Аналіз і оцінка діяльності пенсійного фонду України

Крім участі в групових пенсійних програмах, організованих за місцем роботи, кожен американець може відкрити і свій особистий пенсійний рахунок - ЛПС (англійською мовою - IRA - individual retirement account). Розміри щорічних внесків на ЛПС обмежені верхньою межею в 2 тис. дол. Кошти з рахунка не можна зняти до досягнення 59,5 років, а після досягнення 79,5 років рахунок закривається в обов'язковому порядку. З іншого боку, ЛПС може бути відкритий з моменту народження дитини. За увесь час нагромадження коштів на ЛПС ці кошти не підлягають оподатковуванню, однак у момент їхнього зняття і закриття рахунка з накопиченої суми віднімається прибутковий податок. Звичайно ЛПС відкриваються в комерційних і ощадних банках, пайових фондах, страхових компаніях. Рахунки в будь-який момент можуть бути переведені з одного місця в інше. Також за бажанням власника рахунка він може сам керувати їм (тобто планувати найбільш вигідне розміщення коштів, що накопичуються на ЛПС) чи довірити керування ЛПС згаданим фінансовим організаціям. Таким чином, усе більше число американців забезпечує собі не одну, а три пенсії: державну, приватну колективну за місцем роботи і приватну індивідуальну шляхом відкриття ЛПС [30].

Усі названі три форми пенсійного забезпечення не вичерпують можливості американців забезпечити собі додаткові виплати в старості. Ще одну можливість надають компанії по страхуванню життя, що пропонують як страхові виплати різні види ануїтетів, тобто щорічної ренти.

Потрібно також згадати латвійську систему, у якій були запроваджені умовно-накопичувальні рахунки. Відповідно до цієї моделі при виході на пенсію виплати мають складатися з остаточної суми внесків та нарахованого на них інвестиційного доходу. У Латвії реальне інвестування пенсійних коштів в економіку не проводиться, але за використання грошових коштів платників внесків уряд нараховує номінальну ставку інвестиційного доходу. Її величина може встановлюватись, виходячи з рівня інфляції або змін у величині середньої заробітної плати.

Щодо Польщі, то у цій країні був введений різновид останньої системи. Відповідно до цієї системи пенсійного забезпечення внески за станом на початок дії нової системи обліковуються як умовно-накопичувальні, а внески, що сплачуються з 1 січня 1999 року, дійсно інвестуються приватними пенсійними фондами, і від їх інвестування платники отримують реальний інвестиційний дохід. У момент виходу на пенсію їм має сплачуватися ануїтет, розрахований на основі цих обох складових частин.

Чилійська пенсійна система вважається однією із новаторських в світі, адже саме її досвід використовувався реформаторами в Росії та Казахстані. Згідно чинної системи пенсійного забезпечення Чилі, кожний працюючий громадянин має індивідуальний рахунок, на який зараховуються його пенсійні внески (10% заробітної плати). Індивідуальні накопичення формуються за рахунок доходів від інвестицій, які управляючі компанії здійснюють з акумульованих фондами коштів. По закінченню трудового періоду цей капітал повертається учаснику або його правонаступникам в формі пенсій. Керівництво пенсійною системою здійснюють приватні адміністратори пенсійних фондів (Administradoras de Fondos de Pensiones). Громадяни мають право вільно обирати та змінювати АFР. Крім цього, вони можуть обрати тип пенсійного фонду в залежності від обраної стратегії інвестування. Особливою рисою чилійської моделі пенсійного забезпечення є жорсткий контроль з боку держави (здійснює Управління контролю за діяльністю пенсійних фондів / Superintendencia de Administradoras de Fondos de Penciones - SAFP) за діяльністю приватних адміністраторів пенсійних фондів, зайнятих інвестиційним розміщенням коштів вкладників, включаючи обов'язкові для виконання нормативи інвестування отриманих вкладів та вимоги до фінансових параметрів цих компаній, а також гарантування визначеного законом мінімального розміру державної пенсії. Згідно згаданих нормативів, пенсійні кошти дозволяється інвестувати в державні цінні папери, іпотеку, інструменти фінансових установ: векселя, облігації та акції приватних корпорацій, іноземні цінні папери.

У Казахстані, де була запроваджена ця система, пенсійні внески сплачувалися лише працівниками. Розмір пенсій залежав від суми сплачених внесків та нарахованого інвестиційного доходу. Спочатку планувалося, що внески сплачуватимуться до недержавних пенсійних фондів, але в останній момент було прийняте рішення про створення пенсійного фонду, управління яким здійснює держава. Пенсійна реформа Казахстану була широкомасштабною та запроваджувалася досить швидко. Накопичення пенсійних активів стало стимулом для розвитку ринків капіталу.

Російський варіант пенсійної системи складається з базової пенсії для всіх громадян, а також додаткових пенсійних виплат, які формуються за рахунок номінального і реального інвестування внесків. Одна частина другого рівня складається з умовно-накопичувальних внесків, а друга (для осіб у віці до 0 років) - з коштів від інвестування внесків, що здійснюється як недержавними пенсійними фондами, так і єдиним державним накопичувальним фондом, схожим на фонд у Казахстані [10].

Підсумовуючи вищезазначене, можна сказати, що всі країни вносять зміни у власне пенсійне забезпечення. Деякі зміни (підвищення пенсійного віку) спільні для багатьох країн, в той час як напрями розвитку схем відрізняються (перегляд формул нарахування виплат для підвищення чи зниження ступеня розподілу ризику). Переважна більшість країн скорочує державні пенсійні системи і перенаправляє внески у нову систему індивідуальних рахунків під комерційним управлінням. Більшість країн заохочують працівників і роботодавців заощаджувати більші суми на час досягнення пенсійного віку - на добровільних засадах. Проте найголовніше те, що кожна із них при проведенні змін у пенсійному забезпеченні керується насамперед особливостями розвитку економіки на момент здійснення реформи.

