Місце Бразилії у світовій економічній системі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ТА ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ СУЧАСНОЇ БРАЗИЛІЇ

1.1. Етапи становлення  сучасного економічного комплексу  країни Економіка Бразилії пройшла  досить довгий шлях розвитку  і щоб оцінити рівень, досягнутий  сьогодні потрібно звернутися  до довгого процесу її становлення.

Почнемо з того, що до початку 20-го ст. бразильська економіка характеризувалася  послідовністю циклів, які базувалися на експорті лише одного визначеного  товару, наприклад, у перші десятиліття  колонізації — деревини, у 16 та 17 ст. — цукрової тростини, щодо 18 ст., то тут переважали дорогоцінні метали, а саме золото та срібло, а також  дорогоцінні камені, зокрема діаманти та смарагди, і, нарешті, 19 ст. — це кава. У ті століття було завезено велику кількість поневолених африканців, які і стали, в свою чергу, «основною  опорою економіки» в густонаселених районах Бразилії. Використовувалася  рабська праця до останньої чверті 19 ст. Паралельно с цим скотарство і малі фермерські господарства розвивалися лише для внутрішнього споживання Отже, весь цей час Бразилія була сировинним придатком для провідних західних країн в більшості, звичайно, для Португалії [44, с. 401].

Перша хвиля індустріалізації відбулася  під час Першої світової війни, але  тільки у 1930 р. Бразилія починає досягати відповідного для того часу рівня  економіки. І в 1940 р. з фінансовою допомогою Ексімбанку США у Вольта Редонда (штат Ріо-де-Жанейро) будується перший сталеплавильний завод. З цього часу почала проводиться цілеспрямована політика індустріалізації, яка в 1950-1970-х рр. привела до розширення важливих секторів економіки, таких як автомобілебудування, нафтохімія і металургія, а також створення великих інфраструктурних проектів. Після військового перевороту 1964 р. і встановлення в країні військової диктатури в основу економічної стратегії була покладена концепція «національної безпеки і розвитку», що ставила за мету перетворення Бразилії у велику і індустріальну державу до 2000 р. Передбачалося досягнення високих темпів економічного се привело до того, що протягом декількох десятиліть темпи зростання валового національного продукту (ВНП) були одними з найвищих у світі [50].

Зовнішньоекономічна політика після військового перевороту була спрямована на стимулювання експорту та лібералізацію імпорту. Експорт  перетворився на двигун економічного зростання [52].

Отже, у 1970-х, Бразилія, як і  інші країни Латинської Америки, почала поглинати значну кількість іноземного капіталу з банків СІЛА, Європи і  Японії. Він був інвестований в  інфраструктуру і державні підприємства, які формувалися в областях, і  не були привабливими для приватних  інвестицій. В результаті цього вливання капіталу було вражаючим: ВВП Бразилії збільшувався в середньому на 8,5% на рік в період з 1970 по 1980 p., незважаючи на наслідки двох світових криз, пов’язаних з нафтою. Дохід на душу населення протягом десятиліття збільшився вчетверо, досягнувши 2200

дол. в 1980 р. [50]

Однак, на початку 1980-х р. значне зростання процентних ставок у СІЛА почало впливати на міжнародні ринки капіталу і вимагало виплати  зовнішньої заборгованості, яка до цього не викликала особливих  проблем. Значне підвищення процентних ставок у світовій економіці змусило  багато країн Латинської Америки, в  тому числі і Бразилію, здійснювати  кардинальні економічні перетворення, які привели, в свою чергу, до негативних темпів зростання [32]. Призупинення припливу капіталу призвело до зменшення інвестицій з боку Бразилії. Тягар зовнішнього  боргу зробив свій внесок в прискорення  інфляції. У другій половині 1980-х  р. було прийнято ряд жорстких економічних  заходів, спрямованих на грошову  стабілізацію. Уряд Бразилії перейшов до неоліберальної моделі розвитку. В  основі цієї моделі лежить орієнтація на зовнішні чинники й зовнішньоорієнтовану економіку. Наголос в економічній  політиці почав зміщуватися від  державних важелів управління до стимулювання приватної ініціативи. Значну роль у новій політиці стали відігравати іноземні капітали - кредити й прямі інвестиції.

