Монетаристська теорія макроекономічного регулювання

Необхідно зауважити, що сам Мілтон Фрідмен, досліджуючи  результати монетарної політики в різних країнах, підкреслював чутливість монетарних важелів і необхідність їх дуже обережного використання при оздоровленні економіки. Він акцентував на тому, що "наше знання про взаємозв'язки між грошовою масою, цінами і виробництвом настільки обмежені, що оперування ними на практиці може спричинити більше шкоди, ніж користі" [32, с.17-18].

Ще одна важлива  проблема, пов'язана з регулюванням грошової маси, полягає в часовому відставанні реакції економічної системи на зміни в грошово-економічній політиці. Критичну важливість фактора часу при дослідженні грошових процесів вчені відзначали ще в 50-60-х роках ХХ ст. Порушив цю проблему Дж.Джільберт (J.C. Gilbert, 1953 р.). Багато уваги фактору несинхронності та невизначеності приділив Д. Патінкін (D. Patinkin, 1965 р.). Пізніші спостереження за впливом економічних змінних на використання важелів грошово-кредитного регулювання монетарною владою довели наявність істотного часового лагу між зміною темпів зростання грошової маси і темпів зростання реального обсягу виробництва (від трьох місяців до одного року) та відповідного пристосування цін в економіці (два - три роки).

Особливо  актуальні вище перелічені питання  для українських економістів - як теоретиків, так і практиків, адже формування теоретичних підвалин та конкретних важелів впливу на грошово-кредитні відносини, що враховували б унікальність і складність трансформаційних процесів в Україні, передбачає використання напрацювань західної економічної школи і багаторічного досвіду провадження грошово-кредитної політики розвинутих країн.

2.2. Становлення та сучасний стан монетарної політики України

У перехідній економіці України ефективне управління грошовим обігом набуває особливого значення. У складних умовах фінансової нестабільності, високої інфляції, незавершеності формування фінансової, грошової та інших життєво важливих підсистем національної економіки навіть незначні прорахунки в монетарній політиці здатні спричинити досить негативні соціально-економічні наслідки. Перша половина 90-х років увійшла в економічну історію України не тільки як перше п'ятиріччя розбудови її незалежної економіки, але й як період активного застосування монетарних важелів для її регулювання. Відверто "жорстка" монетарна політика НБУ породжувала суперечливі соціально-економічні наслідки. Тому у вітчизняній економічній літературі трапляються діаметрально протилежні оцінки цієї політики.

За оцінками економістів, монетарна політика НБУ  посилила спад ін-фраструктурних зв'язків  виробництва та спричинила платіжну кризу. Сталося це через застосування вольових методів реалізації монетарної політики. Зокрема, уряд разом з НБУ в грудні 1993 р. довільно установив темпи зростання цін не у 8-9 разів, а у 4,3 рази. Це штучно знизило величину номінального ВВП, обмежило кредитну та грошову емісію, заблокувало стосунки між підприємствами, виплати пенсій, зарплати і спричинило катастрофічний спад виробництва. Захоплення монетарними методами регулювання економіки сприяло й тому, що внутрішні ціни на окремі товари перевищили їх світовий рівень. На їх думку, політика "чистого й жорсткого" монетаризму створила надзвичайну ситуацію у вітчизняній економіці. Більшість суб'єктів відмовлялися від сплати комунальних платежів і податків, зменшувалися надходження до бюджету, значна частина доданої вартості переходила до тіньової економіки, скорочувалися інвестиції. Уряд застосовував "жорстку" бюджетно-податкову політику для підтримання збиткових підприємств і зменшення бюджетного дефіциту [3, с.323].

Отже, для  негативних оцінок монетарної політики в Україні у першій половині і  у середині 90-х років є, без  сумніву, підстави. Проте не можна  заперечувати й того, що монетарна політика НБУ сприяла досягненню фінансової стабілізації, яка стала відчутною з 1996 р. Темп інфляції знизився у цьому році до 39,5 % проти більш як 10000 % у 1993 р. (девальвація грошей). Фінансова стабілізація відбувалася паралельно з уповільненням темпу звуження обсягу національного виробництва. Річне скорочення реального ВВП в Україні у 1996 р. становило 10 % порівняно з 12,2 та 22,9 %, відповідно у 1994 та 1995 рр.

