Малі підприємства та їх роль у ринкових умовах господарювання

Отже, малі підприємства - це не якийсь конкретний тип підприємств, а частина наявних, виділена тільки за критерієм їхнього розміру й наділена додатковими правами та пільгами.

З врахуванням вищесказаного можна дати наступне визначення малому підприємству: це елемент системи економічних відносин в економіці ринкового типу, який забезпечує її інноваційну активність і підтримує конкурентне середовище.

Розвиток малого бізнесу є потужним фактором структурної перебудови економіки, прискорення науково-технічного прогресу, формування нового соціального шару.

Відзначено такі специфічні соціально-економічні функції малого підприємництва [15, с.168]:

1. Сприяння процесам демонополізації та стимулювання розвитку економічної конкуренції.
2. Залучення до економічного обігу матеріальних, природних, фінансових, людських та інформаційних ресурсів, використання яких є неефективним для великих компаній.
3. Поліпшення становища ринків шляхом забезпечення еластичності їхньої структури, врегулювання попиту, пропозиції і цін, принаймні часткової компенсації падіння пропозиції в період реструктуризації великих компаній, індивідуалізації пропозиції та диференціації попиту, насичення ринків, задоволення специфічних місцевих потреб.
4. Вивільнення великих підприємств від виробництва нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, яка задовольняє індивідуальний попит, підвищення тим самим ефективності їхньої діяльності. Підвищення гнучкості виробництва великих підприємств, зменшення їх комерційних ризиків завдяки укладенню коопераційних угод з малими підприємствами.
5. Забезпечення додаткових робочих місць, подолання прихованого безробіття, надання роботи працівникам, звільненим у ході реструктуризації великих підприємств.
6. Стимулювання підвищення ділової активності населення та розвитку середнього класу, який становить соціальну базу економічних реформ, забезпечує стабільність суспільства.
7. Всебічне сприяння розвиткові людського капіталу.
8. Пом'якшення соціальної напруженості завдяки ослабленню майнової диференціації та підвищенню рівня доходів населення.

Таким чином, значна частина робочого потенціалу країни само реалізується через підприємницьку діяльність, або, іншими словами, через власний бізнес, який на перших порах організовується самим підприємцем та членами його сім'ї. Однак малі приватні підприємства та суб'єкти підприємницької діяльності-фізичні особи, особливо на перших етапах становлення, повинні самостійно вирішувати велике коло питань, які вимагають різносторонніх знань та досвіду . Проте, як відомо, знання та досвід приходять з часом, тому на початку своєї роботи підприємці змушені використовувати не досвід та інтуїцію, тобто, ризикувати [14, 59].

Основні показники діяльності малих підприємств у 2010 році за даними Державного комітету статистики України, наведено у таблиці 1.1.1

Таблиця 1.1.1

Основні показники діяльності малих підприємств у 2010 році

Кількість підприємств на 10 тис. осіб наявного населення,	одиниць	63
Частка кількості підприємств у загальній кількості,	%	92,9
Кількість зайнятих працівників (штатні, позаштатні та неоплачувані працівники),	тис. осіб	2073,6
% до загальної кількості зайнятих  працівників	%	26,3
Кількість найманих працівників (штатні та позаштатні працівники),	тис.осіб	1992,5
у % до загальної кількості найманих працівників	%	25,5
Середньомісячна заробітна плата найманих працівників,	грн.	1249,88
Фонд оплати праці,	млн.грн.	29885,1
Обсяг реалізованої продукції, (робіт, послуг),	млн.грн.	478256,7
у % до загального обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг)	%	14,2

 

 

1.2. Роль і місце малих підприємств в національній економіці,

 їх державна підтримка.

 

У структурі джерел фінансування підприємства запозичені джерела в більшості випадків переважають над власними, що свідчить про неможливість автономного існування підприємства і про його пряму залежність від зовнішніх джерел фінансування. Таке положення характерне для малих підприємств України.

Як показує досвід розвинених країн, малий бізнес успішно розвивається за умови постійної та ефективної державної підтримки, в умовах оптимального співвідношення розвитку великого, середнього і малого бізнесу. У нашій країні малому підприємництву поки що не приділяється належної уваги, фактично не розроблена чітка концепція і всебічно не обґрунтована програма розвитку цієї форми господарювання, недосконалою є система фінансування та матеріально-технічного забезпечення становлення і розвитку малого бізнесу.

Крім того, гальмом для розвитку малого бізнесу в Україні є:

• складна процедура реєстрації нових підприємств;
• часті, несистематизовані та необґрунтовані перевірки контролюючих органів, перелік яких перевищує десяток:
• зустріч з корумпованістю державних чиновників при отриманні дозволів, ліцензій та розгляді справ у правоохоронних органах;
• високий податковий тягар;
• відсутність стартового капіталу та неможливість отримати новоствореними підприємствами кредиту в банківських установах.

