Ефективність використання трудових ресурсів

 

 

 

«Каланчацький комбінат хлібопродуктів» введений в експлуатацію в 1970 році. Відкрите акціонерне товариство «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» засновано згідно рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонської області від 13.03.1998 року №208  на базі майна державного підприємства Каланчацького комбінату хлібопродуктів.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2003 р.№510 «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберіганням зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно» комбінат отримав відповідний сертифікат №2712 від 30 червня 2009 року.

01 вересня 2009 року ВАТ  «Каланчацьким КХП» одержав Ліцензію державного архітектурно – будівельного контролю у Херсонській області для провадження господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури.

В 2009 році ВАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» нагороджений на всеукраїнському конкурсі якості продукції «100 кращих товарів України» регіональний рівень.

Територія ВАТ «Каланчацький КХП» займає загальну площу – 25,41 га. Територія промислового елеватора займає площу -15,79га, територія заготівельної діяльності займає площу – 9,62 га.

Загальна протяжність залізничних колій, що належать комбінату складає 2500 м., протяжність  колій взятих в оренду в Херсонського «Вторчермет» складає 100 м.

Комбінат розташований безпосередньо на вузловій станції «Каланчак» Одеської  залізничної дороги, що є перевагою в географічному розташуванні.

Відкрите акціонерне товариство «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» по видам діяльності діляться на заготівельну і переробну

Для організації заготівельної діяльності є – 2 елеватора:

-  по заготовці – 17 зернових складів напільного зберігання;

-  промисловий – 3 силосних корпуса.

Виробітку продукції виробляють:

-  крупо цех;

-  мельниця;

-  комбіцех .

Надаються послуги по прийманню, зберіганню, сушці, підробці  сільськогосподарських культур.

2.2. Аналіз чисельного  складу працівників

Для характеристики стану використання на підприємстві трудових ресурсів і виявлення резервів збільшення обсягу виробництва та підвищення рентабельності роботи треба проаналізувати такі показники, пов'язані з рухом, якістю робочої сили, її продуктивністю, а також її вартістю:

— чисельність персоналу підприємства з точки зору динаміки, 
категорійної структури, професійної підготовленості, плинності працівників;

— використання робітниками і службовцями робочого часу, стан 
трудової дисципліни;

—продуктивність праці;

—фонд оплати праці, динаміка середньої заробітної плати працівників і трудомісткості продукції.

В Україні офіційна статистична звітність про використання трудових ресурсів складається з таких звітів: «Звіт з праці» (річний та щомісячні); «Звіт про основні показники діяльності підприємства» (річний); «Звіт про використання робочого часу» (щоквартальний); щомісячний «Звіт про стан заборгованості із заробітної плати»; річний звіт «Чисельність окремих категорій працівників та підготовка кадрів»; «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах». Інформаційна база для цього розділу аналізу ґрунтується також на зведених матеріалах первісного обліку (табелях, змінних рапортах, робочих нарядах, відомостях, особових рахунках тощо), разових обстежень, опитувань тощо, більшість з яких є документами управлінського обліку. Готують їх відповідні функціональні служби і підрозділи підприємства: відділи праці та заробітної плати, кадрів, планово-економічний, бухгалтерія, а також цехи та дільниці.

Починати аналіз окресленого кола питань доцільно з характеристики динаміки чисельності працівників на підприємстві (з обов'язковим виділенням чисельності працівників основної діяльності) за останні 2—3 роки. Такий аналіз дає змогу оцінити, як підприємство «вписується» у ринкові умови господарювання (це особливо актуально для перехідного періоду в Україні), наскільки успішно воно витримує конкурентну боротьбу на ринку своєї продукції і на ринку трудових ресурсів. Ясна річ, просте порівняння чисельності працівників підприємства за кілька років повної відповіді на ці питання не дає (хоч воно має певне аналітичне значення). Лише з урахуванням динаміки виробничих потужностей підприємства і їх використання, динаміки продуктивності праці висновки про динаміку чисельності працівників підприємства набувають обґрунтованості й аналітичної цінності.[14, 92]

