Система економічних відносин пов’язаних з формуванням збутового потенціалу підприємства

2. Це поняття є відносним,  тобто воно має різний рівень  стосовно різних конкурентів.

3. Конкурентоспроможність  потенціалу підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів.

4. Рівень конкурентоспроможності  потенціалу підприємства залежить  від рівня конкурентоспроможності  його складових (передовсім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.

Залежно від глобалізації цілей дослідження виділяють  такі рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства:

1) світове лідерство;

2) світовий стандарт;

3) національне лідерство;

4) національний стандарт;

5)галузеве лідерство;

6) галузевий стандарт;

7) пороговий рівень.

Якщо підприємство перебуває  нижче за пороговий рівень, то його потенціал вважається зовсім не конкурентоспроможним[9].

 

 

 

 

 

 

 

2.  Економічний потенціал: сутність, зміст, складові

 

Економічний потенціал - це сукупність наявних та придатних до мобілізації основних джерел, засобів країни, елементів потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання й соціально-економічного прогресу.

Структура економічного потенціалу:

- Природний потенціал - це сукупність наявних і тих, що можуть бути мобілізовані, природних ресурсів у поєднанні з природними умовами, які впливають на економічну діяльність та використовуються чи можуть бути використані у процесі виробництва економічних благ.

- Трудовий потенціал - це кількість та якість наявних трудових ресурсів з урахуванням можливості їх збільшення при поточному рівні розвитку науки і техніки. У політекономічному аспекті цю категорію можна визначити як систему виробничих відносин між окремими індивідами, трудовими колективами, соціальними верствами і державою з приводу відтворення і використання працездатного населення країни. Він характеризується кількісною і якісною сторонами. Тенденції динаміки народонаселення визначають чисельність трудових ресурсів, його склад, розмір зайнятості, що, в свою чергу, має вплив на сукупний попит і пропозицію, споживання і, в кінцевому підсумку, на економічне зростання.

- Науковий потенціал - це сукупна можливість національної економічної системи генерувати необхідні знання, що втілюється в кількісних і якісних характеристиках винаходів та нововведень і визначається чисельністю та професійністю вчених, зайнятих у різних сферах науки. У політекономічному аспекті науковий потенціал - це відносини економічної власності між різними суб’єктами господарювання з приводу отримання, використання та привласнення наявних результатів наукових досліджень (та тих, що можуть бути мобілізовані) для реалізації основних цілей держави у сфері науки. Результатом наукової діяльності виступають нові знання (винаходи) та удосконалені методи використання вже існуючих знань (нововведення).

- Технічний потенціал (потенціал засобів праці) можна визначити як сукупність можливих та перспективних технічних засобів, що використовуються чи можуть бути використані у НДДКР та виробництві і спрямовані на підвищення продуктивності суспільної праці. В політекономічному аспекті технічний потенціал - це відносини економічної власності між різними суб’єктами господарювання з приводу створення і використання системи технічних засобів та привласнення отриманих при цьому результатів у різних сферах суспільного відтворення.

- Технологічний потенціал - це сукупність методів залучення засобів праці у виробництво для перетворення предметів праці на продукцію для кінцевого споживача чи для наступного залучення що визначається рівнем соціально-економічного розвитку. У політекономічному аспекті - це відносини економічної власності між різними суб’єктами господарювання з приводу використання різних способів залучення засобів праці у процес виробництва з метою перетворення предметів праці відповідно до потреб суспільства та привласнення отриманих при цьому результатів у різних сферах суспільного відтворення.

- Інформаційний потенціал - наявні та такі, що можуть бути мобілізовані обсяги інформаційних ресурсів, інформаційної техніки і технологій для створення власних і збирання, накопичення, обробки й використання різноманітних форм інформації для задоволення відповідних потреб суспільства. У політекономічному аспекті інформаційний потенціал  - це відносини економічної власності між різними економічними суб’єктами з приводу створення власних, збирання, накопичення, обробки та використання різноманітних видів і форм інформації для задоволення потреб окремого індивіда, трудового колективу і суспільства.

- Економічний потенціал техніко-економічних відносин - це сукупність відносин економічної власності, що функціонують і розвиваються у процесі розвитку спеціалізації, кооперації, комбінування виробництва, його концентрації тощо. Цей потенціал характеризується насамперед ступенем розвитку суспільного поділу праці, здатністю відносин спеціалізації, кооперування та ін. підвищувати ефективність суспільного виробництва.

