Инвестиционная деятельность в условиях интернациональных процессов, фксальный аспект

Число угод про усунення подвійного оподаткування постійно збільшується. Якщо в 1990 році в світі нараховувалося близько 1200 податкових угод, то в 2004 р. цей показник зріс до 2 559 [240].

Головна причина розширення кола країн, що укладають податкові угоди та збільшення кількості таких угод, на нашу думку, полягає в підвищенні інтенсивності транснаціональної господарської діяльності, що потребує регулювання та гармонізації оподаткування іноземних доходів ТНК. Підтвердженням цього є той факт, що найбільша кількість угод про усунення подвійного оподаткування припадає на розвинені країни – США (підписано близько 180 угод), Великобританію (160), Францію, Нідерланди, Швецію, Швейцарію, Норвегію, Німеччину, Данію, Канаду (підписано більше 100 угод) [243].У Росії в даний час діє близько 70 таких угод [221].

Україна вже має значний досвід з підписання міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування. В Україні станом на 01.01.2008 р. набули чинності угоди про усунення подвійного оподаткування, підписані із 60 країнами світу (додаток Е). Основним їх призначенням є:

• запобігти подвійному оподаткуванню осіб, які проживають (перебувають) у одній договірній державі і здійснюють фінансові операції у другій договірній державі або займаються підприємницькою діяльністю в обох договірних державах;
• забезпечити базу для співпраці податкових служб для того, щоб надати допомогу у застосуванні податкового законодавства у кожній з держав-партнерів, завдяки обміну інформацією, яка запобігає можливості маніпуляції міжнародною інформацією з боку платників податків або приховуванню доходів у одній чи обох договірних державах [139].

Як свідчить аналіз податкових систем зарубіжних країн, у світі спостерігається  тенденція до укладання якомога  більшої кількості угод про уникнення подвійного оподаткування. Як зазначають експерти СОТ, такі угоди стають центральною частиною зовнішньоекономічної політики держав і набувають пріоритетного характеру [247]. Адже так можна покращити інвестиційний клімат у країні, тим самим залучити додаткові кошти для зростання національної економіки, та сприяти розвитку бізнесу як на локальному, так і на міжнародному рівні.

На нашу думку, враховуючи вступ України до СОТ та усесторонній розвиток міжнародного співробітництва, необхідно продовжити практику укладання угод про усунення подвійного оподаткування з країнами, що співпрацюють із українськими підприємствами. Це дозволить більш ефективно залучати іноземний капітал і сприяти підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності нерезидентів.

В умовах зростаючої інтернаціоналізації  економіки сприятливий інвестиційний  клімат і сприятливі умови для розвитку торгових і підприємницьких відносин між суб'єктами різних країн можуть бути створені лише за наявності узгодженості національних правових систем. Тому гармонізація оподаткування іноземного капіталу, що належить нерезидентам, буде сприяти залученню іноземних інвестицій в економіку України та вирішить ряд складних завдань і проблем з її реформування. Однак для української економіки притаманне часте внесення змін і доповнень до податкових законів і підзаконних актів, які нещодавно набрали чинності, неузгодженість між ними, не завжди обґрунтоване переймання зарубіжного досвіду. Це створює складнощі в діяльності іноземних інвесторів і не сприяє притоку іноземних інвестицій в економіку країни.

Підсумовуючи аналіз державного регулювання  іноземних інвестицій в Україні, потрібно констатувати, що результативність розбудови економічного механізму  зовнішньоінвестиційної взаємодії  з нерезидентами на сучасному етапі значною мірою визначається управлінською дієвістю владних структур.

Політика забезпечення імпорту капіталу повинна виступати органічним елементом комплексної державної стратегії господарського розвитку економічної функції держави, одночасно із забезпеченням правових засад інвестиційної діяльності нерезидентів в Україні, інституційних основ функціонування ринкових відносин, гарантії прав власності, юридичних підвалин для укладання та виконання контрактів, мають всіляко сприяти створенню умов, які б стимулювали діяльність нерезидентів до інвестування.

Державне регулювання як структурний елемент механізму іноземного інвестування є свідомим впливом держави економічними та адміністративними методами на інвестиційні процеси, а також на учасників цих процесів з метою спрямування іноземних інвестицій для реалізації завдань національного розвитку. Державне регулювання іноземного інвестування України повинно бути спрямоване на реструктуризацію економіки та збільшення її конкурентоспроможності, що передбачає перетворення технологічних потреб в інвестиційних ресурсах на ефективний економічний попит. Можливість досягнення поставленої мети ґрунтується на спроможності держави впливати на ефективність інвестиційних проектів, регулюючи кількісні та якісні моменти доступу до внутрішнього ринку та факторів виробництва.

