Малі підприємства та їх роль у ринкових умовах господарювання

Потрібно відмітити що тут, як і в багатьох інших країнах, грає роль і галузева структура підприємства. Причому в одних галузях грає визначальну роль кількість зайнятих (обробляюча і добувна промисловість), а в інших   величина обороту (будівництво, торгівля, послуги). Норми критеріїв різні для підприємств, працюючих в різних галузях економіки США.

У США малими вважаються підприємства, керовані незалежними власниками і що не займають домінуючого положення на товарних ринках.

В залежності від того, який вид діяльності і яку стратегію поведінки вибирає підприємство на ринку, в економіці західних країн виділяють такі види малих підприємств: комунанти, патієнти, експлеренти.

Комунанти спеціалізуються на виготовленні окремих вузлів і деталей. Ці підприємства тісно взаємодіють з великими підприємствами через систему кооперативних зв’язків, системи субпідряду. З їх допомогою великі підприємства звільняються від невигідного допоміжного неефективного виробництва. Малі підприємства даної групи знаходяться у великій залежності від крупних і ведуть жорстку конкурентну боротьбу між собою.

Патієнти спеціалізуються на випуску готової продукції, орієнтованої на локальні ринки збуту з обмеженим попитом, на місцеві джерела сировини і матеріалів. Вони досить незалежні від великих підприємств і можуть навіть конкурувати з ними за якістю продукції.

Експлеренти – це ризикові фірми або інноваційні підприємства, які займаються, в основному, науковими, конструкторськими розробками, комерційним освоєнням технічних відкриттів, виробництвом дослідних, пробних партій товарів.

За статистичними даними, в США нараховується 13 млн. малих підприємств, в Англії – 2,37 млн., в Японії – 6,5 млн. Нині у багатьох країнах з розвинутою економікою в малому бізнесі зайнято від 5 до 15% населення. У США в малому бізнесі працює 70% зайнятих (у приватному секторі, і на нього припадає 47% загального обсягу продажу товарів у країні, а також 50% валового внутрішнього продукту).

Революцією в галузі малого бізнесу стала концепція франчайзингу. У США лише протягом кількох десятиліть обсяг продажу франчайзингових компаній склав 40% від загального обсягу роздрібної торгівлі, загальний валовий продаж перевищив 800 млрд. доларів. Основною причиною такого успіху є структура франчайзингу, яка поєднує в собі ефект масштабу із можливістю надання персоніфікованих послуг. Нерозвиненість франчайзингу  в Україні значно звужує діапазон фінансування бізнесу, тому необхідно розвивати франчанзингові відносини, спираючись на зарубіжний досвід.

До кінця 70-х років XX століття вважалося, що більшість нових робочих місць створюється на великих підприємствах. Але дослідження виявили, що протягом 1969-1976 рр. у США, завдяки малим підприємствам з двадцятьма й менше працівниками, було створено 66% усіх нових робочих місць у країні. Отже, менші корпорації активніше шукають нових можливостей. Це підтверджується статистичними даними з інших розвинутих країн. Наприклад, в Італії в малому бізнесі працює 80% загальної кількості зайнятих, у Данії 92% виробничих підприємств є малими, на яких зайнято 43% трудових ресурсів.

Про ефективність створення малих підприємств для вирішення проблем зайнятості свідчить зарубіжний досвід деяких країн. Із загальної кількості нових робочих місць у промисловості розвинених країн від 60 до 80% припадає на малий бізнес. У Німеччині, наприклад, до 70% безробітних одержують роботу саме на малих підприємствах. У Франції в 2001 році малі підприємства становили 94% від усієї чисельності. В них зайнято 33% працездатного населення, що, в значній мірі, вирішує проблему зайнятості. В Україні через слабку підтримку малих підприємств їх кількість ще недостатньо велика в порівнянні з іншими країнами, тому вони не досить ефективно вирішують проблему зайнятості.

Зі статистичних даних можна зробити висновок, що найбільша питома вага малих підприємств на світовому рівні припадає на сільське господарство, торгівлю, сферу послуг, будівництво, промисловість (особливо легка та харчова).

У світовій практиці вважається нормою державне заохочення малого бізнесу в інтересах товариства і держави.  Як показує вивчення зарубіжного досвіду, неодмінною умовою успіху в розвитку малого бізнесу є положення про те, що малі підприємства і мале підприємництво потребують всебічної і стабільної державної підтримки. 

