Формування та використання трудового потенціалу промислових регіонів, на прикладі Луганської області

Таким чином, РВК, виконуючи демографічні, економічні, екологічні і соціальні функції, забезпечує оптимальні режими розвитку трудового потенціалу і умови  його відтворення.

2.  Структура та фактори формування і розвитку трудового потенціалу регіону.

Трудовий потенціал  є складною, динамічною, відкритою  ієрархічною системою. Вимогами сьогодення є розуміння трудового потенціалу як поліструктурної, складної системи  в комплексі всіх складників, факторів і умов забезпечення його розвитку в межах регіонального підходу до вивчення трудового потенціалу. 

Рухаючись від  одиничного до загального, визначимо  трудовий потенціал всіх рівнів, комплексний  розгляд яких розкриває зміст  трудового потенціалу регіону, розкриємо  структуру компонентів трудового  потенціалу.  
Початковою структуроутворюючою ланкою трудового потенціалу регіону є особистісний трудовий потенціал. 

Отже, трудовий потенціал працівника (особистісний трудовий потенціал), або нанорівень являє собою сукупність різних якостей (духовних і фізичних) працівника, які дозволяють йому брати участь в суспільно корисній діяльності, досягати в заданих умовах визначених результатів його діяльності та особистого розвитку. 

Приступаючи до розгляду трудового потенціалу організації  – наступного рівня трудового  потенціалу – відмітимо, що його вивченням  та аналізом займались і продовжують  займатись багато вітчизняних дослідників [1, 3, 5, 8, 141]. Трудовий потенціал підприємства організації (мікрорівень), будучи більш широким поняттям, ніж трудовий потенціал працівника, є сукупністю трудових потенціалів всіх працівників, що входять у трудовий колектив. Причому, ефект від реалізації трудового потенціалу організації залежить від ефективності використання індивідуальних трудових потенціалів. Беручи участь у виробництві, працівники по-різному реалізують свій потенціал: або нераціонально (неповністю), що веде до негативного результату, або ж повністю, що збільшує ефективність функціонування підприємства.       

Трудовий потенціал  регіону (мезорівень) – більш складне  утворення порівняно з трудовим потенціалом працівника і трудовим потенціалом організації за рахунок  різноманітних системоутворюючих  зв'язків, що ґрунтуються на загальних  і внутрішніх законах. Трудовий потенціал регіону більше суми його складників, оскільки тут проявляються емерджентні властивості системи, які є результатом коопераційного ефекту в ході здійснення спільної діяльності людей у рамках визначених суспільних відносин. Тобто, відслідковується накладення трудових потенціалів нижчих рівнів і посилення дії їх прояву. Конкурентоспроможність регіонального трудового потенціалу залежить від єдності інтересів і потреб всіх господарюючих суб'єктів в регіоні, – підприємств, організацій, домогосподарств та навчальних закладів, партнерських відносин, спільної участі у виробничих і соціальних процесах. Принципова відмінність регіону в тому, що він не може бути ліквідований, або припинити свої функції із забезпечення умов життя населення, на відміну від підприємства чи галузі. Трудовий потенціал регіону є відносно постійним, притаманним регіональній економічній системі. В момент ліквідації підприємства його трудовий потенціал як оформлена система руйнується, залишаючись в той же час відносно незмінним елементом трудового потенціалу регіону (змінюється тільки його внутрішня структура, поступово трансформуються якісні складники).

У зв’язку з  глобалізацією економічних процесів, розвитком співробітництва України  з країнами різноманітних економічних просторів нами пропонується виділяти поняття “міжнаціональний трудовий потенціал” (мегарівень), яке торкається трудового потенціалу кількох країн, задіяного для вирішення спільних завдань соціально-економічного, екологічного, інноваційного тощо розвитку. 

Крім рівневої структури у змісті трудового  потенціалу необхідно дослідити  його компонентну структуру. Існують  різні підходи до дослідження  компонентної структури трудового  потенціалу. Так, Шаульська Л. В. як структурні компоненти виділяє демографічну, екологічну, інтелектуальну, освітньо-професійну, соціальну, економічну, ресурси робочого часу, медичну компоненти [150]. Тітова Н .А. дотримується думки, що компонентами трудового потенціалу є біологічна, демографічна, екологічна, історична, культурна, освітньо-професійна, соціально економічна, мотиваційна та медична (здоров’я) складові [141]. На думку Ільїч Л. М., найбільш вагомими компонентами трудового потенціалу є демографічна, освітньо-професійна, соціальна, економічна та медична компоненти [50]. Як бачимо, структура компонент трудового потенціалу є досить розгалужена і включає велику кількість компонент. Однак, виходячи з цілей нашого дослідження, вважаємо доцільним згрупувати їх у три основних блоки компонентів: психофізіологічних, професійно-кваліфікаційних та особистісних. 

