Инфляция и безработица

2. Iнфляційно  небезпечні інвестиції - здебільшого  мілітаризація економіки. Військові  асигнування ведуть до утворення  додаткового платіжездатного попиту, а як наслідок - збільшення грошової  маси. Надмірні військові асигнування  звичайно є головною причиною  хронічного дефіциту державного  бюджету, а також збільшення  державного боргу для покриття  якого випускаються додаткові  паперові гроші.

3. Відсутність  чистого вільного ринку і досконалої  конкуренції як його частини.  Сучасний ринок в чималій мірі  огополiстичний. Оскільки огополiст  зацікавлений в скорочуванні  виробництва і пропозиції товарів  створюється дефіцит використовуваний  їм для підтримки чи підняття  ціни на товар.

4. Імпортована  інфляція, роль якої зростає зі  зростанням відкритостi економіки  і утягнення її в світогосподарські  зв'язки тієї чи іншої країни. Можливості для боротьби у  держави досить-такi обмежені. Засіб  ревальвації власної валюти, що  інколи застосовується в таких  випадках, робить імпорт більш  вигідним, одночасно ускладнюючи  експорт.

5. Iнфляційні  очікування - виникнення в інфляції  самопідтримуючого характеру. Населення  і господарські суб'єкти звикають  до постійного підвищення рівня  цін. Населення вимагає підвищення  заробітної плати і запасається  товарами наперед, очікуючи на  їх швидке подорожчання. Виробники  ж побоюються підвищення цін  з боку своїх постачальників, які водночас закладають в  ціну своїх товарів прогнозоване  ними зростання цін на комплектуючі  і розгойдують отим самим маховик  інфляції. Живий приклад таких  iнфляційних очікувань ми можемо  спостерігати у своєму повсякденному  житті.[6, c.124-125]

Причину інфляції треба також шукати в  трьох видах монополій:

• Державна монополія на емісію грошей.
• Профспілкова монополія.
• Монополія великих фірм на визначення ціни і власних витрат.

Ці три  види монополій пов'язані між  собою і кожна з них може порушувати баланс попиту і пропозиції. Причини інфляції можуть знаходитись  і поза держави, тоді їх треба шукати в світовій торгівлі.

 

 

 

 

1.2. Види інфляції та її вимірювання.

 

 

 

Розглядаючи темпи зростання цін, можна виділити наступні види інфляції:

• Помірна. Ціни зростають на 10% на рік, вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номiнальних цінах. Багато сучасних економiстів, в тому числі сучасні послідовники економічного вчення Кейнса вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до умов виробництва і попиту, що постійно змінюються.
• Галопуюча. Ціни зростають на 20-200% на рік, гроші прискорено матеріалізуються в товари, контракти прив'язуються до зростання цін.
• Гіперінфляція. Ціни зростають астрономічне, розходження цін і зарплати, руйнується добробут навіть забезпечених верств товариства.

Існує також  і певне співвідношення зростання  цін по різноманітних товарних групах:

• Збалансована інфляція. Ціни різноманітних товарних груп відносно один одного не змінені. Ціни підіймаються досить повільно і в одночас на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного зростання цін підіймається процентна ставка державного банка і таким чином ситуація стає рівносильною ситуації зі стабільними цінами.
• Незбалансована інфляція. Співвідношення цін товарних груп змінюються в різних відсотках і по-різному на кожний тип товару.

Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад, на очікувану і неочікувану:

• Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона досить часто є прямим результатом дій уряду. Як приклад можна привести лiбералiзацію цін в Росії 1992 року і відповідний прогноз зростання цін, підготовлений урядом РФ напередодні - в грудні 1991 року.
• Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що оказує негативний ефект на системі оподаткування і грошового обігу. В разі наявності у населення iнфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що саме по собі створює труднощі в економіці і викривляє реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогнозуваннi тенденцій в економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшує iнфляційні очікування, які будуть підбурювати зростання цін. Проте в разі, коли раптовий скачок цін діється в економіці не зараженої iнфляційними очікуваннями, то виникає так званий "ефект Пiгу" - різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. Внаслідок зниження попиту виробник стає вимушений знижувати ціну і все вертається в стан рівноваги.[2, c. 33-35]

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Макроекономічні наслідки інфляції. Крива Філіпса.