Більшість розвинених капіталістичних країн мають розроблені спеціальні програми розвитку та підтримки малого бізнесу як на державному, так і на регіональному рівнях. Причому мають місце як державні, так і недержавні форми підтримки малого підприємництва. На жаль в Україні сьогодні ще відсутні реальні форми надання допомоги розвитку малого бізнесу на всіх рівнях, і їх необхідно розвивати. Широке поширення мережі бізнес-інкубаторів і інших інноваційних структур – інша умова успішного розвитку малого бізнесу в Україні. Ідея створення технопаркових і інкубаційних структур одержала заслужене визнання в усьому світі. Їхня важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу, удосконалюванні структури виробництва, підвищенні рівня зайнятості і добробуту населення була в останні роки неодноразово підтверджена світовою практикою. Саме тому в Україні через незрілість підприємництва і падіння інноваційних стимулів варто приділити особливу увагу розробці законодавчих актів, що регламентують діяльність технопарків, а також розробити національної програми в області інноваційної політики з урахуванням конверсії.

Аналіз стану загальносвітових трансформаційних процесів дав змогу дійти висновку, що найважливішим важелем переходу України до шляху економічного зростання є розвиток малого підприємництва. Це використовували та використовують у своєму соціально-економічному розвитку провідні індустріально розвинені країни та країни, що розвиваються. Поглиблення конкуренції як провідного джерела розвитку ринкової економіки, розвиток та підтримка малого підприємництва повинні якнайшвидше вирішити головні фінансові проблеми країн, а через їх вирішення вийти на напрямок економічного зростання. Причому дія цих інструментів розглядається з урахуванням досвіду країн далекого та близького зарубіжжя, в першу чергу, по відношенню до України як однієї з великих держав Східної Європи. Цей досвід повинен стати не тільки предметом теоретичних досліджень, але й головним практичним засобом виходу з економічної кризи України [16, c.38-41].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

2.1. Аналіз показників ефективності діяльності

малих підприємств української економіки.

 

Функціонуючи в ринковій економіці як суб’єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство (в тому числі мале) має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов’язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов’язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

Інформаційною базою аналізу показників діяльності малих підприємств слугують статистичні дані бухгалтерського обліку. Широкого економічного світогляду, якісно нового аналітичного мислення вимагають принципи дохідливості, доречності, обачності інформації, що значно посилює роль економічного аналізу у забезпеченні ефективності управлінських рішень.

Статистична інформація може забезпечувати інформаційні потреби аналітиків щодо діагностики, оцінки та пошуку за напрямами: сучасний стан і зміна, розвиток економічного потенціалу господарюючого суб’єкта; рух капіталу й ефективність участі у капіталі підприємства; ефективність придбання, продажу та володіння цінними паперами; ефективність партнерських стосунків і здатність господарюючого суб’єкта своєчасно виконувати свої зобов’язання за поставками і за платежами; ефективність і якість виробничо-фінансового менеджменту та пайову участь у кінцевих фінансових результатах; дієвість та результативність тактичного регулювання діяльності господарюючого суб’єкта; реальна забезпеченість зобов’язань підприємства, поява кризових ситуацій і ефективність антикризового управління; стан дивідендів і результативність дивідендної політики.

Вивчаючи ефективність діяльності малих підприємств, варто розглянути обсяги реалізованої ними продукції.

Для аналізу показників ефективності діяльності малих підприємств української економіки використовувалися дані Державного комітету статистики України (за видами економічної діяльності,), зазначені у таблиці 2.2.1

Таблиця 2.2.1

Аналіз показників ефективності діяльності малих підприємств

	Кількість зайнятих працівників (штатні, позаштатні та неоплачувані працівники), тис .осіб	Кількість найманих працівників (штатні та позаштатні працівники), тис. осіб	Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), млн. грн.	Фонд оплати праці, млн.грн.
Усього	2073,6	1992,5	478256,7	29885,1
у тому числі
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	144,0	140,4	15999,8	1663,5
Промисловість	362,7	353,8	50676,5	4953,1
Будівництво	242,1	233,2	32860,2	3286,5
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	540,8	514,8	281464,1	7598,4
Діяльність готелів та ресторанів	69,5	67,0	3617,0	761,9
Діяльність транспорту та зв’язку	122,5	117,7	19141,8	1693,5
Фінансова діяльність	25,1	24,1	8060,9	686,5
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	441,6	420,4	59778,6	7575,1
Освіта	14,8	14,2	586,8	219,4
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	34,3	33,1	1574,1	427,5
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	72,1	69,8	4314,2	980,8