В умовах інтеграційних процесів для  прискорення структурних зрушень  і розвитку економіки існує нагальна потреба суттєвого підсилення економічної  мотивації інвестування. Утворення  точок економічного зростання передбачає модель податкової системи, ключове положення якої повинно базуватись на перевазі стимулюючої функції податків над фіскальною. Цей імператив проявляється у діяльності спільних підприємств, іноземних підприємств, ТНК, СЕЗ, ТПР. Тому необхідно проаналізувати економічні особливості та умови здійснення інвестиційної діяльності нерезидентів в Україні, специфіку сучасного стану інвестиційної діяльності іноземних корпорацій в Україні, розкрити особливості функціонування СЕЗ та ТПР в Україні як об’єктів інвестиційної діяльності нерезидентів з метою визначення шляхів удосконалення методів державного регулювання залучення ПІІ в економіку України для реструктуризації та зростання економіки, підвищення конкурентоспроможності в умовах інтеграційних процесів.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І

Залучення капіталів нерезидентів є важливим, навіть вирішальним елементом економічної стратегії України, оскільки притік іноземних інвестицій може дати імпульс для зростання економіки, стимулювати ділову активність на внутрішньому ринку, підвищити конкурентоспроможність українських товарів на світовому ринку. У зв’язку з цим, у розділі 1:

1. Обґрунтовано роль ПІІ як однієї із рушійних сил інтеграційних процесів, що визначають динаміку і якість розвитку економіки країни-реципієнта. Вони стають додатковим джерелом розвитку, несуть нові знання, технології, методи організації бізнесу, дозволяють значно прискорити зростання економіки, якісно змінити промисловий капітал, підвищити конкурентоспроможність, раціонально інтегрувати у світову господарську систему. Вказано на необхідність у залученні ПІІ в економіку України, незважаючи на їх суперечливий вплив на економіку. З’ясовано, що в умовах відкритості економіки від правильного вибору економічного курсу та участі України в інтеграційних процесах із позицій економічного прагматизму буде залежати не тільки надходження іноземних інвестицій в економіку України, а і соціально-економічний розвиток країни в цілому.

2. З’ясовано, що у даний час Україна знаходиться в полі дії двох економічних об’єднань: ЄС і ЄЕП та активно взаємодіє з ними, що забезпечує основний обсяг ПІІ. Вказано на особливості такої взаємодії, які потрібно враховувати і використовувати, виходячи з пріоритетів розвитку своєї національної економіки. Зроблено висновок про те, що ЄС є провідним експортером капіталу і найбільш інвестиційно привабливим у глобальному контексті, оскільки масштаби, глибина та результативність інтеграційної взаємодії України з ЄС у перспективі можуть визначати міжнародні конкурентні позиції України. Натомість, враховуючи взаємозалежність і взаємодоповнюваність економік України і країн СНД, співпраця в межах ЄЕП можлива на принципах економічного прагматизму в тих галузях економіки, де в Україні з колишніми країнами СРСР були і залишаються передові позиції в світі (авіабудівництві, транспортному машинобудівництві, ВПК, атомній енергетиці та інших галузях).

3. Визначено місце та значущість фіскального регулювання у дії механізму щодо підвищення ефективності залучення капіталів нерезидентів. Вказано, що в боротьбі за перерозподіл інвестиційних потоків в умовах інтеграції національних економік, державне регулювання економіки та продумана податкова політика, як одна із його основних складових, відіграє вирішальну роль.

4. З метою усунення розбіжностей у визначенні інвесторів-нерезидентів та уникнення подвійного оподаткування, подано відповідне тлумачення дефініцій ,,нерезидент’’, ,,доміциль’’, що дозволяє узгодити національні інтереси з вигодами іноземних інвесторів та більш ефективно структурувати інвестиційну діяльність нерезидентів, зважаючи на інтеграційні процеси як зовнішній чинник і особливості вітчизняної системи оподаткування як внутрішній фактор.

5. З’ясовано, що в умовах інтеграції України в світовий економічний простір особливого значення набувають різні податкові угоди, спрямовані на гармонізацію системи оподаткування країн різних інтеграційних угруповань. Установлено, що в умовах всестороннього розвитку міжнародного співробітництва необхідно продовжити практику укладання угод про усунення подвійного оподаткування. Особливо це стосується двосторонніх угод з країнами різних інтеграційних утворень з метою залучення іноземного капіталу та підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності нерезидентів.

6. Основні результати даного розділу опубліковані у наукових працях автора: [48; 49; 51].

