Инвестиционная деятельность в условиях интернациональных процессов, фксальный аспект

Практичну цінність одержаних результатів  підтверджено довідками: Комітету з  питань бюджету Верховної Ради України (№ 04-14/9-1103 від 14.07.2008 р.), Науково-дослідного інституту фінансового права НУДПСУ (№ 98 від 14.06.2008 р.). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використовувались у навчальному процесі при викладанні дисципліни „Податкові системи зарубіжних держав” у Національному університеті державної податкової служби України (№ 77-57 від 07.06.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, подані в дисертації та публікаціях, автор одержав самостійно. У роботі викладено авторський підхід до вирішення наукового завдання вдосконалення механізму податкового регулювання інвестиційної діяльності нерезидентів в Україні з метою ефективного залучення прямих іноземних інвестицій з урахуванням національних економічних інтересів в умовах інтеграційних процесів. Внесок автора у роботах, опублікованих у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів  дисертації. Основні наукові положення і практичні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях: „Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” (м. Ірпінь, 2003 р.), „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (м. Ірпінь, 2004 р.), „Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 2005 р.), „Податкова політика та механізм її реалізації в Податковому кодексі” (м. Ірпінь, 2005 р.), „Фінансове забезпечення економічного розвитку держави в умовах інтеграційних процесів” (м. Ірпінь, 2007 р.), „Бюджетно-податкова політика: проблеми та перспективи розвитку” (м. Ірпінь, 2008 р.), „Інноваційний розвиток економіки і фінансів України в умовах глобалізації” (м. Хмельницький, 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових праць, з них: 5 статей – у фахових періодичних виданнях. Загальний обсяг публікацій – 29,41 друк. арк.; особисто автору належить 3,41 друк. арк., з яких – у фахових виданнях 2,3 друк. арк.

Структура та обсяги дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел із 252 найменувань на 24 сторінках, 20 додатків на 24 сторінках. Основний зміст роботи викладено на 207 сторінках, у тому числі 12 рисунків і 11 таблиць.

 

РОЗДІЛ 1

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВІ ПЕРЕДУМОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ІНВЕСТОРІВ-НЕРЕЗИДЕНТІВ В УКРАЇНІ

 

 

1.1. Вплив світових інтеграційних процесів на залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

Досягнення прискорених темпів економічного зростання країни в  сучасних умовах інтеграційних процесів значною мірою залежить від ефективної інвестиційної діяльності, яка є об’єктивною потребою для будь-якої економічної системи. Економічний розвиток у довгостроковій перспективі визначається рівнем тих інвестицій, які спрямовуються на інтенсивне розширення виробництва за рахунок розвитку науково-технічного прогресу, ефективної інвестиційно-інноваційної діяльності. При цьому основну роль у багатьох країнах відіграє залучення іноземного капіталу. У сучасній економічній ситуації завдання із залучення іноземних інвестицій визнано одним із пріоритетних для сталого зростання української економіки, її реструктуризації, розвитку інноваційним шляхом [74]. Проте, як зазначає С. Онишко, „акумуляція іноземних інвестицій не завжди залежить від властивостей фінансової системи, або грошово-кредитної політики уряду. Тут у дію вступають політичні фактори, нормативно-правові та інші. Зокрема, багато залежить від зовнішньоекономічної інтеграції України” [153, с. 365]. Саме від правильно обраної орієнтації стратегії формування механізму залучення ПІІ в Україну з різних інтеграційних угруповань, яка повинна поєднувати в собі відкритість економіки і розумний прагматизм, буде залежати обсяг ПІІ та їх ефективне використання.

Категорію „інвестиція” можна віднести до найбільш вживаних понять як у науковій економічній літературі, так і в повсякденному житті. Проте, незважаючи на достатню вивченість, вона однозначного трактування не має, тому потребує певного уточнення, розкриття сутності цього основного поняття.

 

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

 

 

Розглядаючи різні рівні інтеграції України з ЄС і ЄЕП (насамперед з Росією) стосовно залучення капіталів нерезидентів (ПІІ), необхідно з’ясувати особливості такої взаємодії, оцінити потенційні можливості кожної із сторін і відповідні ризики.

Так, інвестиційна взаємодія України з Євросоюзом як провідним експортером капіталу і найбільш інвестиційно привабливим у глобальному аспекті, має винятково важливе значення. Про це можна стверджувати, виходячи із загального обсягу вкладених ПІІ в економіку України країнами ЄС (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Прямі іноземні інвестиції в Україну

Дати	ПІІ з усіх країн світу		ПІІ з країн ЄС
	млн дол США	у %, з наростаючими темпами	млн дол США	у %, з наростаючими темпами
01.01.2002	4555,3	100,0	1565,4	100,0
01.01.2003	5471,8	120,1	1893,4	121,0
01.01.2004	6794,4	149,1	3805,2	152,3
01.01.2005	9047,0	198,6	4946,3	316,0
01.01.2006	16890,0	359,5	11746,3	750,5
01.01.2007	21186,0	465,1	15924,0	1017,5
01.01.2008	29489,4	647,4	22908,8	1463,4

Джерело : розрахунки автора на основі : Статистика / Держкомстат України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua

 

Таким чином, обсяг прямих інвестицій в економіку України з країн ЄС на 01.01.2008 р. становив 22 908,8 млн дол США, що становить 77,7 % загального обсягу інвестицій в Україну. Починаючи з 2002 року, спостерігаємо інтенсивне зростання ПІІ, при цьому ПІІ з країн ЄС зросли на 1463,4 %, у той час як з усіх країн світу – на 647,4 %.

Однак, під час досить швидкого нарощування ПІІ із ЄС (у 3,5 р. за останні 3 роки) та посилення ролі таких інвестицій у структурі накопичених ПІІ в Україну (частка ЄС зросла до 77,7 %), за останні три роки у структурі накопичених ПІІ із ЄС майже вдвічі скоротилася частка вітчизняної промисловості (на кінець 2007 р. – 26,7 % проти 46,3 % на початок 2005 р.) [23].

Звертає на себе увагу той факт, що із сукупних інвестицій ЄС, спрямованих у вітчизняну промисловість, лише 11,5 % припадає на машинобудування (3,1 % до сукупних накопичених ПІІ із ЄС), хоча при цьому ЄС зберігає роль провідного інвестора у вітчизняне машинобудування (частка ЄС – 54,1 %). З огляду на стратегічні цілі зовнішньоекономічного співробітництва України з ЄС така ситуація є досить негативною. Значна кількість країн – членів ЄС – на сьогодні не вбачає за доцільне інвестувати в українську економіку (83,3 % надходжень ПІІ з ЄС в Україну припадає лише на п’ять країн) [195].

Необхідно зазначити, що серед джерел надходження ПІІ в Україну спостерігається висока частка офшорних країн. Насампреред йдеться про ПІІ в Україну з Кіпру, який суто формально виключений із переліку офшорів. На цю країну припадає 19,1 % ПІІ в Україну з ЄС (на кінець 2007 р.) або 14,4 % сукупних ПІІ в Україну. Особливість таких ПІІ полягає у складності ідентифікації їх національної приналежності, тому левову частку з них може становити російський капітал або вітчизняний, який входить в Україну у статусі іноземних інвестицій.

Аналізуючи обсяги ПІІ в економіку України із країн ЄС та ЄЕП, потрібно звернути увагу на досить важливі обставини. Частка Росії в структурі ПІІ в Україну становить всього 5 % від загального обсягу інвестицій і вона займає шосте місце після країн ЄС за обсягами ПІІ в економіку України. Як свідчать дані табл. 1.2, країни ЄС є основними „донорами” ПІІ. Проте, як зазначають деякі економісти та експерти, „беручи до уваги відому схильність російського бізнесу до мінімізації податкового навантаження за рахунок використання офшорних схем та ризики реприватизації”, можна припустити, що інвестиції Кіпру (члена ЄС) та Віргінських островів російського походження [120]. У таблиці 1.3 подано розрахунки обсягів ПІІ, проведені автором з урахуванням таких особливостей.

Таблиця 1.3

Прямі іноземні інвестиції в Україну

Дати	ПІІ з ЕС „–” Кіпр		ПІІ з Росії „+” Кіпр „+” Віргінські острови
	млн дол США	у % , з наростаючими темпами	млн дол США	у % , з наростаючими темпами
01.01.2002	1428	100,0 %	1084	100,0 %
01.01.2003	1669	116,9 %	1262	116,4 %
01.01.2004	2903	203,3 %	1538	141,9 %
01.01.2005	3845	269,3 %	2037	187,9 %
01.01.2006	10184	713,2 %	3150	290,6 %
01.01.2007	12912	904,2 %	4801	442,9 %
01.01.2008	16964	1187,9 %	8449,7	779,5 %

Джерело : розрахунки автора на основі : Статистика / Держкомстат України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua

 

Таким чином, реальна частка інвестицій із Росії в Україну буде вища, ніж це демонструє наявна статистика. На ці ж обставини вказують також інші економісти при вивченні російських інвестицій в економіку [109]. Якщо ж розглядати динаміку залучення ПІІ з країн ЄС та Росії з урахуванням викладеного вище, бачимо (табл. 1.3), що до 2005 р. частка російських ПІІ в економіку України була майже такою, як із країн ЄС. І тільки, починаючи з 2005 року, країни-члени ЄС – більш активно стали вкладати інвестиції в економіку України. Так, починаючи з 2005 року, ПІІ з країн ЄС зросли на 701,1 %; тоді як ПІІ з Росії – на 301,0 %. Звідси можна зробити висновок про те, що інвестиційний клімат в Україні стає поступово привабливим не тільки для російського капіталу, але й для нерезидентів з ЄС, який стає основним донором ПІІ української економіки.