Для подолання цієї негативної тенденції необхідно:

• зменшити соціальне навантаження на малі підприємства;
• розробити та впровадити заходи із спрощення реєстрації створюваних підприємств, отримання ними дозволів і ліцензій та захисту їх від необґрунтованих перевірок та інших неправомірних дій влади;
• впровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності малих підприємств;
• розробити та прийняти цільові і регіональні програми розвитку та підтримки малого підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням;
• спростити умови кредитування малого підприємництва;
• ввести пільгове оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредитування малих підприємств.

Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва» № 2063-ІІІ від 19.10.2000 р. (із змінами і доповненнями) [4, 59] визначено такі напрями державної підтримки малого підприємництва:

1. Формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва.
2. Встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва.
3. Впровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.
4. Фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва.
5. Залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково - технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Згідно із статистичними даними протягом останніх п’яти років кількість малих підприємств в Україні майже стабільна. Проте аналіз розвитку основних показників малих підприємств з 2000 по 2010 рік, розрахованого на підставі статистичних даних, свідчить про постійне уповільнення зростання їхньої кількості та кількості зайнятих в них працівників відображено  у таблиці 1.2.1

 

 

 

 

Таблиця 1.2.1

Аналіз розвитку основних показників малих підприємств з 2000 по 2010 рік

 

	Кількість підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	Кількість зайнятих працівників (штатні, позаштатні, тощо), тис. осіб	Зміна кількості підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць в порівнянні з минулим роком	Зміна кількості зайнятих працівників (штатні, позаштатні, тощо), тис. осіб в порівнянні з минулим роком	Частка прибутку від звичайної діяльності до оподаткування малих підприємств до загального обсягу прибутку, %	Частка збитків від звичайної діяльності до оподаткування малих підприємств до загального обсягу збитків, %
2000	44	1730,4	-	-	12,9	16,3
2001	48	1818,7	+4	-88,3	9,1	17,6
2002	53	1932,1	+6	113,4	9,3	18,8
2003	57	2052,2	-4	120,1	9,1	20,6
2004	60	1978,8	+3	-73,4	8,2	25,4
2005	63	1890,4	+3	-88,4	7,9	30,6
2006	72	2232,3	+9	341,9	17,2	40,2
2007	76	2231,5	+4	-0,8	14,0	42,2
2008	72	2237,4	-4	5,9	16,5	37,6
2009	75	2152,0	+3	-85,4	22,9	29,0
2010	63	2073,6	-12	-78,4	23,4	30,8

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Малі підприємства у економіці різних країн світу.

 

У Великобританії віднесення підприємств до суб'єктів малого бізнесу засновується на даних обороту і чисельності зайнятих (різних по галузях економіки). До найдрібніших відносять фірми з числом зайнятих від 1 до 25 чол., до дрібних – від 25 до 99. При цьому в обробляючій промисловості малими вважаються фірми із зайнятістю нижче за 200 чоловік, в той час як в торгівлі це підприємство з річним оборотом менше за 400 тис. фунтів стерлінгів. Згідно з Законом «Про компанії», в Великобританії мале підприємство повинно відповідати двом з наступних критеріїв:

1. оборот не більше за 2,3 млн. ЕКЮ;
2. активи не більше за 1,5 млн. ЕКЮ;
3. середня чисельність зайнятих до 50 чол.

У Франції малими вважаються підприємства, на яких чисельність зайнятих не перевищує 500 чол. і річний оборот до стягування податків, оцінений на момент закриття підсумкового балансу, нижче за 200 млн. франків. Причому в різних галузях економіки розмір фірми оцінюється по-різному. Якщо в сільському господарстві і харчовій промисловості фірми із зайнятістю понад 200 чол. вважаються великими, то в галузі виробництва обладнання поріг чисельності   500 чол.

 У Швеції система віднесення підприємств до малих згідно з французькою, але там дію ще і такі показники як: стадії зростання, галузева приналежність, географічна сфера діяльності, специфічні характеристики власників і керівників (жінки-підприємці, іноземці), типи проблем характерні для підприємства.

У Німеччині певне поняття про малий бізнес відсутнє, але відповідно до класифікації федерального міністерства господарства до дрібних відносять фірми з числом зайнятих до 49 чол. і щорічним оборотом менше за 1 млн. марок. Дрібні і середні фірми – це фірми, якими керують юридично самостійні власники, що безпосередньо беруть участь у виробництві, що повністю беруть на себе економічний ризик і що фінансують свою діяльність, як правило, без залучення кредитних коштів.

Сполучених Штатах Америки федеральним законом про малий бізнес встановлено, що мала фірма – це фірма, що має одного або декількох власників, з числом зайнятих не більше 500 чол., величиною активів не більше 5.000.000 $ і річним прибутком не понад 2.000.000 $. У залежності від  кількості найнятих працівників всі підприємства в США діляться на:

• найменші   1 - 24 зайнятих;
• малі   25 - 99 зайнятих;
• проміжні   100 - 499 зайнятих;
• великі   500 - 999 зайнятих;
• найбільші   1000 і більш зайнятих.