Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій

До директивних установ  належать ті організації, установи, відносини  з якими мають обов’язковий характер, що передбачено відповідним законодавством та нормативними актами. До таких організацій відносять: органи статистики, податкова адміністрація, митниця, пожежна інспекція, санепідемстанція, держадміністрація району, міста, області та ін.

Загалом, ринкова економіка  – це система господарювання, яка  базується на прямих зв’язках незалежних виробників і споживачів та цінах, що визначаються співвідношенням попиту та пропозиції. До основних умов функціонування ринку належать:

1) розподіл праці та  спеціалізації;

2) достатня місткість  ринку (платоспроможний попит);

3) здатність цін динамічно  змінюватись під впливом попиту  та пропозиції;

4) вільний обмін товарами  та послугами;

5) конкуренція товаровиробників, боротьба за покупця;

6) розвинена товарно-грошова  система.

Ринкові відносини становлять базу, основу для розуміння, здійснення заходів, спрямованих на економічний розвиток, задоволення потреб споживачів. Вплив ринку на економічні відносини виробників і споживачів реалізується через відповідний механізм, інструментарій: попит і пропозицію, ціну, конкуренцію, прибуток. Ринок існує в конкретних соціально-економічних умовах і залежить від інституту власності. Ринок посідає особливе місце в системі суспільного відтворення: виробництво, розподіл, обмін та споживання [1].

Активність  підприємства в структурованому  конкурентному ринковому середовищі можна відтворити графічно, взявши за основу моделі кругообігу підприємств у відкритому ринковому середовищі, розглянуті найвідомішими зарубіжними теоретиками ринкових відносин, зокрема такими як К.Р.Макконнелл і С.Л.Брю та ін. (додаток А, рис. 1)

Споживачі, підприємства, держава (в особі якої втілені урядові установи, що мають юридичну і політичну владу для здійснення контролю над господарюючими суб'єктами та ринком для досягнення суспільно корисних цілей) щільно взаємодіють на товарному, ресурсному та фінансовому ринках, утворюючи взаємопов'язаний «потік» витрат і доходів.

Підприємство  за допомогою ресурсного ринку залучає  необхідні ресурси (трудові, земельні, інвестиційні, інтелектуальні) на умовах платності згідно із сформованим попитом. Споживачі, отримавши дохід за надані ресурси, витрачають частку цих коштів на товари (послуги), в яких є нагальна потреба. А підприємства, постачаючи відповідні товари (послуги) на ринок, в свою чергу, сподіваються на отримання доходу у вигляді виручки від реалізації. Невитрачена частка доходів споживачів йде на придбання ресурсів для відтворювальних процесів, на реінвестування їх в розбудову власного виробництва чи прибуткових сфер діяльності, сплату податків державі, і врешті решт, на заощадження. Крім того, на рух витрат і доходів суттєво впливає держава, до функцій якої входять закупівля певних товарів (послуг) у підприємств, справляння податків, надання субсидій, соціальний захист споживачів, здійснення трансфертних платежів, контроль і упорядкування функціонування фінансового, товарного, ресурсного та в міру своїх можливостей зовнішнього ринків. Визначення ролі підприємства при функціонуванні виключно у внутрішньому середовищі потребує відповідних коригувань порівняно з наведеним у кейнсіанській теорії, що обґрунтовує необхідність його самоствердження і визнання спочатку на внутрішньому ринку, а вже потім обумовлює вихід з конкурентоспроможною продукцією в зовнішній ринковий простір.

Надання пріоритетного значення підприємствам  підкріплюється особливостями сучасних трансформацій ринкових відносин та побудовою державної статистичної звітності, відповідно до якої всі підприємства розподіляються в чотири групи:

- за формою  власності й відомчою підпорядкованістю;

- за галузевою  приналежністю;

- за територіальною  ознакою;

- за економіко-статистичними  показниками.

Оскільки  підприємства є і суб'єктами, і  об'єктами ринкових відносин, надзвичайно важливим є створення належних організаційно-економічних передумов їх діяльності, зокрема таких як:

• економічна самостійність (вибір організаційної форми у вигляді концентрації, спеціалізації, інтеграції чи кооперування виробництва);
• забезпечення високої рентабельності виробництва, перспектив самофінансування (дослідження економічних результатів);
• зацікавленість у високих результатах діяльності;
• матеріальна відповідальність за результати діяльності (дослідження впливу регуляторних чинників на діяльність підприємств).
• адміністративне та економічне централізоване регулювання конкурентних відносин на товарних і ресурсних ринках, спрямоване на протидію недобросовісній конкуренції та монополізації економіки;
• доступні можливості залучення підприємства до конкурентних відносин за умов сприятливого розвитку різних форм власності [3].

 

1.2. Поняття  функцій та структура ринку

Як уже  зазначалось в попередньому пункті, ринок – це сукупність соціально-економічних відносин, яка складається у процесі виробництва, розподілу і обліку товарів, а також руху грошових засобів.

Ринок діє за законами виробництва і основними з них є: закон вартості, закон попиту і пропозиції, закон грошового обігу, закон конкуренції.

Суб'єктами ринку є: покупці і  продавці. Кожен з них має свою мету на ринку. Покупці хочуть, як найдешевше купити якісний товар і мати максимальний ефект від його споживання. Продавці хочуть, як найдорожче продати і отримати максимально можливий прибуток.

Об'єктами ринку є гроші і  товари. В якості товарів виступають предмети споживання, засоби в-ва, послуги, продукти інтелектуальної праці, інформації, зв’язок. А в якості грошей виступають усі платіжні і розрахункові грошові документи.

