Місце Бразилії у світовій економічній системі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. БРАЗИЛІЯ У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ  ЕКОНОМІЧНИХ

ВІДНОСИН

2.1 Характеристика зовнішньої торгівлі країни

На економічну історію  Бразилії помітно вплинули іноземні тенденції в галузі торгівлі. Послідовні цикли бумів в експорті таких  товарів, як цукор, золото і діаманти, каучук, кава зіграли важливу роль у розвитку Бразилії до Другої світової війни. У наступні десятиліття промисловому розвитку країни сприяла свідомо  обмежувальна торгівельна політика, в результаті якої Бразилія була країною  закритої економіки до середини 1960-х  років [14].

Довгий час сприятливий  зовнішньоторговельний баланс значно погіршився у період між 1958 і 1974 рр. в результаті промислової експансії, що в свою чергу вимагало збільшення імпорту промислових товарів  і нафти. У 1975-1976 рр. і знову з 1978 по 1982 р. зовнішньоторговельний баланс був у дефіциті. Починаючи з 1983 р., сальдо торгівельного балансу  складало 5,1 млрд. дол.; у 1983 р. - 11,8 млрд. дол.; у 1984 році - 11,3 млрд. дол. Це досягнення стало результатом політики обмеженого імпорту, а також створення сприятливих  умов для експортерів [58].

У період з 1963 по 1981 рік, експорт  збільшувався в середньому на 17%, але  в 1982-1985 рр. він зріс лише на 9,1%. В  результаті масштабної програми розвитку енергетики залежність Бразилії від  імпортованої нафти знизилася з 70% - 1980 р. до 45% в 1985 р.

За останні кілька років  більшість з нетарифних бар'єрів Бразилії, які протягом багатьох років  були ключовими в обмежувальному режимі торгівлі Бразилії, були скасовані  або значно скорочені. Імпортні мита були знижені в середньому на 50% в  кінці 1980 р. до 14,2%. У той час як загальний рівень поширеність нетарифних бар'єрів були різко скорочені, деякі  імпортні мита цосі залишаються високими в порівнянні з іншими країнами [15].

У цьому ж році бразильський експорт в країни Південної Америки  у передньому становив менше 10 % від загального обсягу експорту, експорт до Мексики, Центральної Америки та країн Карибського басейну додав ще 2%.

Переважну більшість бразильського експорту було направлено до США і Канади (близько 30%) і до Західної Європи (близько 30%) [14].

         Модель бразильського експорту  в 1980-х та на початку 1990-х  р. мало чим відрізняється від  попередніх тисячоліть коли також домінувала торгівля зі Сполученими Штатами і Європою. Така орієнтація є відображенням декількох історичних впливів, а також структури бразильських міжнародних каналів транспортування і складу бразильського експорту. Тільки в 1970-х р. у бразильському експорті відбувся перехід від домінування в ньому сировини до обробної промисловості. Основні ринки для всіх цих продуктів знаходилися переважно в країнах з високим доходом, наприклад, Бразилія довгий час залежала від США, як головного ринку збуту кави. Інші важливі сировинні товари, такі як цукор або боби, залізна руда також постачаються в основному в країни з високим доходом [50].

         Нарешті, і, можливо, найголовніше  це те, що бразильські моделі  експорту відображають відносно сильну орієнтацію в регіоні. Сильний вплив доктрини імпортозамінної індустріалізації Економічної комісії для Латинської Америки і Карибського бассейну (ЕКЛАК) у більшості латиноамериканських країн 1950-х р. та на початку 1960-х р. привів до великої імпортозамінної індустріалізації, зокрема, в Бразилії та її великих торгових партнерів – Аргентини і Мексики [41, с. 137]. Неминучим результатом було те, що більш відкрита економіка Європи та Північної Америки продовжує надавати найбільш важливі ринки для бразильського експорту. Тільки з одночасною лібералізацією торгівлі в ряді інших латиноамериканських країн, особливо в Аргентині, дасть змогу експортувати бразильський товар на латиноамериканські ринки.

