Економічний механізм формування потенціалу підприємств

                           Рис. 1.2.1  Структура потенціалу  підприємства

Об'єктні складові пов'язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування.

До них належить: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення.

Інноваційний потенціал – сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Виробничий потенціал – наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність функціонуючих ресурсів, які здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:

• потенціал землі та природнокліматичні умови;
• потенціал основних фондів;
• потенціал оборотних фондів;
• потенціал нематеріальних активів;
• потенціал технологічного персоналу.

Потенціал землі та природнокліматичні умови – можливості підприємства щодо використання сукупних природних багатств в господарській діяльності.

Фондовий потенціал – наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технічний базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал оборотних фондів – це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів.  [3]

Потенціал нематеріальних активів – сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи існуючі продукти інтелектуальної праці у господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на основі задоволення суспільних потреб.

Потенціал технологічного персоналу – здатність робітників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

Фінансовий потенціал – це обсяг власних, позикових та залучених фінансових ресурсів підприємства, який знаходиться у його розпорядженні для здійснення поточних і перспективних витрат.

Головною складовою фінансового є інвестиційний потенціал, який представляє собою наявні та приховані можливості підприємства щодо простого і розширеного відтворення. 

Відтворення потенціалу підприємства – це процес безперервного поновлення усіх його складових елементів. Як відомо, в залежності від особливостей відтворювальних процесів розрізняють просте та розширене відтворення.

Така класифікація відтворення характерна і для потенціалу підприємства.

Просте відтворення потенціалу підприємства здійснюється в його незмінних обсягах для поновлення споживаних факторів виробництва і забезпечення безперервності його функціонування.

Розширене відтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших складових потенціалу, які забезпечують більш високу результативність його діяльності.

В межах розширеного відтворення можна виокремити три типа розвитку потенціалу підприємства: екстенсивний (традиційний), інтенсивний (інноваційний) і екстенсивно-інтенсивний (змішаний).  [12]

При екстенсивному типі відтворення потенціалу збільшення масштабів виробництва досягається за рахунок додаткового залучення трудових, природних ресурсів і засобів виробництва при збереженні сформованої техніко-технологічної основи.

При інтенсивному типі відтворення розвиток потенціалу досягається шляхом якісного вдосконалення факторів виробництва: застосування прогресивних знарядь і предметів праці та видів енергетичних ресурсів, підвищення кваліфікації технологічного і управлінського персоналу, а також постійного покращення використання усіх наявних складових потенціалу підприємства.

Щодо змішаного типу розширеного відтворення потенціалу, то він характеризується збалансованістю або домінуванням екстенсивних чи інтенсивних факторів його розвитку. Тому розрізняють переважно екстенсивний, переважно інтенсивний чи змішаний характер економічного розвитку.

На основі викладеного, під потенціалом відтворення слід розуміти сукупність матеріально-технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які знаходяться у розпорядженні підприємства, можуть бути додатково залучені та використані для простого та розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.

До суб'єктних складових потенціалу підприємства відносяться: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал.

Науково-технічний потенціал - узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів (у тому числі науково-технічних кадрів), які є у розпорядженні підприємства для вирішення науково-технічних проблем.

Управлінський потенціал – це навички та здібності керівників усіх рівнів управління щодо формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства. В найбільш загальному вигляді він є інтеграцією функціонально-структурних та нематеріальних елементів.

Потенціал організаційної структури управління – являє собою загальнокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює у собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв'язків між ними.  [13]

Маркетинговий потенціал - це максимальна можливість підприємства щодо систематизованого і планомірного спрямування всіх його функцій (визначення потреб і попиту, організації виробництва, продажу і післяпродажного обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал.

Особливої уваги в структурі потенціалу підприємства заслуговують: трудовий, інфраструктурний та інформаційний потенціали. Всі вони не підлягають під зазначену класифікацію складових потенціалу підприємства, їх не можна однозначно віднести чи то до суб'єктних, чи то до об'єктних складових.

Трудовий потенціал — це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Дане поняття дозволяє, по-перше, оцінити ступінь використання потенційних можливостей як окремо узятого працівника, так і їхньої сукупності, що необхідно для активізації людського фактора, та, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого і уречевленого факторів виробництва.  [4]

Інфраструктурний потенціал – збалансовані з вимогами виробництва можливості  цехів, господарств і служб, які забезпечують необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу. При гіпертрофованому розвитку інфраструктурні складові потенціалу підприємств можуть виконувати роботи чи надавати певні послуги  стороннім організаціям та іншим суб’єктам ринку.

Інформаційний потенціал – це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку й прийняття управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збір, зберігання (накопичення), обробку та розповсюдження інформаційних ресурсів. У складі інформаційного потенціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних засобів і спеціальних кадрів, призначений для автоматизації процесу вирішення задач управління підприємством у різних галузях людської діяльності.