- Економічний потенціал організаційно-економічних відносин - це сукупність відносин економічної власності, що функціонують і еволюціонують у процесі розвитку форм та методів менеджменту, маркетингу, обміну досвідом та ін. Цей потенціал визначається розвиненістю використовуваних форм та методів господарювання.

- Економічний потенціал відносин економічної власності характеризується плюралізмом і розвиненістю існуючих типів та форм власності, характером і рівнем розвитку продуктивних сил, економічною політикою держави та іншими чинниками.

- Економічний потенціал господарського механізму визначається потенціалом системи основних форм, методів і важелів використання економічних законів (найважливіша функція господарського механізму), розв’язання існуючих соціально-економічних суперечностей, реалізації відносин власності, розвитку людини і її потреб та забезпечення узгодження функціонування всіх елементів економічної системи в усіх сферах суспільного відтворення[10].

Економічний потенціал підприємства - це властивість носія забезпечити отримання максимального рівня стабільного прибутку за певний період (рік, середній за галуззю строк окупності, середній строк корисного використання, т.д.), або отримання максимальної ціни продажу[11].

У даний час слово «потенціал» вживається для позначення засобів, запасів і джерел, що є в наявності і можуть бути використаними для досягнення певної мети, рішення будь-якої задачі, а також можливостей окремої персони, суспільства чи держави в певній області [12].

У вітчизняній науковій літературі одним з перших поняття економічного потенціалу використав А.І. Анчишкін, він увів до нього набір ресурсів, які в процесі виробництва приймають форму факторів виробництва [13].

Цей ресурсний підхід до концепції  економічного потенціалу одержав досить широке поширення серед дослідників. Сьогодні найбільш чітко виділяються дві «ресурсні» позиції. Перша - економічний потенціал являє собою сукупність ресурсів без обліку їхніх взаємозв'язків і участі в процесі виробництва. Так, Л.І. Абалкін вважає, що потенціал є «узагальнена, збірна характеристика ресурсів» [14]. Як «кількість і якість ресурсів, якими розпоряджається та чи інша господарська система», розуміють економічний потенціал І.І. Лукінов. На думку Д.А. Чернікова, економічний потенціал характеризується «сукупністю ресурсів без обліку реальних взаємозв'язків, що склалися у процесі виробництва» [15].

Особливість другої ресурсної позиції  полягає у трактуванні економічного потенціалу як сукупності ресурсів, здатних  виробити визначену кількість матеріальних благ. Наприклад, 3.Б. Фігурнов вважає, що економічний потенціал «характеризує ресурси виробництва, кількісні і якісні їхні параметри, що визначають максимальні можливості суспільства з виробництва матеріальних благ у кожен даний момент часу». На думку Д.К. Шевченка, економічний потенціал являє собою «сукупність виробничих ресурсів, з'єднаних у процесі виробництва, що володіють визначеними потенційними можливостями в області виробництва матеріальних благ і послуг» .

Поряд з ресурсним підходом до визначення сутності економічного потенціалу в нашій літературі зустрічаються й інші його трактування. Так, Ю.Ю. Донець вважає економічний потенціал синонімом виробничої потужності підприємства і тому вважає можливим визначити його як «максимально можливий річний, добовий віднесений до іншої тимчасової одиниці обсяг випуску продукції» [16]. Крім того, на його думку, поняття «економічний потенціал» «носить переважно територіальний характер і поширюється на сукупність виробництв, розташованих на визначеній території».

У представлені П.А. Ігнатовского економічний  потенціал містить у собі «сучасні системи машин і інші знаряддя праці, весь науковий і виробничий арсенал, розвідані і запаси сировини, що добуваються, енергію, трудові ресурси, виробничий досвід» [17].

На думку групи економістів, економічний потенціал країни, галузі, підприємства характеризується «обсягами  накопичених ресурсів і максимально  можливим об'ємом виробництва матеріальних благ і послуг, які можна досягти  в перспективі при оптимальному використанні наявних ресурсів» .

