Банківська система україни

     На сьогодні, у порівнянні з початком трансформаційних процесів, в Україні створені всі основні фінансові інститути. Функціонують ринки банківських і страхових послуг, валютний і фондовий ринки. Проте головне місце у структурі фінансової системи країни належить банківській системі, яка відіграє ключову роль у розвитку та функціонуванні вітчизняного ринку фінансових послуг.

Вивчення стану та аналіз тенденцій розвитку вітчизняної  банківської системи дають підстави стверджувати, що в основному вона вже сформована і відповідає сучасним вимогам, у тому числі рекомендаціям Базельського комітету з питань банківського нагляду, вимогам СОТ та іншим міжнародним документам. Протягом 2001–2006 років вітчизняна банківська система розвивалася динамічно, поліпшилися її кількісні та якісні показники, підвищився рівень конкурентоспроможності українських банків. Однак фінансова криза 2008–2009 рр. загострила проблеми функціонування банківської системи, яким в умовах економічного зростання не приділялось достатньої уваги, що суттєво знизило її спроможність протистояти кризовим явищам. Це, перш за все, знайшло відображення в недостатньому рівні капіталізації, низькій якості управління ризиками, значній залежності вітчизняних банків від зовнішніх запозичень тощо.

Зусиллями Національного  банку України разом із банківською  спільнотою протягом 2010–2011 рр. було забезпечено  відновлення стабільної роботи банків, підвищення довіри до банківської системи  з боку інвесторів і клієнтів, а  також стабільність функціонування грошово-кредитного ринку в цілому, про що свідчить поліпшення основних показників діяльності вітчизняних банків. Регулятивний капітал банків за п’ять останніх років збільшився в 6,1 разів і становить 14,7% від ВВП, а загальні активи банків перевищили 86,1% ВВП. За сім місяців 2011 року регулятивний капітал українських банків збільшився на 7,3% і становив 172,7 млрд грн.

Зобов’язання банків у 2006–2010 рр. зросли в 4,3 раза і на початок 2011-го досягли 804,4 млрд грн. Найвищими темпами зростали кошти фізичних осіб – у 3,7 раза, до 270,7 млрд грн, що становить 33,7% усіх зобов’язань. Кошти населення стали основним джерелом нарощування ресурсної бази банків. Станом на 1 серпня 2011 року сукупні зобов’язання банків України становили 877,4 млрд грн.

Значним кількісним зростанням характеризуються активні операції банків. Чисті активи банків у 2006–2010 рр. зросли в 4,4 раза і досягли 942,1 млрд грн. Основну частку активів становлять надані банками кредити – 80,1%, обсяг яких зріс у 4,8 раза і досяг 755,0 млрд грн. При цьому слід відзначити, що довгострокові кредити зростали випереджаючими темпами, що слід розглядати як важливу передумову для забезпечення економічного зростання та посилення позитивного впливу банківської системи на соціально-економічний розвиток країни.

Зміцнення банківської системи  спостерігається і на основі поліпшення ресурсної бази вітчизняних банків. Так, у структурі депозитів суттєво  зросла частка довгострокових депозитів, що стало запорукою збільшення частки довгострокових кредитів. Станом на 01.01.2011 р. питома вага довгострокових кредитів у загальному їх обсязі зросла до 31,4%, тоді як на початок 2010-го вона становила лише 24,4%. Слід звернути увагу на те, що темпи зростання депозитів перевищили темпи інфляції, що забезпечило реальне збереження депозитної бази. Разом із поліпшенням кількісних показників поліпшилися й фінансові результати банківської системи. У 2010 р. порівняно з 2009 р. доходи банків зменшились на 4,3% і станом на 31.12.2010 р. становили 136,8 млрд грн. За сім місяців 2011-го доходи банків збільшились на 2,4% і станом на 01.08.2011 р. становили 80,2 млрд грн, включаючи процентні доходи в розмірі 64,3 млрд грн (80,2% від суми сукупних доходів).

Разом з тим розвиток економічних  процесів в Україні вимагає дальшого підвищення рівня капіталізації банків і вдосконалення регулювання їх діяльності та нагляду. Результати аналізу сучасного стану вітчизняної банківської системи вказують на існування симптомів, що свідчать про необхідність дальшого підвищення рівня її стійкості, забезпечення прозорості та посилення конкурентоспроможності. Основні проблеми розвитку вітчизняної банківської системи можна поділити на зовнішні, які лежать поза її межами, і внутрішні, які обумовлені внутрішньобанківськими особливостями їх функціонування в конкурентному середовищі.

