Методичне забезпечення інвестиційних та інноваційних проектів

• урахування зв'язку проекту  із зовнішніми умовами (стан економіки  країни, регіональні, галузеві особливості  проекту, сумісність продукції проекту  з поточним станом ринку, узгодженість з місцевою інженерною інфраструктурою, місцеві умови і співробітництво з органами влади, екологічна сумісність, соціальна безконфліктність проекту, відповідність ситуації на місцевому ринку праці);

• інтегрована оцінка ефективності проекту на основі співвідношення результатів (зиску) і інвестиційних  витрат проекту, соціального ефекту, наслідків для економіки країни в цілому (останнє стосується великих проектів);

• урахування майбутньої невизначеності проекту і потенційних  ризиків (адже проект на етапі прийняття  рішення є лише прогнозом);

• урахування альтернативних варіантів використання капіталу інвестора та відповідної зміни вартості грошових потоків у часі, застосування методики приведення грошових потоків до єдиних умов обліку;

• прагнення представити  прогнозну модель проекту з максимальною деталізацією і конкретизацією (у часі й у розрізі кожного етапу реалізації проекту);

• урахування соціальних умов і наслідків реалізації проекту  як для власного персоналу, так і  для зовнішнього соціального  середовища;

• урахування важливості управлінських аспектів проекту для майбутньої успішності проекту.

Проекти класифікуються за багатьма ознаками. Основними серед  них можна вважати:

• період реалізації проекту (коротко-, середньо-, довгострокові);

• відношення до вже діючого  підприємства чи виробництва (проект, що впроваджується в уже діюче підприємство, і проект, що реалізується на "рівному місці", тобто підприємствоформуючий проект);

• відношення до діючих основних фондів (проект розширення виробництва, проект модернізації устаткування, проект технічного переоснащення, проект повної реконструкції);

• масштаб проекту (тактичні й стратегічні проекти, тобто  такі, що пов'язані зі значною зміною активів чи сфери, обсягу діяльності, форми власності);

• форма реальних активів (проекти інвестицій в основні чи оборотні фонди).

Період часу, протягом якого готуються й реалізуються інвестиційні наміри інвестора, становить  життєвий цикл проекту. Він розбивається на кілька типових етапів інвестування:

• формування інвестиційних  намірів;

• розробка концепції  інвестування (конкретизація завдань, вибір продукту проекту, визначення джерел фінансування, вибір учасників проекту, попереднє опрацювання маркетингового і фінансового плану);

• розробка проекту як документованого плану (деталізованого інвестиційного обґрунтування і  плану дій на всю глибину життєвого циклу проекту (рис. 2.1.);

• передінвестиційний аналіз проекту (вивчення потенційних можливостей  проекту, оцінка реальності фінансових планів, зовнішньої й внутрішньої  узгодженості проекту, його комерційної  реалістичності та доцільності);

• створення чи придбання  інвестиційного об'єкта "під ключ" і підготовка до початку його експлуатації;

• експлуатація інвестиційного об'єкта і повернення через накопичення  поточного прибутку інвестованих у  проект коштів. Цей етап має назву  періоду окупності проекту;

• отримання чистого  прибутку за проектом (понад вкладені кошти);

• ліквідація інвестиційного проекту (демонтаж основних фондів, продаж оборотних коштів та інших активів, вирішення організаційних і юридичних питань припинення фінансово-господарської діяльності з використанням активів проекту).

Рис. 2.1. Технологія розробки інвестиційного бізнес-плану

Наведені етапи можуть бути ще більш деталізовані, але  в будь-якому разі їх можна об'єднати в три етапи: передінвестиційний (розробка проекту як документованого  плану інвестування), інвестиційний (формування активів проекту "під  ключ") і експлуатаційний (запуск і фінансово-господарська експлуатація активів і регулярне отримання поточного прибутку, поступове повернення вкладених коштів).

