Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій

5) наявність і доступність всебічної  інформації про ринок, розвинута  маркетингова діяльність;

6) конкурентна боротьба між різними  суб’єктами підприємницької діяльності;

7) розвинутий і розгалуджений  комплекс об’єктів власності,  які можуть стати об’єктом  купівлі-продажу ( засоби виробництва,  у тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій, тощо, послуги, різні види цінних паперів—акцій, облігацій, сертифікати та ін. гроші, нерухомість, предмети споживання [4].

Ватро відзначити, що важливою характеристикою ринку являється конкуренція. Конкуренція представляє собою одну з форм змагань у виробництві, що сприяє його розвитку. Змагання сприяє підвищенню якості продукції, зниженнню рострат на його виробництво, появу нових видів продукції, вдосконаленню техніки та технології. Вона стимулює творчість, ініціативність, ріст кваліфікації, професіоналізму. Внаслідок чого конкуренція виступає потужним стимулом розвитку продуктивних сил суспільства.

Однак змагання може проявлятись в  різних формах. Конкуренція—це змагання у формі суперничества, коли кожний товаровиробник переслідує власний економічний інтерес, не разуючись з інтересами інших товаровиробників. Внаслідок чого конкуренція виступає як виробниче відношення: антагоністична боротьба за збереження економічного суб’єкта в системі суспільного виробництва та за кращі умови його відтворення. Тому у конкуренції є і об’єктивні негативні наслідки: соціальне розшарування суспільства, нерівність, бідність, нестійкість і невизначеність розвитку виробництва.

Було б неправомірно зводити  конкуренцію тільки до певної соціально-економічної  форми виробничого суперництва. Конкуренція являється також складним механізмом координації суспільного виробництва. Конкурентна система--це складний механізм непроізвольної координації, діючий через систему цін та ринків, механізм зв’язку, діючий для об’єднання знань і дій міліонів різних індивідумів. Вона володіє своєрідним внутрішнім порядком, підчиняється своїм специфічним закономірностям.

В Західній економічній літературі широке поширення отримала модель “досконалої  конкуренції”. Досконала конкуренція – це абстрактна теоретична модель, змальовуючи функціонування ідеальної децентралізованої економічної системи. Господарські зв’язки в цій системі організовуються на принципах вільного обміну між незалежними економічними суб’єктами.

Основними ознаками досконала конкуренції  являється відсутність можливості зі сторони любого виробника, продавця чи покупця здійснювати будь-який вплив на загальний рівень ринкової ціни певного товару.

Досконалий конкурент – це той, хто може продати (чи купити) все, що він забажає, по існуючій ринковій ціні, але не в змозі помітно вплинути на ціну в сторону підвищення чи зниження.

Передумови досконалої конкуренції:

• наявність в кожній галузі багаточисленних виробників;
• виробників так багато, що ні один і них невзмозі самостійно вплинути на параметри ринкової рівноваги—об’єму попиту, пропозиції, ціни;
• всі виробники користуються приблизно однаковими технічними засобами;
• всі виробники випускають приблизно однакові об’єми продукції;
• реалізована на ринку продукція ідентична по якості;
• наявність багаточисленного контингенту покупців, які купують приблизно рівну кількість продукції;
• відсутність обмежень локально-територіального характеру, що передбачає перш за все розвинуті транспортні та торгівельні зв’язки, розвинуту торгово-банківську систему;
• миттєва передача господарської інформації (кінцевий споживач має інформацію про характеристику купуємого товару);
• миттєва реакція попиту та пропозиції кожного учасника на ринкові системи. Під зміною попиту та пропозицією ринкова ціна рівноваги відразу змінюється.

Однак практика ділового життя в цілому відповідає умовам «недосконалої конкуренції».

«Степінь недосконалості» конкуренції може бути різним. Виділяють три моделі незаконної конкуренції: монополія, олігополія, диференціація продуту.

