Формування та використання трудового потенціалу промислових регіонів, на прикладі Луганської області

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізький національний технічний університет

 

Кафедра управління персоналом і економіки праці

 

К У  Р С О В А   Р О Б  О ТА

 

з дисципліни

«Управління трудовим потенціалом»

 

на тему: «Формування та використання трудового потенціалу промислових регіонів, на прикладі: Луганської області»

 

 

 

 

Виконала:    

 

Перевірив:                             

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя, 2012

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота: 42 стр., 18 джерел.

Об’єкт дослідження  –  трудовий потенціал Луганського регіону.

Мета роботи – полягає у розгляненні теоретичних положень і методичних основ формування та використання трудового потенціалу на території Луганської області.

Методи дослідження  – теоретичний, описовий, методологічний, порівняльний, аналітичний.

Важливою ознакою  потенціалу є його динамічність, як здатність до змін, руху, розвитку. Оскільки об’єктом мого дослідження є трудовий потенціал промислового регіону тобто Луганська область, я помітила таку тенденцію що за останні роки кількість зайнятих на промисловому підприємстві зменшувалось у звя’зку з тим що на підприємство брали більш кваліфікованих  осіб, а менш квалікованих звільняли. І це мені здалось дуже вплинуло на підприємство, рівень продуктивності праці зменшився, тобто ця тенденція вплинула на рівень  трудового потенціалу самого регіону.  Трудовий потенціал регіону (мезорівень) – більш складне утворення порівняно з трудовим потенціалом працівника і трудовим потенціалом організації за рахунок різноманітних системоутворюючих зв'язків, що ґрунтуються на загальних і внутрішніх законах.

 

 

 

 

 

 

ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ, ТРУДОВІ РЕСУРСИ, РОБОЧА СИЛА, ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР, ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ, ЕКОНОМІЧНИЙ  РОЗВИТОК

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………..…………………….4

1. Теоретичні основи формування та використання трудового потенціалу промислового регіону………………………………………….…………………5

1.1 Трудовий потенціал у системі соціально-економічних категорій……….5

1.2 Структура та фактори формування і розвитку трудового потенціалу промислового регіону…………………………………………………………..10

1.3 Процеси формування та використання трудового потенціалу промислового регіону в контексті його соціально-економічного та інноваційного розвитку…………………………………………………………17 

2. Характеристика трудового потенціалу Луганського регіону……………24

2.1 Загальна характеристика складу населення Луганської області……….24

2.2 Загальна характеристика  трудового потенціалу Луганського  регіону…..27

2.3 Аналіз розвитку  трудового потенціалу Луганської області………………31

3. Шляхи підвищення ефективності використання трудового потенціалу промислового регіону…………………………………………………………...37

Висновки…………………………………………………………………………40

Список використаної літератури……………………………………………….41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що саме трудовий потенціал забезпечує економічний розвиток певної місцевості, а отже і цілої країни. Промисловість являє собою основу національної економіки держави, що безпосередньо впливає на соціальне благополуччя громадян. Підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня працівників стає важливим фактором зростання продуктивності праці і взагалі промислового регіону.

Методи дослідження  – теоретичний, описовий, методологічний, порівняльний, аналітичний.

Об'єктом курсової роботи є трудовий потенціал Луганського регіону.

Предметом роботи є особливості формування та використання трудового потенціалу Луганського регіону.

Мета роботи – вивчення та аналіз основних особливостей сформованої освіти використання трудового потенціалу Луганського регіону.

Завданнями курсової роботи є:

• дати загальну характеристику трудового потенціалу Луганського регіону;
• розглянути основні особливості формування та використання трудового потенціалу регіону;

Курсова робота складається  з вступу, трьох розділів, перший та другий містить три підпункти, висновка та списка використаної літератури.

Луганська область входить  у перші чотири індустріальні  регіони України. Займаючи 4,4% території  держави, вона знаходиться на третьому місці по величині природно-ресурсного потенціалу, обсягу промислового виробництва  і національному доходу після Донецької області.

Загальна чисельність  економічно-активного аселення, рівень загальної і професійної освіти, стан здоров’я населення, зовнішня і внутрішня міграція є визначальними чинниками, які впливають на формування, розподіл і використання трудового потенціалу промислового регіону.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ

 

1. Трудовий потенціал у системі соціально-економічних категорій.

