Продуктивність праці персоналу підприємства

Спотворення величини виробітку, що виникає  у разі зміни асортименту продукції, трапляються тоді, коли збільшується або зменшується частка продукції з вищою вартістю сировини, тобто з високою матеріаломісткістю і низькою трудомісткістю. У таких випадках на практиці, щоб усунути цей недолік, можна розрахувати індекси продуктивності праці змінного, постійного складу, структурний індекс.

Індекс змінного складу відбиває зміни як у виробітку, так і в складі продукції.

Індекс постійного складу характеризує показник продуктивності праці, незалежний від змін у структурі продукції, і розраховується зважуванням часткових індексів зростання виробітку на кількість працівників у порівнянному (плановому) періоді за кожним виробом.

Структурний індекс розраховують діленням індексу змінного складу на індекс постійного складу. Структурний індекс показує, як впливають зміни структури продукції на загальний показник продуктивності праці. Якщо структурний індекс більший за одиницю, то це означає, що показник продуктивності праці завищується за рахунок збільшення матеріаломісткості і зниження трудомісткості продукції у разі зміни її асортименту, і навпаки.

Зауважимо, що між показниками валової  і товарної продукції є певні  відмінності. Вони полягають у тому, що перший показник характеризує загальний  обсяг виробничої діяльності підприємства, другий – обсяг, який надходить у  народногосподарський обіг. У деяких галузях промисловості, таких як швейна, поліграфічна тощо, продуктивність праці визначають, використовуючи показник обсягу нормативної вартості обробки (НВО). Для розрахунку нормативної вартості обробки за кожним видом виробів визначають на певний період єдині й постійні нормативи витрат за такими статтями: заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування (вартість витрат живої праці), цехові й загальнозаводські витрати. Прямі матеріальні витрати в цьому нормативі не відображаються, тобто на показник НВО в основному не впливають затрати минулої праці. Недоліками цього показника є те, що він не характеризує обсягу всієї виконаної роботи (повної вартості), собівартості виробленої продукції, новоствореної вартості, враховує не фактичну вартість обробки, а лише її нормативне значення.

З теоретичного погляду найповніше уявлення щодо вкладу підприємства у  створення продукції дає показник вартості чистої продукції – новоствореної  вартості. Величина чистої продукції розраховується як різниця між обсягом валової продукції і витратами на сировину, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію, амортизаційні відрахування (елементи уречевленої праці) [8, 104]:

Ч_п = Q_в – М_в,

або

Ч_п = З_п + П_р,

де  Ч_п – обсяг чистої продукції;

Q_в – обсяг валової продукції;

М_в – матеріальні витрати;

З_п – заробітна плата з нарахуваннями на соціальне страхування;

П_р – прибуток підприємства.

Чиста продукція точно характеризує новостворену продукцію, якщо продукція  реалізується за ринковими цінами, проте нині великий вплив чинять монопольні ціни, які змінюють реальний вклад підприємства у створення нової вартості.

У галузях з високим рівнем технічної  оснащеності для розрахунку продуктивності праці застосовується показник умовно-чистої продукції, який містить, окрім заробітної плати з нарахуваннями, прибуток, а також суму амортизаційних відрахувань (частину минулої праці).

Проте використання цього показника  обмежене у зв'язку з тим, що за значної  різниці в рентабельності окремих виробів і великих відмінностей частки прибутку в оптовій ціні підприємства не можна мати точних і надійних результатів зіставлення реального вкладу підприємства щодо випуску продукції і відповідної величини прибутку.

Ширше застосовується на підприємствах показник продуктивності праці, розрахований на основі показника нормативно-чистої продукції.

Сутність нормативного методу визначення чистої продукції полягає в тому, що на кожний вид продукції, котра  випускається підприємством, поряд  з оптовою ціною встановлюється також норматив чистої продукції. Обсяг нормативно-чистої продукції (НЧП) по підприємству визначається множенням обсягу випуску кожного виду продукції в натуральному вимірнику (штук, кг тощо) на норматив і складанням одержаних результатів. Нормативи чистої продукції мають бути стабільними, тому обсяги нормативно-чистої продукції порівнюються протягом певного періоду.

