Характеристика основних районів та центрів машинобудування в Україні

    В Україні існує виробництво власних  двигунів для автомобілів на Мелітопольському заводі. Однак об’єми цього виробництва недостатні, а якість двигунів не відповідає європейським енергетичним вимогам. Велика собівартість й низька якість продукції галузі в цілому у порівнянні із закордонними зразками не сприяє її експорту. Наші машини купують переважно країни СНД, до 50% загальної кількості двигунів йде до Росії. Реконструкція автомобілебудування в Україні сприятиме покращенню ситуації у цій галузі. Планується виробництво автомобілів типу «пікап» та мікроавтобусів (на 8 пасажирів) та на їхній базі – автомобілів швидкої допомоги з перспективою їхнього експортування.

Таблиця № 3.2.5

Динаміка  виробництва продукції транспортного машинобудування в Україні за 2003-2009 роки [ 8 ]

    Однією  з найскладніших проблем галузі залишається випуск комплектуючих. На традиційних моделях частина  комплектуючих складає 80%, але вони дорожчі за імпортні. Метал та гумотехнічні вироби для автомобілебудування зараз вигідніше купувати в Польщі (дешевше на 25%). Автобусний парк України складає приблизно 20 тис. машин, але з них реально може працювати тільки половина. Потреби країни у цьому виді транспорту складають біля 28 тис. шт.

    Однією  з найскладніших проблем розвитку транспортних засобів для міст довгий час залишалось виробництво тролейбусів. У часи Радянського Союзу Україна  не мала власного виробництва тролейбусів, недостатньо розвинене воно було і у самому Союзі. Україна купувала необхідні їй машини у Чехії, Румунії, Росії. Тому в країні було налагоджене власне їх виробництво (це один з небагатьох прикладів вирішення проблеми за останні роки). Окрім тролейбусів, Україні необхідне виробництво трамваїв.

    За  рівнем розвитку літакобудування Україна належить до найбільш розвинених країн світу. Подібну промисловість мають 5-6 країн, які застосовують так звані «високі технології». Деякі моделі літаків «АН» випереджають аналогічні світові зразки на 3-4 роки. Літакобудування – одна з найбільш прибуткових галузей машинобудування. За світовими даними, відсоток прибутку з одиниці продукції у літакобудуванні у 10 разів  більший, ніж в електронній промисловості і у 100 разів більший, ніж у автомобілебудуванні. Разом з цим це одна з найбільш дорогих галузей. В авіапромисловості України 39 підприємств. Ще 28 виготовляють агрегати, вузли, бортове електро- та радіоустаткування. Абсолютна більшість (78%) робітників авіакосмічної промисловості працюють на 10 великих підприємствах, 5 з яких – авіабудівельні.

    Співпраця з Росією у цій сфері необхідна  у зв’язку з падінням об’ємів  виробництва. За останні роки кількість  замовлень зменшилась (на 25%), а в  авіаційній промисловості працюють до 25% зайнятих у машинобудівному  комплексі. Закордонні фірми витісняють Україну не тільки зі світового ринку, але й з ринку СНД, який поки що не має значної перспективи розвитку. Пасажирообіг у країнах СНД у 6-10 разів менший, ніж у Канаді та США [5;с. 153-154].

    Україна входить до сімки космічних країн  світу. Вона відома виготовленням ракетоносців, що запускаються, а також супутників. У часи Радянського Союзу Україна щорічно випускала біля 100 бойових стратегічних ракет. У галузі передбачається організаційна перебудова, яка буде складатися з виділення спеціалізованих виробництв у безпосередньо державні підприємства. Так на «Южмаші» тільки 14% загального виробництва доводиться на воєнно-космічний комплекс. Виділені виробництва будуть об’єднані у спеціалізовані холдингові компанії.

    Між Україною та США існує угода про запуск комерційних супутників із використанням українських ракетоносців. Подібні домовлені відносини з США мають тільки Росія та Китай (співпраця з США має велике значення для нашої держави, оскільки вона контролює виробництво 80% космічних апаратів у світі). Продукція та послуги вітчизняної космічної промисловості користується великим попитом на світовому ринку. Найвища конкуренція має місце на ринку комерційного запуску космічних апаратів. Купуються переважно супутники зв’язку та телекомунікаційних послуг, які пов’язані з наземними терміналами та працюють у системі зв’язку. Крім того, існує попит на здійснення самого процесу запуску супутників, надання послуг зі спостереження за ними з Землі. Українські та російські супутники поступаються за якістю супутникам, створеним високорозвиненими країнами, але Україна та Росія можуть конкурувати з останніми у запуску супутників.

    Україна була і залишається відомим виробником військової техніки та зброї.

    На  Україну доводилась 1/3 частина воєнно-космічного потенціалу Союзу. У створенні ракет та супутників було задіяне більше 140 підприємств та інститутів й 200 тис. робітників. Найбільш перспективними є підприємства, які виготовляють авіаційні двигуни, попит на які на світовому ринку зростає. Популярні також модернізовані танки, які випускає Харківський завод ім. Малишева. Велике значення може мати продаж запасних частин до зброї та техніки, який є в інших країнах світу. Крім того, до конкурентоспроможної продукції експерти відносять акселерометри, датчики тиску та джерела живлення («Ритм»), голівки самонаведення ракет класу «земля-повітря», аварійні радіобуї севастопольського концерну «Мусон» (система «Коспар-сарсат»), радіолокаційні відповідники, пасивні станції радіотехнічного контролю, комплекси глушення радіозв’язку оперативного та технічного ланцюга.

