Формування податкової системи України

Можна виділити такі основні  завдання податкового контролю:

-  перевірка повноти  та своєчасності сплати податків  та зборів до бюджету та  державних цільових фондів;

-  контроль правильності  визначення бази оподаткування;

- перевірка правомірності  застосування податкових пільг  за податками та зборами;

-  контроль за своєчасність  подання до  органів ДПІ податкової  звітності за  податками та  зборами;

- аналіз податкових надходжень;

- виявлення, усунення  та попередження порушень чинного  законодавства.

Важливо при здійсненні податкового  контролю виділити його об’єкти та суб’єкти. Об’єктом контролю виступає діяльність платників податків –  юридичних та фізичних осіб, які  пройшли реєстрацію у органах  ДПС, податкові агенти та представники платника податку.

Суб’єктами податкового  контролю є контролюючі органи:

-        органи  ДПС – щодо податків, які справляються  до бюджетів та державних цільових  фондів, а також стосовно законодавства,  контроль за дотриманням якого  покладається на органи державної  податкової служби;

-        органи  державної митної служби –  щодо мита, акцизного податку,  ПДВ, інших податків, які відповідно  до податкового законодавства  справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів  на митну територію України  або на територію спеціальної  митної зони або вивезення  (пересилання) товарів і предметів  з митної території України  або спеціальної митної зони [1].

Статтею 62 Податкового кодексу  України визначаються способи здійснення контролю ( Додаток 1)

Ефективне виконання  податкового  контролю передбачає реалізацію та поєднання  усіх шляхів його здійснення. Поряд  з цим, на практиці визначальне місце  займають податкові перевірки. Саме цей вид контролю є найбільш ефективним, який забезпечує безпосередній контроль та повноту і правильність обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкової звітності, яку подають платники податків, з фактичними даними щодо об’єкта і бази оподаткування, відображених у податковому обліку [4].

Податкова перевірка –  це форма податкового контролю, яку  здійснюють контролюючі органи з  метою встановлення правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податків і зборів [5]. У податковому кодексі  Україні визначено три види податкових перевірок (Додаток 2).

З 1 січня 2012 року набрав чинності ряд законів, що впливають на роботу українських підприємств. Велика кількість  змін стосується Податкового кодексу  України. З 1 січня 2012 року набувають  чинності норми, що стосуються спрощеної  системи оподаткування та звітності, встановлюється ставка податку на прибуток у розмірі 21%, вводиться реєстрація податкових накладних платників  ПДВ, у яких сума ПДВ в одній  податковій накладній становить  понад 10 тисяч гривень і ряд  інших норм.

Таким чином, податковий контроль є самостійним напрямком державного фінансово-економічного контролю, який має чітко визначену мету, предмет, завдання, об’єкт, суб’єкт і реалізується шляхом ведення обліку платників  податків, інформаційно-аналітичного забезпечення, перевірок та експертиз. Основним призначенням податкового контролю є контроль за дотриманням норм податкового законодавства щодо сплати податків.

Здійснений аналіз причин існування проблеми у відносинах між податковими органами та платниками податків в Україні свідчить, що на сьогодні залишаються невирішеними питання переорієнтації чинної податкової системи в напрямку гармонізації цих відносин, а стан справ, що склався у сфері податків і податкової політики, суперечить принципам ефективної роботи й управління складними системами, до яких належить і податкова система. Використовуючи світовий досвід адміністрування податків, який віддає перевагу добровільній їх сплаті платниками податків, пропонуються заходи, які сприятимуть не тільки розв'язанню проблеми гармонізації відносин контролюючих органів у сфері оподаткування та платників податків, а й встановленню між ними партнерських засад діяльності. До таких пропозицій належать:

-                    активізація роботи контролюючих  органів у сфері оподаткування  в напрямі формування у вітчизняних  платників податків податкової  свідомості та податкової культури, що передбачатимуть добровільну  сплату податків та інших обов'язкових  платежів;

-                    завчасне та обов'язкове інформування  громадськості про майбутні зміни  податкового законодавства. Таке  інформування повинно передбачати  участь Міністерства освіти і  науки України, а також державних  засобів масової інформації як  загальнодержавного, так і регіонального  та місцевого рівнів;

-                    вдосконалення механізмів і методів  здійснення податкового контролю  з метою зменшення перевірок  суб'єктів господарювання та підвищення  їх якості.

