Банківська система україни

     За станом на 1 серпня 2011 р. сукупні зобов’язання банків України становили 877,4 млрд. грн., тобто протягом січня – липня 2011 р. відбулось їх збільшення на 9,1%, що було зумовлене, головним чином, збільшенням обсягу депозитів фізичних осіб та суб’єктів господарювання на 11,5% та 13,4%, відповідно. В той же час обсяг міжбанківських кредитів і депозитів та коштів Національного банку зменшився за цей період на 2,5 % та 9,5%, відповідно.

     За станом на 1 серпня 2011 р. банки мали таку структуру зобов’язань: 

- кошти суб’єктів господарювання  становили 18,6%;

- кошти фізичних осіб  – 34,4%;

- міжбанківські кредити  та депозити – 19,2%;

- кошти бюджету та позабюджетних  фондів – 0,8%;

- кошти Національного  банку – 7,3%;

- кошти небанківських  фінансових установ – 1,9%;

- субординований борг – 4,0%;

- цінні папери власного  боргу – 0,7%;

- кредити, отримані від  міжнародних та інших фінансових  організацій – 4,4%;

- залишки коштів на  кореспондентських рахунках інших  банків – 1,3%;

- іншізобов’язання – 7,4%.

     За січень – липень 2011 р. активи системи банків зросли на 8,9% і за станом на 1  серпня 2011 р. склали 1026,0 млрд. грн. (загальні активи – 1188,9 млрд. грн.). На 1 серпня 2011 р. банки мали таку структуру загальних активів:

- кредити надані становили  67,3%;

- вкладення в цінні  папери – 8,2%;

- дебіторська заборгованість  – 4,1%;

- основнізасоби і нематеріальні активи – 4,4%;

- нараховані доходи до  отримання – 4,5%;

- кошти в НБУ – 2,2%;

- готівкові кошти та  банківські метали – 2,2%;

- інші активи – 7,1%.

     У січні – липні 2011 р. обсяг наданих банками кредитів збільшився на 10,4% у порівнянні з аналогічним періодом 2010 р. За станом на 1 серпня 2011 р. структура кредитів, наданих українськими банками, була такою:

- кредити, надані суб’єктам  господарювання, становили 68,9%;

- кредити, надані фізичним  особам – 22,8%;

- міжбанківські кредити  та депозити – 7,2%;

- кредити, надані небанківським  фінансовим установам – 0,02%;

- кредити, надані органам  державної влади – 1,1%.

     У 2010 р. обсяг довгострокових кредитів зменшився на 4,7%, а обсяг кредитів,  наданих в інвестиційну діяльність, зменшився на 1,1%. Зменшення обсяг у довгострокових кредитів у 2009 – 2010 рр. було зумовлено, головним чином, відтоком коштів клієнтів з банківської системи протягом першого кварталу 2009 р.; обмеженим доступом до запозичень на міжнародних ринках; зменшенням частки довгострокових коштів у структурі запозичень; збільшенням обсягів проблемних кредитів та, як наслідок, збільшенням резервів для покриття ризиків за такими кредитами;  погіршенням фінансового стану позичальників внаслідок несприятливих умов на зовнішніх ринках та низького внутрішнього попиту; недостатністю ліквідних активів,  які можуть бути використані як забезпечення за кредитами та відсутністю ефективного механізму страхування; та обмеженими інвестиційними можливостями для використання вільних коштів.

     У 2010 р порівняно з 2009 р. доходи банків зменшились на 4,3% і за станом на 31 грудня 2010 р. становили 136,8 млрд. грн., включаючи процентні доходи в розмірі 113,3 млрд. грн. (82,8% від суми сукупних доходів), комісійні доходи – 15,3 млрд. грн. (11,2%), результати від торговельних операцій – 2,2 млрд. грн. (1,6%) та інші доходи – 6,0 млрд. грн. (4,4%). ( Додаток А)

      Доходи банків за сім місяців 2011 р. порівняно з відповідним періодом минулого року збільшились на 2,4% і за станом на 1 серпня 2011 р. становили 80,2 млрд. грн.,  включаючи процентні доходи у розмірі 64,3 млрд. грн. (80,2% від суми сукупних доходів), комісійні доходи – 1,0 млрд. грн. (12,5% від суми сукупних доходів) та ін. 

     У 2010 р. сукупні збитки банківського сектору становили 13,0 млрд. грн., в той час як за сім місяців 2011 р. загальна сума таких збитків склала 4,0 млрд. грн. [4].

     До 2008 р. вітчизняні банки активно нарощували свої кредитні портфелі,  головним чином, завдяки покращеному доступу до іноземного фінансування. Проте світова фінансова криза у другому півріччі 2008 р. обмежили доступ вітчизняних банків до іноземного фінансування. Крім того, політична нестабільність похитнула впевненість інвесторів у перспективах держави, що сприяло відтоку іноземного капіталу з України. Загалом, фінансова криза виявила слабкість вітчизняної банківської системи, що призвело до масового відтоку депозитів та скорочення кредитування, а українські банки зітнулись з проблемами ліквідності.