Обсяг нормативно-чистої продукції  розраховується так [8, 105]:

НЧП =

П_і × Н_ч.п.і,

де  П_і – план випуску і-х виробів, шт.;

Н_ч.п.і – норматив чистої продукції на і-й виріб, грн.;

п – кількість найменувань виробів за планом. Норматив чистої продукції на виріб визначається [8, 105]:

Н_ч.п.і = З_в.р (1 + К_з) + П_н,

де  З_в.р – заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, грн.;

К_з – коефіцієнт, який обчислюється як відношення суми заробітної плати працівників, зайнятих обслуговуванням і управлінням виробництва, до суми заробітної плати основних виробничих робітників;

П_н – нормативний прибуток, грн.

Недоліки показника нормативно-чистої продукції ідентичні недолікам  показника чистої продукції.

Рівень продуктивності праці на підприємстві можна характеризувати  показниками трудомісткості продукції. Трудомісткість відбиває суму затрат праці промислово-виробничого персоналу (живої праці) на виробництво одиниці продукції і вимірюється в людино-годинах (нормо-годинах).

Розрізняють такі види трудомісткості.

Технологічна трудомісткість (Т_т), яка включає всі затрати праці основних робітників – як відрядників, так і почасовиків [8, 106]:

Т_т = Т_в + Т_п,

де  Т_в – затрати праці основних робітників-відрядників;

Т_п – затрати праці основних робітників-почасовиків.

Трудомісткість обслуговування виробництва (Т_об) включає всі затрати праці допоміжних робітників.

Виробнича трудомісткість (Т_вир) – це всі затрати праці основних і допоміжних робітників.

Т_вир = Т_т + Т_об,

Трудомісткість управління виробництвом (Ту) включає затрати праці керівників, професіоналів, фахівців і технічних  службовців.

Повна трудомісткість (Т) – це трудові затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу [8, 106]:

Т = Т_т + Т_об + Т_у;

або

Т = Т_в + Т_п + T_об + Т_у;

або

Т = Т_вир + Т_у.

За характером і призначенням розрізняють  нормативну, фактичну й планову трудомісткості.

Нормативна трудомісткість визначає затрати праці на виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт, розраховані згідно з чинними нормами.

Фактична трудомісткість виражає  фактичні затрати праці на виготовлення одиниці продукції або певного  обсягу роботи.

Планова трудомісткість – це затрати  праці на одиницю продукції або  виконання певної роботи з урахуванням  можливої зміни нормативної трудомісткості шляхом здійснення заходів, передбачених комплексним планом підвищення ефективності виробництва.

1.4. Поняття і сутність факторів продуктивності праці

Фактори – це рушійна сила, суттєва причина, обставина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності.

Дію факторів, їх виявлення і реалізацію необхідно розглядати в тісній залежності від природних і суспільно-економічних умов.

Природні умови – це те середовище, в якому здійснюється суспільний процес виробництва: природні ресурси, ґрунт, кліматичні особливості тощо.

Суспільно-економічні умови визначаються характером виробничих відносин, розвитком ринкових відносин, ступенем розвитку продуктивних сил, рівнем життя.

В умовах становлення ринкових відносин великого значення набувають такі фактори, як посилення конкуренції товаровиробників, роздержавлення і приватизація економіки, розвиток малого і середнього бізнесу, фінансово-економічна стабілізація, сильна система соціальної підтримки на основі активної структурно-інвестиційної політики в напрямі випереджаючого розвитку виробництва споживчих товарів і надання послуг, підвищення гнучкості виробництва, його сприйнятливості до змін попиту і технологічних нововведень, ефективне формування зайнятості населення.

Отже, фактори продуктивності, які  визначають її рівень, пов'язані з  працею, ресурсами, середовищем.

Зарубіжні економісти виділяють дві основні групи факторів продуктивності: зовнішні (які не контролюються), внутрішні (які контролюються).

Зовнішні фактори включають політичні, соціальні й економічні аспекти розвитку суспільства; урядові рішення та інституційні механізми; наявність фінансів, транспорту, комунікацій і сировини. Вони перебувають поза контролем з боку окремого підприємства.

Внутрішні фактори –  це ті, які перебувають в зоні контролю окремого підприємства і поділяються на "тверді" та "м'які" [8, 108].

