Ефективність відтворення і використання основних фондів підприємства

Ефективність  використання  основних  засобів  підприємств хлібопекарської промисловості Волинської та Рівненської областей представлена в табл. 2.

Таблиця 2

 

Ефективність використання основних засобів

підприємств хлібопекарської  промисловості

Волинської та Рівненської  областей за 2004-2009 роки *

*Примітка. Розраховано  на основі первинних звітів  підприємств хлібопекарської промисловості Волинської та Рівненської областей.

Дослідження впливу середньорічної вартості основних засобів підприємства на ефективність  їх  використання  дали  змогу  встановити,  що  на  підприємствах  із середнім  рівнем  середньорічної  вартості  основних  засобів  (від  1,8  млн  грн  до  6,2 млн  грн)  найнижчі  показники  ефективності.  На  цих  підприємствах  фондовіддача становить 2,14 грн на 1 грн основних засобів.

Це  пояснюється  тим,  що  вони  змушені  утримувати  обладнання,

технологічні лінії у робочому стані при неможливості повністю використовувати свою виробничу потужність  у  зв’язку  з  відсутністю  постійних  замовлень  і  поверненням  зіпсованої продукції.  Підприємства  із  найнижчою  вартістю  основних  засобів  ефективно використовують  основні  засоби  (фондовіддача  рівна  4,74  грн).  Ці  підприємства виготовляють  хліб  та  хлібобулочні  вироби  під  замовлення,  маючи  мінімум обладнання,  яке  можна  швидко  відремонтувати.  Отже,  при  найменшій середньорічній вартості основних засобів (до 1,8 млн грн) вони мають фондовіддачу 4,74  грн,  що  на  0,77  грн  більше  від  середнього  рівня,  і  валова  додана  вартість становить 0,73 грн на 1 грн основних засобів.

Підприємства  з  найбільшою  вартістю  основних  засобів за

результатами групування мають в арсеналі понад 6,2 млн  грн основних засобів, фондовіддача яких становить  5,42  грн,  що  тільки  на  0,68  грн  більше,  ніж  на  підприємствах  із найменшою вартістю основних засобів.

Особливу увагу при аналізі використання виробничих ресурсів було приділено їх  взаємозв’язку  з  результативними  показниками,  до  яких  віднесено  чистий прибуток, чисту додану вартість, валову додану вартість.

Аналіз показав, що чистий прибуток на підприємствах із низькою і середньою вартістю  основних  засобів  Волинської  та  Рівненської  областей,  які  виготовляють хліб та хлібобулочні вироби, однаковий (191,7 тис. грн..), а на 1 грн. середньорічної вартості основних засобів цей показник на середніх підприємствах зменшується на 0,12 грн.  порівняно з малими і становить 0,07 грн. Отже, рентабельність основних засобів на підприємствах із середньою та великою вартістю основних засобів майже однакова.

За  проаналізований  період  рівень  валової  доданої  вартості  на  1  грн. основних засобів на  підприємствах із  великим рівнем  середньорічної  вартості  основних засобів (понад 6,2  млн.  грн..)  становив  0,56  грн.,  що  на  0,17  грн.  менше,  ніж на підприємствах із  найменшою вартістю  основних  засобів  (до  1,8  млн.  грн.),  а порівняно із  середнім  рівнем  – на  0,06  грн.  більше.  Отже,  на  підприємствах із середньою вартістю  основних  засобів,  за  результатами  групування,  найнижчі показники ефективності  використання  виробничих  ресурсів.  Це  пояснюється низькою  заробітною  платою  на  середніх  підприємствах, оскільки  вони  утримують більш  як  200  працівників  при  неповному  використанні  потужності,  а  на  малих підприємствах  при  постійному  замовленні  продукції  та  невеликій  кількості персоналу середня заробітна плата вища.

Аналіз  показав,  що  найефективніше  використовують  свою  потужність

підприємства  з  найменшою  вартістю  основних  засобів.  Майже  за  всіма 

результативними  показниками  ці  підприємства  перевищують  середній  рівень підприємств проаналізованого регіону. 

Одним  із  основних  факторів  впливу  на  ефективність  використання  основних засобів  є  питома  вага  активної  частини.  За  результатами  групування  підприємств галузі  найвищу  питому  вагу  активної  частини  мають  6  підприємств  (понад  64%), проте вони отримують збитки (3%), а найвищий рівень ефективності використання основних  засобів  виявлено  на  підприємствах  із  середнім  рівнем  активної  частини основних засобів (43,9%), де рентабельність основних засобів становить 6%. Тобто максимізація  питомої ваги  активної  частини основних  засобів є недоцільною,  і її рівень не повинен перевищувати 65%.