Крім того, інформація і здобуті з її поміччю знання реалізуються в нових засобах праці, технологіях, професійному досвіді робітників, рівні організації виробничих одиниць, що ще раз свідчить про її тісний взаємозв'язок з іншими складовими потенціалу підприємства.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2  Економічний механізм та підходи до формування потенціалу підприємства

          2.1 Теоретичні основи процесу  формування потенціалу підприємства

В даний час українські вчені недостатньо уваги приділяють дослідженню процесу формування потенціалу підприємства. В зв’язку зі зміною суспільного ладу в країні, формуванням ринкової інфраструктури, кризовим становищем деяких підприємств відбувається скорочення потенціалу. Саме тому вивчення процесу формування потенціалу являється необхідним та актуальним на сьогодні.

Процес формування потенціалу підприємства є одним із напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства.

Поняття формування та реформування потенціалу підприємства, за сучасними концепціями, розглядається як окремий єдиний процес формування, що стосується лише потенціалу. Цей підхід потребує уточнень. Якщо прийняти концепцію, згідно якої потенціал є властивостями якогось носія, то ми знов повертаємось до того, що неможливо змінити потенціал, не змінюючи носія.

Потрібно окремо розглядати формування носія та його потенціалу, як нового об’єкта, та реформування існуючого носія у процесі його розвитку, бо це зовсім різні процеси, тому що:

1. Реформування здійснює  само підприємство, як суб’єкт  господарської діяльності, за загальною  стратегією власників, тоді як  формування починає здійснюватися, коли суб’єкт господарської діяльності ще не існує навіть як юридична особа у вигляді установчих документів і лише починають визначатися основні напрямки майбутньої діяльності.

2. Формування носія, а  з ним і потенціалу підприємства, як нового об’єкта, передбачає  вибір виду діяльності, місця знаходження, урахування вимог до інфраструктури, улагодження напрямків діяльності з діючим законодавством, виділення земельної ділянки у межах населеного пункту, або за його межами, улагодження питань енергопостачання, відведення або утилізації відходів виробництва, вивчення можливості користування очисними спорудами, транспортними та енергетичними магістралями, трудовими ресурсами міста, створення юридичної особи (підприємства) або оформлення підприємницької діяльності без створення юридичної особи та таке інше. При реформуванні більшість цих пунктів, у тому числі, вибір місця розміщення, інфраструктури абощо, виконати неможливо та й непотрібно.

3. Вибір напрямку формування нового носія обмежується наявністю відповідних фінансових ресурсів, відносною вигідністю окремих видів діяльності та можливістю розміщення нового об’єкту у потрібному місці. Реформування відбувається в умовах вже існуючої виробничої площі, сформованого на основі певної технології парку виробничого обладнання, який може забезпечити обмежену кількість видів діяльності, існуючого колективу робітників, спеціалістів та керівництва, зміна якого за новим напрямком діяльності потребує врахування соціального аспекту.

4. Формування нового носія  та його властивостей частіше  за все пов’язано з витратами на нове будівництво, яке забезпечує найсучасніші показники з експлуатації.  [5]

Формування (реформування) потенціалу підприємства — це процес створення нового (або вдосконалення існуючого) носія таким чином, щоб властивості кожного з його окремих функціональних елементів забезпечували максимальне використання властивостей усіх інших елементів, а їх сукупність надавала нову властивість (створювати готову продукцію та реалізувати її як товар) підприємству, як цілісному об’єкту в умовах обмежень зовнішнього середовища (ринку, діючого законодавства, інфраструктури тощо).

Таке визначення процесу формування потенціалу потребує виконання певних умов формування (реформування) носія, до яких відносяться наступні:

1. Потенціал підприємства  повинен відповідати потребам ринку за якісними та

кількісними характеристиками;

2.  Потенціали окремих  функціональних елементів носія  мають бути збалансовані

таким чином, щоб з одного боку не обмежувати рівень використання потенціалів усіх інших елементів, а з іншого — не перевищувати необхідний для цього рівень, оскільки надлишок використовуватися не буде;

3. Усі функціональні елементи  носія повинні мати певний  потенціал розвитку, який за розмірами  мусить відповідати темпам нарощування  існуючого потенціалу

підприємства на кожному відтинку часу його існування.

Враховуючи все вище сказане, доцільно розглянути окремо формування нового носія з його потенціалом і вдосконалення існуючого.

Можна виділити такі основні постулати, або принципи формування та реформування потенціалу:

а) Потенціал підприємства — це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного,

тобто є альтернативними.

б) Потенціал підприємства не можна сформувати на базі механічного додавання