Підготовка та укладання зовнішньоторговельного контракту на імпорт пральних машин

     Регулювання зовнішньоторговельної діяльності в світовій та національній практиці здійснюється за допомогою тарифного та нетарифного регулювання. До тарифних методів регулювання відносять податки та стягнення, які установлюються на імпорт товарів з метою підвищення їхньої ціни на ринку країни-імпортера та забезпечення безпосередніх  надходжень до державного бюджету. Методи тарифного регулювання – це  основні інструменти торгівельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком. В Україні, відповідно до чинного законодавства, у разі імпорту до країни товарів використовують такі податки :

• мито;
• акцизи;
• податок на додану вартість;
• митні збори за митне оформлення.

       Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі – це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави  (квотування, ліцензування) [2] .

     Класичні  інструменти  регулювання зовнішньоторговельних операцій застосовується при правовому регулюванні операцій з імпорту побутової техніки. Законодавча база, щодо регулювання експортно-імпортних операцій, протягом останніх десяти років постійно вдосконалюється.   Коли в 2005 році держава взяла курс на вступ до СОТ, поспішно було  прийнято ряд  законів, які зменшували контроль держави при здійсненні зовнішньоторговельних операцій.  Основні зміни щодо тарифних ставок визначені в Законі України 2470-IV«Про внесення змін до Митного тарифу України» від 15.03.05. Згідно цього Закону  змінювались ставки ввізного мита на  імпорт ряду товарів, в тому числі і побутової техніки.  Ввізне мито на імпорт пральних  машин було знижено  до 5% - 10%. Після запровадження досить низьких митних тарифів, споживчий ринок України став надзвичайно привабливим для іноземних виробників. За  останні 10 років на ринку пральних машин України з’явилось до 20 іноземних фірм, які пропонували споживачу свою продукцію, що мала високі показники якості, була технічно досконалою. Вітчизняний товаровиробник не зміг витримати конкурентної боротьби. Офіційна митна статистика свідчить, що за п'ять останніх років в Україну було завезено пральних машин на $18,7 млн.  З метою захисту українського виробника наприкінці березня 2009-го було прийнято Закон України №923 про введення 13% додаткового мита на імпорт побутової техніки. Однією із причин зміни законодавчого забезпечення зовнішньоторговельних операцій стала економічна криза. Однак через два тижні Кабмін скасував надбавку на всі товари, крім автомашин і холодильного обладнання. Причиною скасування стало невдоволення членів комітету СОТ. Зокрема, СОТ визнала 13% надбавку економічно необґрунтованою. Введення додаткової ставки суперечило вимогам Світової організації торгівлі і загрожувало Україні штрафними санкціями та відповідними митами на будь-які експортовані товари [3] .

  Запропонована ставка мита повинна була б надати шанс нарощення виробництва українськими підприємствами, однак більшість із них через скорочення попиту на продукцію істотно зменшили випуск пральних машин. Проблеми вітчизняних виробників пральних машин навряд чи можна вирішити за рахунок дискримінаційної політики щодо імпортерів. Вітчизняні підприємства не виробляють конкурентоспроможної продукції через відсутність новітніх технологій. За рахунок завищеного мито, податків, акцизів ( з метою відродження вітчизняного виробництва) споживачі імпортних товарів (в тому числі і пральних автоматів) сплачують при покупці завишенні в кілька разів ціни.  Крім того  через високий ризик відпускна ціна на продукцію окремих італійських виробників, що прямує безпосередньо на ринки СНД, приблизно на 20% вища за вартість аналогічної, але призначеної для європейського користувача. Якщо це врахувати, то неоподатковане ввезення італійської пральної машини з Угорщини обійдеться дешевше в 1,8 разу, ніж легальне - такої ж з Італії, адже в Угорщині - нульове мито, а в Польщі - мізерно низькі його ввізні ставки. 

      Введення 13% мита  дало реальну можливість збільшити ринкову частку тим виробникам, заводи яких розташовані на території РФ і Білорусі — торгові марки Indesit, Ariston, Beko, Vestel, Atlant, частково LG і Bosch, оскільки з пральних машин, експортованих з Росії і Білорусі, не стягуються митні ставки.