Монополія—це окремі наймогутніші підприємства або об’єднання декількох підприємств, які виробляють переважну кількість певної продукції, завдяки чому впливають на процес утворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки.

Монополії проникають в усі сфери  суспільного відтворень—безпосереднє  виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізується сфера обігу. На цій основі виникають найпростіші форми монополістичних об’єднань—картелі та синдикати.

Конкуренція між декількома потужними  фірмами називаються олігополією. На одному ринку стикаються інтереси декількох потужних фірм, кожна з яких мають певну ринкову владу. Олігополії бувають двох видів. На галузевому ринку господарюють невелика кількість продавців ідентичної продукції. Продукція відрізняється не суттєво. Але на неї можна встановити різну ціну, що привабить чи відштовхне покупців. Виробник, таким чином, має деякий контроль над цінами. У зручному випадку на галузевому ринку мається невелике число диференційованої продукції ( наприклад, ринок машин).

Третя модель недосконалої конкуренції має місце , коли на ринку багато продавців, але продукція їх ідентична. У продукції є розбіжності (реальні чи уявні), які дозволяють продавцю назначати свою ціну. Це модель “диференціації продуктів”. Під цим терміном розуміють всі фактори, які обумовили відносно стійку перевагу покупців, віддаючи одним видам взаємозаміняємій продукції порівняно з іншими . Наявність деференціації продукції зменшується значення цінової конкуренції. Покупці реагують в меншій мірі ні зміну цін взаїмозаміняючих товарів, виходячи з власних стійких переваг.

Сучасна конкуренція державно регульована. Державне регулювання конкурентних відносин полягає в дотриманні оптимального поєднань монопольно-регулюючих та конкурентних сил на таких чи інших ринках. Засобами державного регулювання є законодавство про правила створення й припинення діяльності підприємств і регулярний вибірковий контроль з боку виконавчої влади, в тому числі через аудиторську систему.

Найважливіші напрями державного регулювання економіки, а отже, і  встановлення рівноваги національного  ринку такі:

1) антициклічне регулювання, що має короткочасний характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань, зниження рівня інфляції;

2) програмування ( капіталістична планомірність), що має тривалий характер, прагне цілеспрямовано ввпливати на обсяг і напрями капіталовкладень, зміну структури народного господарства, тобто має стратагічні цілі.

Для досягнення, як короткочасних, так  і тривалих цілей використовують:

1) пряме ( адміністративне) регулювання, що здійснюється за допомогою прийняття актів і дій виконавчої влади;

2) непряме регулювання, що грунтується на використанні різних економічних, фінансових важелів (зміна ставки податків, норми подання податкових пільг та ін.). економічна роль держави в цьому разі полягає в тому, що вона забезпечує регулювання суспільного капіталу в цілому.

Основні методи державного регулювання  економіки є:

1) проведення реформ в оподаткуванні корпорацій, державних підприємств і підприємств немонополізованого суктора економіки;

2) державне стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, або науково-технічна політика;

3) активна амортизаційна політика;

4) кредитно-грошова політика;

5) здійснення структурної або промислової політики.

Антимонопольне законодавство  в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкурен-ції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням. Монопольним вважають таке становище підприємств, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 % і він має змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію. Щоб недопустити зловживання монопольним становищем на ринку, створюють компетентні державні органи, які повинні контролювати угоди, що укладаються між підприємцями та органами влади й управління. До їхніх функцій входить також контроль за веденням підприємцями конкуренції і метою запобігань недобросовісним формам і методам її [5].

 

 

 

1.3. Механізм удосконалення принципів  поведінки суб’єктів господарювання на ринку

Поряд із визначеними  законодавством України нормами  і правилами господарювання та юридичної відповідальності за порушення таких у ринковій економіці сформувалися загальновизнані принципи поведінки суб’єктів господарювання на ринку.

Особливе  місце займає принцип соціального партнерства, який належить до базових, визначає будь-яку розвинуту ринкову економіку як соціально орієнтовану.