Учасниками процесу  інвестування є всі юридичні та фізичні  особи, пов'язані матеріальними і  фінансовими відносинами з інвестором щодо виробництва й реалізації продукції (чи послуг) проекту. Вони є основними, крім інвестора, зацікавленими сторонами в існуванні проекту як документованого плану і як конкретних збалансованих дій інвестора щодо його реалізації (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Стадії підготовки та впровадження інвестиційного проекту

Інвестиційний проект потрібний  інвестору, його партнерам, його кредиторам, які сформували позичену частину  інвестованого капіталу. За відсутності  проекту зникає предмет переговорів  і ухвалення рішення між інвестором, його партнерами й майбутніми кредиторами. А на етапі реалізації інвестування без наявності документованого проекту неможлива ефективна координація зусиль учасників проекту. Координуюча роль проекту, звичайно, поступово замінюється реальними укладеними договорами між учасниками, але як довгостроковий план проект не втрачає свого значення щодо повного здійснення намірів інвестора.

Інвестиційний проект як документований план інвестування складається з таких документів:

1. економічний опис— бізнес-план і матеріали для його обґрунтування;

2. технічна документація;

3. технологічна документація;

4. контрактне супроводження, тобто набір уже укладених або підготовлених контрактів (договорів) чи більш м'яких форм закріплення майбутніх взаємовідносин між можливими і реальними учасниками проекту;

5. експертне супроводження як набір експертних висновків, оцінок або інших форм представлення висновків фахівців (фізичних або юридичних осіб), компетентних в оцінці процесів та явищ, з якими буде пов'язана реалізація проекту;

6. інші документи, їх копії або аналітичні матеріали, що характеризують: учасників проекту, ситуацію на ринку, установчі документи підприємств, копії звітів підприємств про фінансово-господарську діяльність, прогнози, свідоцтва про права власності, нормативно-законодавчі акти державного та місцевого рівня, які впливають на проект.

Проект як план інвестування відіграє важливу роль на етапі прийняття  рішення щодо початку реалізації проекту. Рівень конкретності та продуманості проекту залежить від бажання й можливостей інвестора, особливостей сфери інвестування і чинних у країні деяких правил і умов.

Проект є також найбільш наочним засобом інформування щодо намірів інвестора всіх зацікавлених осіб: партнерів, банків, майбутніх споживачів, преси, громадськості, трудового колективу, органів влади, акціонерів.

Економічний аспект проекту  у формі бізнес-плану має прийняту структуру розділів, хоча вона може змінюватися залежно від галузевих  і регіональних особливостей проекту  й бажань інвестора та його партнерів. Як правило, бізнес-план інвестиційного проекту складається з 10-50 і більше сторінок описів, коментарів, розрахунків, обґрунтувань.

 

 

1.3. Критерії  та основні принципи оцінювання  інвестиційних проектів

Трансформація науково-технічних розробок в інноваційний продукт, придатний для виробництва і ринку, є найважчим етапом у ланцюгу, що зв’язує науку зі споживачем. Це пов’язано з тим, що розроблювачі погано розуміють домінанти ринку, потреби споживача, у них немає досвіду технологічного підприємництва.

Трансформація науково-технічних розробок через інноваційний процес з метою досягнення результату інноваційної діяльності не може не враховувати такі складові інноваційного процесу, до яких віднесено:

• етапи інноваційного проектування;
• етапи інвестиційної підтримки.

Це є організаційно-матеріалізована  складова трансформації інновацій, яка має свій апарат здійснення, методичне забезпечення та джерела фінансування. Слід відмітити, що етапи інвестиційного проектування і етапи інвестиційної підтримки мають однакові спрямування як в цілому, так і окремо по кожній складовій, враховуючи різні часові виміри здійснення інвестиційного процесу. 

Трансформація інновацій в інноваційний продукт передбачає структуризацію інноваційного процесу, до якої традиційно відносять:

Генерування нової ідеї ð Експериментальна реалізація нової ідеї ð Освоєння в виробництві ð Масовий випуск ð Споживання.

