Ефективність відтворення і використання основних фондів підприємства

на  середніх  підприємствах,  на  279,0  тис.  грн.  Незважаючи  на  те,  що  технічна озброєність  праці на малих підприємствах  не досягає середнього рівня (на 7,2 тис. грн.), основні засоби  на  них використовують  ефективніше,  ніж  на  інших.  Про  це  свідчать показники рівня фондовіддачі, чистого прибутку та чистої і валової доданої вартості. А саме фондовіддача основних засобів на малих підприємствах становить 5,20 грн., що на 1,27 грн. більше, ніж на середніх підприємствах, і на 1,55 грн. – ніж на великих. Рівень чистого прибутку на 1 грн. вартості основних засобів на малих підприємствах становить

0,26  грн.,  що  на  0,23  грн.  більше,  ніж на  середніх,  і на  0,14  грн.  – ніж на  великих підприємствах.

Оскільки  питома  вага  активної  частини  основних  засобів  малих  підприємств  є найбільшою  в  проаналізованій  сукупності  (77,9%),  то  ці  підприємства  мають  більшу суму  амортизації,  оскільки  норма  амортизації  на  машини,  обладнання  і  транспортні засоби максимальна. 

Залежно  від  рівнів  технічної  озброєності  та  чистого  прибутку  на  малих підприємствах  чиста і валова додана вартості найбільші. Вони перебувають відповідно у  такій  взаємозалежності  між  малими,  середніми  та  великими  підприємствами: 1:0,5:0,46 і 1:0,53:0,47.

Таким  чином,  проаналізувавши  фондо-  і  технічну  озброєність  праці,  ми спостерігаємо  таку  тенденцію,  що  більшість  підприємств хлібопекарської

промисловості Волині та Рівненщини (55%) мають  середній  рівень озброєності праці та, відповідно, середній рівень узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів.

Від  рівнів  матеріально-технічної  бази  підприємства  та  рівня використання  його ресурсного потенціалу залежать усі кінцеві результати господарювання, а саме: обсяг виробництва  продукції,  рівень  її  собівартості,  прибуток,  рентабельність,  фінансовий стан та ін.

Якщо  виробничу  потужність  підприємства  використовують  не  сповна,  то  це призводить  до  збільшення  частки  постійних витрат  у загальній їх  сумі,  зростання собівартості  продукції,  і як  наслідок,  до  зменшення прибутку.  Тому  є необхідність встановити, які зміни відбулися у виробничій потужності підприємств галузі, наскільки повно її використовують і як це впливає на результативні показники.

Взаємозв’язок  рівня  використання  виробничої  потужності  та  показників ефективності  використання  основних  засобів  підприємств  хлібопекарської промисловості  Волинської та Рівненської областей

представлено в табл. 4.

                                                                                                       Таблиця 4

Взаємозв’язок рівня  використання виробничої потужності

та показників ефективності використання основних засобів

підприємств хлібопекарської промисловості

Волинської та Рівненської  областей за 2004-2009 роки*

*Примітка. Розраховано  на основі первинних звітів  підприємств хлібопекарської промисловості  Волинської та Рівненської областей.

Аналіз  впливу  рівня  використання  виробничої  потужності  підприємства  на ефективність використання основних засобів показав, що найбільшу питому вагу при коефіцієнті  використання  виробничої  потужності  0,110  мають  23  підприємства,  або 62,2%. Середньорічна вартість основних засобів цих підприємств найменша і становить 1968,5  тис.  грн.,  що  на  787,8  тис.  грн.  менше,  ніж на  підприємствах із  середнім  рівнем використання потужності 28,5%,  і на 5794,3 тис. грн. менше, ніж на підприємствах, де

виробничу потужність використовують на 47,2%.

На  малих  підприємствах,  де  потужність  використовують  лише  на  11,0%, фондовіддача  нижча  за  середній  рівень  на  1,67  грн.  за  результатами  групування. Найвищий  цей показник  на  підприємствах,  де  коефіцієнт  використання  виробничої потужності  має  середній  рівень  (28,5%)  і  становить  5,46  грн.  Невикористання  в повному обсязі виробничої потужності на малих підприємствах призвело до отримання збитку (275,3 тис. грн., або 6%). 

