Сучасні регіональні проблеми розвитку туристичного обслуговування в Україні

 

- туристично-екскурсійні  послуги - 100%

- санаторно-курортні та  оздоровчі послуги - 90%

- виробництво сувенірів - 80-90%

- готельне господарство - 60-70%

- виробництво товарів  туристичного призначення - 30-40%

- послуги з видачі віз  та інших консульських дій - 60-70%

- послуги харчування - 30-40%

- послуги пунктів прокату - 30-40%

- послуги закладів культури, фізичної культури і спорту - 30-40%

До складу РТК входять такі галузі: галузь туроперейтингу, санаторно-курортна галузь, галузь закладів тимчасового проживання (готелі, мотелі, хостели, турбази, пансіонати відпочинку, вілли тощо), галузь громадського харчування, галузь розваг (казино, нічні клуби, диско-клуби, центри гральних автоматів, аквапарки тощо). Інтегрованими на субгалузевому рівні в національну індустрію туризму є галузі пасажироперевезень, АПК, галузь банківсько-страхових послуг, група виробництв товарів туристичного споживання (сувенірна продукція, спортивно-туристичний інвентар), група виробництв засобів виробництва туристичних послуг (обладнання для видобутку і розливу мін вод, засоби гігієни в готелях), освітній комплекс (фахова освіта працівників туріндустрії), інформаційний комплекс.

РТК помітно впливає на економіку держави. Серед економічних функцій виділяють: виробничу; забезпечення зайнятості населення; створення доходу; згладжування регіональних диспропорцій; нівелювання відхилень платіжного  балансу.

  Досліджуючи роль і місце РТК у структурі економіки держави, слід зазначити, що основою для розвитку туризму є його економічні вигоди. Найважливішими характеристиками туризму є туристичні доходи і витрати. Вони є вартісними оцінками туризму, необхідними для вивчення його впливу на національну економіку, зокрема платіжний баланс країни. Об’єм надходжень від туризму широко використовують для оцінки прибутковості туристичного напряму. Нарощування туристичних потоків є вагомим чинником зростання споживчого попиту, ефективності експлуатації об’єктів галузевої інфраструктури та стабілізації внутрішнього ринку товарів і послуг туристичної галузі економіки, так і суміжних галузей економіки.

Усі міжнародні операції країни відображаються у її платіжному балансі. Так, якщо резидент країни подорожує за кордоном, то там він і витрачає валюту, що негативно позначається на платіжному балансі країни. За напрямом руху валюти можна визначити, що для країни, яка відправляє свого резидента за кордон, витрати туриста виступають імпортом, а для сторони, яка його приймає, - експортом. Такого роду операції відображаються на рахунку «Туризм». Якщо рахунок позитивний, то це означає, що витрати в’їзних туристів перевищують витрати виїзних туристів і позитивно впливають на її платіжний баланс [6, c.123].

На сьогодні у сфері туризму вироблено декілька стандартних видів економічних показників. Дотепер у національних економічних рахунках туризм, зазвичай, не виділяється як окрема галузь, а включається в сектор платних послуг. Всесвітня туристична організація розробила Стандартну міжнародну класифікацію видів діяльності в туризмі, яку попередньо схвалила Статистична комісія ООН. Незважаючи на те, що внесок туризму в економіку досить складно вимірювати, на базі різних інформаційних джерел фахівці з економіки туризму розробляють способи розрахунків, достатні для визначення загального масштабу економічного впливу туризму. До стандартних економічних вимірів належать отриманий дохід і частка у валовому національному чи внутрішньому продукті. Ці показники відображають значення туризму в економіці загалом.

За підрахунками спеціалістів, частка туризму у ВВП України є меншою за 2%. Для порівняння: у розвинених країнах цей показник коливається від 5 до 8%, а у деяких державах сягає 50%.