Такі заходи не привели до бажаних результатів, загальне виробництво та експорт зросли в кінці 1980-х p., забезпечуючи досить позитивне сальдо торговельного балансу,для виплати борг [32].

Криза 1980-х р. свідчила про  смерть економічної моделі «імпортозаміщення» в Бразилії (політика, яка була розроблена щодо бразильської промисловості і  включала в себе заборону придбання  певних промислових товарів з-за кордону, і введення дуже високих  імпортних тарифів на промислові товари), сприяючи тим самим відкриттю  нової економіки країни [53, с. 52]. На початку 1990-х в Бразилії проводиться  ряд далекосяжних економічних реформ. Вони охоплюють лібералізацію торгівлі, дерегулювання, приватизацію та створення  правових і структурних основ  щодо заохочення іноземних інвестицій. Економічні реформи впроваджувалися  до 1990-х р. і включали такі заходи, як скасування державної монополії  та зниження імпортних тарифів, скасування субсидій і зменшення бар'єрів у  торгівлі товарами та послугами [15].

У 1994 p., після декількох невдалих спроб знизити інфляцію, бразильський уряд ввів План Реалу (Plano Real), програма стабілізації валюти. Цей новий набір економічних заходів нарешті подіяв, вдалося взяти піни під контроль і стримувати інфляцію [13].

Отже, Бразилія в 90-ті р. відновила  свої позиції в світовому господарстві, які були ослаблені в попередньому десятилітті. Невисокий рівень національних заощаджень і капіталовкладень, їх уповільнений ріст були гальмом економічного розвитку країни. Але відбулася структурна перебудова господарства. Переробна  промисловість, яка протягом тривалого  часу була рушійною силою господарського розвитку, стала втрачати цю роль. Після  цього акцент був зроблений на видобування та первинну переробку  мінеральної сировини і продовольчих товарів [50].

Загальний спад виробництва у світі  з початку XXI ст. не обійшов і Бразильську  економіку, яка тісно пов’язана  з кон’юктурою на світових ринках. У 2001 р. спад виробництва становив 0,6 %. На 1 січня 2002 р. зовнішній борг сягнув 212 млрд. долл. Економічні та соціальні проблеми привели до заміни владних виконавців біля керма державної машини. Будучи обраним у 2003 р. новий президент Лула да Сілва продовжив економічну політику свого попередника. Він здійснював суворий підхід до економіки, зумів стримати інфляцію, знаходячи гроші не тільки для виплат за бразильськими борговими зобов'язаннями, а навіть і для дострокової сплати боргу перед МВФ. В результаті у рік обрання Лули ВВП зріс на 0,5 %, але вже в 2004 — на 5,2 %, та в 2005 - на 2,3 %, хоча слід врахувати, що цьому допоміг також зріст світової економіки у цей період [43].

Темпи розвитку бразильської економіки  в 2006-2007 роках збережуться на рівні  нижче загальносвітових — такий  висновок міститься в доповіді Міжнародного валютного фонду «Всесвітня економічна перспектива», випущеного до щорічної наради МВФ в Сінгапурі. А щодо світової фінансової кризи 2008 р., то вона значно не вплинула на економіку Бразилії, а лише тільки трохи похитнула [50].

За інформацією Бразильського  інституту географії та статистики, зростання у секторі промислового виробництва у 2011р. склало 0,3%, що було спричинено невигідним для експорту курсу обміну національної валюти та відповідним збільшенням потоку імпортних товарів. Для порівняння, у 2010 р. зростання промисловості становило 10,5%, що стало результатом швидкого відновлення цього сектора економіки після кризи 2008-2009 рр. Фахівці називають минулорічний показник найгіршим з 2003 р., коли виробництво зросло всього на 0,1% [13].