    Виробництво побутової техніки за останні  роки значно зменшилось (див. Таблиця № 3.2.6 ).

    Таблиця № 3.2.6

    Динаміка  виробництва побутової техніки  в

    Україні за 2003-2009 роки [ 8 ]

    Виробництво побутових швейних машин освоюють ПО «Київський радіозавод» та «Львівприбор». У перспективі об’єми цього виробництва  можуть складати 200-250 тис. шт. в рік. В Україні необхідно організовувати виробництво нових сучасних кінескопів. Випуском нових видів телевізорів займається СП «Ніконд» (спільно з Литвою).

    До 1991 року в Україні практично не виготовлялись технічні засоби зв’язку. У результаті конверсії ВПК налагоджено  виробництво багатьох видів продукції. Особливо на Дніпропетровському машинобудівному заводі  почали випускати цифрові електронні АТС, які по якості й економічності не поступаються світовим аналогам. На Роменському заводі АТС, ПО «Моноліт» (Харків), Львівському заводі телеграфної апаратури випускають комутаційне устаткування для сільської місцевості.

    Рівень  розвитку виробництва медичної техніки  невисокий. Це стосується передусім  якості й асортименту продукції. Медичне устаткування випускають 67 підприємств. Зараз галузь переживає  занепад. Особливо важке становище  має місце на ПО «Полярон», Львівському заводі РЕМА, Київському радіозаводі, Київському заводі реле та автоматики, Ізюмському оптико-механічному заводі. Зменшились об’єми виробництва Старосамбірського заводу «Екватор», Харківського НПО «Турбоатом». Випуск інвалідних візків скоротився наполовину (через недостатність відповідного металу, який поступає з Росії). В Україні не було виробництва стоматологічних крісел. Тепер розпочато їхнє виробництво на Харківському протезному та Новомосковському механічному заводах. У Києві освоюється випуск апаратів штучної нирки.  

    3.3. Загальне машинобудування

    У структурі загального машинобудування  провідне місце займає транспортне, суднобудування та сільськогосподарське машинобудування. Підприємства цих  галузей орієнтуються у своєму розміщенні в основному на споживача готової продукції, а також на наявність металу. Сировинний фактор є доволі важливим для виробництва транспортних засобів, особливо вантажних вагонів, цистерн, локомотивів. Україна має доволі сприятливі умови для розвитку загального машинобудування, яке й сприяло концентрації їхніх підприємств на його території ще у часи Радянського Союзу.

    Основні центри транспортного машинобудування  представлені у таблиці. Тепловози  виготовляють на двох кооперованих підприємствах у Луганську та Харкові. Промислові електровози випускають у Дніпропетровську. Там же, а також у Луганську можливе створення виробництва магістральних електровозів, для збуту яких Україна має власний великий ринок. У великих залізничних вузлах – Львові, Києві, Полтаві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Одесі, Дружківці та Конотопі є підприємства для ремонту тепловозів. Вантажні вагони виробляють у Кременчуці, Дніпродзержинську, Києві – на Дарницькому вагоноремонтному заводі, великовагові вагони – у Стаханові, цистерни – у Маріуполі. У Кременчуці було б розумно налагодити виробництво вітчизняних пасажирських вагонів, для чого є всі передумови, у тому числі великий ринок збуту. Вагоноремонтні заводи розміщені, окрім Києва, у Львові, Харкові, Одесі, Полтаві, Запоріжжі, Дніпропетровську, Конотопі (Донецька обл.). 
 
 
 

Таблиця № 3.3.7

Основні центри транспортного машинобудування  [ 9; с. 284 ]

Рис. 3.3.4. Динаміка виробництва вантажних вагонів несамохідних в Україні за 2003-2009 роки [ 8 ] 

    Україна має добре розвинене морське  та річкове суднобудування. Розміщення цих галузей орієнтується на морське узбережжя та внутрішні магістральні водні шляхи. Основним центром морського суднобудування є Миколаїв, де працюють три суднобудівельні заводи, які випускають різноманітні океанські та морські судна-танкери, сухо вагові дизель-електроходи, воїнські судна. Другим центром є Херсон, у якому на двох суднобудівельних заводах випускають різні типи океанських та морських суден, доки для морських портів та портові крани. У Керчі випускають танкери, у Києві – морські траулери. Судноремонт та виробництво невеликих морських судів здійснюється в Одесі, Іллічівську та Маріуполі. У Севастополі виробляють морські крани. Морське суднобудування – одна з небагатьох галузей машинобудування України, яка виробляє конкурентоспроможну продукцію на світовому ринку. Річкове суднобудування розвинене у Херсоні, де випускають катери, теплоходи, судна озерного типу, земснаряди, і у Києві, де на суднобудівельному заводі «Ленінська кузня» виробляють траулери, рефрижератори, буксирні та пасажирські судна. Річкове суднобудування та судноремонт існують у Ізмаїлі та Вилкове (на Дунаї), а також у Запоріжжі.

    Сільськогосподарське  машинобудування займає важливе  місце у структурі не тільки загального машинобудування, але й усього комплексу  України. Воно орієнтується на райони виробництва сільськогосподарської продукції, а його розміщення пов’язане з зональністю спеціалізації сільського господарства.

    До  основних виробників сільськогосподарських  машин в Україні належать Кіровоградське ВАТ «Червона зорна», «Одеський завод сільськогосподарських машин», ВАТ «Херсонські комбайни», ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», ВАТ «Коломиясельмаш», Бердянське ВАТ «Первомайський завод сільськогосподарських машин», Дніпропетровський комбайновий завод, ВАТ «Новоград-Волинський завод сільськогосподарського машинобудування».