Досягнення  фінансової стабілізації дало змогу  НБУ організовано та оперативно здійснити у вересні 1996 р. грошову реформу, яка, поряд з іншим, сприяла підвищенню рейтингу України на фінансових ринках світу. Для відновлення зростання виробництва і зниження безробіття НБУ з 1997 р. дотримується стимулювальної монетарної політики. Свідченням чого є те, що НБУ знизив облікову ставку й норму резервування. У результаті зросли обсяги кредитних ресурсів комерційних банків, знизилися відсоткові ставки на позики. Упродовж 1996-99 рр. вони коливалися в межах 40-70 % порівняно з 250-300 % в окремі роки першої половини 90-х років. При цьому у кредитних портфелях комерційних банків збільшилася частка довгострокових кредитів. Кредити, надані комерційними банками, зросли з 5,45 млрд. грн. у 1996 р. до 9,62 млрд. грн. у 1999 р., відповідно  [13, с.18].

Пом'якшення монетарної політики НБУ сприяло уповільненню темпу скорочення реального ВВП (до 3,2 % у 1997 р.; 1,7 % у 1998 р.; 2,0 % у 1999 р.). За всіма ознаками у 2000 р. відновилося  зростання вітчизняної економіки. У 2000 р. ріст ВВП становив 105,9 %; 2001 р. - 109,2 %; 2002 р. -104,8 %; 2003 р. - 109,3 %; 2004 р. - 112,1 % [27, с.33]. Проте за січень 2005 р. темпи зростання ВВП скоротилися майже вдвічі порівняно з аналогічним періодом 2004 р. - з 12 % до 6,5 %, відповідно [5, с.2]. Скоротилися темпи інфляції. Так, якщо у 1999 р. вони склали 19,2 %; у 2000-ому - 25,8 %, то у 2001-ому - вже 6,1 %, а у 2002 р. мала місце навіть дефляція - ціни з початку року знизилися на 0,6 %. У IV кварталі 2004 р. рівень інфляції становив 6,3 %, а за відповідний період 2005 р. він став удвічі меншим - 3,02 % [15, с.7].

НБУ здійснює жорсткий контроль за обсягами грошових агрегатів, тобто  кількість грошей в економіці. Приріст  грошової бази і грошової маси у  середньому становить 40 % щорічно. Відзначимо, що на кінець 2002 р. вони склали, відповідно, 26,4 і 64,5 млрд. грн. Зважаючи на стабільність курсу гривні і низький рівень інфляції, це цілком природно - росте реальний попит на гроші з боку економіки [9, с.5].

Одним з методів грошово-кредитного регулювання є облікова ставка НБУ. Головний банк держави активно використовує цей монетарний інструмент з метою стерилізації грошової емісії. В умовах інфляційної небезпеки відбувається, як правило, ріст облікової ставки. У новітній економічній історії України облікова ставка використовувалась для приборкання інфляції і фінансової стабілізації економіки. Протягом останніх п'яти років величина облікової ставки неухильно скорочувалася. З 30,6 % у 2000-му вона знизилась до 7 % у 2003 рр. У 2004 р. ситуація дещо змінилася: облікова ставка зросла до 7,5 % в липні і до 8 % в жовтні. Власне через це експерти відзначають, що сам факт збільшення облікової ставки говорить про посилення в економіці інфляційних процесів. При цьому вони посилаються на різкий стрибок цін на нафту, різке збільшення соціальних виплат. На їхню думку, все це становить потенціал відкладеної інфляції, який цілком може проявитися у кінці 2004 і на початку 2005 рр.

З перебігом часу можна  буде судити, наскільки виваженою  і ефективною є нинішня монетарна політика НБУ. Проте цілком очевидним є те, що пошук оптимальних форм і методів поєднання грошово-кредитної, валютно-курсової і бюджетно-податкової політики триватиме в Україні й надалі. Однак головне завдання вже сьогодні окреслюється досить чітко - це повне використання стимулювального потенціалу вітчизняної фінансової і монетарної системи в інтересах довгострокового і динамічного економічного зростання.