Аналіз  впливу  питомої  ваги  активної  частини  основних  засобів  на

ефективність  їх  використання  показав,  що  при  найбільшій  питомій  вазі  активної частини  (77,9%)  підприємства  отримують  збитки.  Ці  підприємства  Волині  та Рівненщини  розміщені  або  у  районних  центрах,  або  в  селах,  де  не  розвинена інфраструктура,  при  цьому  підприємства  орендують  будівлі  під  хлібопекарські заводи, і тому пасивна частина основних засобів має меншу частку в їх вартості. 

Частка  активної  частини  основних  засобів  найбільш  позитивно  впливає  на ефективність їх використання на підприємствах із середнім рівнем активної частини основних  засобів (33,9-64,1%).  Так,  рівень  чистого прибутку  на  1  грн.  основних засобів становить 0,13 грн,  а рівень чистої та валової доданої вартості – 0,54 грн. і 0,60  грн.  Це  найкращий  результат,  проте  він  не  досягає  нормативного  значення (табл. 3). 

 

 

                                                                                                  Таблиця 3

Співвідношення частки активної частини основних засобів

та середнього рівня підприємств хлібопекарської промисловості

Волинської та Рівненської  областей за 2004-2009 роки*

         *Примітка. Розраховано на основі первинних звітів підприємств        хлібопекарської промисловості Волинської та

Рівненської областей.

На  підприємствах  хлібопекарської  промисловості Волинської  та

Рівненської областей  значна  частка  машин  і  устаткування  функціонує  більше  економічно виправданих термінів служби. Середні фактичні терміни служби як основного капіталу в цілому, так і його активної частини (машин та устаткування) ще в дореформені роки набагато перевищували нормативні терміни  експлуатації. За експертною оцінкою,  до початку  активного  економічного  реформування  середня  тривалість  експлуатації активної  частини  основних  засобів  галузі  становила  24  роки,  а  в  наступному,  під

впливом умов відтворення, що різко погіршилися, – 28 років. Це майже в 2,2 рази вище від нормативних термінів служби техніки.

Тривале  зберігання  великого  обсягу  знеціненого,  зайвого  устаткування  і  вкрай  низький  рівень  використання  основного  капіталу  небезпечні  для  економіки  галузі. Отже, постає проблема оновлення основних засобів.

Результати групування підприємств хлібопекарської промисловості  Волинської та Рівненської областей за рівнем оновлення основних засобів  показали, що найбільший коефіцієнт  оновлення  (0,61)  за  п’ять  останніх  років  був  на  чотирьох  підприємствах регіону, які мають середньорічну вартість основних засобів 592,3 тис. грн. Найнижчий рівень цього показника (0,022) – на 29 підприємствах із середньою вартістю основних засобів 3540,7 тис. грн.

Підприємства,  на  яких  високий  рівень  оновлення,  при  невеликих  обсягах виробництва  (2063,3 тис. грн.) мають найнижчі показники ефективності виробництва. Так, фондовіддача становить 3,48 грн. при середній 3,97 грн. і валова додана вартість – 31 коп. із вкладеної 1 грн. основних засобів.

Найефективніше використовують основні засоби підприємства із середнім рівнем оновлення  основних  засобів  (37,6%).  Вони  отримують  найбільший  чистий  прибуток (632,5 тис. грн.) та фондовіддачу 8,98 грн., що на 5,01 грн. більше за середній рівень.

          Оновлення  основних  засобів  сприяє  підвищенню  чистої  та  валової  доданої вартості.  Так,  їх  рівень  на  1  грн.  середньорічної  вартості  основних  засобів,  за результатами  групування,  перебуває у співвідношенні  1:1,3:6  і  1:1,5:5,9  відповідно  на малих, великих та середніх підприємствах хлібопекарської промисловості.

Отже, рівень оновлення  основних засобів найвищий на малих  підприємствах при найвищій  питомій  вазі  активної  частини  основних  засобів,  що  не  свідчить  про підвищення ефективності основних засобів. Це пояснюється тим, що малі підприємства не мають достатньо коштів, щоб забезпечити прибуток відразу ж після придбання та встановлення  машин  і  обладнання.  Вони  не  володіють  власною  мережею  магазинів, працюють  тільки  під  замовлення  і,  закупивши  нове  обладнання,  не  мають  змоги швидко його окупити. Тому на 1 грн. вкладених основних засобів отримують лише 0,03 грн..  чистого прибутку.  На  великих підприємствах із  значно  вищим  показником оновлення  основних  засобів  (61,3%)  фондовіддача  нижча  на  0,31  грн.,  ніж на  малих підприємствах,  оскільки  продуктивність  закупленого обладнання  вища  і дає змогу випускати більше продукції.