Всього в 2010 році виручка від реалізації продукції становила 478256,7 млн. грн. Найбільші обсяги зареєстровано в галузі торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 281464,1 млн. грн., промисловості – 50676,5 млн. грн., будівництві – 32860,2 млн. грн. . Найменші обсяги реалізації робіт та послуг мають місце в сферах освіта – 586,8 млн. грн., охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – 1574,1 млн. грн., діяльність готелів та ресторанів – 3617,0 млн. грн. У зв’язку з нестабільністю стану української економіки та законодавства значна частина малих підприємств є багато профільними підприємствами. Це істотно підвищує їх становище на ринку за рахунок внутрішнього перерозподілу ресурсів і діяльності в різних сегментах ринку.

Становлення малого підприємництва має специфіку не лише в галузевому, але й в регіональному (територіальному) розрізі. Характеризуючи розвиток малого підприємництва в регіональному аспекті, слід зазначити, що Україна являє собою сукупність дуже неоднорідних територій, кожна із яких має неповторний профіль, притаманні тільки їй властивості. Розвинутими в індустріальному відношенні областями є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська. Області, де переважає сільське господарство, - Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська. Є також області, де врівноважені сільське господарство та індустрія, - Одеська, Київська, Харківська.

Рівень розвитку малого підприємництва в областях України також неоднаковий.

Однією з причин труднощів та структурних збочень у недержавному секторі є відсутність системи територіального управління та територіальної політики щодо розвитку підприємницької діяльності.

Цей висновок можна підкріпити аналізом стану малого підприємництва в Україні з урахуванням регіонального аспекту.

Таблиця 2.2.2

Основні показники діяльності малих підприємств за регіонами у 2010 році 

	Кількість підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	Кількість зайнятих працівників (штатні, позаштатні та неоплачувані працівники), тис. осіб	Фонд оплати праці, млн. грн.	Середньо - місячна заробітна плата найманих працівників, грн.	Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), млн.грн.
Україна	63	2073,6	29885,1	1249,88	478256,7
Автономна Республіка Крим	61	88,0	1047,2	1099,81	12739,2
Вінницька	35	51,5	629,8	1038,83	8461,4
Волинська	39	35,1	398,6	983,83	4713,9
Дніпропетровська	56	145,2	1953,5	1215,39	43887,9
Донецька	47	154,9	2348,6	1280,46	38077,1
Житомирська	39	48,0	593,4	1048,03	5996,8
Закарпатська	34	36,4	462,3	1091,79	4252,2
Запорізька	59	77,6	1029,1	1140,76	16681,2
Івано-Франківська	49	40,2	504,7	1070,68	5410,0
Київська	65	87,3	1251,0	1267,66	19803,4
Кіровоградська	38	32,9	384,1	996,79	6207,2
Луганська	37	68,5	855,6	1072,24	13981,6
Львівська	70	122,3	1525,9	1078,86	17062,7
Миколаївська	58	48,1	589,9	1044,39	9712,4
Одеська	69	120,7	1442,6	1063,82	30406,6
Полтавська	46	55,1	690,2	1076,77	12430,5
Рівненська	37	38,5	440,9	1026,33	4346,1
Сумська	36	41,2	524,1	1080,68	5530,1
Тернопільська	34	33,3	390,5	1000,38	4136,7
Харківська	76	131,3	1664,6	1071,10	28167,1
Херсонська	42	38,2	455,4	1033,36	7643,4
Хмельницька	37	45,7	520,5	1032,19	5849,2
Черкаська	43	46,6	572,9	1092,83	8237,4
Чернівецька	47	26,6	324,6	1042,77	3326,1
Чернігівська	37	40,1	459,6	997,86	5354,1
м. Київ	250	399,7	8548,4	1838,19	151605,1
м. Севастополь	70	20,6	277,1	1129,71	4237,3