         Експортна орієнтація Бразилії  щодо Північної Америки і Європи  також відображається в її  імпорті. Крім того, Близький Схід  є важливим торговим партнером  через високу вартість імпорту  нафти. Великий торговий дефіцит  з цим регіоном був не таким  помітним завдяки в основному  надлишкам з іншими регіонами,  зокрема, Сполученими Штатами  і Європою. Імпорт

Бразилії з Латинської Америки складав лише близько ,2 % від загального імпорту В 1980 р. [17].

Незважаючи на приблизно  рівні частки експорту та імпорту  з країнами Латинської Америки, протягом більшої частини 1980-х р. Бразилія мала велике позитивне сальдо торгового  балансу з державами регіону, перевищивши 800 млн. дол. США в порівнянні з останніми роками.

Бразильські спроби збільшити  кількість офіційних регіональних торговельних договорів за межами двосторонніх преференційних торговельних угод беруть свій початок з 1958 p., коли уряд Бразилії приєднав до обговорення Аргентину, Чилі, Уругвай. Це привело до Договору Монтевідео, підписаного в лютому 1960 р. Згідно з цим договором, який був розширений у подальшому для більшості країн Південної Америки і Мексики, члени погодилися на переговори взаємного зниження тарифів на

постійній основі [23].

Незважаючи на свої наміри, організація, створена за договором, Латиноамериканської  асоціації вільної торгівлі (Asociacion Latinoamericana de Libre Comercio - ALALC) мала лише невеликий успіх. Одна з причин полягає у відхиленні від багатьох угод з недискримінаційного положення Статті 24 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), який регулює регіональні торговельні угоди. Ще одне положення угоди, яке вимагає формування зони вільної торгівлі протягом певного періоду часу, було проігноровано. LAFTA була замінена на Асоціацію латиноамериканської інтеграції — JIAI (Asociacion Latinoamericana de (Desarrollo y Integracion), яка мала більш скромні цілі. Реальний удар по ЛАІ відбувся після 1982 року, коли після початку кризи зовнішньої заборгованості Мексики міжнародні ринки капіталу були закриті для більшості латиноамериканських кредиторів. Як і більшість латиноамериканських урядів, Бразилія відреагувала на різке обмеження імпорту, у тому числі і з інших країн ЛАІ. В результаті регіональна торгівля значно знизилася в першій половині 1980-х p. [17]

Аргентина історично була найбільш важливим латиноамериканським  торговельним партнером для Бразилії з великим відривом. З цієї причини  практично всі бразильські регіональні  ініціативи в галузі торгівлі були засновані на двосторонніх торговельних відносинах. На другому місці знаходяться  Чилі, Мексика та Венесуела. Характерною  особливістю торгівлі Бразилії з  іншими країнами Латинської Америки є важливість імпорту з країн Південного конусу. За винятком експортерів нафти, бразильський імпорт з інших тропічних країн Латинської Америки відносно не важливий, незважаючи на важливість ринків деяких із них для бразильського експорту [16].

З 1980 р. експорт Бразилії був орієнтований на промислово розвинені країни. В результаті і без того великої частки експортного ринку Бразилії, і великих темпів його зростання, на США і Канаду приходилася майже половина зростаючого експорту Бразилії в кінці 1980-х початку 1990-х р. Відносно скромна частка бразильського експорту належить Південній Америці, Азіатсько-Тихоокеанському регіону та Західній Європі [14].

Бразильське зростання імпорту  в 1980-х та на початку 1990-х р. мало аналогічну картину. Загальний обсяг бразильського  імпорту в цей період зростав  дуже повільно, тому що зниження вартості імпорту нафти майже компенсувало зростання вартості імпорту з  країн Західної Європи та Північної  Америки. Як і у випадку з експортом  найважливішими торговельними партнерами Бразилії були промислово розвинені  країни [25, с.24].