При розгляді більш детальної  структури інноваційного процесу  виділяють перелік таких етапів:

1. вибір варіанту створення нового виробу або нової продукції (на основі діючої моделі, розробки принципово нового виробу або нової продукції);
2. генерація і відбір найбільш вдалих ідей створення нового виробу або нової продукції;
3. фільтрація (відбір) ідей - виключення непідходящих для подальшого розгляду;
4. кінцевий вибір ідеї;
5. етап НДДКР і створення конструкторського прототипу;
6. продукції для дослідження в ринкових умовах;
7. реалізація більш масштабних планів: модифікація виробів та їх дрібносерійне виробництво або модифікація продукції та її невелике виробництво, освоєння ринку та його сегментів; визнання, що ідея була помилковою; припинення виробництва;
8. зустрічне рішення про випуск нового виробу та його серійне чи його масове виробництво або виробництво нової продукції у великих розмірах.

Організаційною основою  трансформації інновацій в інноваційний продукт є побудова і реалізація інноваційного проекту за відповідними стадіями інвестиційного проектування, до яких належать (рис. 3.1):

• початкова стадія (1), на якій здійснюється розробка бізнес-плану інноваційної діяльності;
• передінвестиційна стадія (2), на якій розробляється техніко-економічне обґрунтування інвестицій в інноваційну діяльність;
• передкінцева стадія (3), на якій здійснюється оцінка ефективності інноваційного проекту;
• інноваційний проект (4) – формується інноваційний проект;
• кінцева стадія (5), на якій впроваджується інноваційний проект. На цій стадії підключається інвестиційна стадія (2), якій передує передінвестиційна стадія (1), коли здійснюється пошук і використання фінансових ресурсів інвестиційної діяльності.

Передінвестиційна стадія інноваційного проектування включає  розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) інвестицій в інноваційну діяльність. Цей документ є основним, що обґрунтовує  доцільність та ефективність інвестицій до інноваційного проекту, що розглядається. В межах ТЕО деталізуються та уточнюються рішення, що прийняті на стадіях передпроектного обґрунтування інвестицій - техніко-технологічні, проектні, конструктивні, природоохоронні; можливість правової охорони інновацій; екологічна ефективність та соціальні післядії.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Стадії інвестиційного проектування⁹

Передінвестиційна стадія інноваційного проектування включає  розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) інвестицій в інноваційну діяльність. Цей документ є основним, що обґрунтовує доцільність та ефективність інвестицій до інноваційного проекту, що розглядається. В межах ТЕО деталізуються та уточнюються рішення, що прийняті на стадіях передпроектного обґрунтування інвестицій - техніко-технологічні, проектні, конструктивні, природоохоронні; можливість правової охорони інновацій; екологічна ефективність та соціальні післядії.

Початкова стадія дозволяє здійснити розробку бізнес-плану  інноваційної діяльності. Бізнес-план інноваційної діяльності - це основний документ, що дозволяє здійснити оцінку та обґрунтувати інноваційний проект. В ньому проводиться опис аспектів майбутнього інноваційного проекту, аналізуються проблеми, що можуть виникнути в процесі його здійснення, визначаються шляхи їх рішення.

Бізнес-план інноваційної діяльності дозволяє здійснити оцінку можливостей інноваційного проекту  на прикінцевій стадії, визначити  доходи та витрати, здатність самофінансування, розрахувати потік реальних коштів, проаналізувати окупність інноваційного проекту та повну окупність кредитних коштів, що залучаються.

Безумовно, бізнес-план інноваційної діяльності є складовою бізнес-плану  розвитку підприємства або бізнес-плану  інвестиційної діяльності, бізнес-плану санації підприємства.

Інноваційний  проект, який охоплює стадію інноваційної діяльності підприємства як частину загального інноваційного процесу, а саме: організацію нового виробництва (мале, велике); випуск нової продукції; організацію сервісної підтримки нової продукції - є підприємницьким.