Инвестиционная деятельность в условиях интернациональных процессов, фксальный аспект

3. Не існувало ні  методики, ні статистики для визначення  бюджетної та соціальної ефективності функціонування СЕЗ і ТПР.

4. СЕЗ і ТПР, використовуючи  митні та податкові пільги, які  стимулюють імпорт комплектуючих  і виробництво високотехнологічної  продукції, як це робиться у  світовій практиці, не залучали  іноземні інвестиції під високотехнологічне виробництво. Тільки 1/3 інвестицій у СЕЗ і ТПР станом на 01.01.2008 р. були іноземними. Низька активність нерезидентів пояснюється нестабільністю умов ведення бізнесу в спецзонах, що послужило причиною різних скарг і звернень у суди і в кінцевому підсумку звертанню своєї діяльності. Тільки в 3 % проектів, реалізованих у СЕЗ і ТПР, було виконано всі інвестиційні зобов’язання. Таким чином, податкові пільги не стали достатнім стимулюючим фактором для іноземних інвесторів.

5. Не було створено необхідну для ведення бізнесу розвинену інфраструктуру в СЕЗ і ТПР. Наприклад, Китай, який за притоком ПІІ займає 4 місце в світі, зміг залучити інвестиції тільки після виконання будівельної програми зі створення в своїх СЕЗ найсучаснішої інфраструктури: доріг, зв'язку, готелів (банківські та фінансові сектори) [148]. До 80 % усіх затрат лягли на державний бюджет, і лише тоді іноземні інвестиції прийшли в СЕЗ. Восени 2005 року сума ПІІ досягла 600 млрд дол США. Не дивно, що в даний час у Китаї функціонує близько 280 тис. спільних і повністю іноземних підприємств.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Динаміка рядів економічних  явищ і процесів у загальному випадку  формується під впливом чотирьох груп факторів: 1) довготривалі, що формують загальну тенденцію. Кожен із цих факторів окремо може діяти на процес, що досліджується, у протилежному напрямі один щодо одного. Проте в сукупності вони формують зростаючу чи спадну тенденцію цього процесу, описувану невипадковою функцією, що має назву тренд; 2) сезонні, що формують періодично повторювані за певний час року коливання того чи іншого показника. Це також є невипадкова функція. Оскільки ця функція повинна бути періодичною (з періодами, що кратні ,,сезонам’’), в її аналітичний вираз необхідно включити гармоніки (тригонометричні функції), періодичність яких зумовлена змістовною сутністю задачі; 3) циклічні (кон'юнктурні), що формують зміни динаміки ряду, зумовлені дією тривалих циклів економічної, демографічної чи астрофізичної природи ; 4) випадкові (нерегулярні), які не піддаються реєстрації й обліку, їх дія на формування рівнів часового ряду саме і зумовлює їх стохастичну природу. Отже, часовий ряд досліджуваної залежної змінної Y можемо інтерпретувати як сукупність спостережень із ,,випадкових’’ величин¹, яка має специфічні властивості, відмінні від класичної стохастичної вибірки [69].

Проведемо економетричний аналіз статистичних даних за обсягом виконаних наукових та науково-технічних робіт у період з 2000 по 2007 роки включно (табл. 3.1) та по загальних сумах витрат на фінансування технологічних інновацій у період з 2000 по 2007 включно (табл. 3.2). Використовуючи програмне забезпечення Excel, побудуємо економетричну модель, що описує зміну з часом обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт. На жаль, кількість спостережень, на основі яких будується тренд є не достатньо великою у зв’язку з відсутністю відповідних даних у офіційних статистичних джерелах.

 
Як показує рис. 3.4, зміна обсягів виконаних науково-технічних робіт має стійку тенденцію до зростання. Графічно точки, що відповідають даним із таблиці, розташовані вздовж гілки параболи. Саме тому оцінюємо нелінійну (поліноміальну) модель, що апроксимує вказаний зв’язок, використовуючи метод найменших квадратів.

Модель, графік якої зображено на рис. 3.4, оцінена за методом найменших квадратів задається нелінійним рівнянням регресії (3.1)

 Y = 55,21x² +172,2x + 1698 + U,      (3.1)

де

Y – обсяг виконаних наукових і науково-технічних робіт (млн. грн);

х – час, що змінюється від 1 до 8 (відповідно з 2000 по 2007 роки);

U – випадкова адитивна змінна (або похибка), що враховує вплив на обсяг виконаних наукових і науково-технічних робіт випадкових чинників.

