Сім чудес України. Рекреаційні ресурси України та нетрадиційні туристичні продукти

 

Таблиця 3. Рейтинг 10 основних регіонів внутрішнього туризму в Україні за 2009 рік*

Рейтинг	Регіон	Кількість внутрішніх туристів, осіб	у %_до підсумку
1	Івано-Франківська	501040	34,9
2	м. Київ	307477	21,4
3	АР Крим	162240	11,3
4	Херсонська	117456	8,2
5	м. Севастополь	76940	5,4
6	Донецька	69725	4,9
7	Запорізька	52756	3,7
8	Дніпропетровська	50955	3,5
9	Харківська	48604	3,4
10	Хмельницька	48372	3,4
	Усього	1435565	100,0

*розроблено за даними 9 
2. Нетрадиційні туристичні продукти

Як бачимо, туристичний  потенціал України досить великий, але поряд із широко поширеними в країні видами туризму, традиційними місцями для відпочинку розвиваються й такі, що заслуговують на окрему увагу. Нетрадиційний туризм отримав розвиток на території України порівняно недавно. У спрощеному вигляді, нетрадиційні види туризму - це такі види рекреаційної діяльності, які не типові для даної місцевості.

Перспективний розвиток туризму в унікальному за своїм  географічним положенням і рекреаційним можливостям України визначено самою природою.

В Україні є всі  необхідні умови і фактори  для організації нетрадиційних  видів туризму, які могли б, з  одного боку, згладити прояви сезонності українського туризму, послужити освоєння менш рекреаційно-завантажених територій, а з іншого боку, частково вирішити проблеми зайнятості населення в цілому і в міжсезоння.

Наявність туристичних  ресурсів, особливості вже наявної  інфраструктури дають можливість розвивати  в країні нетрадиційні форми туризму:  спортивний, навчальний, науковий, промисловий, етнографічний, паломницький туризм, етнічний туризм, військово-історичний, зелений туризм, спелеологічний, скелелазіння, кінний, велосипедний, дельтапланеризм і парапланеризм, гірничо-пішохідний, винні та мисливські тури, скаутинг, дайвінг, екологічний, автотуризм, сільський, етнічний туризм і т.д.

2.1.Чорнобильська  зона відчуження як новий туристичний  продукт

У 2008 році американське видання  “Форбс” публікує рейтинг найбільш унікальних туристичних місць. На першому місці — Україна, а саме Чорнобильська зона відчуження. Це повідомлення привертає увагу широких кіл.

Україна мало чим відома для іноземців. В першу чергу країна асоціюється  із Чорнобилем та колишнім Радянським Союзом. Нерідко іноземці так і вважають, що Україна — це частина Росії, де жахливий екологічний стан через Чорнобильську аварію. Туризм як галузь культурного обміну може виправити сприйняття нашої держави.

Тема заслуговує на особливу увагу, оскільки є майже не дослідженою. Багатосторонність цього явища робить цю задачу складною, проте актуальною. Туристичні поїздки до Зони відчуження — перспективний туристичний напрямок, який охоплює такі різновиди туризму як екологічні тури так і пізнавальні чи ностальгічні

Основною проблемою сприйняття України іноземцями є призма Чорнобильської катастрофи та її вплив на екологічний стан усієї планети. Туристичний аспект даного питання у тому, що туризм як каталізатор міжкультурної та міжнародної комунікації має великий потенціал для виведення України на міжнародну арену (у сфері політики, економіки, культури, науки тощо) з позитивною репутацією та іміджем. [8]

Подорож до Чорнобильської зони відчуження як новий туристичний  продукт розглядається з точки  зору специфіки та унікальності.

 

Специфіка туристичної  діяльності в зоні відчуження

Туристичні поїздки  до Зони відчуження зараз пропонують усі туристичні агенції. Вони запевняють. Що перебувати у Зоні з дотриманням правил безпеки не загрожує здоров’ю. Вартість поїздки складає до 200 гривень. Для іноземців з перекладачем до 500 гривень. Легальні туристичні поїздки пропонують не так давно. Найпершими відкривачами туристичних мандрівок до Зони були нелегали.