РОЗДІЛ 2

СПЕЦИФІКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НЕРЕЗИДЕНТІВ В УКРАЇНІ

2.1. Економічні особливості оподаткування інвестиційної діяльності нерезидентів в Україні

Протягом останніх років Україна  почала демонструвати значні, навіть порівняно зі світовими показниками, темпи економічного зростання. Однак провідні економісти зазначають, що 2008 рік є складним для економіки України, саме в цьому році суттєво посилилися негативні тенденції в усіх сегментах господарської системи країни. Найбільше ця тенденція проявилася у сфері економічного зростання. За 2008 рік знизилися темпи економічного зростання порівняно з 2007 роком. Якщо за результатами 2007 року реальний ВВП виріс на 8,7 %, то у 2008 році зростання ВВП становило тільки 2,1 % [195]. Зниження темпів зростання ВВП супроводжується падінням темпів зростання промислового виробництва. Обсяг промислового виробництва за 2008 р. порівняно з 2007 р. зменшився на 3,1 %. Така ситуація обумовлена рядом факторів. Один із основних є скорочення обсягів інвестицій, як зовнішніх так і внутрішніх [206].

Залучення іноземних інвестицій – надзвичайно важливий напрям фінансово-економічної політики держави, який повинен стати важливим, на певному етапі навіть вирішальним елементом економічної стратегії України.

Прагнення України інтегруватися в міжнародні економічні угруповання та залучати іноземні інвестиції проявилося в прийнятті ряду заходів для удосконалення державного регулювання інвестиційної діяльності нерезидентів, в основу яких передбачалось покласти умови сприятливого податкового клімату. Йдеться про законодавчу базу у сфері регулювання інвестиційної діяльності, яка створена, модернізується та поступово вдосконалюється для досягнення більшого притоку іноземних інвестицій і підвищення ефективності їх використання.

У додатку Ж відображено основні нормотворчі документи, якими керувалися та продовжують керуватися на різних етапах становлення незалежної української держави іноземні інвестори.

З моменту прийняття першого закону, що регулює взаємодію нашої держави з іноземними інвесторами, неодноразово вносилися досить істотні зміни в законодавство.

Першим законом, що цілком призначався  регулюванню діяльності інвесторів-нерезидентів в Україні, був Закон „Про захист іноземних інвестицій в Україні”, прийнятий ВРУ у вересні 1991 р. [171]. Він містив сім статей, в яких гарантувався захист іноземних капіталовкладень від усіх видів націоналізації, конфіскації, реквізиції та, відповідно, компенсація іноземному інвестору втрат у випадку протиправних дій органів державного управління.

Більш повне коло питань інвестиційної  співпраці з іноземними партнерами було відображено в Законі України „Про іноземні інвестиції” вiд 13.03.1992 р [174]. Цим законом уперше в Україні була надана всебічна широка правова база для активного співробітництва з іноземними інвесторами, передбачено ряд гарантій та преференцій, податкових пільг. Зарубіжним партнерам надані гарантії від націоналізації, право організації спільно з українськими юридичними і фізичними особами нових підприємств та придбання частки у діючих, створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших структурних одиниць іноземних юридичних осіб, або придбання у повну власність діючих підприємств, придбання рухомого та нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, будинки, квартири, приміщення, транспортні засоби та ін.

Крім того, підприємства з іноземними інвестиціями звільнялися від сплати податків на доходи: у галузі виробництва – протягом 5 років, а в подальшому вони сплачували 50 % від встановленої базової ставки; у галузі оптово-роздрібної торгівлі – протягом 3 років; в галузі посередницької діяльності – протягом 2 років, а в подальшому сплачували 70 % від встановленої базової ставки. Було також передбачено гарантії іноземним інвесторам від змін законодавства протягом 10 років, закріплені в ст. 9. Проте дія цього Закону була спочатку зупинена Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. № 55-93 „Про режим іноземного інвестування”, а з прийняттям Закону України „Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996 р. [178] вказаний Закон взагалі втратив чинність. Однак продовжувала діяти норма ст. 9, оскільки однією з її ознак є подвійний характер дії: згідно з ч. 1. ст. 58 Конституції України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність осіб), норма діє і в період чинності нормативного акта і після втрати ним чинності.

Водночас, Декретом передбачалося введення ряду пільг. Зокрема, звільнення від сплати податку на прибуток підприємств з іноземними інвестиціями, розмір яких не повинен бути менше 100 тис дол США – для банків, 50 тис дол США – для решти підприємств протягом 5 років. Підприємства з іноземними інвестиціями, що діяли у пріоритетних галузях, сплачували ПДВ у розмірі 50 % від ставки, встановленої чинним законодавством, а ті, якими іноземна інвестиція внесена в статутний фонд, розміром не менше 50 млн доларів США, сплачували протягом 3 років після закінчення пільгових податкових канікул податок на дохід у розмірі 50 %.