Ефективність відтворення і використання основних фондів підприємства

Модернізація, на відміну  від капітального ремонту, який проводиться  на старій технічній основі і є  формою простого відтворення основних фондів, здійснюється з використанням новітніх технічних досягнень, підвищує економічну ефективність обладнання і тому є однією з форм розширеного відтворення.

Доцільність проведення модернізації порівняно із заміною  основних фондів обґрунтовується ретельними економічними розрахунками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Прискорення  процесів  інтеграції  України  до світової  економічної,  зокрема  агропродовольчої  системи,  в  ряд  першочергових  завдань  висуває 

підняття  техніко-технологічного  рівня  харчової  і переробної  промисловості до  вищих  світових стандартів,  що  передбачає  докорінну  реконструкцію  та  модернізацію  виробничої  бази  харчових підприємств,  оснащення  їх  сучасною  технікою,  впровадження  новітніх  маловідходних, ресурсозберігаючих та екологобезпечних технологій, переходу галузі на інноваційну модель розвитку.

З  середини  1980-х  років  досконалість  харчової  промисловості  почала  знижуватися. Спрацювання  основних  засобів  досягло  критичної  позначки  –  50%,  половина  промислового устаткування  вичерпала  свій  ресурс  і  має  вік  у  20  і  більше  років.  Сьогодні  економіка  позбавлена інвестиційних  можливостей,  ефективному  оновленню  основних  засобів  заважає  недосконалий механізм амортизації, який практично гальмує реноваційні процеси в економіці.

Перехід до ринкових відносин зумовив істотні зміни на підприємствах  харчової промисловості. Але поряд  з позитивними змінами ринкової реформи принесли і негативні  наслідки, вагомими з котрих є  скорочення  обсягів  виробництва  та  падіння  якості  продукції,  стихійне  розукрупнення підприємств, зростання рівня зносу виробничих фондів [7].

Для  підприємств  харчової  промисловості  України  характерні  низькі  темпи  відтворювальних  процесів і, відповідно, високі коефіцієнти зносу основних засобів та низькі коефіцієнти використання виробничих потужностей (табл. 1). Це викликано тенденціями, які тривалий час були характерні для

економіки  України.  Накопичення  основних  засобів  замість  інтенсифікації  їх  заміни,  низькі  обсяги інвестицій  у  промисловість,  недостатні  обсяги  вибуття  та  заміни  морально  та  фізично  зношених основних  засобів  призвели  до  уповільнення  відтворювальних  процесів  і  накопичення  фізично  та морально застарілого обладнання.

Статистичні  дані  вказують  на  те,  що  за  останні  роки  технічна  озброєність  харчового виробництва  зросла.  Звичайно,  це  явище  можна  відмітити  як  позитивне,  але  при  цьому  проблема застарілих  основних  засобів  залишається.  Підприємства  повинні  самостійно  намагатися

впроваджувати  нові  технології,  технологічні  процеси,  реконструювати  та  модернізувати  основні засоби, шукати резерви для використання нових потужностей.

Таблиця 1

Динаміка відтворення  основних засобів у харчовій промисловості

Якщо  в  2003–2004  та  2007–2008  роках  обсяги  капіталовкладень  проти  попереднього  року зростали, то у 2005–2006 та 2009–2010 роках – зменшувались. Суттєве їх збільшення спостерігалось у 2007 та 2008 роках. В ці роки було освоєно 11830 та 13130 млн. грн. інвестиційних ресурсів (18,4 та 17,1% капіталовкладень промисловості відповідно). 

Постає  завдання  формування  ринкової  системи  мобілізації  фінансових  ресурсів  та  розробки інвестиційної  політики  для  харчової  промисловості.  Згідно  зі  статистичними  даними  (табл.  2),  в  дію вводяться  нові  основні  засоби,  але,  як  показує  практика,  лише  незначна  частина  промислових підприємств здійснює оновлення цих засобів на належному  інноваційному  рівні, решта, як правило, обмежується заміною зношених деталей чи зміною обладнання на аналогічне.

Таблиця 2

Інноваційна діяльність підприємств харчової промисловості 

 

Підвищення  ефективності  виробництва  і  зростання  грошових  надходжень  залежать  від створення  та  впровадження  у  матеріальне  виробництво  високопродуктивної  техніки  і  прогресивних технологій.  Кількісне  зростання  основних  засобів  супроводжується  їх  якісним  удосконаленням, впровадженням  більш  продуктивних  засобів  праці та  модернізацією обладнання  і  є  найважливішим фактором  удосконалення  виробництва  та  підвищення  його  результативності,  а  відповідно  і збільшення обсягу виробництва продукції більш високої та стабільної якості.