     У 2008 – 2010 рр. Національний банк здійснив діагностичне обстеження усіх українських банків з метою виявлення банків, які потребували додаткового капіталу. Згідно з проведеними в 2008 – 2009 рр. обстеженнями 56 банків первинно потребували додаткового капіталу в сумі 38,7 млрд. грн. На підставі результатів діагностичного обстеження Національний банк вимагав від власників цих банків збільшити акціонерний капітал. Згідно з проведеним обстеженням та відповідно до рішення Національного банку 61 банку було затверджено обсяги збільшення розміру регулятивного капіталу.

     У зв’язку з загрозою неплатоспроможності в період з жовтня 2008 р. до 23.08.2011 р. Національний банк призначив тимчасову адміністрацію та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів у 27 банках, включаючи п'ять банків, що належать до групи найбільших. За цей період ліквідаційна процедура була розпочата стосовно 16 банків (7 банків у 2009 р., 8 – у 2010 р., 1 – у 2011 р.). У серпні 2011 р. тимчасова адміністрація була припинена в одному з найбільших банків, ПАТ «КБ «НАДРА». За станом на 23 серпня 2011 р. тимчасова адміністрація залишалась у 5 банках. У 2009 – 2010 рр. ліквідаційні процедури були завершені по відношенню до 10 банків.

     Національний банк постійно вживає адміністративні заходи для боротьби з нестабільністю в банківському секторі, включаючи заходи, що мають на меті запобігання відпливу коштів, забезпечення належного рівня ліквідності та безперебійного здійснення розрахунків, а також збалансування попиту та пропозиції щодо іноземної валюти. Зокрема, з кінця 2008 р. Національний банк ухвалив декілька постанов, якими розширювалось коло можливих засобів для отримання банками підтримки ліквідності, пом’якшувались обмеження щодо окремих економічних нормативів і субординованого боргу та встановлювались певні обмеження щодо валютного контролю.

     На фоні значного відпливу коштів з банківської системи, особливо депозитів фізичних осіб, що негативно вплинуло на банківську систему, НБУ, як кредитор останньої інстанції, впродовж 2008-2009 рр. надав банкам кредити на підтримання їх ліквідності. Національний банк ухвалив положення щодо кредитної підтримки банків у випадку реальної загрози стабільності їх роботи яке регулює процедури надання та пролонгації кредитів. У 2009 р. запроваджено низку положень, направлених на надання банкам можливості ефективно реструктуризувати проблемні кредити або змінити валюту таких кредитів.     Національний банк ухвалив спеціальні спрощені процедури фінансового оздоровлення банків, скоротив строки погодження змін до статуту,  врегулював питання фінансового оздоровлення банків в умовах здійснення тимчасової адміністрації та ре капіталізації за участю держави та інших інвесторів.

     У 2009 – 2010 рр. Національний банк з метою покращення процедури реорганізації та ліквідації неплатоспроможних банків прийняв низку додаткових положень, які надають тимчасовому адміністратору повноваження проводити реорганізацію банку, зменшувати розмір статутного капіталу банку, визначати нову номінальну вартість і здійснювати консолідацію акцій та їх додаткову емісію.  Крім того, Національний банк запровадив особливий режим контролю, який передбачає обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора банку, на якого покладено повноваження щодо здійснення постійного контролю за проведенням банком операцій. 

 

    2.2. Вплив держави на розвиток банківської системи в Україні

     Прийнятий Верховною Радою 31 жовтня 2008 р. Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів» разом з відповідним положенням Кабінету Міністрів України та постановами НБУ, впровадили нормативну базу для рекапіталізації українських банків Урядом шляхом придбання акцій таких банків.  Зокрема, в результаті рекапіталізації Уряд повинен контролювати щонайменше 75%  плюс одну акцію статутного капіталу банку (або щонайменше 60% плюс одну акцію статутного капіталу банку, якщо держава бере участь у рекапіталізації банку разом з третьою стороною – інвестором).

      Рішення про рекапіталізацію окремих банків приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Національного банку. Так, 10 червня 2009 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанови щодо рекапіталізації трьох банків України шляхом придбання їх акцій за рахунок облігацій внутрішньої державної позики. У липні 2009 р.  Уряд здійснив внески у вигляді ОВДП в сумі 3,1 млрд. грн. в ВАТ «Укргазбанк», 3,6  млрд. грн. в АКБ «Київ», та 2,8 млрд. грн. в АК «Родовід Банк». У 2011 р. було здійснено додаткову капіталізацію АБ «Укргазбанк» у сумі 4,3 млрд. грн., АТ «Родовід Банк» – у сумі 3,9 млрд. грн. в обмін на ОВДП. За станом на 1 серпня 2011 р. участь уряду в цих банках становить 93% в «Укргазбанку» та понад 99% – у банку «Київ» та банку «Родовід».

