Виробнича потужність підприємства і його підрозділів

Якщо не враховувати  впливу об'єктивних факторів на зміну потужностей, то це позначиться на ефективності їх використання. Особливо чутливий такий вплив в умовах частої зміни продукції і технології її виготовлення.

Раціонально побудована система машин підприємства і його підрозділів може стійко функціонувати протягом порівняно тривалого періоду. Однак, можливі певні відхилення, насамперед у пропускній здатності окремих машин, їх підсистем і системи в цілому на різних рівнях ієрархічної структурної побудови підприємства. При цьому, одні з них мають мінімальну пропускну здатність для виконання заданого обсягу виробництва, а інші - максимальну. В зв'язку з цим, середній коефіцієнт завантаження устаткування знижується, що позначається на ефективності використання виробничих потужностей, а підприємство практично не має резервних потужностей для швидкого освоєння випуску нової продукції.

За розрахунками бачимо, що коефіцієнт виробничої потужності дільниці складає  49,2%. Проте, підвищувати завантаження устаткування можна лише до якогось певного оптимального рівня. За такий рівень можна прийняти нормативний коефіцієнт завантаження устаткування (К_зу), який відображає економічно обґрунтоване недовантаження верстатного парку і величина його подається в довідковій літературі. Цей коефіцієнт показує, що для кожної групи відповідного устаткування правильним повинно бути використання його дійсного річного фонду часу (Фі) не повністю, а в межах (Фі*К_зу). Значення Фі(1-К_зу) становитиме нормативний резерв цього фонду часу, що дасть змогу підприємству мати деякий резерв потужності для своєчасного реагування на вплив всіляких зовнішніх і внутрішніх факторів і, насамперед, для залучення цих потужностей до освоєння нових видів продукції.

Для виробничих підрозділів характерними напрямами можуть бути:

• оптимізація виробничої програми для цехів (дільниць);
• зміна структури устаткування без зміни його загальної кількості;
• підвищення завантаження устаткування до нормативної величини;
• формування оптимального технологічного плану розподілу робіт;
• визначення і придбання необхідної кількості устаткування на задану величину потужності та ін.

Підприємство має великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрування наявними у них потужносними ресурсами. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування. Але в усіх випадках вони повинні бути спрямовані на підвищення ефективності використання потужностей підприємства.

 

 

4 Техніко-економічне обґрунтування раціонального вибору технологічного процесу

Порівняємо запроектований технологічний процес із базовим, обравши  за критерій мінімізацію повних витрат. За базовий варіант беремо заводський технологічний процес (частина технологічного процесу). Зіставлення собівартості технологічного процесу проводимо за однією деталю-операцією. Перед розрахунками  елементів витрат технологічної собівартості надаємо короткий опис відмінності між проектованою частиною і базовою. Вихідні дані приведені у таблицях.

 

Табл. Е.1. – Характеристика оброблюваної деталі.(55)

 

Остан. цифра шифру	Найменування деталі	Заготовка деталі			Маса деталі, кг
		найменування	матеріал	Маса, кг
5	Корпус	Виливок	СЧ20	16,30	14,80

 

Табл. Е.2. – Характеристика стійкості різального інструмету

 

Характеристика	Од. вим.	Фреза дискова	Фреза торцева
Період стійкості	Год.	0,7	4
Число переточувань		19	20
Час переточування		16	13
Розряд заточника	Хв.	4	4

 

Табл. Е.3  – Річний випуск деталей, тис. шт.

 

Ост. цифра шрифту	Передостання цифра шифру
	5
5	205

 

Табл. Е.4. – Годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн

 

Розряд	Ставка, грн/год.
	Механічні роботи
ІІ	2,62
ІІІ	2,89
ІV	3,54

Табл. Е.4 – Вихідні дані для розрахунку за варінтами 

 

Вихідні дані	Од. вим.	Остання цифра шифру
		5
		Варіант
		Базовий	Проектний
1. Устаткування		Універсальний фрезерний	Вертикально-фрезерний
1.1 Модель		6411	6604
1.2 Вартість	Грн.	4140	10400
1.3 Потужність електродвигунів	кВт	4	4,2
2. Різальний інструмент 2.1 Найменування		Фреза дискова	Фреза торцева
2.2 Кількість	Шт.	1	3
2.3 Вартість одиниці	Грн	6,4	6,4
3. Штучний час	Хв.	6,19	2,97
4. Машинний час	Хв.	3,78	1,4
5. Чисельність робітників	Одна людина на верстат
6. Розряд роботи		3	2
7. Виробнича площа на верстат	М	3,7	9,7

