Економічний механізм формування потенціалу підприємств

елементів, оскільки він є динамічним угрупованням.

в) Під час формування потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів.

г) Потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів.

д) Елементи потенціалу підприємства мають функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їхньому поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами.

є)  Усі елементи потенціалу об’єктивно пов’язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з другого — вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу.

ж) Складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.  [14]

 

 

2.2 Характеристика основних підходів щодо формування потенціалу підприємства

Формування потенціалу підприємства – один з найважливіших процесів, які відбуваються в діяльності підприємства, але, на жаль, сьогодні в Україні цьому не приділяють належної уваги. Є багато чинників, які призводять до втрати потенціалу, наприклад, кризовий стан окремих підприємств, зміна суспільно-економічного ладу в країні. І тому дуже важливим і необхідним є розгляд і дослідження процесу і підходів до формування потенціалу підприємства.

При формуванні потенціалу підприємства використовуються такі основні наукові підходи:

1. Системний підхід є одним із основних у процесі формування потенціалу підприємства. При його застосуванні на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри виходу - товару або послуги: що робити, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, у які терміни, за якою ціною? Параметри виходу повинні бути конкурентоспроможними.

Потім визначаються параметри входу: які потрібні ресурси й інформація для реалізації внутрішніх бізнес-процесів? Потреба в ресурсах та інформації прогнозується після вивчення вимог до організаційно-технічного потенціалу підприємства (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці й управління) та параметрів зовнішнього середовища (політичного, економічного, технологічного, соціально-демографічного, культурного середовища країни й інфраструктури даного регіону).  [6]

Зворотний комунікаційний зв'язок між постачальниками (входом), клієнтами (виходом), зовнішнім оточенням і потенціалом підприємства необхідний для адаптації потенціалу як системи до зміни вимог клієнтів до продукції, параметрів ринку, появи організаційно-технічних новинок.

2. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію формування можливостей підприємства на споживача. Це означає, що формування будь-якого елемента потенціалу повинне ґрунтуватися на аналізі та прогнозуванні ринкових потреб, аналізі та прогнозуванні  конкурентоспроможності та конкурентних переваг і т.д.

При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв формування потенціалу підприємства є:

• підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачів;
• економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу та, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.

3. Функціональний підхід передбачає пошук зовсім нових, оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб. Потреба в цьому випадку розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення. Після визначення функцій (наприклад, маркетингові, наукові дослідження, постачання, виробництво, фінансування і т. д.) визначається кілька альтернативних варіантів формування потенціалу для їхнього виконання та вибирається той з них, що забезпечує максимальну ефективність сукупних витрат. Застосування даного підходу, на відміну від орієнтації на «вчорашні» світові стандарти, дозволяє найбільш повно задовольняти нові потреби, з одного боку, і забезпечувати стійку конкурентну перевагу, з іншого.

4. Відтворювальний підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва продукції з меншою ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів. Це означає, що основним елементом даного підходу є обов'язкове застосування бази порівняння (показників кращої аналогічної продукції на даний момент, скоригованих до початку освоєння нової продукції або випереджальних) у процесі планування відтворювального процесу.  [15]

5. Інноваційний підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності, засобами якої повинні бути фактори виробництва й інвестиції.

6. Нормативний підхід полягає  у встановленні для найважливіших елементів потенціалу нормативів:

• якості та ресурсоємності продукції, завантаженості технічних об'єктів, параметрів ринку і т. д.;
• ефективності використання ресурсного потенціалу;
• щодо розроблення й ухвалення управлінських рішень.

Необхідно зазначити, що встановлені нормативи повинні відповідати вимогам обґрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.

7. Комплексний підхід передбачає необхідність урахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних та інших аспектів діяльності підприємства. Якщо навіть один з аспектів залишити поза увагою, то проблема не буде цілком вирішена.

8.  Інтеграційний підхід у процесі формування потенціалу підприємства націлений на дослідження посилення взаємозв'язків, об'єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами.

9. Динамічний підхід пов'язаний з необхідністю розгляду потенціалу в діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв'язків і співпідпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поведінки аналогічних систем на деякому тимчасовому відрізку.

10. Оптимізаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації.

11. Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, пов'язаних з реалізацією елементів потенціалу, у нормативних актах за допомогою методів примушування.

12. Поведінковий підхід ґрунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.

13. Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації в процесі формування потенціалу підприємства.

