Формування і використання виробничої потужності підприємства

За нинішніх умов господарювання, враховуючи інфляційні процеси та спад виробництва за останні десять років, необхідно в кожній галузі виробничої діяльності і практично на кожному виробництві провести інвентаризацію основних фондів і потужностей, тобто привести їх у відповідність до сучасних вимог щодо їх реальної вартості й потужності. За той самий період більшість активної частини основних виробничих фондів і потужностей у галузях народного господарства і морально, і фізично застаріли, оскільки вони майже не використовувались. Рівень розвитку техніки за цей період значно зріс. Тому для покращання використання виробничих потужностей і основних фондів, що беруть участь безпосередньо у виробництві, необхідно розробляти основні напрямки і шляхи підвищення рівня їх використання.

Кожне підприємство повинно постійно приділяти увагу поліпшенню ефективності використання виробничої потужності, її технічного та технологічного рівня. У зв'язку з цим одним з основних завдань виробничого менеджменту на підприємстві є виявлення факторів, які визначають його виробничу потужність і мобілізацію наявних резервів.

Сучасні промислові фірми оснащені взаємоузгодженими високопродуктивними системами машин. Однак зміна обсягів виробництва, удосконалення технологій, розширення масштабів механізації та оптимізації, оновлення та модернізація устаткування обумовлюють порушення рівня узгодженості пропускної здатності устаткування, робочих місць і виробничих потужностей підрозділів.

Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи устаткування.

Проблема максимізації обсягів випуску продукції нерозривно пов'язана з пошуком резервів зростання виробничих потужностей. Мова йде про організацію регулювання виробничих потужностей на основі принципу пропорцій. Критерієм досягнення максимально можливої величини потужності підприємства в цілому слід вважати найвищий рівень пропорційності між величинами потужностей груп устаткування в кожному підрозділі. Одним з важливих напрямів підвищення рівня пропорційності, а отже, і покращення використання виробничих потужностей, є оптимізація виробничої програми, її можна здійснити як на рівні спеціалізованих цехів, що виготовляють закінчену продукцію, так і на рівні підприємств.

Зовсім інший характер має виявлення резервів вирівнювання виробничої потужності підприємства шляхом перерозподілу машиномісткості між групами верстатів і устаткування. При цьому необхідно врахувати технологічні можливості наявного в них парку машин і устаткування. Структуру парку устаткування можна змінити у кожному виробничому підрозділі окремо або в усіх підрозділах підприємства одночасно. Водночас регулювання внутрішньоцехових пропорцій в потужностях пов'язане зі зміною структури не тільки устаткування, а й виробничих площ, що може спричинити значну реорганізацію всього виробництва, у тому числі модернізацію системи машин підприємства в цілому.

Вирівнювання потужностей дільниць у середині цехів і між цехами слід розглядати як самостійні етапи вирішення одної проблеми і здійснювати їх окремо. Очевидно, що спочатку необхідно підвищити рівень пропорційності виробничих потужностей підприємства в цілому, а потім переходити до ліквідації внутрішньозаводських диспропорцій.

Технологічний план, відповідно до якого визначаються структура й обсяг роботи по кожному робочому місцю, дільниці, цеху, повинен забезпечувати правильний розподіл функції між окремими робочими машинами, а отже - зниження на цій основі кількості вузьких місць, вирівнювання завантаження устаткування, підвищення рівня узгодженості в його пропускній спроможності. Необхідно також врахувати і можливість усунення диспропорції у виробничих потужностях шляхом оптимального розподілу капітальних вкладень на закупівлю нових верстатів і модернізацію існуючих, розширення виробничих площ.

Розглянемо деякі важливі питання планування створення нових і організації раціонального використання існуючих виробничих потужностей у сучасних умовах господарювання.

1. У процесі планування (або проектування) створення нових потужностей необхідно враховувати економічний ефект від зменшення собівартості виготовлення одиниці продукції протягом певного часу її випуску за рахунок ефекту масштабу виробництва та його повного завантаження при дотриманні принципу пропорційності всіх ланок виробництва;

• підвищення продуктивності ("ефект накопичення досвіду");
• об'єднання ефекту зростання масштабу виробництва і продуктивності;
• спеціалізації на окремих видах продукції ("фокусування потужностей");
• створення гнучких виробничих потужностей, що означає високу гнучкість технології, технологічного обладнання, які швидко переналагоджуються, і робітників, які швидко перекваліфіковуються на виготовлення іншої, більш ефективної продукції.

2. У процесі планування організації раціонального використання (завантаження) виробничих потужностей необхідно:

• дотримуватися принципу збереження збалансованості всієї виробничої системи у період освоєння виробничих потужностей (пропорційне зростання потужності всіх елементів системи);
• збільшити частоту етапів пропорційного зростання елементів виробничої системи при одночасному зменшенні до оптимального значення кроку ступеня зростання потужності;
• використовувати кооперацію із зовнішніми постачальниками (іншими виробниками) або додатково використовувати їх виробничі потужності для забезпечення збалансованості освоєння (зростання) виробничих потужностей власного підприємства.

Формування та забезпечення інноваційного розвитку техніко-технологічної бази підприємства, раціональне використання його виробничих потужностей ґрунтуються на ефективній організації виробничих і трудових процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Планування виробничої потужності має важливе значення не тільки в раціональному використанні ресурсів, а й у стабілізації виробництва та насиченні ринку необхідними товарами. . Вона залежить від розміру виробничих площ, кількості устаткування, рівня технології, режиму роботи та ін. Основною метою визначення виробничої потужності  є обґрунтування «реальності» виробничої програми ,оцінка рівня наявного парку машин, обладнання, виробничих площ.

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання виробничих потужностей.

У практиці господарювання розрізняють чотири види потужності: проектну, ефективну, поточну (фактично досягнуту), резервну.

До основних факторів, що безпосередньо визначають виробничу потужність діючого підприємства і прямо враховуються при розрахунку її величини, традиційно відносяться:

• номенклатура й асортимент продукції, що випускається;
• кількість виробничого устаткування;
• одинична потужність (продуктивність) устаткування;
• трудомісткість одиниці продукції;
• розмір виробничих площ;
• режимний фонд часу роботи підрозділів основного виробництва;
• ефективний фонд часу роботи устаткування в підрозділах основного виробництва.

До найважливіших факторів виробничої потужності другого рівня, що справляють непрямий вплив на величину виробничої потужності підприємства і опосередковано враховуються при визначенні її величини, відносяться:

• спеціалізація і кооперування підприємства (виробництва);
• якість предметів праці;
• рівень організації праці;
• кваліфікація виробничого персоналу та ін.

Виробнича потужність розраховується за прогресивними, технічно обґрунтованим нормами та нормативами, з урахуванням повної ліквідації так званих "вузьких місць" та безперервного постачання матеріалами та сировиною, із залученням робітників відповідної кваліфікації. .

При визначенні виробничої потужності необхідно виходити з наявного обладнання та площ, передової організації виробництва, використання новітніх технологій, найбільш досконалих інструментів і приладів, оптимального режиму роботи підприємства.

Виробнича потужність є моментним показником, внаслідок чого розраховують кілька її величин: вхідну, вихідну і середньорічну виробничу потужність.

 Підтримання техніко-технологічної  бази виробництва та виробничого  потенціалу — головне завдання  повсякденної поточної діяльності виробничої інфраструктури підприємства (ремонтного, інструментального й обслуговуючого господарства, їх підрозділів).

Можна виділити такі форми розвитку техніко-технологічної бази:

3. Модернізація, яка здійснюється поступово шляхом окремих планомірних змін у конструкції продукції, яка виготовляється, а також в обладнанні та технології, що використовуються для її виготовлення.
4. Інші форми розвитку техніко-технологічної бази , які пов'язані з капітальним будівництвом на підприємстві, потребують більш значних капіталовкладень, а інколи вимагають зупинення на певний час окремих ділянок або навіть усього виробництва на підприємстві.

  Тому ці форми техніко-технологічної бази (технічне переозброєння, реконструкція, розширення, нове будівництво) слід упроваджувати на основі планів і проектної документації, що утворюють "проект" реалізації тієї чи іншої форми.

Найоб'єктивнішу аналітичну інформацію про рівень використання виробничих потужностей дає система показників, яка розділяється на три групи:

4. показники, які характеризують рівень освоєння проектної та використання середньорічної виробничої потужності підприємства;
5. показники, які характеризують використання устаткування в часі та в потужності (коефіцієнти екстенсивної та інтенсивної завантаженості);
6. показники використання устаткування та площ у вартісних і натуральних вимірниках..

В процесі дослідження  діяльності ЗАТ «Новомиргород цукор» було зроблено аналіз наявності, складу та руху основних засобів підприємства та аналіз ефективності використання його виробничих потужностей.Тому можна зробити такі висновки:

1. На початок звітного року основні засоби становили 20722,2 тис.грн., у тому числі введено в дію нових основних засобів- 434 тис.грн., всього вибуло у звітному році- 251,3 тис.грн., наявність основних засобів на кінець 2006 року становить 20904,9 тис.грн.

2. Простежується зростання вартості основних засобів( на 182,7 тис. грн)  за рахунок вкладення капіталів у будинки, споруди машини, обладнання, транспортні засоби, інструменти ,прилади та інвентар, а також в інші основні засоби. Можна сказати, що інвестування даного підприємства проводиться.