     Аналітики ринку   та провідні економісти стверджують,  що в законодавчій базі кризового  періоду не виконані основні  вимоги зовнішньоекономічної діяльності, а саме:  не  створено сприятливого економічного середовища для стимулювання експорту. При характеристиці правової бази основою ієрархічної структури правового забезпечення є Закон України від 04.02.2009 р. № 923-VI, який набрав чинність 6 березня 2009 року, “Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв'язку із світовою фінансовою кризою”, який обумовлює можливість введення тимчасової, терміном до півроку, надбавки до дійсних мит на імпортні товари. Їх перелік і розмір надбавки затверджується Верховною Радою за поданням Кабінету Міністрів. Пропозиції від інших суб'єктів законодавчої ініціативи можуть бути розглянутими в парламенті лише в тому випадку, якщо їх підтримає уряд. Цей закон замість стимулювання експорту та імпортозаміщення, обмежують імпорт, при цьому порушуючи вимоги СОТ. У той же час документ надає Кабміну можливість в окремих випадках корегувати рівень спеціальних надбавок. Зменшення або скасування ставок уряд регулює самостійно.    

      Держава намагається захистити і підтримати національного виробника, стимулюючи збільшення темпів виробництва.

       Ринок пральних  машин регулюється державою у відповідності до загального чинного законодавства. При цьому слід зазначити, що пральні машини – товар не підакцизний, але на загальну вартість товару нараховується мито – 10 % (повне); 5 % (пільгове), відповідно з вимогами СОТ [1] .

      За імпорт пральних машин сплачується ПДВ на загальних підставах, тобто 20% від бази оподаткування, договірної (контрактної) вартості товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, плати за використання об`єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, інших податків і зборів, за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів згідно із законами України.

      Законодавством  не регулюється питання транспортування пральних машин, оскільки товар є середньогабаритним, має довгий термін придатності, тому умови щодо транспортування вирішуються відповідно постачальником та покупцем на основі укладеного договору у відповідності до  вимог стандартів, щодо транспортування та зберігання даного виду продукції  Договір  повинен  відповідати загальним засадам митного законодавства країн. Суб’єкт ЗЕД, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), повинні укладати контракт керуючись вимогами Закону № 959-ХІІ та інших законів, або положеннями закону місця (країни) укладання контракту, враховуючи при цьому норми міжнародних договорів України. Крім того, при складанні тексту контракту суб’єкти ЗЕД мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не буде заборонено прямо та у виключній формі законами України.    Деякі види продукції не достатньо широко представлені національним виробником, внутрішній попит споживачів не задовольняється національним товаровиробником, тому держава не має необхідності захищати вітчизняне виробництво, і як наслідок, держава не має гострої необхідності в регулюванні імпорту даного  виду продукції [2].

        Митні процедури та перелік документації щодо імпорту пральних машин є стандартним, відповідає позиціям поданим в Митному Кодексі України [13].

       Розглянемо основні вимоги, щодо пакування, маркування та умов перевезення пральних машин.

      До упаковки ставляться такі вимоги:

• вид упаковки має відповідати особливостям вантажу;
• упаковка має забезпечувати повне збереження вантажу під час його транспортування з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт;
• упаковка має відповідати кліматичним умовам;
• упаковка може виконувати рекламні цілі.

При виборі упаковки потрібно враховувати відстань, тривалість, можливість перевантаження вантажу в дорозі, температурний режим і вологість під час транспортування, пору року (погодні умови), сумісність з

іншими вантажами.

      Характер упаковки повинен відповідати виду вантажу, вантажності автомобіля, профілю і стану дороги.

      Вантаж повинен бути упакований Вантажовідправником згідно вимог Перевізника навіть у випадку, якщо вантаж наданий до перевезення в упаковці заводу виробника і відповідає ДСТУ чи ТУ виробника.