У 2011 році умови для  реалізації грошово-кредитної політики були нестабільними. На початку 2011 року в результаті відповідної кон'юнктури на світових фінансових і товарних ринках підвищилася пропозиція іноземної валюти і Національний банк України (далі - Національний банк) мав змогу поповнювати міжнародні резерви та вживати заходів щодо лібералізації валютного ринку.

Починаючи з  другого півріччя, зростання зовнішньоекономічних ризиків негативно відображалося  на очікуваннях економічних суб'єктів  і зумовило підвищений попит на іноземну валюту та коливання депозитної активності вкладників банків. Ураховуючи це, Національний банк у цей час проводив жорстку грошово-кредитну політику, що дало змогу зберегти стабільність грошової одиниці України та підтримати процеси економічного розвитку.

Приріст індексу  споживчих цін за 2011 рік становив 4,6 %, що є найнижчим показником за останні дев'ять років. Більш низький показник інфляції порівняно з прогнозованим урядом на 2011 рік (8,9 %) забезпечив збереження вартості заощаджень населення та позитивно вплинув на динаміку реального ефективного обмінного курсу і створив підґрунтя для подальших сприятливих зрушень у макроекономічній сфері та на фінансовому ринку.

Розвитку  позитивних тенденцій у реальному  секторі економіки та на грошово-кредитному ринку сприяло збереження прогнозованої  ситуації на валютному ринку. У 2011 році обмінний курс гривні щодо долара США на міжбанківському валютному ринку знизився на 0,84 % - до 8,0284 грн./дол. США. Динаміка грошової пропозиції була адекватною макроекономічній ситуації. Зростання грошової маси за 2011 рік становило 14,7 % і відбувалося на фоні помірного підвищення пропозиції базових грошей з боку Національного банку - монетарна база зросла на 6,3 % [10, с.27].

Водночас  проведення жорсткої грошово-кредитної  політики за рахунок збереження вартості гривні та покращення очікувань сприяло  збільшенню обсягу банківських депозитів, загальний обсяг яких протягом 2011 року підвищився на 18,2 %. Акумуляція банками коштів вкладників дала змогу активізувати процеси кредитування реального сектору економіки. Загальний обсяг кредитів протягом 2011 року збільшився на 9,6 % порівняно зі зростанням на 0,9 % у 2010 році.

Покращення  очікувань та нарощування банками  ресурсів для кредитування економіки  України позитивно відображалося  на її розвитку. За 2011 рік індекс промислової  продукції підвищився на 7,3 %, обсяг  сільськогосподарського виробництва - на 17,5 %. Відбулося покращення прибутковості підприємств - їх фінансовий результат за січень - листопад 2011 року збільшився порівняно з відповідним періодом 2010 року в 2,2 раза [23].

2011 рік характеризувався  суттєвим зниженням інфляції - приріст індексу споживчих цін становив 4,6 %, що є найнижчим показником за останні 9 років.

Рис. 2.1. Цінові показники (річна зміна, %)

У першому  півріччі 2011 року відчувався певний вплив  на ціни внутрішнього ринку з боку загальносвітових тенденцій до зростання цін на продовольство та енергоресурси. Крім того, відбувалося певне підвищення адміністративно регульованих цін та тарифів внаслідок їх корекції.

Водночас, уже  починаючи з березня, темпи інфляції щомісяця знижувались, а зростання показника інфляції в річному вимірі, які фіксувалися упродовж квітня - червня 2011 року, були наслідком статистичних ефектів бази порівняння, оскільки в аналогічному періоді 2010 року фіксувалася дефляція.

Зростання базового ІСЦ (індикатор інфляційного тиску з боку попиту) в 2011 році уповільнилося до 6,9 % з 7,9 % в 2010 році. Показник базової інфляції в 2011 році був найнижчим з початку його оприлюднення у 2008 році. У свою чергу ВВП наближувався до свого потенційного рівня (розрив ВВП був 0,7 % в 2011 році), що обмежило зниження базової інфляції.