     Важливе значення для підтримання стабільності банківської системи має створення санаційного банку – банку, основним завданням якого є захист інтересів вкладників (кредиторів) банків. Санаційний банк створює Кабінет Міністрів України за поданням Національного банку України, узгодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності податкової та митної політики. Банк набуває статусу санаційного з моменту видачі йому Національним банком України ліцензії та має право здійснювати лише операції, передбачені цією ліцензією. Порядок видачі ліцензії санаційний банк, регулювання діяльності та нагляд за санаційним банком здійснюються у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Національного банку, погодженими з Кабінетом Міністрів України та Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності. Санаційний банк не є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб [1].

     В Україні санаційний банк створено у вересні 2011 р. на базі ПАТ «Родовід Банк» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів «Про утворення санаційного банку».  Основна мета роботи даного банку полягає в отриманні коштів за проблемними активами для подальшого задоволення вимог кредиторів.  

     Головними завданнями створеного санаційного банку є: продовження роботи щодо повернення власних активів ПАТ «Родовід Банк»; робота з проблемними активами державних банків і банків, капіталізованих за участю держави. 

     Термін діяльності санаційного банку не повинен перевищувати п'ять років. Для компенсації різниці між вартістю зобов'язань і активів, що відчужуються, держава надає фінансову допомогу санаційному банку, на користь якого відчужуються активи та/або зобов'язання банку, в розмірі, що не перевищує різниці між зобов'язаннями перед фізичними особами – вкладниками банку в межах сум, що підлягають відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у тому числі відчуженими, та вартістю відчужених на користь санаційного банку активів банку.  Вартість активів банку, що відчужуються на користь санаційного банку, визначається незалежними оцінювачами відповідно до закону про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні [3].

     Таким чином, відповідно до Програми економічних реформ Президента України та з метою посилення ролі фінансового сектору в розвитку економіки у 2010 – 2014 рр. передбачено запровадження таких основних заходів:

     - сприяння реструктуризації проблемних активів банків, продовження процесів

рекапіталізації, реорганізації та ліквідації банків, які стали неплатоспроможними

протягом фінансової та економічної  кризи;

     - вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб, посилення вимог до розкриття банками інформації, а також підвищення відповідальності за неналежне використання інсайдерської інформації на ринку цінних паперів;

     - продовження подальшої капіталізації банків і сприяння консолідації у

фінансовому секторі, покращення пруденційного нагляду за фінансовими установами, включаючи нагляд на консолідованій основі, завершення переходу до підготовки фінансової звітності усіма фінансовими установами на основі МСФЗ, приватизація банків, рекапіталізованих за участю держави у 2009 р.;

     - запровадження нових ринкових інструментів для акумулювання та перерозподілу довгострокових фінансових ресурсів, включаючи заходи в рамках запровадження системи обов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ 

СИСТЕМИ УКРАЇНИ

 

    3.1. Позитивні та негативні сторони сучасного стану банківської системи України

 Протягом останніх років відбувається активний процес інтеграції банківської системи України у світову фінансову систему на основі адаптації до єдиних загальновизнаних вимог функціонування та регулювання. Тому в нинішніх умовах стратегічним завданням Національного банку України є розбудова стійкої, ефективної, конкурентоспроможної банківської системи, яка б сприяла довгостроковому економічному зростанню країни, її фінансовій безпеці та була здатна без загроз національним інтересам інтегруватися у світовий фінансовий простір. На наш погляд, вирішення такого складного завдання може бути забезпечено шляхом поєднання трьох взаємопов’язаних напрямів функціонування банківської системи: забезпечення її стійкості, прозорості та високого рівня конкурентоспроможності.

     Складність завдань, що стоять перед банківською системою, вимагає комплексного підходу до її розвитку на основі розроблення певного стратегічного документа (концепції, стратегії), який би передбачав розроблення і реалізацію комплексу узгоджених заходів правового, фінансового та інституційно-організаційного характеру, спрямованих на розбудову банківської системи України. Перша спроба розробити такий документ була реалізована у 2003 році, коли згідно з рішенням Правління Національного банку України було підготовлено проект Комплексної програми розвитку банківської системи України на 2003–2005 роки. Однак у зв’язку з певними об’єктивними обставинами ця програма так і залишилася проектом, унаслідок чого не було повною мірою виконано пріоритетні завдання та реалізовано запропонований перелік заходів, передбачений Комплексною програмою. Відсутність системного та комплексного виконання поставлених завдань і визначених заходів знизила ефективність їх реалізації.