 

 

 

Наслідки  інфляції різноманітні, суперечливі  і полягають у наступному:

По–перше, вона приводить до перерозподілу національного доходу і багатства між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами довільним та не піддающимся прогнозуванню образом. Кошти перерозподіляються від приватного сектора (фірми, домогосподарства) до держави. Дефіцит державного бюджету, що є одним з факторів інфляції, покривається через інфляційний податок. Його сплачують усі власники реальних грошових залишків. Сплачується він автоматично, оскільки грошовий капітал знецінюється під час інфляції. Інфляційний податок показує зниження вартості реальних грошових залишків.

Інший канал  перерозподілу доходів на користь  держави виникає з монопольного права друкувати гроші. Різниця між сумою номіналів додатково випущених банкнот і витратами на їхнє друкування називається сеньйоражем. Він дорівнює кількості реальних ресурсів, що може одержати держава на надруковані гроші.

По–друге, високі темпи інфляції і різкі зміни структури цін ускладнюють планування (особливо довгострокове) фірм і домогосподарств. У результаті збільшується невизначеність і ризик ведення бізнесу.

Платою  за це є ріст процентної ставки і  прибутку. Інвестиції починають носити короткостроковий характер, знижується частка капітального будівництва в загальному обсязі інвестицій і підвищується питома вага спекулятивних операцій. У майбутньому це може привести до зниження добробуту нації і зайнятості.

Нестабільність  і недостатність економічної  інформації, що заважають складанню бізнес-планів. Ціни є головний індикатор ринкової економіки. Цінова інформація – головна для бізнесу. У ході ж інфляції ціни постійно міняються, продавці і покупці товарів усі частіше помиляються у виборі оптимальної ціни. Падає впевненість у майбутніх доходах, населення втрачає економічні стимули, знижується активність бізнесу.

По–третє, зменшується політична стабільність суспільства, зростає соціальна напруженість. Висока інфляція сприяє переходу до нової структури суспільства.

Наслідок  інфляції позначається через податкову  систему. У такій ситуації прогресивне оподатковування в міру росту інфляції автоматично всі частіше зараховує різні соціальні групи і види бізнесу в усі більш заможні чи дохідні, не розбираючи: чи зріс доход чи реально тільки номінально. Це дозволяє уряду збирати зростаючу суму податків навіть без прийняття нових податкових законів і ставок. Відношення бізнесу і населення до уряду, природно, погіршується. [4, c. 84]

По–четверте, відносно більш високі темпи росту цін у «відкритому» секторі економіки приводять до зниження конкурентноздатності національних товарів. Результатом буде збільшення імпорту і зменшення експорту, ріст безробіття і руйнування товаровиробників.

По–п'яте, зростає попит на більш стабільну іноземну валюту. Збільшуються витік капіталів за кордон, спекуляції на валютному ринку, що у свою чергу прискорює ріст цін.

По–шосте, знижується реальна вартість заощаджень, накопичених у грошовій формі, підвищується попит на реальні активи. У результаті ціни на ці товари ростуть швидше, ніж змінюється загальний рівень цін. Прискорення інфляції підстьобує ріст попиту в економіці, приводить до утечі від грошей. Фірмам і домогосподарствам приходиться здійснювати додаткові витрати на покупку реальних активів.

По–сьоме, змінюється структура, і зменшуються реальні доходи державного бюджету. Можливості держави для проведення експансіоністської фіскальної і монетарної політики звужуються. Зростають бюджетний дефіцит і державний борг.

Запускається  механізм їхнього відтворення. Часто  уряди не змінюють реальної вартості своїх програм, що фактично скорочуються, коли ціни зростають. Це відбувається частково тому, що більшість трансфертних програм не індексовані в залежності від зростання рівня цін. Деякі види державних закупок можуть «проходити» по статтях бюджету у номінальному розмирі. Такий стан речей призводить до того, що номінальні витрати будуть менш за необхідні при зростанні рівня цін, так що реальні витрати будуть зменшуватись.