3. Коефіцієнт зносу на 2006 рік зріс порівняно з 2005 роком на 0,007 (0,012-0,005) ,а коефіцієнт придатності зменшився на таку ж величину внаслідок різкого зростання  (у два рази) суми зносу основних засобів при відносно меншому зростанні первісної їх вартості.

4. По коефіцієнтах використання виробничої потужності на Закритому Акціонерному товаристві «Новомиргород цукор» можна дати такі висновки:

1). Мийне, буряко - переробне, нарізне, продуктове, сушильне відділення, сокоцех, сатурація і фільтрація –всі названі агрегати виробництва працюють з максимальною потужністю.

2). На основній дефекації та на випарці агрегати працюють не в повну потужність, коефіцієнти використання потужності варіюються і становлять відповідно на основній дефекації від 0,953 до 0,983 та на випарці від 0,85 до 0,9.

5. Було проведено дослідження аналізу економічної ефективності використання основних фондів потужності на Закритому Акціонерному товаристві «Новомиргород цукор».

Було використано такі показники, як :фондовіддача, фондомісткість та рентабельність основних виробничих фондів.

Провівши розрахунки фондовіддачі можна сказати, що кількість виробленої продукції в розрахунку на 1 гривню вартості основних виробничих фондів за 2005-2006 рік зменшилась на 0,222 грн.

Показник фондомісткості показав збільшення вартості основних виробничих фондів, яка припадає на одиницю вартості продукції на 0,134 грн.

Щодо рентабельності основних виробничих фондів за аналізований період, то можна зробити такі висновки, що в розрахунку на 1 гривню основних виробничих фондів прибуток підприємства збільшився на 0,251 грн. Але в даному випадку прибуток є від’ємним числом, тобто підприємство є збитковим, хоча збитки за 2006 рік були менші, ніж за 2005 рік.

В ході дослідження даної теми можна сказати, що мету курсової роботи було досягнуто, а поставлені завдання виконано.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03. 1991 р. № 887- ХІІ.
2. Буряк П.Ю., Римар М.В. Фінансово – економічний аналіз :Підручник .-К.:ВД»Професіонал», 2004.-с.528.
3. Васильков В. Г. « Огранізація виробництва»-К:КНЕУ-2003,524 с.
4. Григурко І. О. «Організація і планування виробництва в курсових і практичних роботах»-Львів: «Новий світ-2000»-2006,232 с.
5. Єгупов Є. А. «Організація виробництва на промисловому підприємстві»: Навч. посібник.-К.: Центр навчальної літератури,2006-488
6. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб.- К.: Знання, 2000,- с.378.
7. Крайник О.П.  «Економіка підприємства» : Навчальний посібник .- 2005.-с.325.
8. Манів З. О.,Луцький І. М. «Економіка підприємства»: Навч. посібник.-К.: Знання,2004.-580с.
9. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2003. — с.412 .
10. Москалюка В.Є. «Планування діяльності промисловості підприємства».: Навчальний посібник.-К.:КНЕУ,2005.- с.264.
11. Онищенко В. О., Редкін О. В. «Організація виробництва».-К.:Лібра,2003-336с.
12. Орлов О. О. «Планування діяльності промислового підприємства»-К: Скарби,2002.-336 с.
13. Пересада А. А.,Ю. М. Коваленко «Аналіз інвестиційних проектів»-К: КНЕУ,2003-485 с.
14. Петрович Й. М.,Захарчин Г. М. «Організація виробництва». Підручник.-Львів: «Магнолія +»,2004.-400 с.
15. Покропивний С. Ф. «Економіка підприємства» : Підручник.- К: КНЕУ,2000-528 с.
16. Савицька Г.В. «Економічний аналіз діяльності підприємства»: Навч. посіб.-К:Знання,2004-654 с.
17. Семенов Г. А. «Організація і планування на виробництві»Навч. посіб.- К.: Центр навчальної літератури,2006-528 с.
18. Тарасенко Н.В. «Економічний аналіз діяльності промислового підприємства».-Львів: ЛБІНБУ,2000-485 с.
19. Тян Р. Б., Багрова І. В. « Організація виробництва»- К.: Центр навчальної літератури,2005-248 с.
20. Чаюн І .О., Богославець Г. М. «Економіка підприємства»:Підручник.-К. : Київський національний торгівельно – економічний університет,2005.-569 с.
21. Шваб Л. І. «Економіка підприємства»: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів.3-тє видання.- К.:Каравелла,2006-584 с.
22. Яркина Т. В. Основы экономики предприятия: краткий курс- К.: Вища шк., 1999.- с.278 .