Своєю чергою, показник іноземної валюти, отриманої від міжнародного туризму, передбачає розрахунки як валових доходів в іноземній валюті (загальна сума витрат іноземних туристів), так і чистих доходів в іноземній валюті (іноземна валюта, що залишається в країні за винятком відпливу іноземної валюти). Відплив - це іноземна валюта, що витрачається на імпорт товарів і послуг, продуктів харчування, які використовуються в туризмі, готельне обладнання і постачання матеріалів, виплати іноземним компаніям, що управляють готелями, тощо. У визначенні економічного впливу туристичної сфери на суспільство враховуються і робочі місця, створені завдяки туризму. Облік ведеться за такими видами зайнятості:

- пряма зайнятість - особи, що працюють на туристичних  підприємствах (готелі, ресторани, магазини  для туристів тощо), а також  туристичні агентства і бюро подорожей;

- непряма зайнятість –  робочі місця, створені в таких  постачальних секторах, як сільське господарство, рибальство  і промисловість;

- генерована зайнятість  – додаткові робочі місця, які  підтримуються завдяки витраті  доходів, одержаних працівниками  сфер прямої і непрямої зайнятості;

- зайнятість у будівництві  – робочі місця, які створюються  при будівництві туристичної  інфраструктури (це, звичайно, тимчасове  явище, але може бути і довгостроковим  у місцях, де туризм лише розвивається) [3, с. 26].

Ефект мультиплікації туризму належить до стимулу, який є зовнішнім джерелом доходів як в економіку країни загалом, так і окремого регіону. Він показує, скільки раундів у місцевій економіці проходять первинні туристичні витрати. На базі цього показника можна визначити, яким чином туристичні витрати генерують різні види економічної діяльності.

Показники фінансових надходжень до державних і місцевих бюджетів містять у собі готельні й інші різновиди туристичних зборів, мито на імпортні товари, що використовуються в сфері туризму, прибуткові податки з туристичних підприємств і їхніх співробітників, а також податки на нерухоме майно туристичних об’єктів.

Оскільки туризм є однією із найбільш працепоглинаючих сфер економіки, він виступає як регулятор зайнятості населення, сприяє зростанню доходів корінних жителів, забезпечуючи зайнятість на фірмах, підприємствах та інших організаціях, що безпосередньо обслуговують відвідувачів. З цим тісно пов’язана зайнятість, яка формується завдяки витратам відвідувачів – кількість робочих місць на повний і неповний робочий день як за сезонами, так і загалом за рік. Чисті доходи підприємств, які обслуговують туристів, забезпечують джерела для капіталовкладень і показують, наскільки ефективно відповідна фірма обслуговує туристів. Тут враховуються такі характеристики туристичної сфери, як динамічність, виникнення нових тенденцій і способів підприємництва тощо.

Проте стимулювання зайнятості в сфері туризму шляхом належної професійної підготовки кадрів для цього сектора – складне завдання, оскільки деякі регіони чинять соціальний опір роботі в сфері обслуговування.

Досягнення сприятливого соціально-економічного впливу туризму на суспільство є важливою стратегічною метою як розвинених держав, так і країн, що розвиваються. Проте це можливо лише за умови створення розгалуженої системи державного управління, яка б відповідала сучасним вимогам розвитку туризму та забезпечувала ефективне застосування механізмів державного регулювання цього багатогранного явища.

Отже, стимулюючий вплив туристичної сфери на економіку відчутний при зростанні її частки у виробничому доході і валовому внутрішньому продукті; кількості іноземної валюти, отриманої завдяки міжнародному туризму; доходів населення; створених завдяки туризму додаткових робочих місць; чистого економічного вкладу туризму в національну економіку; регулятивного впливу органів державного управління сфери туризму тощо.

Проте кількість туристичних потоків визначається не лише ступенем розвитку економіки в країні і матеріальним добробутом населення, а й обсягом вільного часу. Науково-технічний прогрес позбавив людей зайвої механічної праці, тим самим зменшивши тривалість робочого часу. Але нові технології, прискорення соціально-економічного розвитку фізично й морально втомлюють людей. Виникає необхідність у відпочинку, а відновлення життєвих сил населення є одним із першорядних завдань оздоровчого, лікувального та рекреаційного туризму.

До соціально-економічних умов розвитку туризму належать також підвищення рівня освіти, культури населення тощо. Зростання освітнього і культурного потенціалу суспільства суттєво підвищує значення духовних цінностей для розширення світогляду туристів, підсилюючи їх інтерес до пізнання нових цінностей.

Аналізуючи соціально-культурний вплив туризму на розвиток держави слід зазначити, що туризм може не лише принести населенню і його культурі вигоди, а й створити певні проблеми. Хоча соціально-культурний вплив виміряти складніше, ніж вплив економічного характеру, його обов’язково слід враховувати при розробці та впровадженні програм розвитку туризму в державі.