Так, протягом 2007–2010 рр. рівень інновацій не перевищував 7% у загальному обсязі інвестицій в  основний  капітал  при  значних  вкладеннях  в  основні  засоби.  Причиною  такого  стану  справ найчастіше  є  відсутність  у  підприємств  можливості  фінансувати ефективне оновлення основних засобів.  Приватизація  в  Україні  мала  б  призвести  до  підвищення  інноваційної  активності.  Проте пожвавлення  не  відбулося.  Про  це  свідчать  всі  показники  інноваційної  діяльності.  Це  особливо небезпечно в умовах ринкової економіки.

Обмеженість фінансування, слабка матеріально-технічна база, домінування інтересів існуючого  виробництва,  наявність  ризиків,  зниження  попиту  на  продукцію,  недостатнє  інформаційне забезпечення,  низький  науково-інноваційний  потенціал  –  чинники,  які  негативно  впливають  на інноваційну  діяльність.  Підприємства,  які  не  використовують  прогресивне  обладнання  та  нові технології, перетворюються на аутсайдерів ринку [1].

Найбільші  інвестиції  за  аналізований  період  припадали  на  придбання  машин,  обладнання  та устаткування, які у 2010 році становили 83,6% загальної суми витрат на технологічні інновації (рис. 1). Таку велику частку витрат на придбання  машин та обладнання можна пояснити тим, що економічна ситуація в державі не сприяє довгостроковим інвестиціям у результати наукових досліджень, виникає необхідність найшвидшої окупності вкладених коштів.

Рис.1. Структура інноваційних витрат підприємств харчової промисловості  за напрямами інноваційної діяльності у 2010 році

Головною перешкодою на шляху інноваційного розвитку економіки в Україні є постійний дефіцит фінансових  ресурсів.  Інноваційний  процес  неможливий  без  інвестицій,  а  здійснення  інвестицій  без інновацій  немає  економічного  сенсу,  оскільки  такий  підхід  консервує  відставання  у  галузі  техніки  та технології,  що  в  результаті  знижує  конкурентоспроможність  підприємства.  Для  інвесторів  у інвестиційному  проекті  основним привабливим  критерієм  є  його  фінансова  ефективність.  Хоча  для інноваційного проекту важливі не лише фінансові результати, а й його новизна, яка задовольняє попит споживачів і виробників.

Зниження  інноваційної  активності  підприємств  свідчить  про  слабку  інноваційну  спрямованість інвестицій та призводить до нагромадження фізично і морально зношеного устаткування. Саме з цим пов’язана  його  низька  продуктивність  і  неможливість  поліпшення  якості  та  конкурентоспроможності продукції, її оновлення. Основними джерелами інноваційної діяльності у 2010 році були власні кошти підприємств  (87,5%),  решта  –  банківські  кредити  (рис.  2).  Тобто,  дрібні  інвестори  (малі  й  середні підприємства) неспроможні впроваджувати сучасні інноваційні проекти. До фінансування інноваційної діяльності  не  залучалися  кошти  державного  бюджету,  позабюджетних  фондів,  іноземних  та вітчизняних інвесторів.

Рис. 2. Фінансування інноваційної діяльності підприємств

харчової промисловості  у 2010 році

Вітчизняна система  фінансування інноваційної діяльності постійно розвивається. До 1991 року вона базувалася на бюджетних дотаціях і децентралізованих джерелах цільового призначення. У ході реорганізаційних  змін,  що  відбувалися  на  початку  90-х  років  було  ліквідовано  більшість  галузевих централізованих фондів, спрощено систему контролю за оплатою праці, лібералізовано ціни. Порядок фінансування інноваційних проектів став залежати від характеру інновацій та фінансових джерел, що залучаються суб’єктами інноваційної діяльності. 

Становлення  ринкових  відносин  істотно  вплинуло  на  структуру  джерел  фінансування відтворення  основних  засобів  підприємств.  Це  призвело  до  збільшення  частки  власних  коштів  у загальному обсязі фінансових ресурсів, які направляються на оновлення виробничого апарату. При цьому слід мати на увазі, що фінансування повинно бути не лише повним, але й ефективним з точки зору  використання  інвестиційних  ресурсів.  Тобто,  збільшення  обсягу  інвестицій  само  по  собі  не забезпечує  збільшення  виробництва продукції,  завдання  полягає в розумному і ефективному їх використанні. 

Дослідження  проблем  розвитку  підприємств  харчової  промисловості  показали,  що  значна частина  інноваційних  пропозицій  у  розвиток  підприємств  харчової  промисловості  залишається  не реалізованою  через  низький  рівень  платоспроможності  підприємств  і  їх  слабку  інвестиційну

привабливість. У сукупності це вказує на необхідність розробки і впровадження механізмів підвищення інвестиційної привабливості для підприємств харчової промисловості.