Цей принцип  випливає з того, що підприємство як соціально-економічна цілісність водночас є складовою частиною свого зовнішнього  оточення. Тому разом із суто економічними функціями з виробництва продукції  і послуг та одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку підприємство зобов’язане постійно опікуватися питаннями соціального розвитку не тільки свого трудового колективу, а й місцевого населення.

Іншим важливим принципом поведінки на ринку  є принцип свободи підприємництва. Останній забезпечується певними правами підприємства, а саме:

1) можливістю ініціативної, самостійної, здійснюваної на свій ризик і під свою майнову відповідальність економічної діяльності;

2) самостійністю в організації виробництва та його ресурсному забезпечуванні;

3) самостійністю у прийнятті будь-яких господарських рішень, комерційною свободою ціноутворення, виходячи з економічної вигоди і ринкової кон’юнктури, правом визначення шляхів і способів реалізації продукції;

4) реальним правом розпорядження майном, а також прибутком, що залишається після сплати податків та інших платежів, установлених законом.

Ці принципи конкретизуються через певні  локальні засади саморегуляції господарської  поведінки. Основними з них є:

1) спільність комерційних інтересів і постійний пошук засобів максимального задоволення потреб споживачів;

2) взаємовигідність ділових стосунків, що передбачає забезпечення достатнього прибутку партнерам;

3) рівноправність у взаємовідносинах, що означає однакову відповідальність за порушення умов угоди, альтернативу у виборі контрагентів;

4) відповідальність перед кінцевим споживачем продукції всіх суб’єктів господарювання (виробників, продавців, торгових посередників), що беруть участь у виробництві та обігу товарів;

5) самообмеження особистого споживання, добровільне прагнення постійного виробничого інвестування, якісного задоволення нових суспільних потреб, створення додаткових робочих місць;

6) підпорядкування виробничої та комерційної діяльності не досягненню короткочасних успіхів, а забезпеченню стійкого економічного стану підприємства в тривалій перспективі.

З метою  формування сприятливого економічного середовища треба розробити й дотримувати також певних етичних норм поведінки суб’єктів господарювання на будь-якому ринку. Вони поряд із загальними етичними цінностями (взаємна довіра, порядність, сумлінність, чесність, повага до людини та віра в її сили, висока мотивація творчої праці) включають також правила етичної поведінки в бізнесі: вірність слову та послужливість у взаємостосунках, ділова чесність і партнерська надійність, збереження комерційної таємниці та інші правила, що відповідають вищим стандартам ділової честі.

Усе це разом сприяє формуванню іміджу фірми як партнера, з яким можливе тривале, надійне і взаємовигідне співробітництво, що є життєво важливим у швидкомінливому ринковому середовищі [4].

 

 

 

 

 

2. Виробнича програма підприємства

 

Таблиця 1.1

Вихідні дані для розрахунку показників виробничої програми машинобудівного підприємства та її виконання

№ з/п	Назва  виробу	Річні обсяги виробництва, тис. шт		Запаси готової продукції на початок  року,  тис. шт		Запаси готової продукції на кінець року,  тис. шт
		план	звіт	план	факт	план	факт
16	М	516	541,8	36,44	29,12	38,52	23,04
25	Х	120,2	109,8	6,01	3,93	7,78	7,86
30	Ю	6,32	5,78	0,362	0,208	0,416	0,724

Примітка: К  – значення сумарного коефіцієнта

Таблиця 1.2

Норми витрат ресурсів на виробництво одного виробу

№ з/п	Види виробів	Сировина і матеріали				Комплектуючі  (з ПДВ), грн.	Паливо, кг	Електроенергія, кВт/год	Трудомісткість, люд/год
		W,  кг	X,  кг	Y,  м3	Z,  м2
16	М	4,5	0,3	-	-	-	2.4	7,8	1,47
25	Х	-	7,9	0,0054	-	-	9,1	12,6	8,5
30	Ю	245,0	22,7	-	1,86	166,3	85,0	120,4	128,0