Поділ та кооперація праці, нормування й оплата праці в АПК

Залежно від форми організації  праці застосовується індивідуальна  або колективна оплата праці , преміювання. Нараховується оплата за натуральними показниками, тобто за живою вагою  худоби, за одержання приплоду , а  також одержання яєць птахофермами, меду пасіками, надою молока на фермах і т. ін.

Норми обслуговування визначаються згідно з «Правилами нормування праці». При цьому враховується раціональне  використання кормів, конкретні умови  праці, добросовісне ставлення до виконання  своїх обов’язків, безперервний  стаж роботи.

Механізованим роботам належить провідне місце в усіх сільськогосподарських  процессах. У зв'язку з цим приділяється більше уваги удосконаленню оплати праці трактористів-машиністів.

На механізованих роботах  оплата праці в сільськогосподарських  підприємствах проводиться за виконаний  обсяг робіт або відпрацьований час за встановленими тарифними  ставками. Всім механізаторам залежно  від знань, досвіду роботи, згідно з «Положенням про атестацію трактористів-машиністів», надається кваліфікація – тракторист-машиніст I, II, III класу з виплатою надбавок: трактористам-машиністам I класу – 20 %, II класу – 10% до заробітку на механізованих роботах.

Надбавки виплачуються також  за збирання врожаю з урахуванням  якісних показників, за економію паливно-мастильних матеріалів, за щвання «Майстер», за безперервний стаж роботи, за роботу на тракторі, комбайні упродовж певного часу без капітального ремонту і т. ін.

Праця осіб управлінсько-обслуговуючого персоналу винагороджується на основі посадових окладів або умов контракту.

У зв’язку з реструктуризацією  сільськогосподарського виробництва  виникають нові форми сільськогосподарських  підприємств, які свою роботу будують  на госпрозрахункових і ринкових засадах. Відповідно до цього і повинні  застосовуватися форми та системи  оплати праці в сільському господарстві.[19]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

В основі економічного розвитку лежить витвір самої природи - поділ функцій між людьми, виходячи з половікових, фізичних, фізіологічних та інших їх особливостей. Механізм економічного співробітництва припускає, що якась група або окремий індивід зосереджується на виконанні строго певного виду робіт, тоді як інші займаються іншими видами діяльності.

Існує кілька визначень поділу праці. Ось тільки деякі з них.  
Поділ праці - це історичний процес відокремлення, закріплення, видозміни окремих видів діяльності, що протікає в громадських формах диференціації та здійснення різних видів трудової діяльності. Поділ праці в суспільстві постійно змінюється, а сама система різноманітних видів трудової діяльності стає все більш і більш складною, оскільки ускладнюється і поглиблюється сам процес праці.  
Поділом праці (або спеціалізацією) називається принцип організації виробництва в господарстві, відповідно до якого окрема людина займається виробництвом окремого блага. Завдяки дії цього принципу при обмеженій кількості ресурсів люди можуть отримати значно більше благ, ніж у тому випадку, якщо кожен забезпечував би сам себе всім необхідним.

Поділ праці прийнято розподіляти на кілька видів залежно від ознак, за якими воно здійснюється.

* Природний розподіл праці;

* Технічний поділ праці;

* Суспільний поділ праці.

 

Важливим фактором, що впливає на продуктивність праці, є кооперація праці. Чим більш глибоким є поділ праці та вужчою стає спеціалізація виробництва, тим більшою мірою виробники стають взаємозалежними, тим більше необхідні узгодженість і координація дій між різними виробництвами. Щоб діяти в умовах взаємозалежності, необхідна кооперація праці, як в умовах підприємства, так і в умовах всього суспільства.

Кооперація праці - форма організації праці, виконання робіт, заснована на спільну участь в єдиному трудовому процесі значного числа працівників, що виконують різні операції цього процесу.

Кооперація праці дозволяє уникнути багатьох помилок, наприклад дублювання виробництва, перевиробництва. З іншого боку, узгодженість та координація дій, об'єднання безлічі зусиль дозволяє зробити те, що не під силу одного виробника чи одному підприємству.

Отже, саме розподіл  та кооперація праці викликали відділення один від одного різних професій і занять, що сприяло в першу чергу збільшення продуктивності і чим вище ступінь промислового розвитку країни, тим далі йде такий поділ. Те, що в дикому стані суспільства становить роботу однієї людини, то в більш розвиненому - виконується кількома. Праця, необхідна для виробництва якого-небудь закінченого предмета завжди розподіляється між великою кількістю людей.

Поділ праці, виступаючи в різних видах і формах свого прояву, є визначальною передумовою розвитку товарного виробництва і ринкових відносин, тому що концентрація трудових зусиль на виробництві вузького кола продукції або на окремих її видах змушує товаровиробників вступати у відносини обміну з метою отримання яких бракує їм благ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Шкільов О.В., Барабан С.С., Балан О.Д. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник – К.: Четверта хвиля, 2008. – 472 с.
2. Буряк Г.Ю., Карпінський Б.А., Григор’єва М.І. Економіка праці й соціально-трудові відносини – Київ, 2004. –438 с.
3. Пилипенко С.М., Пилипенко А.А. Економіка праці: Навчальний посібник – Харків, ХДЕУ, 2001. –224 с.
4. Брич Я.В., Слівінська Н.М., Дяків О.П. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчально-методичний посібник. За ред. Качана Є.П.  – Тернопіль,  Економічна думка, 2006 – 212 с.
5. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник – К.:Видавництво Європейського університету, 2003 – 188 с.
6. Конституція України.
7. Багрова І. В. Нормування праці: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури.
8. Грішнова О. А. Економіка праці ти соціально-трудові відносини Підручник- 3-тє видання, випр.. і доп. – К.:Т-во «Знання», КОО, 2007- 506 с.
9. Капріщенко О.І. Еккономіка праці та соціально трудові відносини: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006 – 272 с.

10. Калина А. В. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: МАУП, 2004. – 272 с.

10. Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»
11. Закон України «Про  оплату праці»
12. Закон України «Про підприємства в Україні» від 20 жовтня 2001 року.
13. Закон України «Про трудові колективи»
14. Кодекс законів2003. – 236 с.
15. Тимош І. М. Економіка праці: Навч. посіб. – Тернопіль : Астон, 2001. – 320 с.
16. «Заработная плата ( сборник нормативных документов» – Харьков - 2000.
17. Покропивний С. Ф. «Економіка підприємства» – К. - 2001.
18. http://www.refine.org.ua/pageid-4326-1.html