Грошовий ринок

На макроекономічному  рівні пропозиція грошей формується дещо по-іншому. Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати  на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною  межею пропозиції грошей. Ніякі стимулюючі фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає  потреба збільшити пропозицію понад  цю межу, що можливо при зростанні  сукупного попиту на гроші, то це можна  зробити тільки додатковою емісією  грошей в оборот. Тому будь-яка емісія грошей розглядається як зростання  пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обороту - як скорочення пропозиції грошей.

Визнання емісії грошей вирішальним  чинником зміни пропозиції грошей надає  останній характеру екзогенного  явища, рух якого визначається не внутрішньо економічними процесами  чи мотивацією самих економічних  суб'єктів, а зовнішніми чинниками, що лежать у сфері банківської  діяльності. Посилаючись на екзогенність пропозиції грошей, окремі автори роблять  спроби відірвати рух пропозиції грошей від руху попиту, надати йому самостійного значення. Подібний підхід загрожує розривом двох складових грошового  ринку - попиту і пропозиції, втратою  об'єктивних меж зміни пропозиції грошей, переходом на позиції суб'єктивізму  і волюнтаризму в грошово-кредитній  політиці.

Отже, є підстави вважати, що ті чинники, які визначають зміну  попиту на гроші, у кінцевому підсумку визначають межі зміни пропозиції грошей. Спробу знайти якісь інші чинники, що визначають обсяг пропозиції грошей, не зачіпаючи попиту на гроші, відкривають  шлях до вольових рішень у монетарній політиці. Адже будь-які емісійні вливання (збільшення пропозиції грошей) можуть бути виправдані необхідністю фінансове  забезпечити певні "гострі" потреби  суспільства, виробничого інвестування, підтримання пріоритетних виробництв тощо. При цьому потреби самого обороту, тобто попит на гроші, будуть проігноровані і стабільність грошей буде підірвана.

Аналіз факторів впливу на пропозицію грошей свідчить, що остаточний обсяг пропозиції грошей формується зусиллями чотирьох груп суб'єктів: центрального банку, комерційних банків, а також банківських вкладників та позичальників. Це робить управління пропозицією грошей досить складним завданням. Щоб вивести пропозицію грошей на запланований рівень, не досить відповідно відрегулювати грошову  базу. Для цього треба ще й забезпечити  відповідне мультиплікативне зростання  депозитів під впливом усіх перелічених  вище чинників.

Графічне зображення пропозиції грошей. Оскільки пропозиція грошей як явище екзогенне формується насамперед банківською системою, графічне зображення кривої пропозиції в системі координат  буде залежати від тактичних цілей  грошово-кредитної політики. Якщо тактичною  ціллю цієї політики є підтримання  на незмінному рівні маси грошей в  обороті при вільному русі процентної ставки, то крива пропозиції грошей матиме такий вигляд (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на підтримання маси грошей в обороті  на незмінному рівні

Якщо грошово-кредитна політика визнає за тактичну ціль утримання  на незмінному рівні процентної ставки при вільному русі грошової маси, то крива пропозиції набуде такого вигляду (рис. 1.3.).

Рис. 1.3. Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на підтримання процентної ставки на незмінному рівні.

Рис. 1.4. Крива пропозиції грошей при орієнтації монетарної 
політики на одночасну зміну маси грошей і процентної ставки.

Глибше уяснити механізм цих зв'язків можна на повній графічній  моделі грошового ринку, яка включає  криву попиту і криву пропозиції грошей.

1.3 Графічна модель грошового  ринку. Рівновага на грошовому  ринку

Якщо дві криві - попиту і пропозиції - накласти одну на Другу  в одній системі координат, то одержимо завершену графічну модель грошового ринку. У ній попит  і пропозиція подаються у взаємодії  і визначається результат цієї взаємодії: рівень їх урівноваження та норма  рівноважної ставки процента, що відповідає цьому рівню (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Графічна модель ринку  грошей.

Криві попиту (МД) і пропозиції (М1) перетинаються в точці А, якій адекватні маса грошей в обороті  на суму 4,0 млрд. грн. та ставка очікуваного  доходу (номінального процента) на рівні 8%. Це значить, що економічні суб'єкти в  даній економічній ситуації бажають  мати у своєму розпорядженні грошей на суму 4,0 млрд. грн., а банківська система може забезпечити пропозицію грошей на цьому ж рівні, щоб урівноважити попит і пропозицію. За цієї умови ставка процента (очікуваного доходу) стабілізується на рівні 8% . Цей рівень є рівноважною ставкою процента, яка буде задовольняти вимоги обох сторін ринку: покупці зможуть сформувати потрібний їм запас грошей, що дорівнює 4,0 млрд. грн., і будуть його тримати на руках, а продавці зможуть розмістити наявний у них запас грошей за прийнятною ставкою процента.

Ні за якої іншої ставки процента подібна зрівноваженість  попиту і пропозиції неможлива. Припустимо, що якимось чином удалося в  цій ситуації встановити ставку процента на рівні 6%, тобто нижчій від рівноважної. Реакцією на цю зміну буде зниження альтернативної вартості зберігання грошей і зростання попиту на гроші - точка  попиту зміститься по кривій попиту вправо в положення A1 (при тому, що точка  пропозиції залишиться в попередньому положенні А). Збільшення попиту на гроші виявиться в посиленні  вимог економічних суб'єктів до банків надати їм грошові позички. Проте  банки не зможуть задовольнити цих  вимог, оскільки їхні резерви залишилися незмінними. Окремі банки спробують  закупити додаткові резерви на міжбанківському  ринку, і між банками посилиться конкурентна боротьба за ресурси. Наслідком  цієї боротьби стане зростання процентної ставки доти, доки вона не досягне попереднього (рівноважного) рівня. Але в міру наближення ставки до цього рівня  буде зростати альтернативна вартість грошей і скорочуватися попит  на гроші. Як тільки ставка досягне 8%, увесь  додатковий попит на гроші зникне і всі показники займуть рівноважне положення: попит і пропозиція - 4 млрд. грн., ставка процента - 8%.

Порушену рівновагу ринку  можна було "заспокоїти" іншим  способом - збільшенням пропозиції грошей до нового рівня попиту. Для  цього центральний банк повинен  збільшити резерви комерційних  банків, купивши у них відповідну масу цінних паперів чи збільшивши рефінансування. За рахунок додаткових резервів банки задовольнили б додатковий попит на гроші, і рівновага відновилась  би. Але рівень її був би зовсім іншим - обсяг грошової маси зросте до 5 млн  грн., а ставка процента знизиться  до 6%. Проте така рівновага може мати негативні наслідки для реальної економіки, насамперед для товарних ринків, де значно зросте платоспроможний  попит.

Порушення рівноваги на грошовому  ринку може обумовлюватися також  чинниками, які діють на боці пропозиції грошей та на боці попиту на гроші. У  цих випадках рівновага може відновитися  тільки на інших рівнях як процента, так і грошової маси.

Вплив на ринок змін у  пропозиції грошей. Припустимо, що за умови  урівноваженості грошового ринку  в точці А, що відповідає 8% номінального процента і 4,0 млрд. грн. грошової маси, Центральний банк приймає рішення  збільшити пропозицію грошей до 5,0 млрд. грн. Фактичний коефіцієнт мультиплікації депозитів становить 2,0. За цієї умови  центральному банку достатньо купити у комерційних банків цінних паперів  на 0,5 млрд. грн., щоб збільшити загальну масу грошей (пропозицію) на 1,0 млрд. грн., тобто до запланованого рівня. Унаслідок  додаткової пропозиції грошей її крива М1 на графічній моделі зміститься вправо в точку, що адекватна 5,0 млрд. грн. (рис. 1.6).

Рис. 1.6. Вплив на ринок  змін у попиті і пропозиції грошей.

При незмінному попиті на гроші  точка перетину кривих попиту і пропозиції зміститься вниз вправо по кривій МД у  позицію A1 яка й визначить новий рівень рівноваги на грошовому ринку: ставка процента знизиться до 6%, маса грошей збільшиться до 5,0 млрд. грн. Тільки за цих параметрів кон'юнктура грошового ринку стабілізується і встановиться нова рівновага попиту і пропозиції в точці A1.

Які ж конкретні процеси  в реальній дійсності спричинили ці зміни в моделі грошового ринку?

Одержавши додаткові резерви  завдяки продажу центральному банку  цінних паперів на 0,5 млрд. грн., комерційні банки захочуть вкласти їх в дохідні  активи і насамперед запропонують у  позички на міжбанківському ринку. Додаткова пропозиція ресурсів підштовхне вниз процентну ставку на цьому ринку, а згодом і процентну ставку по всіх банківських позичках. Зниження процентної ставки викличе падіння  альтернативної вартості зберігання грошей в економічних суб'єктів, унаслідок  чого почне зростати їх попит на гроші, що виявиться в збільшенні замовлень на одержання позичок. І будуть вони зростати одночасно  зі зниженням процентної ставки доти, доки попит не досягне нового рівня  пропозиції грошей, тобто 5,0 млрд. грн. У цій точці настане рівновага  попиту і пропозиції, а процентна  ставка стабілізується на рівні 6%.

Центральний банк може прийняти рішення про зменшення пропозиції грошей на урівноваженому ринку, щоб  вирішити певні макроекономічні  завдання. Цього можна досягти  продажем цінних паперів на відкритому ринку, що призведе до скорочення надлишкових  резервів комерційних банків і зменшення  їхніх можливостей надавати позички  своїм клієнтам. У разі збереження попиту на гроші, а отже і на банківські позички, на попередньому рівні, скорочення кредитних ресурсів банків призведе до ужорсточення банківського кредитування, передусім до підвищення позичкового  процента. Конкуренція між економічними суб'єктами за банківські позички надасть  цьому процесу тривалого характеру, поки процент не досягне нового рівноважного рівня, адекватного новим обсягам  попиту і пропозиції, які скоротяться  порівняно з попередніми. Крива  пропозиції зміститься вліво, а точка  рівноваги - вліво і вверх по кривій попиту і займе позицію А.

Вплив на ринок змін у  попиті на гроші. На відміну від пропозиції попит на гроші не може змінитися  за бажанням банківської системи. Для  цього потрібно, щоб у самій  реальній економіці визріли необхідні  передумови і чинники. Одним із таких  чинників може бути зростання ВНП  і національного доходу. У цьому  випадку неминуче зросте попит на гроші, насамперед збільшиться потреба  в транс акційних запасах. У графічній  моделі це виявиться в зміщенні кривої попиту з позиції МД у позицію  М1Д1.

За незмінної пропозиції грошей точка перетину кривих попиту і пропозиції (точка рівноваги) зміститься вверх у положення А2. Це значить, що рівновага між попитом і пропозицією при масі грошей в обороті 4,0 млрд. грн. настане за ставки процента 10%.

У реальній дійсності цим  змінам відповідатиме збільшення попиту економічних суб'єктів на банківські позички. Для надання таких позичок  банкам потрібні будуть додаткові резерви, і вони збільшать попит на ресурси  на міжбанківському ринку. Проте  задовольнити всі додаткові потреби  в ресурсах таким способом банки  не зможуть, бо загальна пропозиція грошей залишається незмінною - 4,0 млрд. грн. Між банками розпочнеться конкуренція  за ресурси, відсутність яких спричинить зростання ставки процента на міжбанківському  ринку, а потім і по інших позичках. У міру зростання рівня процента зростатиме альтернативна вартість зберігання грошей, і в економічних  суб'єктів буде зменшуватись бажання  накопичувати запаси грошей, а отже - одержувати додаткові позички. При  досягненні ставкою процента 10% бажання  економічних суб'єктів збільшувати  запаси грошей стабілізується і відновиться  рівновага на грошовому рівні, однак  за значно вищого рівня процента.

Звичайно, можуть з'явитися  фактори, що зумовлять зниження попиту на гроші. Тоді всі розглянуті процеси (попит на позички, формування резервів, зміна процентної ставки) теж будуть запущені, але в протилежному напрямку. Рівновага на грошовому ринку  відновиться на нижчому рівні. Лінія  попиту на моделі ринку зміститься вліво і вниз, а точка рівноваги  зміститься вниз від точки AZ по лінії  пропозиції грошей.

У реальній дійсності може бути багато й інших варіантів  зміни попиту та пропозиції грошей і багато інших точок рівноваги  на моделі ринку. Проте в усіх випадках зміна ставки процента являє собою  механізм урівноваження попиту і  пропозиції, а кожний новий рівень процентної ставки є наслідком зміни  попиту і пропозиції на грошовому  ринку. З цього погляду рух  процента підкоряється тим же ринковим силам, що й рух ціни на товарних ринках, що дає підстави розглядати процент як ціну грошей, що формується на грошовому ринку.

РОЗДІЛ 2 СТАНОВЛЕННЯ ГРОШОВОГО  РИНКУ В УКРАЇНІ

Проголошення в серпні 1991 р. України як незалежної дер-жави зумовило необхідність запровадження  повноцінної національ-ної грошової одиниці (валюти). Такою грошовою одиницею стала гривня.

14 листопада 1991 року Президія  Верховної Ради України прийняла  постанову «Про національну валюту  на Україні». Цим документом передбачалось  введення в обіг на території  України національної валюти  в І півріччі 1992 року.

Хоча гривня була виготовлена  вчасно, складна економічна ситуація вимагала введення перехідних грошей, які б прийняли на себе тиск інфляції і загрозу неплатежів, як це було в свій час і в США. Виготовлені  тоді купоно-карбованці виконали функцію  таких грошей, забезпечивши виплати  зарплат шахтарям, пенсіонерам, державним  службовцям. Це дало змогу уникнути дефіциту грошових знаків, який виник  при виході України з рублевої зони.

25 серпня 1996 року в засобах  масової інформації було оголошено  Указ Президента України Леоніда  Кучми "Про грошову реформу  в Україні". Безпосередньо виконання  грошової реформи було покладене  на Національний Банк України,  який тоді очолював Віктор  Ющенко.

Головними завдан-нями реформи були:

1) заміна тимчасової грошової  одиниці -- українського карбованця  на національну валюту -- гривню;

2) зміна масштабу цін  відповідно до обмінного курсу  українського карбованця та гривні;

3) створення стабільної  грошової системи та перетворення  грошей на важливий стимулюючий  чинник економічного та соціального  роз-витку держави.

Початком реформи стало  впровадження в обіг гривні, що обмінювалась у співвідношенні: 1 гривня за 100000 купоно-карбованців. Одночасно відбулось зменшення  у тій же пропорції усіх цінових  показників та грошової маси. В результаті нова грошова одиниця виявилася  в 100000 разів більшою від попередньої, у стільки ж разів зросли масштаб  цін, купівельна спроможність та валютний курс гривні порівняно з купоно-карбованцем. А саме співвідношення між товарною та грошовою масами в обігу не змінилося. Це очевидна ознака грошових реформ, що проводяться шляхом деномінації.