Система економічних відносин пов’язаних з формуванням збутового потенціалу підприємства

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Февраля 2013 в 19:12, курсовая работа

Краткое описание

Мета роботи: дослідження збутового потенціалу підприємства.

Прикрепленные файлы: 1 файл

Robota_Kovalenko_Zbutovy_potentsial 11.doc

— 853.00 Кб (Скачать документ)

 

Управління збутовими  процесами впливає на формування та використання збутового потенціалу підприємства, так як існує відповідальність за всі стадії виробничого процесу які концентрують в собі результати виробничо-господарської діяльності, а це вже є збутом.

Збутова  діяльність підприємства відіграє важливу роль при формуванні збутової політики підприємства, розподілу  ресурсів та отримання стабільних доходів.

В теперішній мінливий час  все частіше необхідно враховувати  вимоги споживачів, розвиток конкуренції та поряд з цим виробничі і фінансові можливості підприємства.

Для забезпечення найбільшої доходності підприємства необхідно  спочатку визначити максимальні  показники ефективності роботи, які  може виконувати відділ збуту у своїй  діяльності. Економічні показники збутової політики впливають на процес функціонування підприємства в цілому, а їх аналіз дозволяє виявити проблеми, що виникають у його діяльності.

 Актуальність збутового  потенціалу для підприємств є  безпосередньою, тому що існує  певна обмеженість в кількості покупців, забезпеченості спеціалістами та висококваліфікованими фахівцями, великим об’ємом постачань та замовлень, вибору правильної стратегії просування на ринок (тобто можливість заняття більшої ніші в порівнянні з конкурентами), розширення номенклатури і т.д.

Важливо враховувати  при визначення збутового потенціалу підприємства також потенціал галузі, регіону, країни.

Також в діяльності  підприємства необхідно враховувати  розвиток НТП, виникнення нових видів  сировинних ресурсів, можливість розширення та вдосконалення виробничого процесу та розробки нових видів продукції для того щоб максимально забезпечити стабільність та дохідність підприємства та максимально використовувати свої можливості в виробничій, господарській та комерційній діяльності.

Проблема збутової діяльності підприємства також викликана нераціональним вибором каналів розподілу, неефективним стимулюванням продажів та мотивації  збутового персоналу.

Мета роботи: дослідження збутового потенціалу підприємства.

Об’єктом дослідження є збутовий потенціал підприємства.

Предметом дослідження є система економічних відносин пов’язаних з формуванням збутового потенціалу підприємства.

Завдання:

  1. визначити сутність потенціалу та економічного потенціалу;
  2. дослідити структуру економічного потенціалу;
  3. визначити сутність збутового потенціалу;
  4. визначити структуру та основні складові елементи збутового потенціалу.

Наукова новизна роботи полягає в удосконаленні і  розвитку теоретичних положень збутового  потенціалу та обґрунтування системи  формування  збутового потенціалу підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

    1.  Суть поняття «потенціал» підприємства

 

Перш ніж визначити  поняття економічного та збутового  потенціалу доцільно визначити суть слова «потенціал».

В Великій Радянській енциклопедії (1975) приводиться поняття «потенціал» - «це засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізованими, приведеними в дію, використаними для досягнення визначених цілей, виконання плану, вирішення будь-якої задачі, можливості окремої особи, суспільства, держави в конкретній галузі»[1].

Це поняття виділяє  широкий спектр характеристик «потенціалу»:

    • економічний;
    • народногосподарський;
    • кадровий;
    • інтелектуальний;
    • природно-ресурсний;
    • научно-технічний;
    • інформаційний;
    • виробничий;
    • організаційний;
    • оборонний;
    • будівничий;
    • сільськогосподарський;
    • інфраструктури;
    • соціального розвитку;
    • виробничих сил;
    • виробничих відносин.

Отже, можна сказати, що поєднання всіх цих характеристик  може скласти сутність поняття «економічний потенціал» [2].

Самоукін Л.І. вважає, що економічний  потенціал розглядається як взаємозв’язок  кожної суспільно-економічної формації системи виробничих відносин, які  виникають між окремими працівниками, трудовими колективами, а також  апаратом управління підприємства, організації, галузей народного господарства для повного використання їх можливостей для створення благ і послуг[3].

Еволюція трактування науковою думкою терміна «потенціал» в економіці є такою:

1) Воблий К.Г. 1924 рік – Потенціал виробничих сил – потенційна можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення.

