Експрес-діагностика. Діагностика на підґрунті балансових моделей

 

 

Поточні пасиви – це сукупність поточних зобов'язань, забезпечення наступних витрат і платежів, доходів майбутніх періодів. Аналізуючи таблицю 2.1.2 можна зробити висновок про те, що на кінець звітного періоду значення лише деяких показників-індикаторів погіршується. Так, майже всі показники фінансової стійкості і стабільності підприємства, а також показники ділової активності не відповідають нормативним значенням. Коефіцієнт забезпечення власними коштами як на початок, так і на кінець періоду в нормі, спостерігається тенденція зростання, що свідчить про те, що розмір необоротних активів підприємства значно менший за розмір коштів, які беруть участь у обороті.

Балансові (агрегатні) моделі базуються на абсолютних оціночних показниках, розрахованих у спеціальний спосіб на підставі звітності підприємства, що дають змогу зробити висновок стосовно фінансово-майно-вого стану в іншій, ніж коефіцієнтна, формі.

Реалізація цього методичного підходу передбачає визначення показників, наведених в таблиці 2.1.3

 

Таблиця 2.1.3 - Показники джерел формування запасів

№	Назва показника	Алгоритм	Значення на початок року	Значення на кінець року
1	Власні обігові кошти (ВОК)	Власний капітал – Необоротні активи	2726	4490
2	Довгострокові джерела формування запасів (ДДФЗ)	Власні обігові кошти + Довгострокові зобов’язання	3121	4770
3	Загальні джерела формування запасів (ЗДФЗ)	Довгострокові джерела формування запасів + Короткострокові кредити	3610	5270
4	Запаси на витрати (ЗВ)	Запаси + Витрати майбутніх періодів	3410	3957

 

 

Значення джерел формування запасів свідчить про те, що підприємство  має власні обігові кошти для формування виробничих запасів. Цей показник на початок року становить 2726 тис. грн., а на кінець 4490 тис. грн. Величина запасів збільшилась порівняно із базовим періодом, проте це не є позитивною тенденцією, адже це свідчить про те, що готова продукція не реалізується, а залишається на складах підприємства. Складемо порівняльну таблицю основних типів фінансової стійкості підприємства і на основі отриманих даних визначимо, до якого з типів можна віднести аналізоване підприємство.

Таблиця 2.1.4 - Типи фінансової стійкості підприємства

Тип стійкості	Співвідношення показників	Джерела фінансування запасів	Стисла характеристика фінансової стійкості
1	2	3	4
Абсолютна фінансова стійкість	ЗВ < ВОК	Власні оборотні кошти	Висока платоспроможність. Незалежність підприємства від зовнішніх кредиторів
Нормальна фінансова стійкість	ВОК < ЗВ < ДДФЗ	Власні оборотні кошти та довгострокові кредити	Нормальна платоспроможність. Ефективне використання залучених позикових коштів
Нестійке фінансове становище	ВОК < ДДФЗ < ЗВ < ЗДФЗ	Власні оборотні кошти, довгострокові та короткострокові кредити	Порушення нормальної платоспроможності. Необхідність залучення додаткових джерел фінансування
Критичне фінансове становище	ЗВ > ЗДФЗ	Власні оборотні кошти, довгострокові та короткстрокові кредити, не погашені в строк	Повна неплатоспроможність. Підприємство на грані банкрутства

 

 

Аналізуючи отримані раніше показники можна сказати, що підприємство в нестійкому фінансовому стані.

 

2.2. Оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу

В сучасних умовах для виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу в цілях здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутства застосовані затверджені Мінекономіки України Методичні рекомендації. Згідно до них, оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу відбувається на основі аналізу нижче перерахованих показників. Поточна неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, коли на певний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу.

Показник поточної неплатоспроможності підприємства визначається за формулою:

                         ПП = ДФІ + ПФІ + ГКЕ – ПЗ,                               (2.2.1)

де ДФІ – довгострокові фінансові інвестиції;

ПФІ – поточні фінансові інвестиції;

ГКЕ – грошові кошти та їх еквіваленти;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Показник поточної неплатоспроможності підприємства:

Пп(п.р.) = 0 + 0 + 4 – 1788 = - 1784 тис. грн.

Пп(к.р.) = 0 + 0 + 0 – 1285 =  - 1285 тис. грн.

Від'ємний результат свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства.

Критична неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, що відповідає потенційному банкрутству, коли на початок і кінець звітного періоду мають місце поточна неплатоспроможність, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними коштами наприкінці звітного періоду менші від їх нормативних значень 1,5 і 0,1.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається:

                                  КП = ОА : ПЗ,                                         (2.2.2)

де ОА – загальна сума оборотних активів;

ПЗ – загальна сума поточних зобов’язань.

Коефіцієнт покриття дорівнює:

Кп(п.р.) = 4910 : 1788 = 2,7461

Кп(к.р.) = 6055 : 1285 = 4,7121

Дане значення коефіцієнта покриття свідчить про те, що у підприємства достатньо оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і на протязі року, кількість оборотних коштів зростає.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами характеризує наявність оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, і визначається за формулою:

 

                   КЗ = (ВК – НОА) : ОА,                                           (2.2.3)

де ВК – джерела власних та прирівняних до них коштів (власний капітал);

НОА – необоротні активи.

Кз(п.р.) = ( 4600 – 1874 ) : 4910 = 0,555193

Кз(к.р.) = ( 6896 – 2406 ) : 6055 = 0,741536

1. Якщо значення обох  коефіцієнтів нижче нормативних, але є тенденція до їх зростання, розраховують коефіцієнт відновлення  платоспроможності:

                            КВП = ,                            (2.2.4)

де КПК, КПН, КПНЗ – значення коефіцієнтів покриття на кінець і початок звітного періоду та його нормативне значення;

6 – кількість місяців, що становлять нормативний період  відновлення платоспроможності;

Т – звітний період, місяців.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами дорівнює:

Квп = (0,741536 + 6 : 12 (0,741536 – 0,555193)) : 1,5 =  0,55647

Коли КВП > 1, то підприємство має реальну спроможність відновити свою платоспроможність, а коли < 1, то, навпаки, не має можливості відновити свою платоспроможність на протязі півріччя.

Отже, на підприємстві має місце поточна неплатоспроможність, коефіцієнт відновлення платоспроможності говорить про відсутність у підприємства можливості протягом 6 місяців відновити платоспроможність.

Щоб своєчасно виявити тенденції формування незадовільної структури балансу у підприємства та вжити застережних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, здійснюється систематичний експрес-аналіз

фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта Бівера, яких розраховується:

 

                     КБ = (ЧП + А) : (ДЗ + ПЗ),                                       (2.2.5)

де (ЧП + А) – показник cash-flow;

ЧП – чистий прибуток;

А – нарахована за звітний період амортизація;

ДЗ – довгострокові зобов’язання.

Незадовільна структура балансу – це такий фінансовий стан підприємства, коли коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що свідчить про небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва; підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними коштами менш 0,1.

КБ = ( 2296 + 160 ) : ( 395 + 262 ) = 3,7382

За результатами розрахунків, коефіцієнт Бівера становить 3,7382 що є більшим за нормативне значення.

Залежно від значення розрахованих показників визначають ступень неплатоспроможності підприємства (таблиця 2.2.1).

Таблиця 2.2.1 - Ступінь неплатоспроможності підприємства

Показник	формула	Нормативне значення	Ступінь неплатоспроможності
			поточна	критична	надкритична
Показник поточної неплатоспроможності	ДФІ + ПФІ +  + ГКЕ – ПЗ	> 0	< 0	< 0	< 0
Коефіцієнт покриття	ОА : ПЗ	1,5	> 1,5	< 1,5	< 1
Коефіцієнт забезпечення власними коштами	(ВК – НОА) : ОА	0,1	> 0,1	< 0,1	< 0,1

 

 

Аналізуючи дану таблицю можна сказати, що підприємство знаходиться в стані поточної неплатоспроможності. Необхідне залучення додаткових коштів.

Для діагностики ймовірності банкрутства використовуються різні підходи, що передбачають застосування трендового аналізу численної системи критеріїв та ознак, обмеженого кола показників, інтегральних показників, рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств, факторних регресій них і дискримінант них моделей.

Проте жоден з методів не дає надійного результату і тому не може бути застосований як універсальний. Тому доцільно відсліджувати динаміку змін показників по цілому ряду методик.

 

2.3. Моделі Альтмана. Модель Лиса

1) Двофакторна модель  Альтмана:

             Z = - 0,3877 – 1,0736 КП + 0,0579 КАВТ,                        (2.3.1)