Раціональне  формування,  відтворення  та  ефективне  використання  ресурсного  потенціалу підприємств  харчової  промисловості  можуть  бути  забезпечені  тільки  тоді,  коли  мають  місце економічно  доцільне  співвідношення  ресурсів  праці  та  матеріально-технічної  бази,  застосування прогресивних,  високопродуктивних  та  екологобезпечних  технологій,    розширення  відтворення  та оновлення  всіх  складових  елементів  ресурсного  потенціалу,  особливо  матеріально-технічної складової. Чітко організоване, своєчасне та в достатній кількості матеріально-технічне забезпечення і висока  якість  матеріально-технічних  основних  засобів  виробництва  безпосередньо  визначають результативність,  ефективність  та  екологобезпечність  функціонування  підприємств  харчової промисловості. А відтак і конкурентоспроможність продукції на внутрішньому та світовому ринках. 

Інвестиційна  складова  ресурсного  потенціалу  харчової  промисловості  повинна  кількісно  та якісно  зростати.  Це  зростання  слід  розглядати  як  гарантію  продовольчої  та  важливий  чинник економічної  безпеки  держави.  Водночас  вона  має  повною  мірою  відповідати  сучасним  вимогам ведення виробництва і бути цілісно та структурно збалансованою [8]. 

 

2.1

Завданнями аналізу  стану та ефективності використання основних засобів є:

- вивчення складу, структури,  руху та технічного стану основних  засобів;

- дослідження забезпеченості  підприємства основними засобами;

- оцінка ефективності  використання основних засобів; 

-  визначення  та  розрахунок  кількісного  впливу  факторів  на ефективність використання основних засобів;

-  виявлення  та  розрахунок  розміру  резервів  підвищення  ефективності

використання основних засобів.

За діючою методикою  аналізу основних засобів визначають структурні зміни в їх  складі,  а  також  показники  руху  основних  засобів  (коефіцієнти  оновлення  та вибуття  основних  засобів),  технічного  стану  (коефіцієнти  спрацювання  та придатності),  забезпеченості  підприємства  основними  засобами  (фондоозброєність праці, технічна озброєність праці, електро-енергоозброєність праці).

Для  узагальнюючої  кількісної  характеристики  ефективності використання основних  засобів  при  аналізі  розраховують  показники  фондорентабельності,

фондовіддачі, фондомісткості (табл. 1). Ці показники порівнюються за ряд звітних періодів. При цьому  визначаються темпи і напрями  зміни показників. Основну увагу при дослідженні ефективності використання основних засобів необхідно приділити факторному аналізу.

                                                                                                                  Таблиця 1

Показники ефективності використання основних засобів

Найбільш  узагальнюючим  показником  ефективності  використання  основних засобів  є  фондорентабельність.  Її  рівень  та  зміна  залежить  не  тільки  від фондовіддачі,  але  і  від  рентабельності  продукції.  В  процесі  аналізу  досліджується вплив  факторів  першого,  другого  та  третього  порядку,  що  впливають  на  цей показник.  Розмір  впливу  кожного  з  факторів  визначається  одним  із  способів елімінування.

На  нашу  думку,  не  слід  виділяти  лише  показники  фондорентабельності  та фондовіддачі  при  оцінці  ефективності  використання  основних  засобів.  Необхідно розраховувати  і  показники  чистої  та  валової  доданої  вартості  на  1  грн.  основних засобів, оскільки ці показники вказують на рівень не тільки чистого прибутку, а й суми чистого прибутку та фонду заробітної плати і амортизаційних відрахувань на 1 грн.  основних  засобів.  Крім  цього,  діюча методика  аналізу ефективності використання основних  засобів не в повній  мірі  досліджує вплив показників  руху, структури,  технічного  стану та  забезпеченості  основними засобами  на  показники

ефективності їх використання.

Одним  із  основних  способів,  які  використовуються  в  економічному  аналізі,  є  аналітичне  групування.  Цей  спосіб  застосовується  для  виявлення  взаємозв’язку  і взаємозалежності  між  показниками,  явищами  для  виявлення  закономірностей  їх зміни [5; 4, с. 71].

За  допомогою  аналітичного  групування  підприємств  хлібопекарської 

промисловості Волинської та Рівненської областей був встановлений взаємозв’язок між  показниками,  що  характеризують  стан  основних  засобів,  та  показниками ефективності  їх  використання,  а  також  розрахований  кількісний  вплив  кожного  з них на результативні показники.

При  дослідженні  сукупності  підприємств  хлібопекарської  промисловості  за середньорічною вартістю основних засобів встановлено, що статистична  сукупність неодноманітна і застосування методу рівних інтервалів для аналізу  стану основних засобів та їх впливу на результативні показники недоцільне. Тому був застосований метод аналітичного групування і використано прогресивно зростаючі інтервали.