Оновлення  основних  засобів  тісно  пов’язане  з  показниками  чистої  та  валової доданої вартості, а отже, з амортизаційними відрахуваннями та чистим прибутком. Чим вони  більші,  тим  ефективніше  працює  підприємство.  Домінуюча  роль  у  процесі відтворення (оновлення) основних засобів належить амортизації, оскільки вона менше, ніж інші (прибуток), пов’язана з результатами господарської діяльності підприємств  і більшою мірою, ніж прибуток, може бути фіксованою базою для відтворення основних засобів підприємства. Розмір амортизації основних засобів залежить від амортизаційної

політики,  якій  належить  ключова  роль  у  регулюванні  й  управлінні  процесом відтворення  основних  засобів,  що  мають  бути  підкріплені  збільшенням  виробництва конкурентоспроможної продукції та послуг у всіх галузях народного господарства. Це, в свою чергу, може бути забезпечено тільки за умови докорінного оновлення основних засобів,  технічна  і технологічна  відсталість яких  є основною  причиною  збитків та

фінансової залежності підприємства.

На  цій  основі  було  проаналізовано  вплив  фондо-  та  техноозброєності  праці  на ефективність  використання  основних  засобів  підприємств  хлібопекарської  промисловості  Волинської  і  Рівненської  областей.  За  останніх  п’ять  років  найвища фондоозброєність праці на підприємствах із найбільшою вартістю основних засобів та середнім рівнем обсягу виробництва становить 48,6 тис. грн. на одного працівника, що на  24,2  тис.  грн..  (майже в 2  рази)  більше,  ніж на  підприємствах із  середнім  рівнем фондоозброєності, й на 39,5 тис. грн.(більше як у 5 разів), ніж на малих.

Високий рівень фондоозброєності праці на великих підприємствах  забезпечують відповідним  рівнем  технології  обробки  сировини,  технологічних  ліній,  а  також  порівняно  невеликою  чисельністю  персоналу.  Проте  цей  рівень  не  забезпечує достатнього значення показника фондовіддачі, оскільки на згаданих підприємствах він найнижчий – 2,69 грн., що на менше 1,65 грн., ніж на середніх підприємствах, і на 5,58 грн.  – ніж  на  малих.  Отже,  тут  є  обернена  залежність:  чим  більша  фондоозброєність

праці, тим нижча фондовіддача основних засобів. Але це не основний результативний показник,  за  яким  можна  робити  висновки  про  вплив  фондоозброєності  праці  на ефективність  використання  основних  засобів.  Навіть  при  низькому  рівні фондоозброєності  малі  підприємства  отримують  більший  прибуток,  ніж  середні,  й ненабагато  нижчий,  ніж  великі.  Так,  якщо  рівень  фондоозброєності  праці  на  малих підприємствах  менший  в  2,7  рази,  ніж  на  середніх,  то  прибуток вищий  на  187,4  тис. грн., що більше  у 2 рази. Чистий прибуток на 1 грн. основних засобів відповідно став

0,48 грн. – на малих підприємствах, що більше на 0,43 грн., ніж на середніх, і на 0,37 грн. – ніж на  великих підприємствах.  Таким чином,  видно,  що  рівень  фондоозброєності праці  обернено  пропорційний  до  показників  ефективності  використання  основних засобів.  Про  це  свідчить  і  рівень  чистої  та  валової  доданої  вартостей.  На  малих підприємствах  рівень  чистої  доданої  вартості  на  1  грн.  вартості  основних  засобів найвищий (1,41 грн.) при найнижчій її сумі (1028,2 грн.), а на великих підприємствах, де фондоозброєність праці найбільша (48,6 тис. грн..) на одного працівника, рівень чистої та доданої вартості найнижчий, відповідно 0,33 грн. і 0,36 грн.

Причиною  цього  є  те,  що  підприємства  з  малими  обсягами  виробництва  і невеликою  вартістю  основних  засобів  швидко  реалізують  продукцію  і  отримують позитивні  фінансові  результати,  а  на  великих  підприємствах,  де  встановлене  нове обладнання, нові технологічні лінії не можуть забезпечити достатнього рівня прибутку та заробітної плати.

Більш дієвою частиною у  складі основних засобів  є їх  активна частина, до якої належать машини, обладнання і в хлібопекарській промисловості – транспортні засоби. На  підприємствах  Волинської  та  Рівненської  областей  активна  частина  основних засобів на різних підприємствах залежно від їх розмірів, інфраструктури, оренди і т. д. різна, й тому озброєність одного працівника цими засобами праці різна. Аналіз впливу технічної  озброєності  праці  на  показники  ефективності  їх  використання  показав,  що більшість підприємств регіону (54%) мають технічну озброєність 9,3 тис. грн. на одного

працівника. Це підприємства, в яких середньорічна вартість основних засобів перебуває в  другій  групі,  тобто  середні  підприємства  галузі.  Найвищий  показник  технічної  озброєності праці мають 8 підприємств, середньорічна вартість основних засобів яких становить 5237,4 тис. грн. Цей показник дорівнює 23,4 тис. грн. на одного працівника. І найнижчий (4,0 тис. грн. на одного працівника) належить малим підприємствам галузі. Проте слід відзначити, що ці підприємства отримують більший чистий прибуток, ніж