Об’єднання підприємств: характеристика та особливості функціонування

Висновок  

Отже, об'єднання підприємств мають змогу більш ефективно розв'язувати виробничі завдання, що постають перед окремими підприємствами. Вони дозволяють розширювати можливості їхньої господарської діяльності, більш раціонально використовувати наявні ресурси за рахунок їх об'єднання, удосконалення організації спільної діяльності для вирішення конкретних завдань у виробничій сфері, у здійсненні соціальних та інших заходів.

 

 

 

1.2. Види, форми об'єднань підприємств, їх класифікація та мета створення

Видами  об’єднань називається класифікація об’єднань за певними юридичними та матеріальними критеріями , враховуючи законодавчі визначення.

Матеріальним критерієм класифікацій на види є основа їх створення : досягнення спільних матеріальних та інших інтересів, скоординована діяльність, централізоване виконання виробничих та інших функцій тощо.

Юридичним критерієм є правовий режим членства учасників об’єднання.

Класифікація об'єднань підприємств:

• Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств утворюються як:
• господарські об'єднання,
• державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське  об'єднання - це об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

Такі об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

Господарські об'єднання утворюються  як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - це об'єднання підприємств, створене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або рішенням міністерств, або рішенням органів місцевого самоврядування, які є компетентними в цьому питанні.

Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення  про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв  рішення про утворення об'єднання.

• За ознакою обов’язкового установчого документа розрізняють :
• договірні об’єднання
• статутні об’єднання.

Договірними є асоціації та корпорації, статутними – концерни та консорціуми.

Договірні об’єднання відрізняються від статутних правовим режимом створення і функціонування. Засновниками можуть бути підприємства усіх форм власності. По-перше, підприємства добровільно входять до цих об'єднань як їх засновники або члени. По-друге, підприємства-члени на свій розсуд (згідно з власними рішеннями) можуть вийти зі складу діючого договірного об'єднання. У випадках виходу зберігають силу взаємні зобов'язання і укладені договори підприємств з об'єднанням і між собою. Це загальне правило.

Головні аспекти правового становища статутних об'єднань :

- особливістю правового становища статутних об'єднань є те, що засновниками їх є власники і уповноважені органи, а не самі підприємства. Зокрема, це стосується державних концернів і корпорацій. Склад учасників і статути цих об'єднань затверджують певні галузеві міністерства і держкомітети. Статутні об'єднання галузей створюють безпосередньо галузеві міністерства і держкомітети (Мінтранс, Держкомвуглепром, Мінзв'язку). Територіальні статутні об'єднання комунальної власності створюються, реорганізовуються і ліквідовуються відповідними радами народних депутатів чи держадміністраціями (наприклад, державна корпорація "Київміськбуд);

- статутні об'єднання діють на підставі затверджених засновниками статутів, тобто не мають установчих договорів. Отже, предмет і цілі їх діяльності визначають власники (уповноважені органи), а не самі члени об'єднань;

- характерною особливістю державних статутних об'єднань є обмежене право виходу підприємств з них.

• За галузевою ознакою об’єднання підприємств класифікують на :
• галузеві, тобто господарські об’єднання підприємств певної галузі
• міжгалузеві, до складу яких входять господарські організації різних галузей економіки.
• За територіальною ознакою поділяються на:
• республіканські,
• обласні,
• міські тощо.

Господарський Кодекс України  (ст. 120)  [3] виділяє такі організаційно-правові форми об'єднань підприємств:

• асоціації,
• корпорації,
• концерни
• консорціуми.

Світова практика визначає також й  інші форми (рис1.1):

• холдинг,
• трест, 
• картель,
• синдикат,
• промислово-фінансову групу .

Рис.1.1. Об´єднання підприємств та організацій

Усі організаційні-правові форми  об'єднань підприємств залежно від  ступеня самостійності в прийнятті рішень поділяють на два види "жорсткі" і "м'які". "М'яка" форма об'єднань – це спільна діяльність двох або більше підприємств для реалізації певної загальної мети,  але із збереженням корпоративної структури кожного із суб'єктів-учасників. "Жорстка" форма об'єднань утворюється із зміною системи корпоративного контролю та/або структури і веде до поглинання одного або декількох підприємств іншим, яке надалі може продовжити діяльність від свого імені або змінити форму із створенням нового підприємства.  До  "жорстких"  форм відносять концерн,  трест,  а до "м'яких" – асоціацію, консорціум.[12]

Асоціація - договірне  об'єднання, створене з метою постійної координації  господарської діяльності  підприємств ,  що  об'єдналися,    шляхом   централізації  однієї або кількох виробничих  та  управлінськиких  функцій, розвитку спеціалізації  і  кооперації виробництва, організації спільних    виробництв   на   основі  об'єднання    учасниками  фінансових  та  матеріальних ресурсів для задоволення господарських потреб учасників асоціації.

Особливості функціонування:

-   централізоване забезпечення членів асоціації нормативними актами;

-   взаємодія з органами державної влади і управління;

- сприяння  підвищенню  кваліфікації  і  професіоналізму  спеціалістів підприємств - членів  об'єднання;

-    ознайомлення споживачів з діяльністю підприємств-членів об'єднання.