Отже, досвід функціонування пенсійних систем в світі свідчить, що будь-яка пенсійна система залежить від демографічних ризиків та від інших соціальних та економічних причин, і вона має свої переваги і недоліки.

Щодо України, то найголовнішою ціллю для покращення пенсійного забезпечення є повне впровадження змішаної трирівневої системи, яка включає в себе традиційну солідарну систему, що побудована за принципом солідарності поколінь, де поточні виплати пенсіонеру здійснюються за рахунок пенсійних відрахувань працюючих, обов’язкову накопичувальну пенсійну систему, що повністю фінансується за рахунок професійного пенсійного страхування та добровільну систему особистих пенсійних збережень, що формується повністю за рахунок особистих внесків. Тому, щоб покращити пенсійне забезпечення в Україні, а особливо поліпшити діяльність Пенсійного фонду України, удосконалити в тому числі і економічне становище громадян, урядові нашої країни потрібно продовжувати реформування пенсійної системи, враховуючи зарубіжний досвід інших країн.

Висновки

Пенсійний фонд України є невід’ємною ланкою системи пенсійного забезпечення в Україні. ПФУ, а також його управління в АР Крим, областях та м. Києві та м. Севастополі є юридичними особами і мають право займатися комерційною діяльністю. ПФУ здійснює мобілізацію фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення виплат, управління фінансами пенсійного забезпечення та організацію платежів населенню, пов’язаних з обслуговуванням та соціальною підтримкою пенсіонерів.

З метою фінансування витрат до Пенсійного фонду України мобілізуються власні та передані доходи. Власні доходи - це надходження до ПФУ в формі обов’язкових та добровільних внесків підприємств, установ та громадян, доходи від фінансових санкцій та комерційної діяльності фонду. До переданих доходів відносять кошти, що передаються в фонд з державного та місцевого бюджетів, а також з державних цінових фондів.

До складу видатків Пенсійного Фонду відносять:

видатки з рахунок власних надходжень, що містять виплату пенсій за віком, за вислугу років, за інвалідністю, в разі втрати годувальника, соціальних та інших пенсій, встановлених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, виплату допомоги малозабезпеченим пенсіонерам, підвищення пенсій у зв’язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати, пенсійне забезпечення осіб, які не мають трудового стажу для призначення пенсій, виплату доплати відповідно до ЗУ “Про поліпшення матеріального становища інвалідів війни”, компенсацію різниці у пенсійному забезпеченні науковим працівникам, пенсійне забезпечення осіб, які проживають за кордоном, та іноземних пенсіонерів,розрахунково-касове обслуговування та керівництво у сфері пенсійного забезпечення та програмно-технічного забезпечення, виготовлення бланків, виплатних відомостей для виконання функцій з призначення та виплати пенсій, оплату послуг з виплати та доставки пенсій та формування резерву коштів Пенсійного фонду;

видатки за рахунок коштів Державного бюджету України, що містять виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програми (пенсій військовослужбовцям строкової служби, особам, які працювали в органах виконавчої влади в частині, що перевищує розмір трудової пенсії, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу та суддів у відставці;

видатки на достроково призначені пенсії за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

видатки на пенсії по інвалідності за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Бюджетна політика Пенсійного Фонду України спрямована на забезпечення реалізації державних соціальних гарантій та соціального захисту вразливих верств населення, фінансової стабільності пенсійної системи та посилення дії страхових принципів у солідарній системі. Бюджет формується відповідно до норм діючого у сфері пенсійного забезпечення законодавства та Основних напрямів бюджетної політики на плановий рік.

Основним результатом діяльності Фонду є виконання планових показників з надходження коштів до його бюджету та своєчасне забезпечення фінансування виплат пенсій та грошової допомоги. Проте, відсутність системності у проведенні пенсійної реформи, випереджаюче підвищення розмірів пенсій, порівняно із збільшенням фонду оплати праці, на фоні розтягнутого в часі до десяти років розширення джерел доходів Пенсійного фонду та поетапного звільнення його від невластивих витрат розбалансовують бюджет Пенсійного фонду.

В Україні вже давно назріла необхідність вдосконалення функціонування Пенсійного фонду та системи пенсійного забезпечення в цілому, адже їх ефективна діяльність є передумовою підвищення рівня соціального захисту у державі. Реформування механізму функціонування цільового фонду держави доцільно здійснювати зокрема із врахуванням зарубіжного досвіду побудови пенсійних систем та міжнародних тенденцій у визначенні пенсійного віку та розміру страхових внесків.

Ефективна система фінансування пенсійного забезпечення, яка б вирішувала більшість проблем, можлива за умови створення поряд із солідарною пенсійною системою в особі Пенсійного фонду України обов’язкової і добровільної накопичувальних систем, основу яких становитимуть Накопичувальний пенсійний фонд та недержавні пенсійні фонди.

Розвиток недержавного пенсійного забезпечення надав би змогу широкого вибору громадянами фінансових установ для формування накопичень, необхідних для одержання матеріального забезпечення додаткового до пенсійних виплат із солідарної системи. Це сприяло б, з однієї сторони, розвитку системи стимулювання роботодавців до фінансування програм додаткового пенсійного забезпечення працівників, а з іншої, посилило б контроль за операціями, які здійснюються з пенсійними активами.

ЖЕРЕЛ:ЖЕРЕЛ: