Нормування та оплата праці операційного менеджера

Отже,ми бачимо,що існує безліч систем оплати праці і кожна з них  має свої переваги і недоліки.Не можна сказати,яка з циз систем нарахування заробітної плати є кращею,кожна з них по своєму застосовується і кожна з них потрібна. Проте в Україні більш популярною стала – почасова система. Згідно статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата є винагородою, як правило обчислену у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Законодавче регулювання оплати праці відбувається на підставі Закону України "Про оплату праці", а також глави VII "Оплата праці" КЗпП України. Крім цього, окремі аспекти оплати праці визначаються такими законами України, як Закони "Про індексацію грошових доходів населення", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", "Про колективні договори і угоди", "Про підприємства в Україні" та інші. Законом також визначається розмір мінімальної заробітної плати. Досить часто принципові питання вдосконалення оплати праці визначаються указами Президента України.

Один з основних елементів організації заробітної плати - нормування праці. Застосування нормування ґрунтується на необхідності точного визначення міри праці. Нормування праці — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання. Згідно зі ст. 85 КЗпП для нормування праці використовуються норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності.

1.4 Методико-аналітична  база процесів нормування та оплати праці

Аналітичний підхід

Рівень обґрунтованості норм у  чималому ступені залежить від методів, які застосовуються для їх розрахунку. Методом, який дозволяє встановлювати  технічно обґрунтовані норми, являється  аналітичний підхід, заснований на вивченні та критичному аналізі конкретного трудового процесу, розділенні його на елементи, вивченні можливостей обладнання, раціональності організації робочого місця, застосовуваних методів та прийомів праці, психофізіологічних факторів та умов праці. На підставі такого аналізу визначаються найбільш ефективні режими роботи обладнання, послідовність трудових операцій. Усуваються недоліки в організації робочого місця, умов праці. Встановлюються раціональні режими праці та відпочинку, а потім розраховуються необхідні витрати часу на кожен елемент та проектуються норми витрат часу на роботу (операцію) в цілому. Такі норми являються технічно обґрунтованими.

Встановлення норм аналітичним  методом здійснюється в наступному порядку:

• нормована операція (робота) розчленовується на складові елементи (переходи, проходи, трудові прийомі);
• визначаються фактори, які впливають на час виконання кожного елемента. Такими факторами можуть бути вага деталі, довжина обробки, матеріали, інструмент і т.д.;
• аналізуються склад та послідовність виконання операцій за виділеними елементами. При цьому кожен з них оцінюється з точки зору його доцільності та раціональності виконання;
• вивчаються виробничі можливості виконання кожного елемента операції з мінімальними витратами при ефективному використанні обладнання, приладів, інструментів, наявності раціональної системи обслуговування;
• враховуються психофізіологічні особливості впливу операції на людину та фактори виробничого середовища (наприклад, вага вантажу, темп роботи, санітарно-гігієнічні фактори);
• проектуються раціональний склад операції та послідовність виконання її елементів з урахуванням оптимального поєднання факторів, які впливають на їх тривалість;
• визначається тривалість виконання кожного запроектованого елемента та операції (роботи) в цілому;
• розробляються організаційно-технічні заходи, які дозволяють запровадити запроектований трудовий процес на операції;
• запроваджується розрахована норма праці.

В залежності від того, як буде здійснюватись  нормування елементів операції (роботи) – за допомогою нормативів або шляхом безпосередніх спостережень із вимірюванням тривалості їх виконання, - аналітичний метод поділяється на аналітично-розрахунковий та аналітично-дослідний.

При аналітично-розрахунковому методі операція (робота) розчленовується на укрупнені елементи, тривалість виконання яких визначається з використанням централізовано розроблених нормативів або за формулами залежності часу від факторів, які впливають на їх тривалість. Таблиці нормативів побудовані таким чином, щоб, користуючись ними, легко встановити часову характеристику того чи іншого елемента з урахуванням конкретних факторів, які впливають на тривалість його виконання.

При використанні аналітично-дослідного методу нормування, аналіз та проектування складу та послідовності виконання елементів оперативної роботи здійснюється в результаті безпосереднього вивчення операції методом хронометражних спостережень, які виконуються в умовах попередньо забезпеченої раціональної організації праці та виробництва на робочому місці. Отримані при цьому дані слугують основою для визначення витрат часу на операцію в цілому.

Мікроелементне нормування праці

Мікроелементне нормування праці  засновано на визнанні того факту, що вся різноманітність дій робітника  при виконанні трудового процесу можна звести до обмеженого кола елементарних, простих трудових рухів пальців, рук, корпусу, ніг робітника, зорових елементів. Ці первинні елементи трудової операції отримали назву мікроелементи .

У порівнянні з аналітично-розрахунковим  методом перевагою даного методу являється те, що при розрахунку норм часу проектується найбільш ефективна послідовність та склад рухів, трудових прийомів, які виконуються робітником. Це особливо цінно при встановленні норм на знову проектовані технологічні операції, які ще не функціонують. Крім того, норми, розраховані за мікроелементними нормативами, мають велику ступінь достовірності.

Найбільше поширення мікроелементне нормування праці отримало в США, Німеччині, Франції, Японії, Польщі та багатьох інших країнах. До того ж на практиці застосовуються різноманітні системи, основною з яких являється система МТМ (Methods – Time Mausarument, “система вимірювання робочого часу із визначенням методів її виконання»).

В цій системі трудові рухи розділені  на 19 мікроелементів: 8 варіантів рухів руками, 9 варіантів рухів тулубу та ніг та 2 варіанти рухів очей. Для кожного мікроелементу розроблені нормативи його тривалості, які враховують довжину переміщення при виконанні рухів, масу деталі, точність та ін.

Також широко застосовується система Work Factor («система, що враховує фактори складності роботи»). Вона відрізняється тим, що тут нормативи на мікроелементи встановлені окремо на основні та допоміжні рухи в залежності від кількості факторів складності, що враховуються. До основних рухів відносяться ті, які потребують мінімальних зусиль або точності. Решта рухів відносяться до допоміжних. Величина надбавки для додаткових рухів залежить від відстані переміщення, ступеня точності та опору руху.

Застосовуються також система  МТА (Motion – Time Analisys, “аналіз часу та рухів»), система МОДАПТС (Modular Arrangement of Predeterminent Time Standarts, “Модульна система мікроелементних нормативів”). Особливістю останньої являється використання укрупнених мікроелементів – модулів, що дозволяє значно спростити використання системи.

Усі перераховані системи нормування знайшли широке застосування при  проектуванні трудових процесів, аналізі  тат раціоналізації існуючих методів  та прийомів праці, розробленні нормативів допоміжного часу, установленні норм праці, навчанні робітників правильним методам виконання роботи.

 У нашій країні ці системи  застосовуються рідко через низку  недоліків, які полягають в  наступному:

• відсутні психофізіологічне обґрунтування нормативних значень часу. Жодна з систем не враховує такий фактор як втомлюваність. Суттєво відрізняється й рівень інтенсивності праці, закладений у різноманітних системах. Наприклад, швидкість ходи в НТМ дорівнює 5,3 км/год., а в Work Factor – 6,4 км/год.;
• при розробленні таблиць не враховуються окремі фактори, вплив яких на час виконання мікроелементів має місце в реальних виробничих умовах.

Вітчизняними вченими розроблена «Базова система мікроелементних  нормативів часу» (БСМ), а потім її удосконалений варіант БСМ-1. Остання  за ступенем опису трудових елементів являється системою першого рівня. Вона реалізується за мінімально укрупненим мікроелементному рівні трудового процесу та включає тільки єдині у змістовному плані для всіх галузей промисловості мікроелементи. Основою для її розробки послугували досліди, проведені на 23 підприємствах різних галузей промисловості. Використовувались методи кінозйомки та хронометражу. Поряд з цим проводились психофізіологічні дослідження, в ході яких вивчались втомлюваність праці та темп роботи.