Мета об'єднання: постійна координація господарської діяльності підприємств,що об'єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій , розвитку спеціалізації та кооперації виробництва,організації спільних виробництв.[12]

 

Корпорація - договірне  об'єднання,  створене  на  основіпоєднання  виробничих,  наукових  ікомерційних інтересів  підприємств,  щооб'єдналися,  з делегуванням  нимиокремих повноважень централізованого регулювання  діяльності кожного з учасників органам управліннякорпорації.

Особливості функціонування:

-   є  найефективнішою формою організації  підприємницької  діяльності  з  огляду  на реальну можливість залучення необхідних інвестицій;

-    завдяки своїй потужності корпораціям  значно простіше  збільшувати  обсягивиробництва або послуг,  що дає можливість  отримувати постійно  зростаючий прибуток;

-   кожний акціонер як співвласник  корпорації несе  лише обмежену  відповідальність;

- корпорація може функціонувати  дуже тривалий період  (постійно), що  створює необмежені можливості для перспективного розвитку.

Мета об'єднання: консолідація виробничо-господарської діяльності  підприємтсв, координація зусиль у вирішенні складних технічних, фінансових, соціально-економічних проблем, забеспечення захисту спільних інтересів тощо.[12]

 

Концерн - статутне об'єднання підприємств, атакож  інших організацій  на  основі їх фінансової  залежності від одного  або групи  учасників  об'єднання,  з централізацією функцій науково-технічного  і виробничого  розвитку, інвестиційної ,  фінансової, зовнішньоекономічної  та  іншої діяльності.

Особливості функціонування:

-   учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому  числі правом  представляти їх інтереси у взаємодії  з органами влади,  іншими підприємствами та організаціями;

-   значні масштаби концентрації виробництва і капіталу;

-   виробнича потужність;

-   широкі можливості диверсифікації виробництва;

-   певною мірою стійкі до коливань ринкової кон'юнктури;

-   можуть вигідно перерозподіляти інвестиційні ресурси;

-   концентрувати їх на найрентабельніших та окупних напрямах.[5]

Мета об'єднання: використання можливостей великомасштабного виробництва, комбінування, кооперування виробничих і технологічних зв'язків з метою отримання ефективних результатів і стійкого утримання ринкової кон'юктури, вигідного використання інвестицій для найрезультативніших  проектів, інші формування, необхідні для забезпечення успіху[12].

 

Консорціум - тимчасове статутне  об'єднання підприємств  для досягнення  його учасниками  певної  спільної господарської  мети (реалізації  цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів  тощо).[5]

Особливості функціонування:

-   здатні  надавати своїм членам можливість  обговорити загальні проблеми , визначити  шляхи підвищення показників діяльності;

-   наявність стратегічного планування;

-   надають своїм членам доступ до такої інформації, як дані  наукових  розробок  тадосліджень, що були б недоступні для окремих організацій через дуже високу ціну;

- члени консорціуму  залучаються до вже всім відомої  на міжнародному  ринкуторгової марки.

Мета об'єднання: досягнення певної спільної господарської мети  -    реалізація цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо.[12]

 

Холдинг - особливий вид компаній,  що створюється  для володіння контрольними пакетами акцій інших компаній з метою контролю та управління  їхньою діяльністю. Класична холдингова компанія, як правило,складається  з головної (материнської), дочірніх та фірм-«онуків».[5]

Особливості функціонування:

-  можливість  створення замкнутих  технологічних ланцюжків  від видобутку сировини до випуску готової продукції та доведення її до споживача;

-  більш гнучке реагування на коливання кон'юнктури;

-  економія на торгових, маркетингових та інших послугах;

-  використання переваг диверсифікованості виробництва;

-  єдина податкова та фінансово-кредитна політика;

-  можливість варіювання фінансовими та інвестиційними ресурсами;

-  послаблення фіскального тиску. [4]

Мета об'єднання: володіння контрольним пакетом акцій (контрольними паями) інших фірм з метою ділового контролю над ними та управління їх діяльністю.[12]

 

Трест -  найбільш централізована форма монополістичних об'єднань, в межах якої підприємства-учасники відмовляються від виробничої, комерційної, а інколи й юридичної самостійності і підпорядковуються єдиному управлінню. Реальна влада в тресті належить правлінню або головній компанії.

Трести значно розвинені на Заході, і їх діяльність контролюється державними законами (антимонопольне законодавство). Порівняно з іншими формами монополії (картелями, синдикатами), які в Україні постали вже в останній чверті 19 ст., Трести і концерни не розвинулися у повній формі, не досягнувши тогочасного рівня концентрації промислового виробництва в Західній Європі і США.

Мета об'єднання: монополізація ринку.[12]

 

Картель -  найпростіша форма монополістичного об'єднання. На відміну від інших, стійкіших, форм монополістичних структур (синдикати,  трести,  концерни) кожне підприємство, яке увійшло в картель, зберігає фінансову і виробничу самостійність. Об'єктами угоди можуть бути: ціноутворення, сфери впливу, умови продажу, використання патентів, регулювання обсягів виробництва, узгодження умов збуту продукції, найм робітників. Діє, як правило, в рамках однієї галузі. Ускладнює функціонування ринкових механізмів. Потрапляє під дію антимонопольного законодавства. В одних країнах світу заборонені законом, в інших, навпаки, їх формування заохочується з метою реструктуризації промисловості, стандартизації матеріалів і комплектуючих, обмеження конкуренції між дрібними фірмами.