На середніх  підприємствах  отримано  з  1 грн. основних  засобів 0,24  грн.  чистого прибутку  і на  великих – 0,27  грн.,  що  значно  перевищує середній  рівень  на підприємствах хлібопекарської промисловості Волині та Рівненщини.

На  підприємствах  із  середнім  рівнем  використання  виробничої  потужності (28,5%) спостерігаємо вищий рівень чистої доданої вартості на 1 грн. основних засобів, ніж на  інших підприємствах.  Він становить 0,79  грн,  що  на  0,15  грн.  більше,  ніж на великих підприємствах, де виробничу потужність використовують на 47,2%, і на 0,71 грн. – ніж на малих, що є результатом різної середньої зарплати на цих підприємствах. Відповідно  до  цього рівень  валової доданої вартості  на  1  грн.  основних  засобів на

підприємствах  із  середнім  рівнем  використання  виробничої  потужності  найвищий. Отже,  отримано  валової  доданої  вартості  на  1  грн  основних  засобів  на  середніх підприємствах 0,83 грн., на великих 0,69 грн. і малих – 0,16 грн.

Таким чином, виробнича  потужність, яка визначається не лише рівнем розвитку продуктивних сил, техніки і технології виробництва, а й виробничими відносинами, є одним із важливих показників діяльності підприємства. Рівень її використання суттєво впливає  на обсяг  виробництва,  на  ефективність  використання основних  засобів та  на фінансовий стан підприємства.

При  аналізі  ефективності  використання  основних  засобів використовують економіко-математичні  методи.  Провідне  місце  у  визначенні  щільності  зв’язку  між факторами та результативним показником займає кореляційний та регресій ний аналіз.

За  допомогою  множинної  кореляції  досліджено  взаємозв’язок  між  валовою доданою вартістю та факторами, що впливають на її зміну.

Узагальнюючим  агрегатним  показником,  що  характеризує  ефективність використання  основних  засобів,  є  валова  додана  вартість  із  1  грн.  основних  засобів. Тому при складанні моделі множинної лінійної регресії за результативний показник був прийнятий рівень валової доданої вартості на 1 грн. середньорічної вартості основних засобів.  Факторними  ознаками  були  вибрані  такі  чинники:  середньорічна  вартість основних  виробничих  засобів,  тис.  грн. (Х1);  питома  вага  активної  частини основних засобів,  %  (Х2);  коефіцієнт  оновлення основних  засобів (Х3);  коефіцієнт  вибуття основних  засобів  (Х4);  фондоозброєність  праці,  тис.  грн.  (Х5);  технічна  озброєність

праці (Х6); рівень використання виробничої потужності (Х7).

На основі використання цих даних була отримана така модель множинної лінійної регресії: 

 

де У₁₃ – валова додана вартість на 1 грн. середньорічної вартості основних засобів, тис. грн.

 У результаті обробки  інформації ми з’ясували, що  зв’язок між результативною і  факторними  ознаками  сильний,  прямий,  оскільки  коефіцієнт  множинної  кореляції становить  0,7523,  що  більше  ніж  0,7.  Регресійна  модель  є  адекватною експериментальним даним.

Аналіз показав, що найсуттєвіше впливає на рівень валової доданої  вартості на 1 грн. основних засобів фондоозброєність праці на підприємствах. А саме при збільшенні фондоозброєності праці на 100 грн. рівень валової доданої вартості зростає на 0,00062 грн.  на  1  грн.  основних  засобів.  Іншим важливим  фактором  є середньорічна вартість основних засобів. Збільшення цього показника на 1000 грн. знижує рівень валової доданої вартості на 0,00062 грн. на 1 грн. основних засобів.

Позитивно  впливає  на  вибраний  результативний  показник  збільшення  питомої ваги  активної  частини  основних  засобів.  Підвищення  цього  показника  на  1%  може збільшити валову додану вартість на 0,62 коп. на 1 грн основних засобів.