Якщо за незмінних (або змінених незначною мірою) виробничих потужностей на підприємстві з року в рік скорочуються чисельність персоналу і, пропорційно, обсяг випуску продукції, тобто коли скорочення чисельності персоналу не компенсується зростанням продуктивності праці, а отже, відбувається зниження показника використання виробничої потужності підприємства, це однозначно свідчить про недоліки в організації виробництва, маркетингової служби, про неспроможність власників і керівників підприємства утримати його «на плаву», зберегти трудовий колектив. Така ситуація потребує з'ясування конкретних причин відпливу робочої сили і розробки рекомендацій для стабілізації становища.

На структуру персоналу (табл.2.2) суб’єкта господарювання впливають  особливості виробництва, його спеціалізація і масштаби виробничого процесу, що зумовлюють відповідність питомої ваги кожної категорії працюючих   розвитку техніки, технології та організації виробництва.

Для аналізу руху робочої сили і забезпеченості  підприємства  обчислюються  і оцінюються у динаміці такі показники:

Таблиця 2.2.

Алгоритм розрахунку показників руху робочої сили

Показник	Формула розрахунку
Коефіцієнт обороту кадрів з прийому персоналу
Коефіцієнт обороту кадрів зі звільнення
Коефіцієнт плинності кадрів	Кількість звільнених за власним бажанням і порушення трудової дисципліни_____ Кп =        Середньо облікова чисельність персоналу
Коефіцієнт стабільності кадрів
Коефіцієнт загального обороту

 

Серед указаних показників показник плинності кадрів заслуговує на найбільшу увагу, оскільки вважається, що він уособлює надмірний оборот робочої сили. Надмірним вважають звільнення за порушення трудової дисципліни, через невідповідність кваліфікації, за власним бажанням, а також самовільне залишення роботи без поважних причин.

Під час аналізу слід вивчити конкретні причини звільнення за власним бажанням (низькі заробітки, тяжкі умови праці, відсутність перспектив професійного зростання, незадовільний психологічний клімат та ін.). При високій плинності кадрів обов'язково визначають негативні наслідки її впливу на основні показники діяльності суб’єкта господарювання і розглядають дійові заходи щодо закріплення  персоналу.

За вихідними даними табл. 2.3. і алгоритмом розрахунку показників руху робочої сили (табл. 2.2) розрахуємо відповідні показники руху персоналу на ВАТ «Каланчацький КХП» (табл. 2.4) і проведемо їх аналіз.

Таблиця 2.3

Вихідні дані для розрахунку коефіцієнтів руху робочої сили, чол.

Показники	2007 рік	2008 рік
Випуск продукції, тис.грн.(ТП)	49935,2	69408
Прийнято працівників, чол.	38	78
Вибуло працівників, чол., у тому числі:	55	64
–за власним бажанням, за прогули та інші порушення трудової дисципліни	45	64
–за скороченням штатів	10
Середньооблікова чисельність (КР), чол.	314	328
Кількість робітників, які  працювали цілий рік, чол.	221	186

 

За розрахунками, згідно з даними підприємства занесемо до таблиці 2.4

Таблиця 2.4

Показники руху робочої сили

№ п/п	Показники	2007 р.	2008 р.
1	Коефіцієнт обороту кадрів з прийому	0,12	0,24
2	Коефіцієнт обороту кадрів зі звільнення	0,18	0,2
3	Коефіцієнт плинності кадрів	0,14	0,2
4	Коефіцієнт стабільності кадрів	0,3	0,4

 

Розрахунки свідчать, що всі  показники руху робочої сили за аналізований період щорічно зростали . Коефіцієнт обороту кадрів з прийому у 2007 році був 0,12, а у 2008 році збільшився до 0,24. Коефіцієнт обороту кадрів зі звільнення збільшився на 0,02. Коефіцієнт плинності кадрів у 2007 році дорівнював 0,14, а у 2008 – 0,2. Показники стабільності кадрів, хоч і мають позитивну тенденцію: 0,3 в 2007 р. і 0,4 в 2008 р.