Отже, ринок є складним утворенням, що являє собою і з одного боку, сферу обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого — забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперевність процесу відтворень, його цілісність. Побудувати сучасний ринок означає: привести в дію економічні інтереси людей, стимули виробництва, прискорити економічне зростання, вивести країну на рівень сучасних досяжнень науково-технічного і культурного розвитку.

Ринок, як система економічних відносин, яка регулює взаємовідносини  виробників і споживачів виконує  такі функції:

Для того, шоб як найкраще зрозуміти  функції ринку необхідно розглянути погляди декількох авторів, зробити  висновок, вирішити найголовніші із них.

Функціями ринку являються :

1. Здійснення остаточного визначень вартості товарів і послуг та іх реалізації, перетворення продукту праці на товар;

2. Забезпечення безперевності процесу суспільного відтворень (зокрема зв’язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв’язку з іншими національними економіками в маштабі світового ринку;

3. Спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними , підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживних властивостей;

4. Регулюючий вплив на економіку в цілому, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, проведення у відповідність платоспроможного попиту і пропозиції, нагромадженнь і споживань та інших пропозицій;

5. Сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін;

6. Посилення конкуренції між виробниками товаріві послуг у межах як окремих країн, так і світового господарства [6].

Щодо іншої класифікації, то виділяє такі функцції ринка:

а) оптимальне (з точки зору прибутковості) розподілення обмежених ресурсів;

б) об’єднання попиту та пропозиції;

в) забезпечення кожному члену суспільства  гарантований рівень життя;

г) забезпечення ефективності виробництва;

д) забезпечення соціальної справедливості;

е) задоволення попиту;

є) стимулювання науково-технічного процесу;

ж) збереження навколишього середовища;

з) диференціація виробників.

В економічно розвинутих системах функціями  ринку є:

1) відтворення матеріальних передумов для дїї об’єктивних економічних законів загального характеру;

2) забезпечення еквівалентності економічних відносин, пріоритету економічних інтересів господарюючих суб’єктів;

3) блокування господарської і регіональної автаркії, інтернаціоналізація суспільного виробництва, розвиток інтеграційних процесів у міждержавних відносинах;

4) утворення економічних передумов для демократизації господарського життя;

5) утворення ефективного господарювання ;

6) вимір людської праці, визнання першочергового значення професійності та компетентності;

7) стимулювання структурних змін в економіці, диверсифікація виробництва;

8) встановлення об’єктивно необхідної рівноваги, пропорційності в економіці;

9) розвиток конкурентних засад.

Отже, як ми бачимо кожен автор трактує  функції ринку по-сво-єму. Тому, на мою думку, слід виділити чотири основні  функції ринку: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.

1. Регулююча функція ринку забезпечує постійнійсть зв’язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперевність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат та на виробництво будь-якого товару, науково-технічних прогрес, на задоволення платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно необхідної та визначення цінності товару. Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва,утворення середньої норми прибутку, що досягається через перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором пропорцій в економіці. У зв’язку з тим, що створена споживна вартість перетворюється на товар лише після визнання її суспільством, можна зробити висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього немає, то в суспільстві принижується роль ринку, як регулятора, що призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення дефіциту як загально економічного явища. Визнаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютизувати її, як це інколи робиться .У сучасних розвинених ринкових системах рино регулюється також державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть бути також державними і недержавними.До перших належать:

а) економічні важелі:кредити, податки, ціни, які встановлює держава;

б) адміністративні важелі – державне замовлення, державні програми, правила укладання господарських договорів.

2.Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління.Якщо суб’єкти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж суспільно необхідні, то вони будуть не конкурентними і стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і таку функцію, як розподільча.

У конкурентному середовищі ринкова  ціна диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців і переможених. Для перших створюються умови для подальшого розвитку і процвітання, а для інших постає питання про їх існування. Відповідно відбувається і соціальне розшарування суспільства за доходами – на багатих і бідних.

3. Ринок об’єднує економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків (підприємств,галузей,регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних.У цьому виявляється інтегруюча функція ринку.

4. Варто пам’ятати ще одну функцію ринку, яка проявляється в тому, що ринковий обмін слугує засобом здійснення економічних інтересів продавців (виробників товарів) та покупців (споживачів). Цей принцип особистої матеріальної зацікавленості має на увазі:

а)обмін необхідною корисністю;

б)еквівалентність ринкової угоди.

Для здійснення функцій ринку необхідні  певні умови:

1) реальний плюралізм форм власності  та форм господарювання. Якщо  виходити з досвіду розвинених країн Заходу, то для забезпечення такого плюралізму повинні існувати індивідуальна приватна власність ( заснована на власній, так і на чужій праці), колективна власність ( у формі акціонерних компаній , кооперативів, власності трудових колективів, тощо), державна власність, муніципальна власність, змішана форма власності як результат різної комбінації названих форм;

2) ефективність функціонування  ринку залежить від здатності  різних суб’єктів підприємницької  діяльності впливати на рівень  цін. Наявність такого впливу, що передбачає існування монополій  ( у тому числі олігополій, як  колективних монополій), знижує ефективність функціонування ринку;

3) розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації значно послаблюють монопольні тенденції в економіці й сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку;

4) добре розвинута система економічного  та адміністративного регулювання економіки державою ( за переважання економічних методів) створює передумови для існування регульованого ринку;