До початку 1990-х р., як Бразилія, так і Аргентина були орієнтовані на внутрішній ринок, і тому не дивно, що товарообіг між двома країнами досить великий. У 1986 р. між Бразилією та Аргентиною було створено частку регіональних торговельних угод для МЕРКОСУР.

Було підписано дванадцять протоколів в липні 1986 р. і додаткові протоколи, у грудні 1986 р. Більшість протоколів, спрямовані на зміцнення аргентино-бразильського економічного співробітництва, хоча і співпраця в

інших галузях також була включена. У листопаді 1988 р. після проведення

широких консультацій між  урядами двох країн, підписано підсумковий

варіант аргентино-бразильської угоди, який далі був ратифікований  без змін

на з'їздах двох країн  в серпні 1989 р. [22].

Обидва уряди високо оцінили  угоди, - це були основні кроки в напрямку економічної інтеграції, а також відповідь Латинської Америки на економічні блоки такі, як Угода про вільну торгівлю (РТА) між США і Канадою та Європейське співтовариство (ЄС). Насправді, протоколи більше заявляли про наміри, ніж представляли якісь докладні результати переговорів в галузях, охоплених аргентино-бразильською угодою. Це були п'ять сторінок з коротким викладом мети, на відміну від масивного договору між Сполученими Штатами і Канадою про вільну торгівлю. Тим не менш цей документ був досить амбітний та обіцяв рівень співпраці аналогічний ЄС [17].

Аргентино-бразильські протоколи, підписані між 1986 і 1988 рр. були підґрунтям для ще більш амбітних регіональних торговельних угод. Після переговорів з Уругваєм і Парагваєм, міністри закордонних справ цих урядів домовилися в березні 1991 р. в столиці Парагваю Асунсьйон про створення спільного ринку між чотирма країнами до кінця 1994 р., цей договір підтвердив створення МЕРКОСУР. Стаття 1 договору передбачає вільне переміщення товарів, послуг і факторів виробництва між країнами-членами, усунення тарифних та нетарифних бар'єрів, створення загального зовнішнього тарифу, координацію політики на регіональних та міжнародних форумах; і координацію макроекономічної та галузевої політики [22].

Протягом перехідного  періоду з 1991 по 1994 р., угода закликає до прогресивного зниження тарифів, яке мало б супроводжуватися усуненням нетарифних бар'єрів у торгівлі між договірними сторонами.

Яким би не був результат  МЕРКОСУР, як регіональної ініціативи,

існуюча структура бразильських торговельних потоків показує, що Бразилія виходить далеко за рамки таких регіональних кордонів. Дійсно, адже

МЕРКОСУР і Європейський Союз обговорюють створення зон», торгівлі між двома об'єднаннями [53, с. 54].

Треба зазначити,що завдяки  своїй виваженій та послідовній політиці Бразилія вийшла на новий рівень. Набагато розширилися ринки збуту та закупівлі, що є дуже важливим в становленні Бразилії, як вагомого учасника міжнародних відносин.

У 2000-х р. швидкозростаюча  економіка Бразилії підживлюється  різким збільшенням її експорту. Наприклад, загальний обсяг експорту більш  ніж подвоївся з 58 млрд. дол. в 2001 р. до 118 млрд. в 2005 р. За цей же період імпорт виріс на 30%. з 56 млрд. до 74 млрд. дол. Сальдо торгового балансу Бразилії збільшилося більш ніж в 16 разів 2,6 млрд. дол. до 47 млрд. дол. на

протязі 4 років (Додаток А).

Наведемо список десяти країн-споживачів бразильського експорту в

2005 р.:

США (18,9% від загального обсягу експорту)

Аргентина (8,4%)

Китай (5,7%)

Нідерланди (4,5%)

Німеччина (4,2%)

Мексика (3,5%)

Чилі (3,1%)

Японія (3,0%)

Італія (2,7%)

Росія (2,5%)

Ось список з десяти країн-представників  імпортних товарів в 2005 р -

США (17,2% від загального обсягу імпорту)

Аргентина (8,5%)

Німеччина (8,4%)

Китай (7,3%)

Японія (4,6%)

 

Алжир (3,9%)

Франція (3,7%)

Нігерія (3,6%)

Південна Корея (3,2%) І Італія (3,1%)

Для порівняння необхідно розглянути десятку партнерів 2010р., загальний обсяг експорту яких склав 54,7%:

Китай - 30,8 млрд. дол. ( 15,2% від загального бразильського експорту)

Сполучені Штати - 19,5 млрд. дол. (9,6%)

Аргентина - 18,5 млрд. дол. (9,2%)

Нідерланди — 10,2 млрд. дол. (5,1%)

Німеччина — 8,1 млрд. дол. (4%)

Японія — 7,1 млрд. дол. (3,5%)

Британія — 4,6 млрд. дол. (2,3%) Росія - 4,2 млрд. (2,1%)

Південна Корея - 3,8 млрд. дол. (1,9%)

Мексика - 3,7 млрд. дол. (1,8%).

Та десятка торгових партнерів за імпортом. На ці країни приходиться 61% імпорту Бразилії у 2010 p.:

США - 27,3 млрд. дол. (15% від загального бразильського експорту)

Китай-25,6 млрд. дол. (14,1%)

Аргентина - 14,4 млрд. дол. (7,9%)

Німеччина - 12,6 млрд. дол. (6,9%)

Південна Корея -3,8 млрд. дол. (4,6%)

Японія - 7 млрд. дол. (3,8%)

Франція - 4,8 млрд. дол. (2,6%)

Індія - 4,2 млрд. дол. (2,3%)

Мексика - 3,9 млрд. дол. (2,1%)

Канада - 2,7 млрд. дол. (1,5%) [18].

 

           Отже, з побаченого можна зробити висновки про те, що ситуація дещо змінилася, Китай випереджав Сполучені Штати в імпорт, але Америка має 1.7 млрд. дол. перевагу над Народною Республікою в поставках продукції до

Бразилії.

Сальдо торгового балансу  Бразилії з Китаєм - вражаюче і складає 5,2 млрд. дол. На другому місці Аргентина, сальдо з якою становить 4,1 млрд. доларів з Аргентиною, На Сполучені Штати припадало 7,8 млрд. дол.

Взагалі, І квартал 2010 року характеризувався продовженням поступового зростання економіки Бразилії, позитивними прогнозами розвитку внутрішнього ринку та зовнішньої торгівлі у 2010 році. Так, станом на кінець лютого 2010 p., золотовалютні запаси країни склали 241,2 млрд. дол. США, у січні-лютому звітного періоду індекс інфляції склав 1,51% [3].

З січня по вересень 2010 р. обсяг зовнішньої торгівлі Бразилії склав 277,1 млрд. дол., показавши зростання в 36,9% в порівнянні з тим же періодом 2009 p., коли обсяг зовнішньої торгівлі склав 202,4 млрд. дол. [18].

У 2009 p. Бразилія перебувала на 24-му місці в світі за обсягом експорту (153 млрд. дол.), а за обсягом імпорту - на 26 місці (134 млрд. дол.).

За 9 місяців 2010 р. Бразилія експортувала товарів на 144,9 млрд. дол., а імпортувала - на 132,2 млрд. дол. США. У порівнянні з 2009 p., обсяг бразильського експорту зріс на 29,6%, а імпорту - на 45,8%. ( Додаток А).

Активне сальдо торгового балансу Бразилії на кінець вересня 2010 р. досягло 12,8 млрд. дол., і знизилося в порівнянні з тим же періодом 2009 р. на 39,7%, що пояснюється значним збільшенням імпорту і зниженням експорту