Зниження  рівня  валової  продукції  на  1  грн  основних  засобів  відбувається  під впливом  показників руху основних засобів, оскільки цей процес потребує додаткового  залучення грошових коштів (оновлення основних засобів), а також додаткових заходів щодо  організації вибуття основних  засобів.  Так,  підвищення  рівня оновлення на  1% знижує валову додану вартість на 0,0428 грн. на 1 грн. основних засобів, а підвищення рівня вибуття на 1% знижує результативний показник на 1,2912 грн. на 1 грн. основних

засобів.

На  підприємствах  хлібопекарської  промисловості  Волині  та  Рівненщини  не сповна  використовують  виробничі  потужності,  проте  підвищення  рівнів  їх використання на 1% привело до збільшення валової доданої вартості на 2,46 коп. на 1 грн. основних засобів. Це позитивна тенденція у розвитку підприємств.

Таким  чином,  аналіз  стану,  руху,  забезпеченості  підприємств  хлібопекарської промисловості  Волинської  та  Рівненської  областей  основними  засобами  показав,  що значна частина підприємств регіону (40,5%) мають нижчу за середній рівень (4,01млн. грн.)  вартість  основних  засобів.  Це  призводить  до  низького  рівня чистого і валового прибутку  на  1  грн.  основних  засобів  та  недостатнього  рівня  чистої  і  валової  доданої вартостей.  Слід  звернути  увагу,  що  підприємства,  які  мають  найвищу  питому  вагу активної  частини  основних  засобів  (77,9%),  –  збиткові  (3%).  Більшість  підприємств галузі мають середній розмір питомої ваги активної частини основних засобів, тобто 18 підприємств  (48,6%)  мають  43,9%  активної  частини  основних  засобів.  Розрахунки впливу цієї частки на ефективність використання основних засобів показали, що чим вища питома вага машин і обладнання, тим нижчий рівень результативних показників.

Отже,  збільшення  питомої  ваги  активної  частини  основних  засобів  не  завжди приводить  до  збільшення  обсягів  виробництва  й  отримання  прибутків.  Має  бути розумне  співвідношення між  активною та  пасивною  частинами.  Утримання  великого обсягу  знеціненого,  зайвого  устаткування  і  вкрай  низького  рівня  використання основних засобів спричиняє сповільнення процесу оновлення основних засобів. Так, на підприємствах  хлібопекарської  промисловості  Волині  та  Рівненщини  значна  частка активної частини функціонує за межами економічно виправданих термінів (28 років), що  призводить  до  низьких  показників  оновлення  та  показників  ефективності

використання  основних  засобів.  Малі  підприємства  галузі,  де  коефіцієнт  оновлення найвищий  (0,613),  –  збиткові  (2%).  Отже,  велика  питома  вага  активної  частини  та високий  рівень  оновлення  основних  засобів  не  забезпечили  отримання  прибутків, оскільки малі підприємства не мають нових технологічних ліній для випікання хліба, достатньо розвинутої інфраструктури і власної мережі магазинів.

Оскільки  оновлення  основних засобів тісно пов’язане із забезпеченням підприємства  машинами,  устаткуванням,  транспортними  засобами,  то  ми проаналізували  фондо-  та  технічну  озброєність  праці  підприємств  хлібопекарської промисловості  і  прийшли  до  висновку,  що  ці  показники  перебувають  в  обернено пропорційній  залежності  від  результативних  показників,  тобто  чим  вищий  рівень фондо-  та техноозброєності,  тим  нижчий  рівень  чистого  прибутку,  чистої  і  валової

доданої вартості на 1 грн. основних засобів.  Невід’ємною частиною ефективності використання основних засобів є коефіцієнт використання  виробничої  потужності.  Аналіз  показав,  що  виробничу  потужність  на

багатьох підприємствах  не використовують сповна, а отже, це не забезпечує отримання прибутку і  за рахунок цього на підприємствах  галузі низький рівень чистого прибутку на 1 грн. основних засобів (0,04 грн.).