Методичне забезпечення інвестиційних та інноваційних проектів

Тема дипломної  роботи: «Методичне забезпечення інвестиційних та інноваційних проектів»

Вступ

Розділ І. Теоретико-методичні  засади інвестиційного проектування

1.1. Сутність інноваційних  та інвестиційних проектів, їх  види, порядок розробки та особливості  реалізації

1.2. Сутність та напрями  оцінювання ефективності інноваційних  та інвестиційних проектів

1.3. Критерії та основні  принципи оцінювання інвестиційних  проектів

Розділ ІІ. Сучасний інструментарій оцінювання ефективності інноваційних та інвестиційних проектів

2.1. Розвиток, класифікація  та призначення методів оцінювання  економічної ефективності інноваційних  та інвестиційних проектів

2.2. Статичні та динамічні  методи оцінювання економічної  ефективності інноваційних та  інвестиційних проектів

2.3. Оцінювання показників національногосподарської ефективності інноваційних та інвестиційних проектів

2.4. Система оціночних  показників бюджетної, виробничої, фінансової та інвестиційної  ефективності інноваційних та  інвестиційних проектів

Розділ ІІІ. Напрями  удосконалення оцінювання економічної ефективності інноваційних та інвестиційних проектів

3.1. Методи аналізу  можливостей реалізованості й  оптимізації кожної стадії інноваційного  проекту в підвищенні ефективності  реалізації нових технологій

3.2. Економічне обґрунтування ефективності інвестиційного проекту та інтегральна оцінка ризиків його реалізації (на прикладі проекту створення Медичного центру мікробіологічної діагностики)

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Протягом останніх років у світі відбулись помітні трансформаційні зрушення як у сфері інноваційної, так і інвестиційної діяльності. Утвердження інноваційної стратегії не може здійснюватися без належного вивчення та обґрунтування не тільки ролі та значення інвестиційно-інноваційної діяльності у світовій економіці, а й вирішення проблеми її фінансового забезпечення. Саме тому питанням формування ефективної інноваційної політики має бути приділено значно більше уваги, оскільки стрімкий розвиток на майбутнє буде визначатися рівнем інноваційної активності та її фінансового забезпечення.

Актуальність теми. Найважливішим  завданням сучасної інноваційної політики є активізація інвестиційно-інноваційної діяльності та створення цілісної системи  її фінансового забезпечення, яка  має ґрунтуватися на широкомасштабному залученні та максимально ефективному використанні фінансових ресурсів із різноманітними джерелами походження. Протягом останніх років вченими зроблено перші спроби вивчити причинно-наслідкові зв’язки між фінансами та інноваціями, досліджено структурні властивості та особливості інноваційного розвитку, обґрунтовано стратегію ендогенного науково-технічного прогресу через динаміку технологічних змін, однак і сьогодні низка важливих проблем щодо активізації інвестиційно-інноваційної діяльності та побудови системи її фінансового забезпечення потребують не лише детального аналізу та виявлення недоліків, а й фундаментальних досліджень у цій сфері, без яких буде важко забезпечити ефективність і високі темпи розвитку національної економіки.

Незважаючи на підвищення актуальності проблеми методичного забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності, в теорії і практиці переважає фрагментарний аналіз та вибірковий підхід щодо висвітлення окремих аспектів його інструментарію. Внаслідок цього особливої актуальності набувають питання побудови цілісної системи методичного забезпечення інноваційного розвитку, включаючи ефективність використання методів регуляторної політики, вибору оптимальних варіантів фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності необхідними ресурсами із різноманітними джерелами походження.

Зростаючі теоретичні та практичні потреби у формуванні та розвитку цілісної системи методичного забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності, а також недостатність їх висвітлення у наукових публікаціях стали визначальними при виборі та обґрунтуванні актуальності теми даної дипломної роботи.

Метою дослідження є  розвиток теоретико-методологічних засад  інвестиційно-інноваційної діяльності, формування на цій основі системи  її фінансового забезпечення, розробка методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів її реалізації.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

• розкрити процес еволюції інноваційного розвитку та узагальнити методологічні підходи щодо визначення сутності інновацій як основи інвестиційно-інноваційної діяльності із виокремленням їх основних класифікаційних ознак;
• поглибити сутність та уточнити причинно-наслідкові зв’язки між базовими категоріями, які забезпечують формування інструментарію об’єкта дослідження, а саме: “методичне забезпечення”, “інвестиційно-інноваційна діяльність”, “інноваційний процес”;
• розвинути форми і методи державного регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності,
• оцінити рівень розвитку вітчизняних інноваційних структур та систему їх фінансового забезпечення;
• розробити концептуальні підходи щодо удосконалення способів методичного забезпечення інвестиційно-інноваційних проектів;
• сформувати принципи побудови національної інноваційної системи;
• розробити систему методичного забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності в економіці України.

Об’єктом дослідження  є інструментарій методичного забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності в умовах ринкової трансформації світової економіки та економіки України.

Предметом дослідження  є сукупність теоретико-методологічних проблем формування системи методичного забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності.

У процесі виконання дипломної роботи для всебічного пізнання об’єкта дослідження використано методологію системного аналізу, що дозволило поєднати прогресивні здобутки класиків і сучасних дослідників теорії інноваційної діяльності та системи її фінансування з особливостями економічного розвитку національної економіки. Для досягнення поставленої у роботі мети використано такі методи: аналізу і синтезу, наукової абстракції, історичний та логічний підходи, структурно-функціонального порівняння (для аналізу етапів теорії інноваційного розвитку, уточнення базових категорій і понять та представлення еволюції технологічних укладів суспільства); аналогій (для оцінки ступеня державної участі у фінансуванні інвестиційних та інноваційних проектів і програм в Україні порівняно з розвинутими країнами); експертних оцінок, економічного моделювання.

Наукова новизна одержаних  результатів полягає у розробці нової для України наукової проблеми формування системи методичного забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності та досягнення на цій основі стабільного економічного зростання.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Теоретико-методичні  засади інвестиційного проектування

1.1. Сутність інноваційних та інвестиційних проектів, їх види, порядок розробки та особливості реалізації

Світовий досвід економічного розвитку свідчить, що на сучасному етапі  інноваційним технологіям немає  альтернативи. На межі ХХ та ХХІ ст. в світовій економіці прискорились зміни в промисловості - в технології, структурі, масштабі, територіальному розміщенні та організації виробництва, а також у взаємозв’язку  цих факторів.

Ключовими є інновації, що перетворилися на промислову релігію  кінця ХХ ст. Компанії сприймають інновації як засіб збільшення прибутків та завоювання більш широкого сегменту ринку. Уряди країн вважають їх панацеєю з точки зору прискорення економічного зростання через підвищення конкурентоспроможності країни в світі.

Ось чому, Україна не може стояти осторонь від цих процесів, а їх вивчення з позиції світового досвіду вирішення цих проблем, сприятиме визначенню шляхів реалізації інноваційної політики України з урахуванням певних умов. Лише прискорений розвиток інноваційних процесів, який базується на ефективному використанні науково-технічного потенціалу, є основним фактором економічного зростання країни.

Отже, розглянемо економічну сутність поняття інновація. Відповідно до Закону України ”Про інноваційну діяльність” (2002р.), інновації – це новостворені (засновані) і/або вдосконалені конкурентноздатні технології, продукти або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного та іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і/або соціальної сфери¹.

Зацікавленість в інновації  полягає в тому, що приріст обсягів  збуту і доходів має місце  на тих підприємствах, які впроваджують інновації. Підштовхує до цього бажання  підприємств своєчасно виявляти тенденції розвитку ринку і просувати на ньому нові високоякісні товари, орієнтовані на задоволення сучасних і майбутніх  проблем та бажань споживачів.

Інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг. В основу інноваційної діяльності покладена інноваційна політика, яка здійснюється на рівні держави (макрорівні) або на рівні підприємств (мікрорівні).

Орієнтація на інноваційний шлях розвитку вимагає від національних суб’єктів господарської діяльності перебудови системи управління, створення на основі принципів маркетингу системи оперативного пошуку нових сфер та способів реалізації власного потенціалу, які спиралися б на нові товари, нові технології, нові методи організації виробництва і збуту.