 

 

 

 

 

 

2.3. Сучасні проблеми  податкової системи України

 

Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної  системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки  – це об’єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи  слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними.

В Україні податкова система  – це механізм регулювання фінансових відносин. За даними 2011 року податкові надходження склали 79% загальної суми доходів до державного бюджету (Таблиця 1) [6].

(Таблиця 1)

Структура податкових надходжень

Показник	2011, тис.грн	Питома вага у підсумку, %
Податкові надходження	175 476 245,70	74,10
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	10897177,00	4,60
Вивізне мито	294720,00	0,12
Мито на товари, що вивозяться суб'єктами підприємницької діяльності	294720,00	0,12
Інші надходження	49850278,2	21,05
Всього доходи	236813140,90	100,00

 

Проте на жаль, сьогодні в  Україні рідко можна знайти людину, яка б позитивно оцінила існуючу  податкову систему. Сукупне податкове  навантаження на економіку сьогодні становить 49% ВВП [19] .  З урахуванням тільки податків, навантаження на ВВП становить в 2011 році 18% (168104 млн.грн (податки) / 946864 млн.грн (ВВП)). Окрім того, податкова система України дуже складна в адмініструванні. Вона нараховує 27 загальнонаціональних і 14 видів місцевих податків і зборів. Середнє підприємство сплачує 9-12 видів податків і зборів [19].

Саме тому однією із головних проблемподаткової системи України  є саме надмірне податкове навантаження. Як показує аналіз, система переобтяжена численними дрібними податками, витрати на облік, контроль і адміністрування яких перевищують надходження від їх сплати.

 Хочу нагадати, що згідно з рейтингом Paying Taxes 2010, складеним Світовим банком, українська система оподаткування є однією з найбільш обтяжливих у світі. Підприємцям в Україні доводиться щороку платити 147 податків і зборів та витрачати на це більш ніж 736 годин. Таким чином, у рейтингу податкових систем Україна займає 181 місце із 183 (гірше справи йдуть тільки у Венесуелі та Білорусі). Для порівняння: в Польщі даний показник становить 395 годин, тобто майже в 2 рази менший, в Естонії витрати часу на оформлення податків складають 81 годину, а проплат потрібно зробити лише 10. Така кількість податкових платежів та витрати часу на їх оформлення і сплату, безперечно, стримують розвиток підприємницької активності, а отже, й конкуренції на ринках товарів і послуг.

Підприємства  змушені  вести  подвійний  облік  –  бухгалтерський  і  податковий,  щомісяця  готувати  численні  звіти,  впроваджувати  нові  та  дорогі  засоби  автоматизації  облікової  роботи,  відстежувати  часті  зміни  нормативної  бази.  Методи обчислення податків встановлено у законодавчих актах та обумовлено в інструкціях  Державної податкової адміністрації України, але часто надто складні алгоритми обчислення  податків перетворюються на широке поле для  помилок і зловживань як з боку платників,  так і з боку податківців.

Крім того, усе більшого визнання та підтвердження набуває  думка про те, що висока частка податків у ВВП – це небезпека для  економічного зростання.

В Україні набула поширення  практика, коли тягар податкового  тиску  перекладається на ті підприємства, які працюють легально і доволі прибутково. Це спонукає  керівників  таких  компаній  шукати  шляхи  отримання  податкових  пільг,  замість того  щоб  підвищувати  ефективність  своїх  підприємств. В результаті пільгами користувались підприємства й галузі, що спроможні вийти із кризи й розвиватися й без довгострокового пільгового режиму оподаткування та які не є основою підвищення конкурентоспроможності національної економіки. А ринково орієнтовані підприємства, що потребують фінансової підтримки для освоєння нових ринків, технологій, продуктів, навпаки, змушені платити більшу частину податків. Таким  чином  пільги стимулюють розвиток тіньової економіки, масштаби якої, за оцінками експертів, становлять в Україні 40-50 % від обсягу реального ВВП.