Маркування вантажу:

• при поданні вантажів, які вимагають особливого поводження з ними під час вантажних операцій та зберігання, Вантажовідправник зобов’язаний нанести на всіх вантажних місцях додатково спеціальне маркування написом «ВЕРХ», «СКЛО», «ОБЕРЕЖНО», «НЕ КАНТУВАТИ», «НЕ КЛАСТИ ПЛАЗОМ».
• відповідальність за відсутність спеціального маркування та її наслідки покладається на Вантажовідправника.
• маркування має бути проведено одним із таких способів:

- безпосередньо нанесенням знаків на вантажному місці;

- за допомогою ярликів.

•     наносити маркування можна фарбуванням по шаблону, штампуванням, клеймуванням чи спеціальними маркувальними машинами.

Особливості перевезення пральних машин:

• прилади слід подавати для перевезення в упаковці виготовлювачів та укладати в контейнера чи дерев’яні ящики, що кріпляться до піддону;
• на упаковці обов’язково наноситься маркування, а також чіткі написи «ОБЕРЕЖНО», «НЕКАНТУВАТИ», «ВЕРХ», «ЕЛЕКТРОПРИЛАД» тощо.

   Технічний  регламент  розроблений  з   урахуванням   Директиви  
Європейської  Комісії  від  23  травня  1995  р.  N  95/12/ЄС  про  
імплементацію Директиви Ради ЄС від 22 вересня 1992 р. N 92/75/ЄЕС  
( 994_367  )  щодо  енергетичного маркування  побутових  пральних  
машин [19].

      Дія   цього  Технічного  регламенту  поширюється  на  нові праль машини  вітчизняного  та   іноземного   виробництва, що живляться від мереж електричного струму, крім:

• пральних машин без центрифуги;
• пральних машин  з окремими відділеннями для прання та сушіння  
  (пральні машини з двома відділеннями);
• комбінованих прально-сушильних машин.

 Дія цього Технічного регламенту  не  поширюється на  пральні машини,  що  можуть використовувати інші джерела енергії,  зокрема акумуляторні батареї.

      Технічна документація повинна включати:

• інформацію про   повне   найменування   та  адресу  виробника

пральної машини;

•   загальний опис  моделі  пральної  машини,  достатній  для  її

однозначної ідентифікації;

• інформацію (у  тому  числі рисунки) про основні конструктивні  
  особливості  моделі  пральної  машини,  зокрема  ті,  що   істотно  
  впливають на рівень енергоспоживання;
• підтвердження відповідності стандартам (протоколи випробувань  
  пральної машини);
• інструкцію з експлуатації пральної машини.

Пральні  машини  вітчизняного  та  іноземного  виробництва  
повинні мати енергетичну етикетку та листівку,  інформація на яких  
зазначається українською мовою.

       Енергетична етикетка прикріплюється на зовнішньому  боці  або  
зверху   на   пральній  машині.  Ніщо  не  повинно  закривати  або  
зменшувати її видимість.

       Даний Технічний регламент взаємопов’язано з відповідними національними стандартами з визначення функціональних характеристик побутових пральних машин.

      Основні вимоги щодо енергетичного маркування побутових пральних машин визначені у Технічному регламенті енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 р. № 5.

РОЗДІЛ 3

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ  КОНТРАКТ

НА  ІМПОРТ ПРАЛЬНИХ МАШИН

 

 

КОНТРАКТ № 1234/6785

м. Полтава, Україна                                                            "21" листопада 2012р.

 

Товариство з обмеженою  відповідальністю «Індезіт РУС», Росія, Москва, 127018, вул. Двінцев, д.12., іменована  на далі «Продавець», в особі генерального директора Тунсталл Н.М., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони,

Товариство з обмеженою  відповідальністю «ПІРАМІДА» Україна, 36002, г. Полтава, ул. Фрунзе, 60а, іменована надалі «Покупець», в особі директора

Соколова І.В., що діє  на основі Статуту, з іншої сторони  надалі разом будуть зватись «Сторони», уклала цей контракт про наступне:

1. ПРЕДМЕТ КОНТРАКТУ