях  оцінки, забезпечують одержання різних балів або рейтингів. Кількісні  методи надають дійсні числові вираження  для оцінки вартості. 

Інтелектуальна власність  як наслідок творчої діяльності людини, інтелектуальної праці — категорія, що, як і будь-яка категорія власності, відображає відносини володіння, користування і розпорядження результатом  інтелектуальної творчої діяльності. Це становить те спільне, загальне, що властиве фундаментальній категорії власності. Але поняття інтелектуальної власності одночасно визначають і як особливу, специфічну форму власності, оскільки вона створюється інтелектуальною, творчою працею. Результатом звичайної праці є матеріальний продукт, що втілює суспільно необхідні витрати праці, тобто вартість. Інтелектуальний продукт (винахід, програмне забезпечення, книга, художня картина та ін.) — реалізація творчої праці, за якої матеріальні витрати, носії інтелектуального продукту становлять незначну частину його цінності. Головна його цінність визначається знаннями, вміннями, талантом винахідника, письменника, художника, тобто людини інтелектуальної праці.

На практиці використовуються три основні підходи розрахунку вартості інтелектуальної власності:

• Витратний;
• Порівняльний;
• Дохідний;

Підхід до оцінки – це загальний спосіб визначення вартості прав на об`єкти інтелектуальної власності, який базується на основних принципах оцінки. Вибір підходу до оцінки проводиться залежно від конкретного об`єкта, мети оцінки й обраного для оцінки виду вартості. Кожен з них має свої методи та методологію.

Витратний підхід  заснований на обліку принципів корисності й  заміщення, тобто на припущенні, що потенційний покупець, володіючи  відповідною інформацією про  предмет купівлі,не заплатить за нього більше, ніж за інший об`єкт  у складі нематеріальних активів тієї самої корисності. Основними методами, що реалізують витратний підхід, є метод визначення початкових витрат,метод вартості заміщення та метод відновлювальної вартості.

Вартість інтелектуальної  власності, що визначається за методом  визначення початкових витрат, має  назву історичної, оскільки вона базується  на фактично здійснених витратах згідно з бухгалтерською звітністю підприємства за кілька років.

При оцінці інтелектуальної  власності за методом вартості заміщення  використовується принцип заміщення, згідно з  яким максимальна вартість власності визначається мінімальною  ціною, яку потрібно при купівлі  об`єкта, еквівалентного за функціональними  можливостями і варіантами його використання або такого, що має аналогічну споживчу цінність.

Метод відновлювальної вартості є найбільш прийнятим для розрахунку вартості прав на унікальні об`єкти інтелектуальної власності. Відновлювальна вартість об`єкта інтелектуальної власності визначається як сума витрат, необхідних для створення нової, точної копії оцінюваного об`єкта на підставі сучасних цін на сировину, матеріали, енергоносії, комплектуючі витрати тощо.

Витратний підхід застосовується для оцінки тих об`єктів, які створенні самим правоволодільцем  і для яких на дату оцінки не існує активного ринку (науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, програмні продукти спеціального призначення та ін..)

Порівняльний підхід полягає  в тому, що вартість прав інтелектуальної  власності визначається шляхом зіставлення  цін недавніх продажів подібних об`єктів. На практиці застосування цього підходу  пов`язане з безліччю труднощів і умовностей. По-перше, не існує двох абсолютно однакових об`єктів інтелектуальної власності. Країна, вид об`єкта, строк правової охорони, склад колективу авторів, умови фінансування, час продажу – це лише деякі позиції, за якими об`єкти мають відмінності. Інформація про економічні характеристики й умови продажу часто є недоступною, або неповною, тому порівняльний підхід може лише окреслити діапазон, у якому найбільш імовірно перебуватиме величина ринкової вартості. Перевагою порівняльного підходу є те, що він дозволяє визначити так звану справедливу ціну, яка щонайкраще відповідає ситуації на ринку.

Дохідний підхід базується  на врахування принципів найбільш ефективного  використання та очікування, відповідно до яких вартість об`єкта оцінки визначається як поточна вартість очікування доходів  від найбільш ефектиного використання об`єкта оцінки, включаючи дохід  від його можливого перепродажу.

Основними методами дохідного  підходу є метод непрямої капіталізації  (дисконтування грошового потоку) та метод прямої капіталізації доходу. При цьому грошовим потоком чи доходом можуть бути:

• Різниця між прибутком суб`єкта права інтелектуальної власності, отриманого в результаті використання об`єкта права інтелектуальної власності, та прибутком, отриманих без використання такого суб`єкта;
• Додатковий прибуток, який отримано суб`єктом права інтелектуальної власності в результаті використання об`єкта права інтелектуальної власності;
• Ліцензійний платіж за надання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності.

Застосування методів  дохідного підходу здійснюється у випадку ,коли можливо визначити  розмір доходу , що отримує або може отримувати фізична, або юридична особа, якій належать права інтелектуальної  власності. Дохідний підхід найбільш достовірно відображає цінність об`єкта оцінки.

Оцінка об'єктів інтелектуальної  власності - це визначення їхньої вартості на дату оцінки у порядку і за допомогою методичних підходів, визначених Національним стандартом № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності". Даний документ є обов'язковим  до використання всіма суб'єктами оціночної  діяльності.

Суб'єкти оціночної діяльності - зареєстровані у встановленому  порядку фізичні і юридичні особи, що мають у складі персоналу хоча б одного оцінювача і отримали відповідний сертифікат на право  здійснення оціночної діяльності.

До суб'єктів оціночної  діяльності належать також органи державної  влади й місцевого самоврядування, що одержали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі  виконання функцій щодо керування  й розпорядження державним майном (у складі персоналу також повинні  бути оцінювачі).

Оцінка виконується на підставі договору й має як результат  звіт про оцінку й акт оцінки, оформлені відповідно до  вимог  Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна й майнових прав" і Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Необхідність в оцінці об'єктів інтелектуальної власності  виникає в таких випадках:

• при поставленні на баланс об'єкта інтелектуальної власності, розробленого на даному підприємстві, як нематеріальний актив;
• для визначення розмірів оподатковуваної бази підприємства;
• при внесенні об'єкта інтелектуальної власності у статутний фонд підприємства;
• при визначенні майнових часток у статутному капіталі підприємства при його реорганізації, приватизації й інших операціях;
• при визначенні вартості виключних прав, переданих на підставі договору;
• при визначенні обсягів компенсації, яку необхідно виплатити власникові інтелектуальної власності за порушення його виняткових майнових прав відповідно до чинного законодавства;
• при участі об'єктів інтелектуальної власності в інвестиційних й інноваційних проектах;
• при страхуванні об'єктів інтелектуальної власності;
• інші випадки.

Під час проведення оцінки майнових прав на об'єкт інтелектуальної  власності встановлюється наявність  матеріального носія об'єкта інтелектуальної  власності і документів, які засвідчують  зазначені майнові права, а також  факт видачі охоронних документів, що підтверджують право використання об'єкта інтелектуальної власності (патент, виписка з держреєстру ліцензійних договорів, договір на передачу прав, тощо) та їх чинності