• розумові здібності;
• творчий потенціал (здатність генерувати нові ідеї);
• моральний потенціал (цінності, світогляд, відповідальність, патріотизм);
• мотиваційний потенціал;
• комунікативний потенціал (здатність спілкуватися, працювати в колективі);
• здатність до саморозвитку.

Сьогодні важливим компонентом трудового потенціалу особистості слід виділяти її здатність  до саморозвитку, бо саме вона формує потенційні можливості працівника та їх використання у майбутньому. 

Відповідно  до вимог сьогодення найбільш значимими, з нашої точки зору, компонентами трудового потенціалу працівника є стан здоров’я, моральність, компетентність, інноваційність, мотивованість. Так, ставлення людини до праці, її активність у реалізації свого трудового потенціалу, бажання удосконалюватись, розвиватися багато в чому залежить від стану здоров’я, ціннісних установок людини, її світогляду, моральних норм. Від компетентності працівників залежить якість праці, виробленої продукції чи послуг, і, як наслідок, економічне зростання підприємства, організації, галузі, регіону, держави в цілому. 

Головним в  структурі трудового потенціалу є демографічний складник, оскільки він визначає виділення працездатного  населення із всього населення регіону. Демографічна система характеризується статево-віковою структурою, коефіцієнтами народжуваності і смертності, середньою тривалістю життя в регіоні. Показником, що характеризує потенціал здоров'я населення регіону, вважається також показник витрат на охорону здоров'я в регіоні. 

Соціально-економічна система регіону передбачає узгоджене функціонування економічної та соціальної політик в регіоні, на основі раціонального використання наявних виробничих ресурсів у вигляді предметів та засобів праці, матеріально-технічної бази, виробничої та невиробничої сфер, фінансової діяльності, а також вжиття соціально-економічних заходів держави, місцевих органів влади, підприємств, організацій, спрямованих на забезпечення належного рівня життя, захист населення від безробіття, підвищення цін, пенсійне забезпечення, а також задоволення духовних, моральних, естетичних запитів населення [28, с. 14; 100, с. 184]. Соціально-економічна система відбиває стан розвитку продуктивних сил, виробничих відносин, відносин власності тощо. До її складу входять державні органи управління, профспілки та спілки роботодавців, безпосередньо підприємства різних форм власності та інші формальні і неформальні структури. Ця система безпосередньо впливає на розвиток якісних соціальних характеристик, обумовлює формування підвалин основних мотиваційних орієнтацій працівників [21,с.142]. 

Критерієм якості трудового потенціалу є наявність  стабільного здоров'я, відсутність  факторів, що негативно впливають  на працездатність людей. У цьому  відношенні величезний вплив має  стан екологічної ситуації того чи іншого регіону. Особливість сьогоднішнього дня полягає в тому, що відходи виробництва, продукти життєдіяльності людей забруднюють природне середовище в такій мірі, що це негативно відображається на здоров'ї людей та природі, породжує небезпеку порушення динамічної рівноваги процесів біосфери [66,с.144]. Екологічна система території відображає стан екологічної безпеки та проведення політики державних, місцевих органів влади щодо спроби розв'язання екологічних проблем шляхом розроблення і впровадження нових екологічно чистих та ресурсозберігаючих технологій, формування належної екологічної культури населення. По суті йдеться про входження у новий світогляд – екологічний, зміну системи цінностей по відношенню до оточуючого середовища починаючи з будинку, обладнання місць загального користування і до організації чи місця роботи [102,с.49]. 

Не менш важливим у системі формування та використання трудового потенціалу регіону є  етнокультурна система, яка визначається притаманними населенню певної території духовними та моральними цінностями, традиціями, що формують ставлення людини до праці та моральні якості людини як працівника. 

Структура трудового  потенціалу регіону має істотне  значення в системі функціонування регіональних підприємств, трудових колективів, домогосподарств, окремих працівників, оскільки визначає умови формування і реалізації потенцій населення, професійного росту, досягнення високих результатів, задоволення потреб. Економіка регіону – це:

– по-перше, сукупність підприємств усіх галузей, представлених у регіоні;

– по-друге, сукупність певним чином впорядкованих суспільних відносин, котрі виникають у зв'язку і з приводу виробництва і  розподілу регіональних благ і послуг. При цьому суспільні відносини  включають як базисні (виробничі), так і моральні, політичні, соціальні і т.д. 