 

Кількість устаткування за базовим й проектованим варіантами розраховуємо за формулою:

  ,

де  - штучний час на операцію, хв.;

  -річна виробнича програма, шт.;

 Фд - дійсний річний фонд часу, год

Фд=Фреж*(1-а),

де  Фреж - режимний  фонд  часу  (Фреж =  кільк.роб.днів * кільк. змін*кільк. год. у зміні);

а - відсоток простоїв (до 10 %)

Фреж = 250*2*8=4000(год.)

Фд = 4000(1-0,1)=3600(год.)

(б) = =5,89;

(п) = = 2,82.

 

Коефіцієнт завантаження устаткування визначаємо за формулою:

де  - розрахункова кількість устаткування;

- прийнята кількість устаткування, розраховується шляхом логічного  (як в більший, так і в  менший бік) округлення  до цілого числа, щоб коефіцієнт завантаження мав значення близько . Максимально допустиме відхилення від «1» - 10%.

; .    (баз) =6.

;    (проект) =3

1.1 Розрахунок технологічної собівартості

Для визначення технологічної собівартості проводимо розрахунок окремих елементів витрат.

Вартість матеріалу  виробу визначається за формулою

См = Q*Цм - q*Ц0 ,

 де Q - норма витрати  матеріалу (маса заготовки), кг;

Цм  - ціна  матеріалу  (заготовки),грн (береться  з періодичних видань для сталі або чавуну);

q - вага реалізованих відходів, кг;

Ц₀ - ціна відходів, грн (береться 10 % від ціни матеріалу)

См = 16,3*12 – (16,3-14,8)*1,2=192,8

Основна і додаткова зарплати виробничого робітника з відрахуваннями на

соціальне страхування й в інші фонди (за виконувану операцію) визначається за формулою

З_{р =} С_{ч *} К_{1 *} К_{2 *}

* К_{баг *} п

де С_ч - годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн;

К₁-  коефіцієнт, що враховує додаткову зарплату (береться К =1,3-1,5);

К₂- коефіцієнт, що враховує нарахування на заробітну плату (береться К₂=1,375);

t_шт - штучний час на операцію, хв;

К_баг   -   коефіцієнт, що   враховує  багатоверстатне обслуговування (береться К_баг=1);

 п - кількість одиниць устаткування на даній операції, шт.

=3,44

=0,75

Амортизаційні  відрахування з устаткування,  віднесені  на дану операцію, визначаємо за формулою

А₀ = ,

де S₀ - вартість одиниці устаткування, грн;

 К - коефіцієнт, що враховує витрати на транспортування і монтаж устаткування (К=1,1-1,15);

а - норма амортизаційних відрахувань (15 %);

п  - кількість одиниць устаткування на даній операції,шт.;

N річ - річна програма деталей, шт.

 

А₀(б) = =0,02

А₀(п) = =0,025

Витрати на ремонт устаткування беремо укрупнено пропорційно величині амортизаційних відрахувань за формулою

Р = А_0* К,

де К - коефіцієнт, що встановлює залеженість величини витрат на ремонт від величини амортизаційних відрахувань (беремо 160 - 200 %)

 

Р(б) = 0,02_* 2=0,04

Р(п) = 0,025_* 2=0,05

 

Витрати на силову електроенергію Е за даною операцією

Е = [К_1*

*( t_{шт –} t_маш)+ К_{2* *} t_маш]*

де К₁ - коефіцієнт, що враховує використання встановленої потужності, затрачуваної при холостій роботі устаткування (беремо К₁ = 0,25);

  - сумарна встановлена потужність електродвигунів одиниці устаткування, кВт;

t_маш - машинний час, хв;

К₂ - коефіцієнт використання встановленої потужності устаткування в процесі різання (беремо К₂ = 0,5 - 0,8 );

S_Э - вартість одного кВт*год електроенергії, грн

 

Е (б) = [0,25*4*(6,19-3,78)+0,7*4*3,78]* =0,053

Е (п) = [0,25*4,2*(2,97-1,4)+0,7*4,2*1,4]* =0,0234

 

Витрати на різальний  інструмент (В ), що належить до операції, розраховуються за формулою

,

де  - вартість інструмента, грн.;

- вартість переточування, грн.:

де  - час переточування, хв.;

- годинна ставка заточника,  грн.;

 

- коефіцієнт, що враховує випадковий  збиток;

- стійкість інструменту між  двома переточуваннями, хв.;

- число переточувань до повного  зношення;

кількість інструментів.