Найважливішим завданням  сучасної інноваційної політики є активізація  інвестиційно-інноваційної діяльності та створення цілісної системи її фінансового забезпечення, яка має  ґрунтуватися на широкомасштабному залученні та максимально ефективному використанні фінансових ресурсів із різноманітними джерелами походження. Протягом останніх років вченими зроблено перші спроби вивчити причинно-наслідкові зв’язки між фінансами (інвестиціями) та інноваціями, досліджено структурні властивості та особливості інноваційного розвитку, обґрунтовано стратегію ендогенного науково-технічного прогресу через динаміку технологічних змін, однак і сьогодні низка важливих проблем щодо активізації інвестиційно-інноваційної діяльності та побудови системи її фінансового забезпечення потребують не лише детального аналізу та виявлення недоліків, а й фундаментальних досліджень у цій сфері, без яких буде важко забезпечити ефективність і високі темпи розвитку національної економіки.

Теоретичні засади інвестиційно-інноваційної діяльності та рекомендації щодо формування системи її фінансового забезпечення розроблялися у наукових працях: Й. Шумпетера, В. Зомбарта, В. Мічерліха, М. Туган-Барановського, А. Шпідгоффа, М. Кондратьєва, С. Кузнеця, Г. Менша, М. Калецкі, В. Хартмана, Б. Твісса, Х. Хауштайна, П. Друкера, Х. Барнета, Є. Вітте, Р. Солоу, Е. Денісона, Р. Менселла, Ф. Махлупа, Х. Фрімена, Л. Соті, С. Глазьєва, Ю. Яковця, Р. Фатхутдинова.

Провідними вітчизняними дослідниками у вирішенні згаданої проблеми є: І. Алексєєв, В. Александрова, О. Алимов, Ю. Бажал, О. Барановський, П. Бєлєнький, Є. Бойко, О. Василик, В. Васюренко, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гойко, М. Долішній, Б. Кваснюк, О. Кириленко, О. Ковалюк, М. Козоріз, В. Корнєєв, Н. Костіна, М. Крупка, О. Кузьмін, О. Лапко, С. Лондар, С. Льовочкін, І. Луніна, І. Лютий, Л. Нейкова, Л. Омелянович, С. Онишко, В. Опарін, А. Пересада, А. Поддєрьогін, В. Точилін, В. Федосов, Л. Федулова, Д. Черваньов, А. Чухно, Н. Чухрай, Л. Шаблиста, С. Юрій.

Незважаючи на підвищення актуальності проблеми методичного забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності, в теорії і практиці переважає фрагментарний аналіз та вибірковий підхід щодо висвітлення окремих аспектів його інструментарію. Внаслідок цього особливої актуальності набувають питання побудови цілісної системи фінансового забезпечення інноваційного розвитку, включаючи ефективність використання методів регуляторної політики, вибору оптимальних варіантів фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності необхідними ресурсами із різноманітними джерелами походження.

Зростаючі теоретичні та практичні потреби у формуванні та розвитку цілісної системи методичного забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності, а також недостатність їх висвітлення у наукових публікаціях стали визначальними при виборі та обґрунтуванні актуальності теми дипломної роботи.

У різних країнах проблема реалізації нововведень вирішується по-різному, хоч і можна простежити певні  моменти, спільні для більшості  сучасних лідерів науково-технічного прогресу.

В пріоритетному використанні сукупності інноваційних факторів в  розвитку економіки і полягає  сутність переведення її на якісно новий тип розвитку, що дозволяє набути їй в ринковому середовищі економічну збалансованість.

Стан економічної збалансованості як інтегрованої властивості цілісного господарського організму характеризує тип його розвитку. Як наукова категорія економічна збалансованість відтворює сутність особливого стану господарської системи  в складному ринковому середовищі, яке характеризує гарантію цілеспрямованості її руху сьогодні і прогнозованому майбутньому. Вона сполучає в собі сукупність властивостей самої системи і найважливіших складових її виробничої та комерційної діяльності, у тому числі якість продукції та її новаторські властивості, науково-технічну розвиненість основного капіталу, стабільність обновлюваного ресурсного забезпечення, розвиненість постійно прогресуючого кадрового та інтелектуального потенціалів, наявність інноваційного менеджменту. Тобто, тип розвитку економіки характеризується не лише переважно використовуваними факторами, але й станом процесів, які пов’язані з народженням і результативністю використовуваних факторів – ресурсів, з виробництвом товарів – інновацій.

Сьогодні головними  факторами розвитку будь-якої господарської системи є інноваційні, тобто ті інноваційні компоненти, які в комплексі можуть перетворити виробничу сферу, оновлюючи виробничий апарат, готуючи і спонукаючи людей ефективно її використовувати.