Банківська система україни

 

ЗМІСТ

Вступ ……………………………………………………………………………….5. Розділ 1. Теоретичний аспект формування та розвитку банківської системи України

1. Історія формування банківської системи України……………………...….... 7.
2. Основні етапи розвитку банківської системи України……...………………10.

Розділ 2. Сучасний стан і напрямки розвитку банківської системи України

1. Аналіз основних тенденцій розвитку банківської системи в Україні….… 17.
2. Вплив держави на розвиток банківської системи в Україні …………….... 23.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України

1. Позитивні та негативні сторони сучасного стану банківської системи України……………………………………………………………………....... 26.
2. Основні заходи щодо подолання проблем розвитку вітчизняної банківської системи …………………..…………………………………………………… 30.

Висновки …………………………………………………………………………….. 33.

Список використаної літератури …………………………………………………... 34.

Додатки ……………………………………………………………………………… 36.

 

 

 

ВСТУП

     Актуальність проблеми. Сучасний етап трансформації національної економіки характеризується підвищенням вимог до банківської системи, яка повинна сприяти стійкому економічному зростанню та підвищенню конкурентоспроможності господарського комплексу в умовах поступової інтеграції у світовий економічний простір. Це обумовлено особливою роллю банківських установ як рушійного механізму економічних перетворень, що забезпечує переміщення фінансових ресурсів між окремими регіонами, галузями господарства та суб’єктами економіки з метою задоволення їх потреб та запитів. Вказані процеси вимагають від комерційних банків адекватного нарощування обсягів, оптимізації структури та вдосконалення організації ресурсної бази. Саме ця обставина зумовлює необхідність дослідження проблем становлення і розвитку банківської системи в Україні.

     Метою курсової роботи є дослідження особливостей становлення та розвитку банківської системи України, а також проведення аналізу сучасного стану банківської системи України, дослідження проблемних аспектів, що стримують розвиток банківської сфери, та шляхів їх вирішення.

     Завданням курсової роботи є:

1. Визначити теоретичний аспект формування та розвитку банківської системи України:

    1). Історія формування банківської системи України;

2). Основні етапи розвитку  банківської системи України.

2. Дослідити сучасний стан і напрямки розвитку банківської системи України:

1). Аналіз основних тенденцій розвитку банківської системи в Україні;

2). Вплив держави на розвиток банківської системи в Україні.

3. Виявити проблеми та перспективи розвитку банківської системи України:

1). Позитивні та негативні сторони сучасного стану банківської системи України;

 2). Основні заходи щодо подолання проблем розвитку вітчизняної      банківської системи.

   Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти стійкого розвитку банківської системи України.

    Об’єктом дослідження є банківська система України, Національний банк України та комерційні банки, які ведуть діяльність на Україні та  складають банківську систему України.

     Серед суб’єктів фінансово-господарської діяльності комерційні банки – це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної кон’юнктури, а також якнайшвидше та досить гнучко реагувати на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку.

     Інформаційною  базою написання курсової роботи  була спеціалізована статистична  література в галузі банківської  справи, інформація про Національний  банк України, законодавство України.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ  АСПЕКТ  ФОРМУВАННЯ  ТА  РОЗВИТКУ  БАНКІВСЬКОЇ  СИСТЕМИ  УКРАЇНИ

 

1. Історія формування банківської системи України

     Розпад Радянського Союзу, сприяв прийняттю Верховною Радою України в липні 1990 року Декларації про державний суверенітет та проголошення у серпні 1991 року України незалежною демократичною державою, відкрив нову сторінку в формуванні вітчизняної банківської системи.

     Декларація про державний суверенітет України та Закон “Про економічну самостійність Української РСР”, які законодавчо закріпили за нашою державою право на самостійне формування власної банківської системи, стали фундаментом для появи українських комерційних банків.

     Ще з січня 1989 р. в республіці починається створення комерційних i кооперативних банків. На 20 червня 1990 р на території України було офіційно зареєстровано 25 банків (17 акцiонерних комерцiйних i 8 кооперативних). Такі банки, як Демосбанк, Київський кооперативний банк – попередник Градобанку, виникли як кооперативні комерційні банки. Поступово статус комерційних одержали колишні державні спеціалізовані банки. Так, на базі республіканських Житлосоцбанку був організований Укрсоцбанк, Агропромбанку – АПБ "Україна" АК, Промбудбанку – Промінвестбанк.

     Постановою Верховної Ради України від 20 березня 1991 було оголошено власністю України Український республіканський банк Держбанку СРСР, Український республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку "Укрпромбанк", Український республіканський банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережами, обчислювальними центрами, з усіма активами і пасивами [8, с. 24].                                                                                         

     Згідно з цією постановою на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР було створено Національний банк України з його регіональними управліннями. З перших днів він проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредитування та забезпечення стабільності національної грошової одиниці [17, с. 67].

     Розвиток сучасної банкiвської системи незалежної України розпочався з 20 березня 1991 року. Тодi був прийнятий перший Закон України “Про банки i банківську діяльність ”.