14. Структурний підхід у процесі формуванні потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значущості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.  [7]

РОЗДІЛ 3 Аналіз формування і використання ресурсного потенціалу на прикладі  ВАТ „сумський хлібокомбінат”

3.1 Характеристика ресурсного потенціалу підприємства як фактору

виробництва

Ресурсний потенціал підприємства – це структура, яка складається з декількох виробничих елементів, що виконують різні функції в процесі виробництва продукції, і якому притаманні принципи конструювання, закладені в створенні складної економічної структури: цілісність, складність, взаємозамінність і взаємодоповнюваність елементів, здатність до відтворювання і сприйняття всіх видів взаємодії.

Основними характерними рисами ресурсного потенціалу є:

• пропорційність розвитку економіки;
• темпи росту основних засобів і виробничих потужностей;
• технічний рівень основних засобів та виробничих потужностей;
• територіальні пропорції в економіці;
• рівень використання матеріальних ресурсів;
• рівень забезпеченості та використання трудових ресурсів.

Отже, ресурсний потенціал представляє собою сукупність ресурсів, поєднаних для цілеспрямованої діяльності. Кількісні та якісні характеристики цих ресурсів, а також рівень їх взаємодії і визначають виробничу здатність промислового підприємства.

Ресурсний потенціал підприємства слід розглядати як ціле, в якому єдність форми і змісту виникають через збереження і залежність його складових. В теорії системного дослідження таке ціле називають органічним цілим. Подальша ступінь конкретизації системного методу полягає в розгляді цілого як сукупності, в якій поєднання компонентів в комплекс відбувається на основі їх статичного об’єднання.  [8]

Аналіз ресурсного потенціалу підприємства здійснюють за його складовими: трудовим потенціалом, основними засобами та матеріальними ресурсами. Для кожної із цих складових ресурсного потенціалу в економічному аналізі окремо визначені завдання та інформаційні джерела, а також методика аналізу.

При аналізі стану основних засобів підприємства необхідно:

1. Вивчити їх склад, структуру та динаміку;
2. Дати оцінку технічному стану та віковому складу обладнання;
3. Провести аналіз узагальнюючих показників ефективності використання основних фондів;
4. Провести аналіз використання обладнання за часом, потужністю та впливом на обсяг виробництва;
5. Виявити резерви ефективного використання основних фондів та шляхи їх мобілізації.

Економічна ефективність функціонування основних виробничих фондів є складовою частиною результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. Визначаючи економічну ефективність основних фондів, використовують систему натуральних і вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних фондів; фондоозброєності праці та її продуктивності.

До   натуральних   показників   належать   екстенсивне   та   інтенсивне використання   основного   устаткування,   фондовіддача   в   натуральному   чи в умовно-натуральному   вираженні;   використання   виробничої   потужності   і ступінь її освоєння.  [16]

Вартісними показниками є: фондовіддача, розрахована за вартісними показниками, та фондомісткість.

Фондовіддача (Фв) - характеризує ефективність використання основних виробничих засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів:

                                                     Фв = Вп : Фк,                                              (3.1.1)

де Вп - вартість виробленої продукції; Фк - балансова вартість основних виробничих засобів.

Завданнями аналізу забезпеченості матеріальними ресурсами і їх використання є:

• оцінка ступеня виконання планів матеріально-технічного забезпечення постачання та впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість і інші показники;
• оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів у виробництві;
• виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів щодо їх використання.

Джерелом аналізу забезпеченості і використання матеріальних ресурсів є план матеріально-технічного забезпечення, договори з постачальниками, дані оперативного обліку про надходження, витрати сировини і матеріалів, звіти про вартість, собівартість продукції тощо. Показники питомих фактичних витрат сировини, матеріалів і кількості фіксуються також в калькуляціях собівартості виробів і в технічно-виробничих звітах.

Аналіз використання матеріальних ресурсів на підприємстві повинен визначити дійсне становище щодо витрат матеріальних ресурсів на підприємстві; розкрити причини і умови, внаслідок яких був досягнутий рівень у витрачанні цих ресурсів; намітити шляхи подальшої роботи щодо виправлення недоліків і економного використання матеріалів, сировини, палива, енергії.

Для визначення економії чи перевитрати матеріалів за рахунок зниження чи збільшення матеріаломісткості продукції зміну коефіцієнта матеріаломісткості множать на матеріальні витрати базового періоду. Додатковий випуск продукції визначається шляхом множення перевитрат матеріалів на матеріаловіддачу базового періоду або ділення перевитрат на матеріаломісткість продукції.