Коефіцієнт детермінації для даної  економетричної моделі , відповідно коефіцієнт множинної кореляції , який вказує на те, що на 99,55 % зміна обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт визначається часом.

Дана динамічна економетрична  модель є адекватною, на що вказує F-тест на адекватність. Розрахована F-статистика перевищує табличне значення F-критерію . Відповідно з ймовірністю 0,95 економетричну модель (3.1) вважаємо адекватною.

На основі оціненої за методом найменших  квадратів нелінійної моделі спрогнозуємо обсяг виконаних наукових і науково-технічних робіт у 2008 та 2009 роках. Обчислимо точкові прогнози (Y₉, Y₁₀.), відповідно:

Y₉ = 55,21 x 9²  + 172,2 x 9 + 1698 = 7719,81 млн грн,

Y₁₀ = 55,21 x 10²  + 172,2 x 10 + 1698 = 8941,0 млн грн.

Прогнозний довірчий інтервал (з рівнем надійності 0,95) для середнього прогнозного значення обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у 2008 році має такі границі

Y₉ ± = _,

Y₁₀ ± = _.

_{З ймовірністю 0,95 можна стверджувати, що середнє значення досліджуваної величина у 2008 році прийматиме значення у межах від 7221,3 до 8218,3 млн грн, у 2009 році від 8398,7 до 9483,3 млн грн.}

_{Прогнозний довірчий інтервал для індивідуального  прогнозного значення досліджуваної величини буде мати мати дещо ширші межі:}

Y₉  ± = _,

Y₁₀± = _.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Окремі економісти, такі як Л. Федулова, М. Пашута, С. Захарін та інші, посилаючись на зарубіжний досвід, перш за все на США, де близько 80 % інноваційного продукту реалізується ТНК, вважають, що тільки потужні організаційні форми спроможні акумулювати фінансові ресурси на оновлення продукції і технологій та комерціалізацію інновацій і можуть забезпечити надійний захист інтелектуальної власності [75; 216].

Однак потрібно зазначити, що США досягли високих результатів за рахунок того, що комерційна реалізація інновацій здійснюється як ТНК, так і за допомогою розгалуженої системи різних організацій малого та середнього бізнесу.

Як показано в роботі О. Федірко, ,,розвиток національних інноваційних систем у країнах – ключових інноваторах (США) сприяв появі великої кількості нових організаційних форм трансферу технологій та модифікації функцій традиційних інститутів передачі технологій (технопарків і бізнес-інкубаторів). Тому ЄС, усвідомлюючи відставання від США за такими показниками як загальноекономічної ефективності й інноваційної продуктивності, зокрема, визначив розвиток інноваційної інфраструктури головним пріоритетом стратегії міжнародної конкурентоспроможності, прийнятої на Лісабонському саміті’’ [209].

Державна підтримка інноваційної діяльності в країнах ЄС полягає  в тому, що на законодавчому рівні  чітко визначено механізм передачі НДДКР приватному бізнесу. ,,В країнах ЄС набув поширення процес спін-оф – форма державного сприяння інноваційній діяльності, передача створеної в державних організаціях і на державні кошти науково-технічної продукції цивільного і оборонного характеру у приватний сектор з метою її комерціалізації. При цьому спектр передачі різноманітний: певна поступка прав, виключна або невиключна ліцензія, сплата письмового роялті або паушального платежу, повністю безповоротна передача та інше’’ [20, c. 271].

На жаль, в Україні дані питання навіть не розглядаються, а великий вітчизняний бізнес представлений тільки в сировинних галузях і у нього поки що відсутня мотивація до інновацій. Проте таке положення в інноваційній сфері не може сприяти зростанню економіки та підвищенню її конкурентоспроможності в стратегічному напрямі. Згідно з прогнозами аналітиків (враховуючи зростаючі ціни на енергоносії) він буде вичерпаний протягом близько 10 років.

Таким чином, на підставі проведеного  аналізу викладеного вище матеріалу, можна зробити висновок про те, що, використовуючи досвід високорозвинених держав щодо державного регулювання інноваційної діяльності, чітко визначених державних пріоритетів, сформованої сучасної інфраструктури, законодавчо визначеної, науково-обгрунтованої системи податкового стимулювання усіх стадій інноваційного процесу, особливо законодавчо встановленої системи передачі НДДКР приватному бізнесу з метою його комерціалізації та, урахувавши особливості сучасного стану фінансового забезпечення інноваційної діяльності, Україна зможе вийти на інноваційний шлях розвитку.