До позитивного соціально-культурного впливу туризму належить підвищення життєвого рівня населення за рахунок удосконалення роботи окремих служб і об’єктів; збереження культурної спадщини, завдяки якій розвиваються пізнавальний туризм, мистецтво і ремесла, звичаї, традиції тощо; сприяння створенню і підтримка різних об’єктів культури (музеїв, театрів тощо); посилення і відродження почуття гордості населення за свою культуру; забезпечення можливостей для міжкультурних обмінів між корінним населенням і туристами.

Негативний вплив туризму в цьому аспекті проявляється у виникненні незручностей і незадоволенні місцевого населення надмірним напливом туристів; негативному ставленні до туризму через комерціалізацію і втрату самобутнього характеру; непорозумінні та конфліктах через різні мовні бар’єри та стилі поведінки; загостренні соціальних проблем, пов’язаних з наркоманією, алкоголізмом, бандитизмом тощо [8, с. 29].

 

 

 

 

 

 

IV. Розміщення й регіональні відмінності туристичного комплексу

На рівень використання регіональних і національних туристичних можливостей здійснює вплив велика кількість факторів, серед яких можна виділити ті, що стимулюють активізацію використання потенціалу, та фактори, що її обмежують.

Туристичний потенціал – це сукупність всіх наявних ресурсів, необхідних для здійснення туристичної діяльності в нових умовах господарювання, та здатність максимального їх використання для задоволення потреб громадян України та іноземних туристів у якісних послугах [20].

Серед обмежуючих чинників можна виділити такі:

- відсутність належного  фінансування туристичної сфери  на державному та регіональному  рівнях;

- політична ситуація в  країні та взаємовідносини між  країнами в сфері туризму;

- нечіткий розподіл функцій  управління туристичною сферою  в регіоні, і як наслідок, відсутність  відповідної мотивації до вжиття заходів, спрямованих на комплексну взаємодію всіх структурних елементів, і на цій основі створення якісного туристичного продукту та ін.

Серед стимулюючих чинників можна виділити такі:

- існування значної кількості  ініціативних осіб, що формують  пропозицію туристичного продукту;

- періодичне надходження  спонсорської допомоги на організацію  туристичних заходів, що демонструє  зацікавленість представників бізнесових  структур у розвитку туризму  в регіоні та країні;

- набутий позитивний імідж  регіону, країни;

- загальносвітові тенденції  підвищення туристичної активності  та ін.

Проаналізуємо динаміку розвитку туристичного ринку в Україні (див. дод. Б).

В Україні до 2009 року спостерігається позитивна динаміка загального обсягу реалізованих туристичних послуг. Так, у 2004 році в порівнянні з 2003 роком обсяг послуг зріс на 2,2%, у 2005 році – на 29% у порівнянні з попереднім роком, у 2008 році – на 47,6% відносно 2007 року. 2009 рік характеризується спадом попиту на туристичний продукт, про що свідчать зниження темпів зростання обсягів туристичних послуг (116,6% у 2009 році проти 47,6% у 2008 році), проте, в абсолютному вираженні обсяг споживання турпродукту зріс з 8052273,0 тис.грн. до 9387814,0 тис.грн. У 2010 році обсяг послуг скоротився на 13,1%. Такі зміни, перш за все, зумовлені світовою економічною кризою, що потягнула за собою скорочення попиту з боку споживачів туристичних послуг. 2011 рік покращує ситуацію на туристичному ринку, про що свідчить збільшення обсягів на 20,1%. Щодо туристичних потоків, то у 2008 році спостерігається максимум кількості обслуговуваних туристів, в основному, за рахунок зростання виїзного туризму (дод. В, Д). При цьому, зростає і обсяг наданих туристичних послуг по виїзному туризму (див. дод. Б). Це ті потенційні споживачі національного турпродукту, яких втрачає Україна в той час, коли вони купують іноземну послугу туристичної сфери.

У 2009 році, який «виправляє» ситуацію, зростає обсяг внутрішніх туристичних послуг на 93,9% при одночасному скороченні кількості внутрішніх туристів на 21,1% та виїзних туристів на 28,7%. Це свідчить про те, що обсяг туристичних послуг, що припадає на одного внутрішнього туриста, збільшується, що є позитивним для економіки України, оскільки при цьому зростає рівень використання її сукупного туристичного потенціалу.

Рейтинг головних країн-партнерів з в’їзного туризму (дод. Е) та карта основних туристичних центрів України (дод. И).

З даних таблиць можна визначити, що головними центрами туризму в Україні є Івано-Франківська область, м. Київ, а також АР Крим. Серед основних партнерів по міжнародному туризму (а саме в’їзному) є країни колишнього Радянського Союзу.