 

Поняття “потенціал”  увійшло в науковий обіг на рубежі 80-х років ХХ ст. і означає “приховані можливості, потужність, сила”, тобто те , що може бути чи є в наявності, однак, можливо, ще не розкрило себе. У спеціальній літературі трактування терміна “потенціал” зводиться до розгляду його як “джерела можливостей, засобів, запасів, які можуть бути приведені в дію, використані для вирішення якого-небудь завдання чи досягнення певної мети; можливості окремої особи, суспільства, держави у певній галузі" [129, с. 105]. Узагальнено, потенціал являє собою характеристику ресурсів, віднесену до місця і часу та визначену у кількісних та якісних вимірах.

Важливою ознакою потенціалу є його динамічність, як здатність  до змін, руху, розвитку. Як динамічна  система, потенціал об'єднує в  собі три рівні зв'язків часу та простору, які функціонують в єдності. Ці зв'язки детермінують прояви потенціалу в різних формах. По-перше, потенціал характеризує минуле. У цьому випадку він виступає як “ресурс”, оскільки втілює в собі накопичені системою властивості, які дозволяють їй функціонувати. По-друге, він відображає теперішнє, тобто можливості, які реально використовуються. По-третє, він спрямований на майбутнє, а саме - постійно змінюється, розвивається, накопичує нові властивості, містить елементи майбутнього розвитку. Зауважимо, що подібне загальне трактування потенціалу виступає підґрунтям при проведенні нами дослідження категорії “трудовий потенціал”. З одного боку, трудовий потенціал характеризує накопичені знання, вміння, здібності, які можуть бути використані в процесі праці. З іншого боку, він відображає реальний стан використання накопичених раніше знань, вмінь та здібностей. Нарешті, винятково важливим аспектом є його спрямованість на майбутнє, здатність до розвитку, наявність елементів, які згодом визначатимуть його майбутній стан.

Розгляд змісту категорії “трудовий потенціал” об'єктивно передбачає визначення соціально-економічних передумов зародження цього поняття, вивчення інших економічних категорій, які стали фундаментом для виникнення нової категорії, визначення їх спільних рис та відмінностей. Наукові погляди в процесі руху від абстрактного до конкретного в дослідженні ролі і можливостей участі людини в економічних процесах були розширені шляхом появи в науковому обігу категорій “робоча сила”, “трудові ресурси”, “людський фактор”, “людський капітал”, “трудовий потенціал”. 

Близькою за значенням  до категорії “робоча сила” є  категорія “трудові ресурси”, яка  відображає частину населення країни, що в силу психофізіологічних та інтелектуальних  якостей здатна виробляти матеріальні  та духовні блага та послуги. У країнах колишнього радянського простору трудові ресурси прирівнювались до інших економічних ресурсів, таких як техніка, сировина, паливо, енергія тощо. Іншими словами, люди розглядались не як соціально-економічна складова, а тільки як об’єкти управління. 

В сучасній економічній енциклопедії поняття "людський потенціал" трактується  як міра втілення в людині якісних  характеристик, котрі здатні давати дохід [37, с. 216]. Потенціал людини зростає із зростанням освіченості, професіоналізму, рівня здоров'я, культури тощо. Коли накопичений людиною потенціал реалізується у праці, він стає одним із найцінніших факторів виробництва – людським фактором, який являє собою комплекс здібностей, властивостей, рис людини, що на різних етапах історичного розвитку залучаються до процесу виробництва благ. 

Людський фактор розкриває людину в багатьох аспектах: як працівника, члена домогосподарства, члена суспільства, тобто, вміщує в  собі всю сукупність людських характеристик, які впливають на трудову активність; відображає сукупність всіх відносин, що складаються з приводу реалізації потенціалу людини в економічній, соціальній, політичній, духовній, моральній діяльності [98, с. 18]. Вживання категорії "людський капітал" пояснюється тим, що як і будь-який інший капітал, він є результатом інвестування і генерує впродовж певного часу потік доходу, тобто створюється тоді, коли людина здобуває освіту та кваліфікацію, а інвестиції у "людський капітал" окуповуються у вигляді висококваліфікованої та продуктивної праці, високої заробітної плати і морального задоволення від праці. [15,с.26]. 