Неоднорідність  макроекономічної ситуації безпосередньо  зумовлювала особливості реалізації грошово-кредитної політики в окремі періоди 2011 року. У першому півріччі 2011 року макроекономічне середовище реалізації 
грошово-кредитної політики характеризувалося сприятливими зовнішньоеко-номічними умовами.

За зростаючої динаміки світових цін на товари українського експорту та активних зовнішніх запозичень у першому півріччі минулого року платіжний баланс був зведений з позитивним сальдо - 1,8 млрд. дол. США. Зростання зовнішнього та внутрішнього попиту на продукцію української промисловості зумовлювало її прискорене зростання (8,7 % за перше півріччя 2011 року).

У той самий  час прискорення цінової динаміки на світових товарних ринках разом з підвищенням адміністративно регульованих цін та тарифів створювало певні ризики для розвитку інфляційних процесів в Україні [11, с. 74].

У цей період Національний банк проводив помірно  жорстку грошово-кредитну політику, яка полягала не стільки в посиленні параметрів тих або інших монетарних інструментів та механізмів, скільки в утриманні від їх послаблення.

Стале збільшення обсягів надходжень іноземної валюти від нерезидентів не лише сприяло  врівноваженню міжбанківського  валютного ринку, але й надавало можливість Національному банку поповнювати міжнародні резерви. Позитивне сальдо інтервенцій Національного банку на валютному ринку за січень - травень 2011 року становило 1,7 млрд. дол. США.

Домінування пропозиції на валютному ринку дало змогу Національному банку вжити заходів з його лібералізації (у рамках умов програми "Стенд-бай" з МВФ). Зокрема, банкам було дозволено проводити між собою операції своп, здійснювати арбітражні операції на міжбанківському валютному ринку України, а також власні операції в межах установлених лімітів відкритої валютної позиції без наявності зобов'язань. Забезпечення Національним банком помірно жорсткого характеру політики через стабілізацію ринкових очікувань та посилення довіри до гривні сприяло: перелому інфляційних тенденцій - уже починаючи з березня темпи інфляції щомісяця знижувались, а високі показники інфляції в річному вимірі були наслідком статистичних ефектів бази порівняння, оскільки в квітні – червні 2010 року фіксувалася дефляція; сталому зростанню  депозитної бази  банків, загальний  обсяг яких  протягом  першого  півріччя 2011 року збільшився на 11,5 %; зниженню рівня доларизації депозитів – до 41,46 % за станом на 01.07.2011 порівняно з 42,03 % за станом на початок 2011 року; зниженню відсоткових ставок за операціями банків, зокрема середньозважена відсоткова ставка за кредитами в національній валюті зменшилася з 15,0 % у грудні 2010 року до 14,0 % у червні 2011 року.

У другому  півріччі 2011 року умови функціонування економіки суттєво погіршилися. Насамперед це було пов'язано з проявами рецесії в масштабах світової економіки, що мало наслідком падіння попиту на продукцію українського експорту, а також загостренням боргової кризи у країнах Європи та США, що ускладнило доступ українських позичальників до світових ринків капіталу. Як наслідок, зведене сальдо платіжного балансу в другому півріччі 2011 року було від'ємним ( - 4,2 млрд. дол. США). Погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури безпосереднім чином відобразилося на уповільненні темпів зростання промислового виробництва (у грудні його обсяг знизився на 0,5% вперше з жовтня 2009 року). Високі темпи зростання в сільському господарстві, яких було досягнуто внаслідок значних обсягів врожаю, суттєво вплинули на уповільнення інфляції, водночас значно не покращили ситуації з платіжним балансом внаслідок дії упродовж більшої частини року обмежень на експорт зернових культур. Зазначені фактори були причиною виникнення дисбалансу між попитом та пропозицією на валютному ринку в цей період. Додатковими факторами підвищення попиту на іноземну валюту виступали заходи з лібералізації валютного ринку, які були здійснені відповідно до умов програми "Стенд-бай" у травні, а також погіршення очікувань населення через поширення песимістичних оцінок щодо перспектив розвитку світової економіки.