"Тверді" (стійкі, сталі) включають в себе:

• виріб – його якість, призначення, дизайн, тобто якою мірою він відповідає вимогам, що ставляться до нього споживачем, ринком;
• технологію та устаткування – упровадження нових технологій, зменшення простоїв устаткування і підвищення ефективності діючих виробничих потужностей, модернізація устаткування, усунення вузьких місць тощо;
• сировину – охоплює такі важливі аспекти, як підвищення ефективності використання матеріалів, поліпшення коефіцієнта обігу матеріалів, управління матеріалами, розвиток ефективних джерел постачання.

"М'які" (змінні) фактори включають:

• якість робочої сили, підвищення ефективності її використання за допомогою подальшого удосконалення мотивації праці, поліпшення її поділу і кооперації, участі всіх категорій працівників в управлінні підприємством;
• організаційні системи і методи – динамічність і гнучкість структури підприємства, удосконалення організації виробництва і праці, трудових методів;
• стилі і методи управління – вплив їх на організаційну структуру, кадрову політику, планування діяльності підприємства.

Зовнішні фактори впливають  на стратегію діяльності підприємства і продуктивність. Так, удосконалення  урядом податкової політики, законодавства  про працю, соціальної інфраструктури, політики цін, забезпечення більш раціонального порядку використання природних ресурсів мотивують відповідні рішення на підприємстві щодо структурного, організаційно-технологічного його функціонування.

 

 

Розділ 2. Аналіз продуктивності праці на підприємстві

2.1. Основні техніко-економічні  показники

Об'єктом дослідження є підприємство – ВАТ "Ударний", розташоване: м. Тарутине, Одеська область; здійснює господарську діяльність у такій галузі промисловості як – виноробство (вторинне виноробство).

Продукція винзавода ВАТ "Ударний" займає заслужене місце серед алкогольних напоїв, що випускаються в Україні, що підтверджується численними нагородами, отриманими на різних виставках. Використовувана на винзаводі високоякісна сировина і класичні рецепти готування вин забезпечили підприємству популярність і гарний збут.

Процес вторинного виноробства, являє  собою частину процесу виноробства – збереження й витримка виноматеріалів. У даному випадку мова йде про відособлене виноробне підприємство, що займається в основному розливом одержуваних готових оброблених виноградних вин, виробленням невеликої кількості виноградних вин власного купажу. З 1998 р., винзавод ВАТ "Ударний", освоїв випуск шампанського за спеціальною технологією із шампанських виноматеріалів, одержуваних на підприємствах первинного виноробства й виноматеріалів власного виробництва.

У вторинному виноробстві можна  виділити ряд особливостей, які необхідно враховувати при виборі показників економічної ефективності виробництва.

Винзавод вторинного виноробства  відрізняє відома спеціалізація: тут  розливають в основному тихі вина, головним чином, у скляні пляшки на автоматичних лініях розливу. Інші технологічні процеси, здійснювані на заводі вторинного виноробства, є необхідними підготовчими етапами до розливу вина в пляшки (витримка, збереження) або ж виробляються з метою виправлення неякісних (нерозливостійких) вин, отриманих із заводів первинного виноробства. Уся продукція, що випускається заводом, обчислюється в одному вимірі декалітр (дал).

Ці особливості виробництва  у вторинному виноробстві дають  можливість підприємству окремі показники ефективності вимірювати не тільки у вартісних показниках, але й у натуральних. Для такого розрахунку деяке розходження в трудомісткості окремих видів вин не буде мати істотного значення, тому що в цілому переважають вина, однорідні по трудомісткості, це кріплені ординарні виноградні вина.

Територія винзавода ВАТ "Ударний" має форму неправильного багатокутника. Він розташовується на території 6,8 га.

Основні техніко-економічні показники  необхідні для проведення аналізу виробництва даного підприємства, результати діяльності ВАТ "Ударний", зведені в таблиці: "Вихідні дані для аналізу виробничої діяльності ВАТ "Ударний" (див. додаток А).

На період обстеження загальна місткість  виносховищ винзаводу складає 1258600 дал.

Середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу винзаводу – 222 чоловік. Середньооблікова чисельність робітників винзаводу – 169 чоловік.

В даний час розлив продукції  винзаводу провадиться на двох лініях продуктивністю по 9,5 тис. пляшок у годину.