Своєрідним є демографічний  підхід до визначення терміна "трудовий потенціал". Так, у демографічному енциклопедичному словнику трудовий потенціал  характеризується як зведена економіко-демографічна характеристика трудової активності людей, що визначається середнім числом людино-років, яке дане покоління проживе в складі економічно активного населення при заданому рівні смертності й економічної активності [26,с.480]. 

Соціальний  підхід пов’язаний з “олюдненням” трудового потенціалу, що стало новим напрямком у його дослідженні і є властивим економічним працям останніх років. Йдеться про те, що економічна наука у вивченні питання трудового потенціалу повинна відштовхуватись, перш за все, від першоджерел – від значення поняття “потенція”, тобто сили, котра залежно від шляхів та методів її використання або створює блага для людини, або ж веде до їх руйнування. У зв'язку з цим, в економічній науці з'явилось поняття “соціально-трудовий потенціал”, який являє собою “насамперед якість самих людей, які його персоніфікують, це вся сукупність тих відносин, що забезпечують цю якість. Це, нарешті, якість тих методів, засобів і механізмів, які відкривають простір для ефективного функціонування трудового потенціалу” [30, с. 49]. Цю думку підтримують багато сучасних дослідників проблеми трудового потенціалу [1; 5; 69;146].  Так, трудовий потенціал почали розглядати як "складне поєднання фізичних здібностей, знань, досвіду, духовних і моральних цінностей, культурних установок, звичаїв і традицій населення країни" [148, с. 351]. Його розуміють як "сукупність працездатного населення з врахуванням інтелектуального розвитку, здібностей, знань, вмінь, досвіду, духовних цінностей, звичаїв, традицій, переконань і патріотизму" [100,с.38]. 

Певну особливість має  визначення терміна "трудовий потенціал" в державних документах. Так, в "Основних напрямах розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 р.", схвалених  Указом Президента України під трудовим потенціалом розуміється "сукупна чисельність громадян працездатного віку, які за певних ознак (стан здоров'я, психофізіологічні особливості, освітній, фаховий та інтелектуальний рівні, соціально-етнічний менталітет) здатні та мають намір проводити трудову діяльність" [ 115 ]. Таке трактування не враховує сутності терміна "потенціал", що визначається як можливості, які є в прихованій формі та можуть бути виявлені за певних умов. У державних документах стратегічної спрямованості повинно враховуватись і таке населення, яке за віком ще не є працездатним, але вже формує певні характеристики майбутнього потенціалу в трудовій сфері. 

Трудовий потенціал – це міра втілення в людині якісних характеристик (природних здібностей, таланту, рівня освіти, кваліфікації, професійного досвіду, стану здоров'я, духовних цінностей), котрі долучаються або можуть бути залучені до процесу виробництва матеріальних та духовних благ з метою задоволення існуючих і формування нових потреб і цінностей людини, і які мають здатність до динамічного розвитку в екологічно чистих умовах життєдіяльності. В даному випадку під екологічно чистими умовами ми розуміємо не тільки збереження екологічної рівноваги в навколишньому природному середовищі, але й безпека соціально-економічних умов життєдіяльності населення. 

Варто зазначити, що актуальною сьогодні є необхідність дослідження трудового потенціалу в межах регіону, яка викликана, як мінімум, чотирма обставинами:

1. населення, як основа формування трудового потенціалу, закріплюється і веде життєдіяльність у рамках певного регіону (хоч і присутня міграція);
2. забезпечення умов, які впливають на розвиток людини як працівника і як особистості, її пристосування до праці, використання її здібностей в процесі виробництва, а також задоволення її потреб здійснюється в межах конкретного регіону;
3. управління процесами загального відтворення трудового потенціалу, вирішення соціально-економічних завдань виконується, перш за все, регіональними органами;
4. в умовах функціонування ринкової економіки трудовий потенціал регіону відіграє визначальну роль, а напрями використання його якісних характеристик визначають регіональну специфіку соціально-економічного та інноваційного розвитку.

За цих умов регіон слід розглядати не тільки як складову частину території країни у вигляді  підсистеми всього народного господарства, але й як відносно самостійну, відокремлену систему з завершеним циклом відтворення, яка забезпечує єдність природно-екологічної, господарсько-економічної і соціальної підсистем. Формування регіонального відтворювального комплексу передбачає комплексний облік власного природного, трудового, виробничого, соціально-культурного потенціалу регіону з метою досягнення високого рівня добробуту населення на основі створення розгалуженої господарської, соціально-побутової, культурно-освітньої системи.