0,036

0,007

Витрати на допоміжні матеріали  , віднесені на операцію, визначаємо укрупнено за формулою

де M – річні витрати на допоміжні матеріали, беремо такими, що дорівнюють 210 грн у рік на одиницю устаткування;

n - кількість одиниць устаткування, шт.

0,006

0,003

Витрати на зміст виробничої площі  , віднесені на операцію, визначаємо за формулою

де  – площа  безпосередньо займана одиницею устаткування, м ;

K - коефіцієнт, що враховує додаткову площу під проходи та проїзди;

n  - кількість одиниць устаткування;

P - річна норма витрат з утримання 1 м виробничої площі, грн..

0,018

0,021

Результати розрахунків  елементів витрат технологічної  собівартості заносимо у таблицю  й підсумовуємо за варіантами.

Найменування  елементів витрат	Базовий варіант	Новий варіант
Вартість матеріалу	192,8	192,8
Основна і додаткова  зарплати	3,44	0,75
Амортизаційні відрахування	0,020	0,025
Витрати на ремонт	0,04	0,05
Витрати на силову електроенергію	0,053	0,023
Витрати на різальний  інструмент	0,036	0,007
Витрати на допоміжні  матеріали	0,006	0,003
Витрати на зміст виробничої площі	0,018	0,021
Всього	196,41	193,68

 

Розрахунок  капітальних витрат за варіантами

Величина капітальних  витрат розраховується за двома варіантами і складається з капітальних витрат на устаткування та капітальних витрат на будівництво.

Капітальні витрати  на устаткування розраховуємо за формулою

,

де  -  коефіцієнт, що враховує витрати на транспортування й монтаж;

- вартість одиниці устаткування  на даній операції, шт.;

- кількість одиниць устаткування  на даній операції, шт.

Капітальні витрати  на будівлю розраховуємо за формулою

,

де  - виробнича площа, безпосередньо займана одиницею устаткування, м ;

K - коефіцієнт, що враховує додаткову площу під проходи та проїзди;

- кількість одиниць устаткування  на даній операції, шт.;

- висота будинку, м;

- вартість 1м будівлі, грн..

Розрахуємо сумарні капітальні витрати за базовим та проектованим варіантами.

K(б) = 27324+194250=221574

К(п)= 34320+218250= 252570

Порівняння  економічних показників та обґрунтування  вибору варіанта технологічного процесу.

 Порівнюємо досліджувані  варіанти технологічного процесу  через повні витрати, використовуючи  формулу:

де T - розрахунковий період, T =5років.

5*196,41*205000+221574

5*193,68*205000+252570

201541824>198774570

За результатами розрахунків  зробимо висновок:

Повні витрати запроектованого  проекту менші, ніж витрати базового варіанту технологічного процесу. Отже, слід обрати запроектований технологічний  процес.

 

Висновки

У роботі розглянуті сучасні наукові підходи щодо визначення виробничої потужності підприємств та система її показників. Визначені фактори, що впливають на виробничу потужність та виявлено, що основними з них є номенклатура і асортимент продукції, що випускається, розмір виробничих площ, режимний фонд часу, ефективний фонд часу та трудомісткість одиниці продукції.

В ході вивчення методики розрахунку виробничої потужності виявлені декілька проблемних моментів, які  стосуються правильного вибору основної виробничої одиниці та провідного цеху. Вирішені питання щодо виміру виробничої потужності. Визначено, що за фонд часу краще приймати календарний фонд часу.

 Для виробничих підрозділів характерними напрямами підвищення виробничої потужності можуть бути:

• оптимізація виробничої програми для цехів (дільниць);
• зміна структури устаткування без зміни його загальної кількості;
• підвищення завантаження устаткування до нормативної величини;
• формування оптимального технологічного плану розподілу робіт;
• визначення і придбання необхідної кількості устаткування на задану величину потужності та ін.