Організація господарства регіону являє собою зв'язки між  галузями, підприємствами, різними  інститутами, колективами, людьми, засновані  на правових, трудових і соціальних нормах і цінностях, що склалися в  регіоні.  
Дослідження трудового потенціалу регіону вимагає визначення певних умов і факторів, що впливають на його формування та використання. Формування і реалізація трудового потенціалу регіону піддається впливу суб'єктивних та об'єктивних факторів. Об'єктивність виявляється в тому, що трудовий потенціал регіону розвивається у вже сформованих культурно-історичних умовах, за певного рівня розвитку виробничих сил і виробничих відносин, територіального поділу праці. Суб'єктивні фактори визначаються особистими інтересами і потребами населення регіону у виборі освіти, спеціальності, виду діяльності, місця роботи, відпочинку і т.д., а також інтересами регіональних органів влади. Взаємодія вказаних факторів детермінує визначену структуру трудового потенціалу регіону.

Відзначимо, що інтереси зовнішнього оточення не завжди узгоджуються з внутрішніми інтересами системи, що проявляється в протиріччях, боротьбі, конфліктогенності, негативних “всплесках”, котрі виникають всередині  системи трудового потенціалу регіону. Фактори, які виникають поза системою трудового потенціалу регіону, що розглядається нами, тобто в зовнішньому середовищі, належать до екзогенних факторів. А фактори, які формуються всередині самої системи і впливають на неї з середини, – ендогенні.

Екзогенні фактори, які впливають на стан, характер формування та використання трудового потенціалу, включають в себе:

– політичні (співвідношення політичних сил, органи державної влади, зовнішня політика);

– правові (урядові закони, форми державного регулювання, трудове, податкове, пенсійне законодавство, регулювання трудових відносин);

– соціально-економічні (економічна ситуація, стан ринків, у т.ч. трудового, фінансово-кредитна система, інвестиційна система, інноваційна політика, зовнішні економічні зв'язки, соціальна політика).

Групу соціально-економічних  факторів складають такі фактори: 

– соціальні – система освіти, охорони здоров'я, рівень розвитку соціальної інфраструктури регіону, житлово-комунальне господарство, рекреаційна система. Ці фактори мають інтенсивний вплив на трудовий потенціал регіону, підвищуючи його через якісну складову, і впливають як на фазу формування, так і на фазу використання трудового потенціалу [9, с. 77]; 

– економічні фактори : розвиток виробничої сфери, структура робочих  місць, наявність сировинних та паливно енергетичних ресурсів, науково-технічний потенціал, податкова політика – впливають на використання трудового потенціалу території; реальні доходи населення, пропозиція продовольчих і непродовольчих товарів, послуг, їх якість, рівень інфляції – впливають на формування, підтримку та розвиток трудового потенціалу території. Економічні фактори здійснюють як пряму, так і побічну дію, впливають як інтенсивно, так і екстенсивно. 

Суттєве збільшення антропогенних  навантажень на органічний і неорганічний світ і виникнення у зв'язку з цим необхідності термінового покращення екологічної безпеки вимагає виділення в окрему групу екологічного фактора, який передбачає врахування впливу на формування, розвиток та використання трудового потенціалу таких показників, як наявність природоохоронного комплексу з метою зменшення шкідливого впливу виробничих викидів в атмосферне повітря, водний басейн, зведення до мінімуму кількості робочих місць із шкідливими умовами праці, формування екологічної культури. Ще донедавна вважалось, що вплив цих факторів має екстенсивний характер та непряму дію на розвиток трудового потенціалу. Однак, на нашу думку, сьогодні виникає необхідність зміни економічної парадигми розвитку суспільства на еколого-економічну. Тому сьогодні слід вважати екологічний фактор фактором прямої дії із зростаючим негативним впливом на розвиток трудового потенціалу через погіршення стану здоров'я. 

Трудовий потенціал  – категорія, яка динамічно розвивається під впливом різномаїття соціально-економічних та інших факторів. Рівень розвитку та характер впливу цих факторів багато в чому визначає динаміку, склад і структуру трудового потенціалу. В свою чергу, вирішальним і багатогранним є зворотний зв'язок складу та структури трудового потенціалу з соціально-економічним розвитком суспільства, ефективністю суспільного виробництва. 

Формування якісних  характеристик трудового потенціалу значною мірою залежить від сукупного  впливу як різних факторів (які ми відмітили  вище), так і різних груп умов [46, с. 91]. До таких умов належать: 
– по-перше, умови, які характеризують якість життя людини, а саме: житлові, виробничі, побутові, витрати на охорону здоров'я, освіту, спорт, культуру, духовну сферу. Лише поєднання умов життя та праці створює необхідні можливості для здійснення завдань формування та розвитку якісних характеристик трудового потенціалу;