2) Вейц В. 1927 рік – Потенційні виробничі сили – не тільки матеріальні елементи, а також ті чи інші матеріальні умови, за яких здійснюється виробничий процес.

3) Струмилін С. Г. 1954 рік – Економічний потенціал – сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства.

4) Нємчинов В. С. 1967 рік – Потенціал розширеного виробництва – ресурсні можливості національної економіки для здійснення економічного зростання.

5) Анчишкін 0. І. 1973 рік – Виробничий потенціал – сукупність ресурсів, які в процесі виробництва набирають форми факторів виробництва.

7) Абалкін Л. І. 1981 рік – Потенціал – це узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив'язана до місця й часу.

8) Архангельський В. М. 1983 рік – Потенціал – засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі.

9) Рєпіна І. М. 1998 рік – Підприємницький потенціал – сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, інноваційних і т. п.), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу щодо виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення сталого функціонування та розвитку підприємства.

10) Олексюк О.І. 2001 рік – Потенціал підприємства – максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень[4].

Потенціал підприємства – це складна, динамічна, поліструктурна система.

 Отже, потенціал підприємства характеризується чотирма основними рисами:

    1. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.
    2. Можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво.
    3. Полягає в тому, що потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з метою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи.
    4. Рівень і результати реалізації потенціалу підприємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу (прибутку) визначаються також формою підприємництва та адекватною їй організаційною структурою[6].

Спираючись на основні  характеристики потенціалу підприємства, можна стверджувати, що його модель визначається:

- обсягом та якістю  наявних у нього ресурсів (кількістю  зайнятих працівників, основними  виробничими і невиробничими  фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними  ресурсами – патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);

- можливостями керівників  та інших категорій персоналу  створювати певні види продукції,  інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним,  психофізіологічним та мотиваційним  потенціалом;

- можливостями менеджменту  оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талантом, умінням створювати й оновлювати організаційні структури підприємства);

- інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства  генерувати і трансформувати  інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності;

- інноваційними можливостями  підприємства щодо оновлення  техніко-технологічної бази виробництва,  переходу на випуск пової конкурентоспроможної  продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами;

- фінансовими можливостями  залучення коштів, що їх бракує (кредитоспроможністю, внутрішньою  та зовнішньою заборгованістю  у сфері фінансів);

- іншими можливостями[6].

Потенціал, що об’єднує в собі як просторові, так і тимчасові характеристики, концентрує одночасно три рівні зв’язків і відносин:

По-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі  її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття “потенціал” фактично набуває значення поняття “ресурс”.

По-друге, він характеризує рівень практичного застосування і  використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття “потенціал” частково збігається з поняттям “резерв”.

По-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Поєднуючи постійні і змінні стани, потенціал містить (як можливі) елементи майбутнього розвитку.

Рівень потенціалу, характеризуючи наявний стан системи, обумовлений тісною взаємодією всіх трьох перелічених станів, що і відрізняє його від таких, на перший погляд близьких, понять, як “ресурс” і “резерв”. 

Основний зміст поняття “потенціал підприємства” полягає в інтегральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб корпоративні та суспільні інтереси[7].

Потенціал підприємства можна визначити як можливості системи ресурсів і компетенції підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів.

З огляду на зміст наведеного визначення, а також на те, що компетенції та ресурси, зумовлюючи внутрішні можливості підприємства, повинні забезпечити його конкурентні переваги в ринковому середовищі,  що визначає можливості попиту, модель потенціалу підприємства може мати таке графічне зображення (рис. 1.1):

 

 

 

 

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1 - Модель потенціалу підприємства[8].

 

В рамках кожної галузі формування потенціалу підприємства пов’язано з такими особливостями:

- галузевий розподіл  підприємств, що має традиційний  характер для певної галузі  економіки;

- специфіка технологічних  процесів у рамках кожної галузі;

- особливості  організації виробництва;

- особливості  у кваліфікаційно-професійній структурі  персоналу;

- відмінності  у характері і структурі інформації, яка забезпечує функціонування  потенціалу підприємства;

- відмінності  у характеристиках кінцевого  продукту та ресурсів для його  виробництва[8].

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства –  комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексне, багатопрофільне поняття, оскільки передбачає врахування взаємодії всіх його складових (виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін.).

Конкурентоспроможність  потенціалу підприємства має кілька особливостей, а саме:

1. Конкурентоспроможність  не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена й оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).

Информация о работе Система економічних відносин пов’язаних з формуванням збутового потенціалу підприємства