Оцінюючи перспективи розвитку інтеграційних процесів у межах ЄЕП, потрібно враховувати, що в роки ринкових перетворень відбувся процес структурного спрощення економік практично всіх пострадянських республік, унаслідок чого зменшилася роль галузей переробної промислості (зокрема машинобудування, особливо продукції замкнутого технологічного циклу, тобто продукції доведеної до споживача). За рівнем якості, технологічності і в цілому за рівнем конкурентоспроможності, економіки цих країн значно відстають від інших інтеграційних угруповань і, насамперед ЄС. Одночасно існує реальна перспектива ослаблення у виробників стимулів до модернізації та інновацій, оскільки на ринку ЄЕП попит на якість не сформовано, вартість робочої сили мізерна, а ПІІ з країн – учасниць ЄЕП – порівняно з ПІІ розвинених країн Заходу несуть менше передових технологій, вимог якості, навичок управління. Тому для найбільш передових компаній і підприємств це об’єктивно сприяє вигідному виходу на ринки і розвитку кооперативних зв’язків за межею ЄЕП, відповідно і ЄС [88].

Проте, доцільно зазначити, що протягом останніх років у країнах ЄЕП і насамперед в Росії намітився поворот від сировинно-орієнтованої економіки до інноваційної. Ефективно використовуючи ресурсний потенціал, сприятливу цінову кон’юнктуру на світовому ринку нафти та газу, Росія зосередила гігантські фінансові ресурси, які за останніми даними, має наміри активно використовувати в галузі високих технологій і проводить експансію свого капіталу, як буде показано нижче в підрозділі 2.2, в інших країнах, у тому числі і в Україні.

Сьогодні російські компанії цікавляться  не стільки інтеграційними намірами України, скільки інвестиційно привабливими і стратегічно важливими українськими підприємствами, займаючи суто прагматичну позицію у переговорах з Україною стосовно основних економічних питань і розглядаючи перспективи закріплення на внутрішньому ринку України [89, с. 24].

Водночас, інвестиції з країн ЄС можуть приносити нові технології, методи управління та сприяти входженню України в Світовий економічний простір. Масштаби, глибина та результативність інтеграційної взаємодії України з ЄС у перспективі можуть визначати міжнародні конкурентні позиції України.

Відстоюючи свої економічні інтереси, Україна бере активну участь в  співпраці з країнами ЄС і ЄЕП.

Діяльність інвесторів-нерезидентів різних інтеграційних угруповань в Україні має свої особливості, які необхідно враховувати при виборі стратегії економічного розвитку.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

1. Країни вибирають один принцип оподаткування – резидентства або територіальності. На практиці цього досягти важко, бо кожна країна, користуючись своїм податковим суверенітетом, намагається отримати додаткові податкові надходження до свого бюджету за рахунок усіх можливих джерел доходів, тому принципи резидентства або територіальності застосовуються в комбінації.

2. Прийняття державою внутрішніх законодавчих заходів щодо врегулювання подвійного оподаткування в односторонньому порядку (система податкових кредитів і податкових зарахувань).

3. Урегулювання проблеми подвійного оподаткування внаслідок укладення міжнародних податкових угод.

Необхідно зазначити, що в односторонньому порядку проблема усунення подвійного оподаткування не вирішується, бо для кожної держави існує подвійна мета: забезпечення достатніх податкових надходжень до бюджету та створення оптимальних умов для економічного розвитку. Вирішення цієї проблеми вимагає координації національних податкових політик держав на міжнародному рівні, тому, як правило, способи 2 та 3 застосовуються в поєднанні: національне законодавство встановлює свої пільги, а в міжнародних податкових угодах регулюються окремі випадки подвійного оподаткування.

Першим міжнародним форумом, який поставив на обговорення питання  міжнародного оподаткування була Міжнародна фінансова конференція (Брюссель, 1920 р.), на якій була створена робоча група з представників 13 держав для розробки адміністративних і практичних аспектів вирішення проблем міжнародного подвійного оподаткування та ухилення від сплати податків [96].

Питанням усунення міжнародного подвійного оподаткування приділяється значна увага в державах Євросоюзу. Це досягається внаслідок укладання відповідних угод (конвенцій), де постатейно розписуються права і обов’язки сторін. Але іноді відбувається одночасне застосування різних статей конвенцій обома договірними державами (або незастосування їх в одній з них), яке може не тільки спричинити подвійне оподаткування, але і відсутність оподаткування взагалі. Тому уникнення подібних ситуацій забезпечується у результаті двохсторонніх дій обох договірних держав. Бажаний результат досягається так, що країна-джерело звільняє або зменшує ставку податку ,,у джерела’’, а країна-резиденція отримувача доходів, враховує утриману суму податку (у вигляді іноземного податкового кредиту або інше) при визначенні податкового зобов’язання свого резидента. Крім того, країни ЄС можуть застосовувати спеціальний статус європейської компанії для організацій, які ведуть підприємницьку діяльність одночасно в декількох країнах. Такий статус дає право юридичним особам на певні податкові пільги у всіх країнах ЄС [144, с. 142].