     До основних зовнішніх проблем, які спричиняють найбільший вплив на розвиток банківської системи, можна віднести: повільні темпи ринкових перетворень вітчизняної економіки; наявність макроекономічних диспропорцій, особливо значного дефіциту державного бюджету; нестійкий і недостатньо прозорий фінансовий стан значної кількості підприємств; недостатній розвиток фондового ринку, ринку нерухомості, а також відсутність ринку землі; низький рівень довіри з боку населення до окремих банків, недостатній рівень захисту прав кредиторів і вкладників та інші.

     До проблем, притаманних самій банківській системі, можна віднести: недостатній рівень капіталізації та концентрації банківського капіталу, низький рівень корпоративного управління в банках, недостатній рівень управління банківськими ризиками, вузький спектр банківських послуг і продуктів, недостатній рівень прозорості діяльності та комунікацій з інвесторами і населенням тощо.

     Чітке визначення проблем функціонування вітчизняної банківської системи на сучасному етапі дає можливість окреслити основні напрями їх подолання та розвитку банківського сектору в середньостроковій перспективі. До таких напрямів, на наш погляд, слід віднести:

1. дальше підвищення рівня капіталізації банків і забезпечення їх надійними джерелами ресурсів, збалансованими за обсягами, ціною і термінами, з метою постійної підтримки достатнього рівня стабільного функціонування;
2. розширення спектра, підвищення якості та конкурентоспроможності банківських послуг;
3. забезпечення діяльності вітчизняних банків відповідно до міжнародних стандартів корпоративного управління;
4. розвиток систем ризик-менеджменту та вдосконалення управління ризиками;
5. підвищення рівня забезпечення захисту прав кредиторів і вкладників банків.

3.2. Основні заходи  щодо подолання проблем розвитку  вітчизняної банківської системи

     Розглянемо основні заходи щодо подолання проблем розвитку вітчизняної банківської системи більш детально в розрізі окремих напрямів. Підвищення рівня капіталізації банківської системи може бути здійснено шляхом: залучення до банків додаткового акціонерного капіталу; розроблення банками планів підвищення рівня капіталізації з урахуванням зростання обсягів активних операцій; консолідації банків; поліпшення якості капіталу та забезпечення достатнього рівня покриття капіталом ризиків, що приймаються банками; стимулювання капіталізації прибутку банків.

     З метою розширення спектра підвищення якості та конкурентоспроможності банківських послуг доцільним є реалізація таких заходів:

1. оптимізація структури банківської системи на основі поєднання діяльності великих банків із розгалуженою мережею філій, регіональних, кооператив них і спеціалізованих банків, що дозволить наблизити повноцінні банківські   офіси до клієнтів і споживачів банківських послуг;
2. підвищення рівня надійності банківських автоматизованих систем, їх резервування (дублювання), а також розроблення ефективних планів відновлення безперебійного функціонування зазначених систем у разі негативної дії на них зовнішніх факторів;
3. створення умов для розширення спектра електронних банківських технологій і електронних послуг;
4. створення умов для суттєвого розширення безготівкових розрахунків в економіці шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти на основі запровадження сучасних технологій оплати праці, виплати пенсій тощо, а також збільшення масштабів здійснення населенням платежів за товари і послуги в безготівковій формі, зокрема за допомогою платіжних карток;
5. стимулювання поліпшення банківського обслуговування населення, малого та середнього бізнесу, розвиток нових видів банківських послуг і нових сегментів фінансового ринку, орієнтованих на широке коло юридичних і фізичних осіб – клієнтів банків.

Для поширення практики використання в діяльності вітчизняних банків міжнародних стандартів корпоративного управління, на нашу думку, потрібно забезпечити:

1) удосконалення нормативного  забезпечення організації корпоративного управління в банках і запровадження Національним банком України системи оцінки якості корпоративного управління;

2) підвищення рівня відповідальності  керівників і власників банку  за безпечність його роботи  та стабільність функціонування;

3) розширення переліку  та посилення вимог до розкриття  інформації про діяльність банку  (інформація про фінансовий стан, власників істотної участі, структуру управління, якісні характеристики менеджменту, основні інвестиції тощо) з метою підвищення довіри до банків з боку інвесторів і кредиторів;

4) запровадження механізмів  попередження виникнення та врегулювання конфлікту інтересів у банку;

5) підвищення якості та  ефективності систем внутрішнього  контролю в банках, внутрішнього  і зовнішнього аудиту, у тому числі за рахунок забезпечення належної реалізації Міжнародних стандартів аудиту та об’єктивної сертифікації зовнішніх аудиторів;

6) підвищення рівня захисту  прав міноритарних акціонерів;

7) продовження роботи  щодо адаптації вітчизняної нормативно-правової бази з питань банківської діяльності до вимог законодавства Європейського Союзу та Базельського комітету з питань банківського нагляду.