В результаті створена система, яка складається з 41 елементу, об’єднаних у 20 груп, в тому числі 10 мікроелементів, які виконуються руками, 5 мікроелементів – рухів тулубу, 3 мікроелементи – рухів ніг та 2 мікроелементи – рухів очей. В основу системи покладений нормальний темп роботи, адекватний швидкості виконання базового мікроелемента «Протягнути руку з малим ступенем контролю на відстань 40 см», яка дорівнює 93 см/с. Цей темп забезпечує високу продуктивність та не призводить до пере втомлюваності.

У базовій системі мікроелементних нормативів часу з урахуванням видів розрізняють 41 мікроелемент, кожен з яких характеризується достатньо однозначно визначеною спрямованістю та внутрішнім змістом, що дозволяє віднести ті чи інші види трудових рухів до певного мікроелемента. З іншого боку, кожному мікроелементу відповідає часова характеристика, яка відображає залежність тривалості його виконання від набору визначальних факторів. Значення факторів розраховані таким чином, щоб значення часу, які відповідають суміжним значенням факторів, відрізнялись на 10 %. Для кожного інтервалу значень факторів розраховане середнє значення часу. Таким чином, помилка оцифрування таблиць не перевищує 5 %.

БСМ розроблена в 2-х варіантах:

• у вигляді нормативних карт, побудованих у формі компактних однострокових індексних таблиць, призначених для мікро елементного аналізу та нормування трудових процесів, які виконуються вручну;
• у комп’ютерному варіанті у вигляді кількісних моделей, призначених для нормативного забезпечення систем автоматизованого проектування раціональних трудових процесів та їх нормування, а також міжгалузевих та галузевих нормативів часу різного ступеня укрупнення.

 Поряд з кількісними на  час виконання низки елементів  впливають і якісні фактори,  до яких відноситься:

• обережність;
• ступінь контролю;
• обмеженість;
• зручність роботи;
• щільність з’єднання.

У системі нормативів прийняті дві  характеристики якісного фактора «наявність обережності»:

1. без обережності (робота з твердими та м’якими легко захоплюваними предметами);
2. з обережністю (виконання роботи над гарячими, крихкими, гострими, слизькими предметами).

Фактор «ступінь контролю» впливає  на час виконання мікроелементів «Встановити на площину» та «Встановити  на вал або в отвір». Для характеристики контролю передбачені 3 ступені:

 малий (наприклад, покласти деталь на стіл, покласти інструмент на станіну верстата тощо);

• середній (передбачає здійснення дрібних переміщувальних рухів по орієнтуванню, наприклад, встановити опору на раму);
• значний (здійснення значної кількості переміщувальних рухів по орієнтуванню предметів, наприклад, встановити заготівку на шаблон за кресленням).

Фактор «обмеженість» суттєво  впливає на час виконання мікроелементу  «Обертати». Чим більше обмеженість, тим гірше обертання навколо  вісі, наживляння або навертання гайки (болта) та, відповідно, більший час виконання мікроелемента. Характеристиками цього фактора являються:

- вільно, коли немає перешкод;

- обмежено, перешкоди на відстані 15 мм з одного боку;

- дуже обмежено, перешкоди на відстані не менше 15 мм з двох або трьох боків.

На мікроелемент «Ходити» введені 2 характеристики фактора «обмеженість»:

• вільно – при ходьбі по сухій рівній підлозі, без перешкод;
• обмежено – при ходьбі по замасленій, липкій підлозі або підлозі із розташованими на шляху пересування різноманітними предметами (перешкодами).

Фактор «зручність роботи» має  суттєвий вплив на час виконання  таких мікроелементів як «Встановити», «Роз’єднати», «Взяти». Він відображає незручність поводження з маленькими, важко захоплюваними предметами, що призводить до збільшення часу встановлення, роз’єднання або взяття деталі.