Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Августа 2013 в 18:01, курсовая работа
Основою економічної системи капіталізму є приватна капіталістична власність на засоби виробництва. Приватна трудова власність за своєю природою не є капіталістичною, вона набуває капіталістичного характеру лише тоді, коли застосовується для збагачення власника шляхом привласнення неоплаченої праці найманих працівників. Постійне привласнення частини праці найманих робітників без еквівалента отримало назву експлуатації.
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ КАПІТАЛУ
1.1 Капітал в економічній науці 8
1.2 Суть капіталу 10
1.3 Ціна і прибуток 14
РОЗДІЛ 2 ФОРМИ КАПІТАЛУ
2.1 Постійний, змінний капітал 17
2.2 Торговельний капітал 19
2.3 Позичковий капітал 22
2.4 Акціонерний капітал 27
2.5 Реальний, фіктивний капітал 29
РОЗДІЛ 3 РОЛЬ КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ 31
ВИСНОВОК 35
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38
39 сторінок;
2 рисунки;
4 формули;
23 джерел літератури;
Об’єкт дослідження – капітал і його соціально – економічні види на сучасному етапі в Україні.
Мета дослідження – з’ясувати сутність капіталу, розкрити форми та роль капіталу в Україні.
Актуальність роботи полягає в розкритті існуючих форм та значенні капіталу на соціально-економічному етапі в Україні. В даній курсовій роботі відображено суть, форми, кругообіг та розкрито ціну і прибуток капіталу.
КАПІТАЛ, ПОСТІЙНИЙ, ЗМІННИЙ КАПІТАЛ, ТОРГОВЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ, ПОЗИЧКОВИЙ, АКЦІОНЕРНИЙ, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО, РЕАЛЬНИЙ, ФІКТИВНИЙ КАПІТАЛ.
ЗМІСТ
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ КАПІТАЛУ
1.1 Капітал в економічній науці 8
1.2 Суть капіталу
10
1.3 Ціна і прибуток
РОЗДІЛ 2 ФОРМИ КАПІТАЛУ
2.1 Постійний, змінний
капітал
2.2 Торговельний капітал
2.3 Позичковий капітал
2.4 Акціонерний капітал
2.5 Реальний, фіктивний
капітал
РОЗДІЛ 3 РОЛЬ КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ 31
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38
ВСТУП
Серед проблем економічної теорії сучасності, які слід осмислити в світі нових реалій, одне з центральних місць займає з’ясування природи й сутності капіталу як соціально-економічної системи. Чому? Річ у тім, що після невдалої спроби побудувати соціалізм Україна стала на шлях реставрації капіталізму. Отже, щоб нормально в ньому орієнтуватися й ефективно здійснювати підприємницьку діяльність, слід знати закономірності його становлення, функціонування й перспективи розвитку.
Основою економічної системи капіталізму є приватна капіталістична власність на засоби виробництва. Приватна трудова власність за своєю природою не є капіталістичною, вона набуває капіталістичного характеру лише тоді, коли застосовується для збагачення власника шляхом привласнення неоплаченої праці найманих працівників. Постійне привласнення частини праці найманих робітників без еквівалента отримало назву експлуатації.
Отже, для того щоб виникла така соціально-економічна система, як капіталізм, необхідні принаймні три умови:
а) приватна власність на засоби виробництва ;
б) наймана праця ;
в) система експлуатації.
А для цього потрібно, щоб на її арені зустрілись і вступили в контракт два протилежних власники. З одного боку, власник грошей, засобів виробництва й життєвих засобів, який бажає їх примножити шляхом підприємництва, а з іншого, власник лише робочої сили, вільний особисто, але позбавлений будь-яких засобів виробництва й засобів існування. Тому, щоб жити, він прагне продати свою здатність до праці (робочу силу). Ці два контрагенти не є наперед історично заданими, вони з’являються в результаті диференціації товаровиробників, їх майнового розшарування. Відбувається це як наслідок дії законів ринку, насамперед закону вартості, а прискорюється в процесі так званого первісного нагромадження капіталу, суть якого полягає, з одного боку, у відокремленні безпосередніх виробників від засобів виробництва і перетворенні їх у найманих робітників, а з іншого, - у перетворенні експропрійованих засобів виробництва в первісний капітал, який зосереджується в руках небагатьох членів суспільства. «Первісним» цей процес називається тому, що він утворює передісторію капіталу й відповідного йому способу виробництва. Історично він відбувся в Європі в 15-18 ст.
РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ КАПІТАЛУ
1.1 Капітал в економічній науці
Поняття "капітал" досить поширене як в економічній теорії, так і в економічній практиці. Тому від правильного його розуміння значною мірою залежить наукова оцінка напрямів еволюції економічних систем країн Заходу, а також соціально-економічних процесів, що відбуваються в сучасній Україні. З приводу економічного змісту цього поняття продовж усієї історії політекономії аж до сьогоднішнього дня ведеться безперервна полеміка. В чому її суть? Щоб відповісти на питання, вдамося до історії.
Певною мірою можна погодитися з авторами підручника "Основи економічної теорії" за редакцією професора С.В. Мочерного, в якому автори
пишуть, що першу спробу дати науковий аналіз капіталу зробив ще Арістотель, який ввів у науковий обіг поняття "хремастика", тобто "мистецтво наживати або нагромаджувати багатство", діяльність, спрямована на одержання прибутку, нагромадження капіталу. Оскільки в античному світі важливу роль відігравав торговельний та грошовий капітал, то він і розглядався як основне джерело збагачення. Таке розуміння капіталу (нагромаджене майно, певна сума грошей характерне й для економістів, які започаткували політ економіку як науку. Так, меркантилісти, не виходячи за межі формули Г-Т-Г, ототожнювали капітал з його грошовою формою. Для них капітал – це гроші, а гроші - капітал. Класики політекономії розуміли капітал дещо ширше. Вони обожнювали його з нагромадженою працею взагалі. «Капітал, - писав Д.Рікардо,- є та частина багатства країни, яка вживається у виробництві і складається з їжі, одягу, інструментів, сирих матеріалів, машин…». Таким чином, формула :
Т - Г - Г’ (1.1)
де Т – товар;
Г – первісно авансовані гроші;
Г’ – гроші які кількісно збільшилися.
отримала назву загальної формули капіталу. Загальної, тому що, відображає рух усіх видів капіталу незалежно від того, в якій сфері і в яку історичну епоху вони діють. Власник вартості, який пускає її в обіг з метою отримання додаткової вартості, тобто перетворення її в капітал називається капіталістом. Переважна більшість сучасних західних економістів дотримується тієї ж точки зору. Різниця лише в тому, що сучасні економісти значно розширили коло елементів, що включаються в поняття капіталу. Зокрема, окрім речових факторів, так званого « фізичного капіталу», вводиться поняття «людський капітал». До останнього належать надбані знання, навички, енергія людей тощо. До капіталу деякі економісти відносять також час ,як фактор виробництва, що створює доход, традиційним є ототожнення капіталу з грішми, фінансовими ресурсами.
Отже, сучасна теорія Заходу всебічно розкриває матеріально-речовий зміст капіталу, тісно пов’язуючи його з процесом отримання доходу. І в цьому плані можна говорити про певну тотожність поглядів на капітал сучасних західних економістів і К.Маркса, який поділивши капітал на постійний та змінний, відносив до нього як засоби виробництва і засоби існування, так і певні суми товарів, грошей і нагромаджену працю. Тобто все те, що може бути використано в процесі виробництва додаткової вартості.
Водночас західним науковцям притаманний однобічний недіалектичний підхід до аналізу сутності капіталу. Вони, всебічно розкриваючи матеріально-речову сторону даної категорії, принципово ігнорують її соціально-економічну природу. Тобто, дія того чи іншого елемента капіталу не розглядається в органічному взаємозв’язку відносинами між людьми. Таке тлумачення капіталу є також антиісторичним, тому що відкриває можливість представити капітал довічним, непорушним і природним елементом людського життя, характерним для всіх соціально-економічних формацій.
Глибинна суть даної категорії, може бути розкрита лише за умови розгляду капіталу в діалектичній єдності обох його сторін: матеріально-речової й суспільної. Такий підхід дає можливість зрозуміти, що капітал - це не просто сукупність речей(засобів виробництва, золота, готових товарів тощо), а сума вартостей, тобто величин суспільних. Але не всяка сума вартостей є капіталом. Так, у простих товаровиробників(у господарствах без заснованих на трудовій приватній власності) була певна сума вартостей, але в їхніх руках вона не зростала, а тому ні гроші, ні товари не ставали капіталом. Сума вартостей стає капіталом лише тоді, коли вона використовується для отримання додаткової вартості. Але ж зрозуміло, що сама по собі вартість не може створити додаткову вартість. Для того, щоб вартість зросла, принесла додаткову вартість, вона повинна бути використана, як знаряддя експлуатації чужої робочої сили, тобто її власник повинен вступити в певні економічні відносини з власником робочої сили.
1.2 Сутність капіталу
Капітал як фактор виробництва являє собою майно, цінність, яка може мати форму грошей, землі, речей, що належить підприємцям або іншим власникам і використовується в процесі створення товарів і послуг.Особливістю капіталу є те, що він має бути кимось нагромаджений,створений і в процесі застосування має мати властивість самозростання. Отже, для капіталу найважливішим є те, що за певних умов початкова вартість капіталістичних цінностей забезпечує додаткову вартість, тому, що головною функцією капіталу є принесення доходу.Таким чином, капітал – це вартість, авансована у виробництво з метою одержання додаткової вартості, це вартість, що завдячуючи експлуатації, створює і приносить додаткову вартість.
Рис. 1.2 Суть капіталу
Основний капітал - це та частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у виробництві й тривалий час зберігає свою споживну вартість, а вартість його переноситься частинами на продукцію яка виробляється,впродовж усього періоду використання і повертається до свого власника теж по частинах, в міру реалізації готової продукції. Інакше обертається капітальна вартість, авансована на предмети праці. Вартість придбаної сировини, допоміжних матеріалів і палива входить повністю у вартість товару, що виробляється і при реалізації повністю повертається у грошовій формі до підприємця. Ця частина постійного капіталу набуває форми оборотного капіталу. До оборотного капіталу відноситься і змінний капітал, тобто та частина капіталу, яка авансується на придбання робочої сили. Оборотний капітал –це частина продуктивного капіталу, яка впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживну вартість товару, що виробляється , і повністю повертається у грошовій формі після реалізації товару.
Поділ капіталу на основний і оборотний властивий лиш для продуктивного капіталу. Грошовий і товарний капітали, які функціонують у сфері обігу, такого поділу не мають. В основі поділу капіталу на основний і
оборотний лежить спосіб участі різних частин продуктивного капіталу в процесі перенесення вартості. Поділ же капіталу на постійний і змінний в основі своїй має спосіб участі різних частин авансованого капіталу в процесі виробництва додаткової вартості. Відмінність цього різного поділу продуктивного капіталу можна пояснити схемою
Рис. 1.3 Відмінність різного поділу продуктивного капіталу
Рух капіталу не припиняється із завершенням одного кругообігу. Для того, щоб вартість продовжувала зростати як капітальна вартість, вона повинна повторювати цей кругообіг. Кругообіг капіталу, що визначається не як окремий акт, а як періодичний процес, називається оборотом капіталу. Тривалість цього обороту визначається сумою часу його виробництва і обігу. Отже, час обороту капіталу охоплює проміжок часу від одного періоду кругообігу всієї капітальної власності до наступного; він відмічає періодичність у процесі життя капіталу.
Час обороту індивідуальних капіталів неоднаковий. Він визначається конкретними сферами прикладання капіталу. Так, будівництво великого корабля вимагає декілька років, у текстильній промисловості час обороту капіталу визначається тижнями, а виробництво, наприклад, взуття триває хвилини. Тому для виміру необхідно мати якусь загальну міру. Такою мірою прийнято вважати рік. Загальна міра часу обороту дозволяє встановити швидкість обороту будь-якого капіталу, одним і тим же способом порівнювати швидкість обороту одного індивідуального капіталу зі швидкістю обороту іншого.
1.3 Ціна і прибуток
Поняття «капітал», «ціна», «прибуток», такі ж поширені в економічній теорії, як і поняття «гроші», «власність», «заробітна плата». Проте уже більш
як два століття між економістами триває полеміка щодо їх змісту. Різний зміст вкладають у них люди в повсякденному житті. Найпростішим та історично першим є таке визначення ціни: ціна – це грошовий вираз вартості. Воно відображало той період розвитку товарного виробництва, коли існувало просте товарне виробництво і ціни коливались навколо вартості товарів.
В умовах капіталістичного
способу виробництва