Специфічне трактування  економічного потенціалу дає 3.П. Горбанів. Він включає в нього людський і трудовий потенціали, потенціал  природних ресурсів, виробничий і  відтворювальний потенціали і потенціал  споживання населення [4].

Економічний потенціал підприємства характеризує як великі, так і дрібні локальні системи. При цьому, потенціал кожної підсистеми не функціонує ізольовано, замкнуто. Спостерігається процес взаємопроникнення потенціалів, «метаболізму» їх окремих складових, що призводить до збільшення рівня потенціалу кожної підсистеми. Підсистемами економічного потенціалу підприємства виступають потенціали його первинних складових. Взаємний вплив потенціалів одного рівня обумовлено такими властивостями різного роду ресурсів, як взаємозамінність і взаємодоповнюваність. Взаємозамінність припускає, що зменшення або збільшенні в системі одного ресурсу може бути компенсоване в певних пропорціях іншим ресурсом. Відповідно до властивості взаємодоповнюваності, збільшення в системі одного економічного ресурсу припускає одночасне збільшення кількості іншого ресурсу. Також, слід зазначити, що не можна розглядати потенціал більш високого рівня як суму потенціалів нижчестоящого рівня, що пов’язано з властивостями синергетизму складних систем. Існує і зворотній зв’язок – величина економічного потенціалу підприємства визначається рівнем і структурою складових елементів потенціалу регіону, галузі, країни.

Структура економічного потенціалу підприємства – це відносно стійкий спосіб організації елементів економічного потенціалу, що розкриває його будову, елементний склад, принцип формування й розвитку. Оптимальна структура потенціалу повинна мати мінімальну кількість компонентів, але разом з тим, воно повною мірою повинно виконувати задані функції. Структура економічного потенціалу підприємства повинна характеризуватися наступними основними рисами: стійкістю, стабільністю, гнучкістю, пропорційністю, збалансованістю й ін.

Структура потенціалу підприємства складається з об’єктивних та суб’єктивних складових елементів[18].

Об’єктивні складові пов’язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються  в тій чи іншій формі в процесі  функціонування. До них належать: інноваційний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал та потенціал відтворення[19].

Суб’єктивні складові пов’язані  із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять загальноекономічний  чинник раціонального споживання об’єктивних  складових. До суб’єктивних складових потенціалу підприємства відносять: науково-технічний потенціал, управлінський потенціал, потенціал організаційної структури управління, маркетинговий потенціал[4].

 

3.  Структура економічного потенціалу підприємства

 

Потенціал підприємства як економічну систему можна розглядати з різних точок зору, ґрунтуючись на ресурсній концепції (як сукупність ресурсів та зв’язків між ними), функціональній (як сукупність функцій, які забезпечують реалізацію здібностей і можливостей), ресурсно-цільовій (як сукупність ресурсів та здібностей щодо досягнення певних результатів, цілей) та інших концепціях.

Якщо провести аналогію у виділенні елементів потенціалу як відкритої економічної системи  з підприємством, то, відповідно до такої концепції, потенціал описується такими системоутворюючими характеристиками:

1) зовнішнім оточенням – входом (постачальники ресурсів), виходом системи (клієнти), зв’язком із зовнішнім середовищем, зворотним зв’язком;

2) внутрішньою структурою – сукупністю взаємозалежних ресурсів і компетенцій, що забезпечують за допомогою реалізації бізнес-процесів переробку входу у вихід і досягнення цілей системи (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. – Потенціал підприємства як економічна система[8].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За Л.В. Лапіним, структура економічного потенціалу має вигляд (Рис. 1.3, Рис. 1.4).

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3 – Структура економічного потенціалу підприємства[20].

 

У більшості робіт  економістів до складу економічного потенціалу переважно включаються  тільки елементи продуктивних сил без  врахування таких важливих компонентів, як потенціали техніко-економічних, організаційно-економічних та виробничих відносин. Інші економісти визначають економічний потенціал країни як потенціал основних елементів продуктивних сил та техніко-економічні й виробничі відносин. Однак, визначенням, що найбільш повно розкриває структуру економічного потенціалу країни можна вважати таке, де вказується, що до складу економічного потенціалу входить потенціал “продуктивних сил, техніко-економічних відносин, організаційно-економічних відносин, відносин власності та господарського механізму, їх діалектичної взаємодії” [19].