У 2011 р. через конкуренцію з імпортними товарами найбільш суттєво постраждали текстильна галузь (-14,9%), легка промисловість, зокрема виготовлення взуття та шкіряних виробів (-10,4%) та хімічна (-2,1%). З іншої сторони, галузі, орієнтовані на національний ринок, завершили минулий рік з позитивними показниками внаслідок зростання внутрішнього споживання, серед них автомобілебудування - 2,1%, виробництво іншого транспортного обладнання — 8%, гірничовидобування—2,1% [16].

Не зважаючи на це, на сьогоднішній день Бразилія досить стрімко і стабільно  розвивається. За показником ВВП 2012 р., а це 2,367 трлн. дол., вона навіть обігнала Велику Британію [19].

Отже, можна зробити висновок про те, що за досить тривалий період розвитку економіки Бразилія перетворилася з сировинного придатку для Західних країн у велику державу, яка займає сьогодні важливе місце на світовій арені, її економічні показники значно покращилися в порівнянні з 20 ст., а сама економіка стала більш відкритою.

1.2. Характеристика сучасного  економічного комплексу Бразилії

Економіка Бразилії є багатогалузевою, адже це держава із значним природним  потенціалом (сприятливі для землеробства клімат та ґрунти, повне забезпечення водними та гідроенергетичними ресурсами, різноманітні мінеральні ресурси, багатий  лісовий фонд тощо), яка з часів  отримання незалежності змогла із аграрної держави стати індустріально-аграрною, інтегруватись у світове господарство, стати новою індустріальною державою, випередивши у розвитку багато країн  свого регіону.

Країна займає перше місце  у світі по запасах деревини різноманітних  коштовних порід. Найважливіше значення має збір дикоростучого каучуку  в лісах Амазонії, карнаубского воску, бразильських горіхів, плодів пальми бабасу й олійного дерева ойтисіка на північному сході, вирощування «парагвайського  чаю» (йєрба-мате) і заготівля хвойної  деревини (головним чином знаменитої бразильської сосни - араукарії) на півдні [14].

Бразилія має в своєму розпорядженні виключно багату мінерально-

сировинну базу. Бразилія займає 1 місце в світі за кількістю залізняку (9%

світових запасів), ніобію (86% світових запасів), берилію, титану; 2 місце —  за кількістю білої глини та графіту; 4 – за магнезіям, 5 – за оловом, 6 – за алюмінієм, літієм і марганцем. В країні є родовища апатитів, хромітів, азбесту, бокситів, природного газу, алмазів, урану, кобальту, свинцю, цинку, міді, сурми  та інших мінералів [29].

Також треба звернути увагу на нафтовидобувну та газовидобувну промисловість, що, нажаль, не отримали достатнього розвитку. Зважаючи на відсутність великих  запасів нафти (власне виробництво  задовольняє внутрішні потреби  на 50%) Бразилія залежить від імпорту  нафти з закордону. Загальні запаси нафти оцінюються в 17,3 — млрд. бар., природного газу — 410 млрд. куб. м [39].

Досить важливою для країни є  чорна металургія, яка повністю працює на власному високоякісному залізняку, але коксівне вугілля Бразилія вимушена імпортувати. Галузь відрізняється  достатньо високим технологічним  і виробничим рівнем підприємств, що функціонують на базі сучасних західних технологій: близько 80% сталі виплавляється  за допомогою конверторів [15].

Кольорова металургія продовжує займати  одне з найважливіших місць в  економіці країни. Найбільш розвинене  виробництво алюмінію. У 2010 р. вироблено 1,3 млн. т. алюмінію (6% світового виробництва), з яких 0,9 млн. т. експортовано. У світовому виробництві кольорових металів Бразилії належить 6% виробництва олова, 1,2% виробництва цинку і 0,6% виробництва міді [14].

Що ж стосується автомобільної  промисловості, то тут Бразилія входить  у першу десятку в світі. Динамічний розвиток цієї галузі в значній мірі став результатом діяльності найбільших іноземних автомобільних корпорацій «Фольксваген», «Фіат», «Дженерал Моторе», «Форд», «Мерседес-Бенц», «Тойота» та інші. Автозаводи в Бразилії організовані за методом «прогресивної збірки», з обов'язковою умовою максимального  використання деталей і вузлів власного виробництва. У 2010 р. виробництво автомобілів  зросло на 23 /о і склало 1,6 млн. одиниць, з яких 0,4 млн. було поставлено на експорт. Також Бразилія виробляє (35 тис. в 2010 р.) колісні і гусеничні трактори, культиватори, комбайни, землерийні машини [41, с. 134].

    Країна є одним зі світових лідерів по виробництву озброєнь. Заводи, що випускають зброю, знаходяться як у приватних руках, так і в державному

управлінні. Продукція, що випускається, відрізняється надійністю і невисокою  ціною, що робить м придатної для  багатьох країн третього світу.

Необхідно зазначити, що перше місце  в експорті країни займають літаки. У 2010 р. було експортовано 260 літаків (90% вироблених в країні літаків) на 5,1 млрд. дол. Основним виробником авіаційної техніки в Бразилії є компанія «Ембраер», що займає 4 місце в світі за виробництвом авіатехніки і міцно утримує перше місце серед бразильських експортерів. Основний вид літаків, що випускаються, — «регіональні» літаки (на 50-80 чол.) [14].

Також дуже важливою є хімічна промисловість, яка у значній мірі визначає рівень розвитку економіки всієї країни. У 2010 р. було вироблено хімічних товарів на 62 млрд. дол., в тому числі хімічних продуктів для промислового використання, фармацевтичних продуктів, а також добрив.

На ринку фармацевтичних товарів  продовжують утримувати провідне становище іноземні компанії: «Новартіс», «Глаксо», «Кнол». У країні налічується 70 лабораторій, що належать ТНК [44 с. 406].

Авжеж, не можливо обминути сільське господарство. По виробництву і експорту сільськогосподарської продукції Бразилія входить в першу трійку в світі. Провідна галузь - рослинництво (60% продукції сільського господарства). Бразилія займає 1 місце в світі за виробництвом та експортом кави (25% світового збору), цукру-сирцю і апельсинів (експорт концентрату апельсинового соку складає 1 млрд. дол. на рік); 2 місце — по виробництву какао-бобів, кукурудзи, маніоки, сої-бобів, рицини, рослинних масел [3].

Тваринництво Бразилії, переважно  м'ясного напрямку, дає 40% продукції сільського господарства. М'ясне виробництво в 2010 р. склало: яловичина — 6,5 млн. т., з яких 600 тис. т. — на експорт (3 місце в світі); свинина 2 млн. т. (2,5% світового виробництва), з яких 100 тис. т. — на експорт (3% світового експорту); кури – 5,5 млн. т., з яких 1 млн. т. — на експорт (3 місце в світі) [12].

Не можна не згадати про туризм. Це відносно молода галузь національної економіки. Концепція устрою дійсних курортних районів ще не найшла свого застосування. Туристичний комплекс обмежений декількома великими і дорогими готелями в Ріо-де-Жанейро, гірськими курортами в Мінас-Жерайс. Головні центри розваг розташовані в міських центрах чи неподалік від них.. На сьогоднішній день ця галузь має великий потенціал, адже Бразилія завжди приваблювала туристів своєю унікальною культурою [48, с. 125].

Отже, необхідно сказати, що Бразилія має великий потенціал, її вдале  географічне положення та забезпеченість різного роду ресурсами є дуже важливими у економічному зростанні  країни. її багатовекторна економіка  охоплює велику кількість галузей, які в свою чергу є результатом довгої важкої праці.