Малі підприємства та їх роль у ринкових умовах господарювання

 

 

Характерною особливістю розвитку малого підприємництва в області, як і загалом по Україні, є його орієнтація на торговельну діяльність та сферу надання послуг. Понад те, окреслилася тенденція до поступової переорієнтації малих підприємств з торговельної діяльності на надання ринкових послуг, зокрема в операціях з нерухомістю. Такий розподіл можна пояснити відносно невеликим розміром необхідного стартового капіталу, щоб розпочати власний бізнес у сфері торгівлі й харчування, а також досить низькими витратами, пов’язаними із закриттям підприємства.

Динаміка зміни кількості зайнятих працівників на малих підприємствах Миколаївської області за 2009-2010 роки відображено в наступних діаграмах.

Кількість зайнятих працівників

на малих підприємствах області у 2009 році, тис. осіб

 

Кількість зайнятих працівників

на малих підприємствах області у 2010 році, тис. осіб

 

Малі підприємства області дозволяють забезпечити місцями для роботи населенню у кількості понад 95 тис. осіб.

Середньомісячна заробітна плата по регіону складає 1044 грн. у порівнянні з попереднім роком зросла на 10%,але є нижчою за середньо український показник (1250 грн.), що пов’язано з політикою оплати праці: найбільший рівень оплати праці в Україні стосується видобутку металургії – ці галузі не характерні для нашого регіону. Середньомісячна заробітна плата одного найманого працівника на малих підприємствах міст Миколаївської області наведена у таблиці 2.2.3

Таблиця 2.2.3

Середньомісячна заробітна плата одного найманого працівника

на малих підприємствах міст Миколаївської області

	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Область	392,27	529,31	646,04	849,93	924,69	1044,39
Миколаїв	419,74	567,82	687,22	901,73	969,98	1096,37
Вознесенськ	358,18	558,59	667,65	875,09	906,39	893,21
Очаків	387,44	454,70	554,76	783,27	864,22	1010,18
Первомайськ	349,81	460,85	573,65	728,02	885,46	983,27
Южноукраїнськ	481,68	618,16	717,86	827,53	1088,53	1119,08

 

Однією з умов успішного господарювання підприємств є постійне оновлення їх матеріально – технічної бази. Так, для покращення свого потенціалу, у 2010р. малими промисловими підприємствами було освоєно валових капітальних інвестицій на суму 37 млн. грн., з них 73%  спрямовано на придбання нових основних засобів, 15% – на будівництво (включаючи поліпшення будівель та споруд).

Для здійснення ефективної територіальної політики щодо розвитку малих підприємств, сприяння їх сталому розвиту підприємствам приділяють значну увагу наступні органи влади:

• Головне управління економіки облдержадміністрації;
• представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Миколаївській області;
• Миколаївський обласний центр зайнятості;
• регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області;
• регіональна торгово-промислова палата Миколаївської області;
• Миколаївській регіональний центр підтримки бізнесу;
• головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації;
• обласне головне управління земельних ресурсів;
• управління у справах сім’ї та молоді облдержадміністрації;
• управління з питань туризму і курортів облдержадміністрації;
• державна податкова адміністрація у Миколаївській області;
• обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України;
• управління містобудування та архітектури облдержадміністрації;
• центр соціально-економічних та політичних досліджень і технологій;
• коаліція громадських організацій підприємців;
• профспілка підприємців Миколаївської області;
• Миколаївській союз фармацевтів;
• обласна організація роботодавців «Промисловці та підприємці Миколаївщини»;
• уповноважений з питань захисту прав підприємців Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва;
• інші громадські об’єднання підприємців;
• райдержадміністрації;
• виконавчі комітети міських (міст обласного значення) рад.

Основним механізмом реалізації державної політики розвитку малих підприємств на місцевому рівні є Програма підтримки малого підприємництва, яка відповідно до Закону України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» розробляється в області кожні два роки. Запроваджено в області для зайнятого та/або незайнятого населення курси підвищення кваліфікації «Організація малого бізнесу», «Основи організації підприємницької діяльності», «Організація та управління підприємствами середнього бізнесу» та «Бізнес – планування для організації підприємницької діяльності», «Діяльність підприємства в умовах фінансово-економічної кризи».

 

 

РОЗДІЛ 3

 

ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

3.1. Проблеми розвитку  та функціонування малих підприємств  в Україні

 

Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки не відбулося.

Основними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні та її регіонах є:

• відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;
• неймовірно важкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва збочити в тіньову економіку;
• низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності;
• відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як підприємництва в цілому;
• обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів. Багато малих підприємств розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;
• недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки персоналу для підприємницької діяльності тощо.

На тенденції розвитку малого підприємництва в Україні безпосередньо впливає негативна динаміка основних макроекономічних показників. Зокрема, спад ВВП призвів до зменшення внутрішніх фінансових ресурсів держави, обігових коштів у суб'єктів підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення тощо.

До основних макроекономічних чинників, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести, передусім, обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з браком вільних фінансових коштів підприємств, зниженням реальних доходів населення, незначну інвестиційну активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість кредитів.

Наміри України стати повноправним членом Світової організації торгівлі по-різному сприймаються представниками ділових кіл. Дехто висловлює застереження, пов’язані з побоюваннями експансії іноземних постачальників на українські ринки. Інші виробники впевнені у беззаперечних позитивах вступу України до СОТ. Однак багато підприємців все ще недостатньо чітко розуміють ті зміни, що відбудуться у зв’язку з приєднанням України до СОТ. Найменш поінформованими з цього питання є малі підприємці, що зумовлено, перш за все, відсутністю доступної та достовірної інформації про правила Світової організації торгівлі. Проте саме малий бізнес може бути основним лобістом ідеї прискорення інтеграції України до світової економічної спільноти. Адже лібералізація підприємницької діяльності відповідно до міжнародних принципів та правил створює для малого бізнесу нові можливості розвитку.

Аналізуючи перспективи розвитку малого бізнесу після вступу України до СОТ, необхідно враховувати особливості малих підприємств. Перш за все, це обмеженість малих підприємств у власних ресурсах для створення та ведення бізнесу в порівнянні з великими виробниками. По-друге, малі підприємства особливо чутливі до зміни регуляторного середовища. По-третє, малий бізнес має значно менше можливостей лобіювання власних інтересів в органах державної влади і місцевого самоврядування, наслідком чого є дискримінаційні умови господарської діяльності. Разом із тим суб’єкти малого бізнесу (передусім у сфері послуг) мають певні конкурентні переваги. Зокрема, вони є більш мобільними в процесі адаптації до нових смаків та уподобань споживачів, більшою мірою готові до запровадження інновацій та вдосконалення організаційних методів ведення бізнесу.

Очевидно, що будь-які зміни, спрямовані на подолання проблем ведення малого бізнесу, повинні позитивно сприйматися підприємцями та представниками влади. Як свідчить досвід інших країн, важливим фактором, що розширює можливості розвитку малого бізнесу, є їх приєднання до угод Світової організації торгівлі.

Вступ України до СОТ створює для малого бізнесу ряд переваг, основними з яких є:

• поліпшення регуляторного середовища;
• спрощення зовнішньоекономічних торговельних процедур;
• спрощення доступу до іноземних ринків товарів та послуг;
• здешевлення імпортованої сировини та проміжної продукції, що використовується для власного виробництва;
• доступ до дешевших кредитних ресурсів та більш якісних фінансових послуг;
• вирівнювання правил гри для малого та великого бізнесу;
• спрощення процедур сертифікації та стандартизації.

Поліпшення регуляторного середовища слід розглядати як основний позитив для малого бізнесу після вступу України до СОТ. Створення державою чітких та стабільних правил ведення бізнесу відповідно до угод СОТ сприятиме утвердженню ефективного регуляторного режиму. І хоч угоди СОТ безпосередньо визначають лише правила ведення торгівлі товарами, послугами та правами інтелектуальної власності, їх дотримання неможливе без запровадження прозорого та передбачуваного регуляторного режиму, що стосується всіх аспектів ведення бізнесу. Кожна країна, вступаючи до СОТ, зобов’язана використовувати виключно ринкові методи регулювання підприємницької діяльності.

Найбільше переваг від спрощення торговельних процедур і виконання органами державної влади вимог угод СОТ отримають підприємства, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Врегулювання всіх процедур відповідно до угод СОТ сприятиме зниженню витрат на ведення бізнесу і, відповідно, збільшенню потенціалу його розвитку.

Ще однією гострою проблемою для українського бізнесу є значні обсяги нелегального імпорту, що потрапляє на територію України без сплати будь-яких офіційних мит та зборів. Фактично вже сьогодні багато підприємств працюють в умовах відкритих зовнішніх ринків, на рівних конкуруючи з іноземними постачальниками. Зниження ставок ввізного мита на товари та послуги після вступу України до СОТ сприятиме детінізації нелегального імпорту, а тому тарифні та нетарифні методи захисту вітчизняного ринку стануть більш дієвими. Держава отримає додаткові механізми регулювання імпортних потоків для захисту вітчизняного виробника, у тому числі малого бізнесу.

Характерною особливістю малого бізнесу є те, що більшість суб’єктів працює у сфері послуг, насамперед у сфері торгівлі та побутових послуг. Надання якісних послуг вимагає встановлення між постачальником і покупцем особистих довгострокових взаємовигідних контактів. Постачальники послуг, що надаються малим бізнесом, повинні бути безпосередньо наближені до споживача. Тому в більшості випадків найбільш якісні послуги мешканцям певної громади можуть надавати місцеві підприємці, яким навряд чи загрожує жорстка конкуренція навіть з боку бізнесу інших регіонів країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2Міжнародна підтримка  малих підприємств в Україні

 

В умовах нестабільної економічної ситуації вітчизняний малий бізнес потребує протекторату держави. На жаль, поки що ефективний механізм підтримки та стимулювання розвитку підприємництва в Україні ще не створений. Прийняті програми, закони, постанови мають здебільшого декларативний характер. Фінансова допомога, яку надають Український фонд підтримки підприємництва, Державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств та Державний інноваційний фонд, є досить мізерною.  

Значний внесок у становлення та розвиток малого підприємництва в Україні робить міжнародна підтримка. Вона значно доповнює та компенсує заходи державної підтримки, особливо фінансової. Переважно сучасні програми допомоги складаються з таких головних напрямків: фінансового – виділення кредитів, грантів; інформаційно-консультативного консультування з різних питань ведення бізнесу та надання необхідної ділової інформації; навчального – навчання підприємців основ ринкового господарства, методів міжнародної бухгалтерії, тощо.

Сьогодні в Україні діє кілька кредитних ліній. Умови позичання коштів є досить подібними: вони є однаковими щодо вимог застави і бізнес-планів та відрізняються за процентами і розмірами кредитів. Проте, незважаючи на умови міжнародного фінансування, зовсім небагато вітчизняних малих підприємств може скористатися їхніми кредитами. Фонди фінансування є дуже обмеженими, більшість малих підприємств не мають змоги забезпечити цінну заставу та виконати інші вимоги кредиторів.