     В основу розбудови банківської системи України були покладені принципи,

загальновизнані у світовій практиці [17, с. 67]:

• дворівнева побудова: чітке функціональне розмежування між банками першого і другого рівнів;
• функціонування банків другого рівня на комерційних засадах та на договірних відносинах з клієнтурою;
• ліквідація монополії держави на банківську справу, можливість створення

комерційних банків різних форм власності, лібералізація банківської  діяльності;

• організація державного контролю і нагляду за банківською діяльністю і покладення цього завдання на центральний банк;
• незалежність центрального банку від державних органів виконавчої влади;
• формування загальносистемної інфраструктури забезпечення банківської діяльності та ін.

     Нова редакція Закону України "Про банки і банківську діяльність", прийнята

Верховною Радою України 7 грудня 2000 р., визначає банк як юридичну особу, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [1].

     Банки організовують свою діяльність в певному секторі ринку, тобто в системі

грошово-кредитних і фінансових відносин, а предметом їхньої діяльності виступають: гроші, валютні цінності, інші фінансові інструменти.

     На думку, О. Орлюка, банківська діяльність – це діяльність зі збереження, обігу та продажу власних і залучених грошей та цінностей, здатних виконувати функції грошей, яку здійснюють банки з метою отримання прибутку [15].

     У правовому розумінні банківська діяльність є сукупністю правових дій, що здійснюються певними суб'єктами в формі, яку вимагає закон або договір. У даному аспекті банківська діяльність становить систему постійно здійснюваних угод і операцій, що спрямовані на отримання прибутку [16, с. 76]. Аналогічної думки дотримується О. Костюченко, розглядаючи банківську діяльність з правової точки зору, зазначає, що це – сукупність правових дій, що здійснюються певними суб'єктами у формі, встановленій законом або договором [10].

     Я підтримуємо думку О. Олейник, який вважає, що банківська діяльність –сукупність звичних і реально здійснюваних банківських операцій банками та іншими фінансовими установами як спеціальними суб'єктами з приводу грошей та інших фінансових інструментів як засобів обігу, накопичення і товару [14]. З поняття «банківської діяльності» випливає поняття «банківська система».

      Так О.П. Орлюк, визначає банківську систему як складову кредитної системи

держави, яка становить  сукупність різних за організаційно-правовою формою та

спеціалізацією банківських  установ, що функціонують у межах  єдиної фінансової

системи та єдиного грошово-кредитного механізму в певний проміжок часу [15].

Схожої думки дотримується О.А. Костюченко, визначаючи банківську систему через розгалужену сукупність банків, банківських інститутів, фінансово-кредитних установ, що діють у межах єдиного фінансово-кредитного механізму на чолі з центральним банком [10]. Досліджуючи банківські системи в інших країнах, Г.П. Солюс визначає, що сучасна капіталістична банківська система – складний комплекс грошово-кредитних установ, який включає різні за масштабом і характером діяльності, за типом власності та національної належності, банківські інститути, що виконує різноманітні функції та відіграє многогранну роль на ринку капіталу та в економіці в цілому [11].

     На нашу думку, найбільш вдале визначення дає В.С. Стельмах, розглядаючи

банківську систему як: «складний комплекс, який функціонує і розвивається

відповідно до цілого ряду законодавчих і нормативних документів. Основним

елементом цієї системи є  комерційний банк – кредитно-фінансова  установа, яка

залучає і накопичує вільні грошові кошти підприємств, організацій, населення, а

також здійснює випуск цінних паперів, кредитування народного господарства і

населення на умовах платності, зворотності і строковості. Стан і рівень розвитку

банків досить серйозно впливає  на розвиток всієї суспільно-економічної  формації» [13]. Тому, розглянувши діяльність банківської системи, можна зрозуміти ситуацію в державі, а також зробити правильні висновки про роль Національного банку України у виконанні своєї головної функції – забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

 

2. Основні етапи розвитку банківської системи України

     Формування сучасної банківської системи України відбувалося в кілька етапів.

 

1. І етап (1991-1992рр.) - процеси перереєстрації та реорганізації.

     2 жовтня 1991 року Національний банк почав перереєстровувати комерційні

банки України, зареєстровані  ще Держбанком СРСР. У цей період “міністерський” капітал, тобто вкладення у комерційні банки різних державних установ, поступово витісняється ринковим капіталом спільних та малих підприємств, акціонерних товариств. Державні Промінвестбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк акціонуються під тиском головних менеджерів та основних клієнтів. На цьому етапі за станом на 1 січня 1992 року зареєстровано 77 банків.

 

2. II етап (1992-1993 роки) - поява банків “другої хвилі”

     На засадах різних бюджетних та позабюджетних фондів, диверсифікації пасивів у діючих банках та внесків підприємств (шляхом прихованих кредитів) виникає ціла низка нових комерційних банків. Протягом 1992 року зареєстровано ще 60 банків; 3 банки вилучено з реєстру. За станом на 1 січня 1993 року в Україні налічувалося вже 134 комерційні банки. На цьому ж етапі спостерігалося масове утворення дрібних малопотужних “кишенькових” банків із капіталом, який часто не перевищував вартості трикімнатної квартири. Ці банки непогано зростали на гіперінфляції, примітивно експлуатуючи цей зовнішній, незалежний від них фактор [17, с. 76].