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ  ІІІ

 

 

1. Аналіз державного регулювання  діяльності інвесторів-нерезидентів  в Україні в умовах інтеграційних  процесів показав, що існує ряд невирішених проблем, які гальмують притік ПІІ в економіку України. Вони актуалізуються в двох напрямах:

• у необхідності удосконалити організаційно-адміністративні заходи з метою створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні;
• у врегулюванні податкових важелів щодо діяльності інвесторів-нерезидентів з метою залучення ПІІ в пріоритетні галузі економіки та на активізацію інноваційної активності.

2. З метою удосконалення організаційно-адміністративних заходів запропоновано:

• ввести в науковий вжиток і податкове законодавство додаткові принципи оподаткування: міждержавної сумісності, транспарентності, дебюрократизації, що концептуально збагатить розвиток національної податкової системи, зблизить її зі стандартами ЄС і вимогами щодо оподаткування в Євросоюзі в умовах вступу України до СОТ;
• державним органам, які регламентують інвестиційно-інноваційну діяльність, необхідно встановити більш чітко визначену процедуру реєстрації інвестиційних проектів при громадському обговоренні їх інноваційного спрямування;
• врегулювати діяльність найбільш впливових державних органів, що регламентують іноземні інвестиції.

3. Внаслідок проведеного аналізу способів державного регулювання надходження іноземних інвестицій в економіку України на прикладі діяльності базових галузей (ГМК і нафтопереробка), які займають основні позиції в українській економіці, а також методів податкового стимулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання, обґрунтовано, що для технічного переозброєння і модернізації, підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках державна підтримка підприємств цих галузей повинна здійснюватися через різні форми державного стимулювання і протекціонізму.

Так, підтримка розвитку ГМК  залежить не стільки від фіскального чинника – надання податкових пільг і преференцій, скільки від створення сприятливих економічних умов для модернізації підприємств ГМК та інвестицій капіталів у виробництво. Завдання держави, насамперед, повинні полягати в контролі за цінами, створенні умов до мотивації підприємців щодо модернізації виробництва та вкладення фінансових ресурсів, забезпеченні необхідної інфраструктури.

У нафтопереробній галузі доцільно посилити державну підтримку через надання податкових пільг і преференцій, яка полягає у взаємних зобов’язаннях держави і іноземних корпорацій, здебільшого ТНК, які забезпечать накопичення фінансових ресурсів для реструктуризації галузі та освоєння нових технологій, що буде сприяти зростанню економіки і підвищенню її конкурентоспроможності в стратегічному напрямі.

4. Запропоновано нові підходи податкового стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності, які дозволять прискорити розвиток високотехнологічних виробництв, спроможних виробляти наукоємну продукцію, сформувати експортний потенціал, підвищити технологічний рівень підприємств. Термін ,,інноваційна діяльність’’ пропонується трактувати як створення інноваційного продукту, розділеного на два структурних цикли: науково-інноваційний та виробничо-комерційний. Встановлено, що з погляду оподаткування, поняття ,,інвестиційно-інноваційна’’ діяльність може відноситися тільки до другого циклу, оскільки в цьому циклі створюється прибуток. Тому повинні бути і різні способи фіскального регулювання та фінансування окремих циклів інноваційного процесу.

5. Обґрунтовано та вперше запропоновано встановлювати терміни податкових пільг інноваційного спрямування залежно від величини доданої вартості інноваційного продукту та довжини інноваційних циклів, а саме: для галузей з коротким інноваційним циклом – на 2 роки; для галузей з довгим інноваційним циклом – на 4 роки.

 Основні результати даного розділу опубліковано у наукових працях автора: [53; 54].

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі, що полягає  у визначенні способів фіскального  регулювання інвестиційної діяльності нерезидентів в Україні в умовах інтеграційних процесів з метою залучення ПІІ та спрямування їх на економічне зростання національної економіки. Узагальнення та систематизація результатів дослідження дозволили сформулювати такі висновки:

1. Необхідність у залученні прямих іноземних інвестицій в економіку України набуває особливої актуальності в умовах відкритості економіки та участі в інтеграційних процесах.