По–восьме, в економіці, що функціонує в умовах неповної зайнятості,  помірна інфляція, незначно скорочуючи реальні доходи населення, змушує його більше і краще працювати. У результаті повзуча інфляція є одночасно «платою» за економічний ріст і стимулом для нього. Дефляція, навпроти, приводить до зниження зайнятості і завантаження виробничих потужностей.

Окрім перерозподілу  доходів інфляція впливає на економіку  через загальний обсяг виробництва. Такий вплив справляється на рівень обсягу виробництва в цілому. Тут слід зауважити, що безпосереднього зв’язку між цінами i обсягом виробництва немає. Збільшення сукупного попиту збільшує i ціни, i обсяг виробництва. Проте потрясіння в пропозиції, переміщуючи вгору криву сукупної пропозиції, підвищать ціни i зменшать обсяг виробництва.

По–дев'яте, в умовах стагфляції високий рівень інфляції сполучається з великим безробіттям. Значна інфляція не дає можливості збільшити зайнятість.

Залежність  між інфляційним ростом цін і  скороченням  безробіття була виведена в 1958 році англійським економістом А. Филлипсом. Використовуючи дані статистики Великобританії за 1861 – 1956 р. він побудував криву, що відбиває зворотну залежність між зміною ставок заробітної плати і рівнем безробіття. [20]

Теоретичну базу під розрахунки А. Філіпса підвів економіст Р. Липси. Надалі американські економісти П. Самуэльсон і Р. Солоу модифікували криву Філіпса(див. рис. 1 [17]), замінивши ставки заробітної плати на темпи росту товарних цін.

Рисунок 1

«Крива  Філіпса»

Р

       U                                                                          

де,  P - темп росту товарних цін;

      U - рівень безробіття.

Відзначимо  заздалегідь, що залежність зниження (стабілізації) інфляції ціною росту безробіття лежить в основі багатьох державних антиінфляційних програм (США, Великобританія, Польща, Угорщина і, схоже, СНД).

В–десятих, відбувається різноспрямований рух відносних цін і обсягів

виробництва різних товарів.

Відповідно  до теорії «прискорення інфляції» на довгострокових тимчасових

інтервалах  підвищення темпів інфляції щорічно  допомагає підтримувати реальний обсяг виробництва вище свого природного рівня.

Як бачимо, інфляція є дуже небезпечною для  економіки, порушуючи макроекономічну стабільність. Тому антиінфляційна державна політика займає одне з головних місць серед засобів державного регулювання економіки. Ключовий момент сучасної інфляції розвинутих економічних систем полягає в тому, що вона розвивається як інерційна, i зупинити її надзвичайно важко. Тобто інфляція має властивість залишатися стабільною, поки економічна ситуація не змусить ii підвищитись або впасти.

 

РОЗДІЛ 2

ДИНАМІКА  ІНФЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ  ТА РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ СВІТУ 

 

 

2.1    Особливості інфляційних процесів  в Україні

 

 

 

В Україні  інфляційні процеси спостерігаються  від початку її становлення на шлях незалежності. Відомо, що в певні  моменти вона була руйнівною, а в  інших ситуаціях помірною. Важливим є дослідження інфляції в період кризи. Основним показником інфляції в  країні коефіцієнт інфляції, або індекс споживчих цін, який характеризує загальну зміну цін на товари і послуги  у поточному періоді у порівнянні з минулим. Проаналізуємо рівень інфляції в Україні в період з 2007 року по жовтень 2010 року (таблиця 1) [10].                                             

Таблиця 1

 «Індекси споживчих цін на товари та послуги у період з 2007 року по жовтень 2010 року, % (до відповідного періоду попереднього року)»

 

	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Січень	100,5	102,9	102,9	101,8
Лютий	100,6	102,7	101,5	101,9
Березень	100,2	103,8	101,4	100,9
Квітень	100	103,1	100,9	99,7
Травень	100,6	101,3	100,5	99,4
Червень	102,2	100,8	101,1	99,6
Липень	101,4	99,5	99,9	99,8
Серпень	100,6	99,96	99,8	101,2