Розрахунок абсолютного і відносного залишку (нестачі) працюючих дозволяє зіставити  темп зростання  чисельності персоналу  з темпом росту обсягу товарної продукції як в порівнянні з плановими показниками, так і з відповідними звітними періодами.

Проведемо розрахунки за даними табл. 2.3.за період 2007 – 2008 рр. Фактично надлишок працюючих складає:

ΔКРабс. = КР2008 - КР2007 = 328– 314 = 14 чол.

Тобто чисельність у 2008 р. проти 2007 р. збільшилась на 14 чол. При розрахунку  абсолютного надлишку (нестачі) чисельності не враховується рівень змін обсягів товарної продукції. Перерахуємо  чисельність на  новий обсяг виробництва :

КР скориг. = КР2008   =.КР 2006 × Кперер =328×  =362× 1,39= 456 (чол.)

КРскориг – чисельність попереднього (планового) періоду, скоригована на фактичний обсяг продукції:

Кперер =  - коефіцієнт, який показує зміну темпів росту (планових чи до попереднього періоду).

Визначимо відносну нестачу або надлишок чисельності  у 2008 р. проти 2007 р.:

ΔКРвідн = КР2008 - КР скориг = 328 – 456 = - 128 чол.

Тобто має місце нестача чисельності, або при зростанні обсягів в 1,39 раза у 2008 р., на їх виконання потрібно було б 456 чол., а фактично утримувалось 328 чол. Ці обставини можуть бути зумовлені як екстенсивними факторами (наприклад, понадурочні години) так і інтенсивними факторами (продуктивність  праці, впровадження інновацій)

2.3 Аналіз використання  робочого часу

 

 

Подальшим кроком в аналізі використання персоналу є аналіз використання робочого часу.

Використання робочого часу звичайно аналізують за допомогою таких показників, як середня кількість днів, відпрацьованих робітниками за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту підприємства з праці.

Перший показник, який характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від таких факторів:

-  кількість вихідних і святкових днів;

-  кількість днів чергової відпустки;

-  інші види відпусток, передбачених законодавством;

-  кількість днів непрацездатності;

-  неявка на роботу з дозволу адміністрації;

-   прогули;

-  інші.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника визначають такі чинники: величина нормативного робочого тижня; час простою упродовж дня, зафіксований в обліку; час понадурочної роботи (збільшує величину показника); час інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо).[18, 147]

Під час аналізу знаходять відхилення цих показників від плану, порівнюють їх з аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень. Особливу увагу при цьому необхідно звертати на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу через такі обставини:  неявку на роботу з дозволу адміністрації;  прогули й цілодобові простої; внутрішньозмінні простої, зафіксовані в обліку;  облікований брак продукції.

Слід враховувати і те, що  не обліковані втрати робочого часу можуть бути значно більшими, ніж показано у звітності. Вони спричинюються недоліками в організації виробництва й управління, простоями устаткування через його несправність, відсутністю на робочому місці сировини, матеріалів, інструменту та інших ресурсів, низькою трудовою дисципліною, непродуктивною роботою та ін. Внаслідок неврахованих простоїв і втрат завищується фактично відпрацьований час, адже наведені у звітності показники часу роботи визначаються як різниця між загальною кількістю явочних днів або годин і врахованими простоями. Приховані від обліку внутрішньозмінні перерви та простої робітників можна знайти за допомогою додаткових розрахунків або вибіркових спостережень і опитувань робітників.

За результатами аналізу треба розробити заходи щодо скорочення втрат робочого часу і пов'язаних з ним непродуктивних виплат заробітної плати, особливу увагу приділивши питанням поліпшення обліку внутрішньозмінних втрат робочого часу.

Таблиця 2.5.

Вихідні дані для аналізу впливу факторів на формування фонду робочого часу.