     Завдяки роботі Національного банку України значна частина із сформульованих завдань щодо дальшого розвитку банківської системи вже набуває практичного втілення шляхом розроблення проектів законодавчих і нормативних актів. Так, протягом 2010–2011 рр. Національним банком започаткована низка заходів для боротьби з нестабільністю в українському банківському секторі, включаючи заходи, що мають на меті запобігання відпливу коштів, забезпечення належного рівня ліквідності та безперебійного здійснення розрахунків, а також збалансування попиту і пропозиції щодо іноземної валюти. Зокрема, Національний банк України запровадив особливий режим контролю, який передбачає обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора банку, на якого покладено повноваження щодо здійснення постійного контролю за проведенням банком операцій. Законопроект «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою сприяння процесу фінансового оздоровлення проблемних банків передбачає створення «перехідного банку», а також суттєво підвищує рівень повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і наділяє його повноваженнями щодо виконання функцій тимчасового адміністратора і ліквідатора. Законом України «Про банки і банківську діяльність» з метою поліпшення банківського нагляду визначено чіткий механізм ідентифікації реальних власників банків та осіб, що їх контролюють. Крім того, розроблено низку законопроектів і пропозицій з метою сприяння реструктуризації проблемних активів банків, удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб, посилення вимог щодо розкриття інформації. Відбуваються процеси дальшої капіталізації банків та консолідації у фінансовому секторі, запроваджується нагляд на консолідованій основі, проводиться активна робота щодо переходу всіх фінансових установ на Міжнародні стандарти фінансової звітності.

ВИСНОВКИ

     Проведене дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1. Реалізація заходів щодо стабілізації банківського сектору, зокрема стимулювання до нарощування капіталу і ліквідності, очищення банківських активів від «поганих» кредитів, сприятиме відновленню основних функцій банківських установ і спрямуванню кредитних ресурсів на розвиток економіки. Криза навчила банки оперативно реагувати на складні ситуації та застосовувати відповідні антикризові заходи, обережніше оцінювати свої можливості й ризики, що дозволяє сподіватися на більш збалансований і стабільний розвиток України на новому етапі економічного піднесення.
2. Банківська сфера є однією з провідних ланок фінансової системи, від стабільності якої залежить подальший розвиток економіки України, можливість виходу на міжнародні ринки та активної участі у глобалізацій них процесах. У період фінансової кризи банки отримали значні збитки, викликані багатьма причинами, що призвело до негативних наслідків. Тому державі необхідно розробляти напрямки реформування банківської системи, спрямовані на її оздоровлення та розвиток.
3. Основними напрямами розвитку вітчизняної банківської системи на сучасному етапі є підвищення рівня капіталізації банків, розширення спектра та підвищення якості банківських послуг, активне впровадження міжнародних стандартів корпоративного управління, удосконалення управління ризиками та забезпечення захисту прав кредиторів і вкладників банків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

     1. Про банки і банківську діяльність // Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-III. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

     2. Про Національний банк України // Закон України від 20.05.1999 р. № 679-XIV. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

     3. Про утворення санаційного банку // Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 880-р.

     4. Статистичний бюлетень Національного банку України. – Режим доступу: http:www.bank.gov.ua.

     5. Аржевитин С. Проблемы банковской системы Украины в ХХІ столетии / С. Аржевитин // Мир денег. – 2000. - №6. – С. 22-23.

     6. Барановський О. БСУ: сьогодні і завтра / О. Барановський // Дзеркало тижня.

– 2006. - №13. - С.6.

     7. Єрмолаєва А.В. Україна в 2010 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку / А. В. Єрмолаєва. – К. : НІСД, 2010. – 528 с.

     8. Колісник М. Б. Періодизація розвитку банківської системи України // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − № 19.9. – С. 184-191.