Існуюча система оподаткування  свідчить про те, що діюча сьогодні податкова система внаслідок  нестабільності законодавства перешкоджає  зусиллям суб'єктів підприємницької  діяльності. Нестабільність податкового  законодавства зумовлена численними доповненнями до законів, нечіткими  роз'ясненнями та формулювання ставок сплати податків.

Що стосується єдиного  податку, то він тільки звучить "єдиним" оскільки підприємства доплачують збори  до фондів на соціальне страхування, і часто податкове навантаження малого підприємства становить не 10%, а цілих 20-25%, що для малого підприємства є дуже обтяжливим.

Зазначимо, що для малих  підприємств, що користуються спрощеною  системою оподаткування практикується  також авансова сплата податків, що з однієї сторони є гарантованим джерелом поповнень місцевих бюджетів, проте з іншої сторони це також  викликає незадоволення серед підприємців, оскільки в них вилучаються кошти  наперед, а гарантія їх заробітку не завжди є.

Ще однією проблемою є  те, що протягом десяти років для  малих підприємств застосовується максимально можлива межа обороту. Проте за даний період рівень заробітних плат зріс щонайменше в 10 разів, а межа виміру малого підприємства залишилася незмінною. Складність та обтяжливість загальної системи оподаткування  що спонукає окремих суб'єктів господарювання знаходити можливі шляхи оптимізації  сум податкових зобов'язань, загальне фінансове навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності не стимулюють розвитку їх діяльності, а призводять до тінізації економічних процесів.

Дисбаланси податкової системи  України створюють нерівномірні податкові навантаження та, як результат, призводять до збільшення тіньового  сектору економіки, ухиленню від  оподаткування, зменшенню податкових надходжень.

З 1 січня 2011 року набрав чинності новий Податковий кодекс України, який значно змінює систему оподаткування в Україні. Прийняття Податкового кодексу є стартом податкової реформи, а отже до нього необхідно вносити зміни. З прийняттям нового кодексу втратили чинність ряд Законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів президента України. У новому кодексі змінено кількість та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів.

Прийнятий Податковий кодекс містить серйозні небезпеки для  малого та середнього бізнесу в Україні, які стали явними у 2011 році: спрощена система оподаткування у старому  вигляді зберігалася лише до лютого цього року, протягом цього терміну  відбулися зміни; збережено можливості і податкові схеми виведення  капіталів у офшорні зони; збережено  основну причину мінімізації  й тонізації зарплати – великий  податковий тиск на фонд зарплати; не дотримано  принципу рівності підходу до потреб, інтересів і прав великого, середнього і малого бізнесу; механізм відшкодування  ПДВ як і раніше зберігає такі параметри, які не дають права на автоматичне  відшкодування цього податку  більшості підприємств; зроблено більш  жорсткими і репресивними повноваження і форми діяльності державної  податкової інспекції тощо.

Наслідки запровадження  Податкового кодексу призвели до відходу в тіньовий сектор більше 30 % малого бізнесу України через  неможливість забезпечити виконання  передбачених ним вимог.

 Тож до головних  проблем податкової системи україни  можна віднести:

1. Надзвичайно високе податкове навантаження;
2. Недопустимо низьким є рівень сплачуваності податків порівняно із законними податковими вимогами.
3. Нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження на різних платників податків.
4. Несправедливість системи оподаткування полягає й у неотриманні послуг, пенсій й допомог від держави тими громадянами і членами їх сімей, які сплачують відповідні податки
5. Згубність діючої системи оподаткування полягає й у її перевантаженні непрямими податками, які у сукупності складають ѕ всіх податкових платежів громадян України.
6. Характерними рисами податкової системи є непрозорість, суперечливість та незрозумілість норм, що застосовуються.
7. Система збору податків відзначається надвисокою централізацією
8. Згубність діючої податкової системи полягає також у нестабільності норм податкового законодавства.
9. Низьку ефективність фіскальної функції податкової системи обумовлює також практично ворожий характер відносин між платниками податків і податківцями.
10. На заваді ефективності дії податкової системи стоять також ускладнена організація і непомірно дороге утримання податкової служби.