На сьогодні головними  легальними туристами у Зоні є  мешканці скандинавських держав (переважно  норвежці), японці, американці, німці, росіяни. За словами Світлани Паращенко, менеджера фірми “САМ”, абсолютна більшість чорнобильських туристів — іноземці віком від 20 до 50 років, заможні або середній клас. Українським відвідувачам ЧАЕС та її околиць цікавіше потайки або напівлегально дістатися Зони і пересуватися на власний розсуд, залишаючи по собі цілком сучасні графіті у центрі Прип’яті.

Тридцятикілометрова Зона відчуження взята під охорону  Міністерством з надзвичайних ситуацій. Поїздки до Чорнобиля організовуються  з дозволу МНС, співробітники  Міністерства є безпосередніми провідниками-екскурсоводами такої подорожі.

Існує ініціативна група  колишніх мешканців Прип’яті, котрі  сьогодні на рівні Верховної Ради намагаються пролобіювати ухвалення  закону про надання колишньому місту  енергетиків та іншим об’єктам, що знаходяться у радіусі 10–15 км від ЧАЕС, статусу музею. Тобто, монополія МНС у Зоні з роками може послабитися. Деякі кроки у цьому напрямку робляться вже сьогодні. Якщо ж м. Прип’ять отримає статус музею, то воно перейде також до опіки усіх закладів з охорони пам’яток. На думку ініціаторів проекту, такий статус дозволить зберегти Прип’ять у вигляді 1986 року, посилити її охорону від мародерів та інших небажаних відвідувачів.

 

Типова екскурсія  до Чорнобильської зони відчуження

Чорнобильські маршрути, як правило, стандартні. Зазвичай туристи потрапляють з КПП до Чорнобиля, потім АЕС, Прип’ять, одне з сіл, куди повернулися корінні мешканці, вечеря в Чорнобилі й повернення сталкерськими сутінками до Києва. Інколи турфірми обіцяють у своїй рекламі не лише споглядання наслідків найбільшої в історії людства техногенної аварії, а й знайомство з чисельною фауною Зони. Дехто навіть пропонує фотополювання.

Потрапити до 30-кілометрової Зони відчуження, самої ЧАЕС чи Прип’яті зовсім нескладно. Турфірми доволі швидко опанували цей небезпечний, але перспективний напрямок. Коштує такий туризм від $70 до $350 (залежно від кількості охочих замовити тур) з кожного учасника. Усю свою діяльність і вибір маршрутів турфірми погоджують з Чорнобильінтерінформом (структура МНС). Фактично будь-яка група громадян може самотужки організувати такий рейс і уникнути посередництва турфірм.

Усі екскурсії починаються  з прибуття на КПП “Дитятки”, де проводиться перевірка документів. Кожен повинен підписатися під “Правилами поведінки”.

На вході туристів перевіряють. Попри те, що не можна вивозити із Зони відчуження ніяких предметів, туристів на виході не перевіряють.

Наступним по маршруту є  Чорнобиль, де дозиметр показує 10 микрорентген/год (приблизно так само і у Києві). У приміщенні державного агентства  інформації, розвитку і міжнародної співпраці “Чорнобильінтерінформ” туристи проходять інструктаж. Гідом для для туристів зазвичай є постійний працівник на забрудненій території.

“Тридцятка” — це слово  із жаргону працівників тридцятикілометрової Зони відчуження. Ця територія оточена внутрішнім і зовнішнім кордоном. Всередині є місця “дуже забруднені”, а є “відносно чисті” — по них і проходить туристичний маршрут.

Зараз на забрудненій  території працює більше 3,5 тис людей  — науковці, будівники, співробітники МНС, а також співробітники самої атомної станції. На території працює санстанція, міліція, кілька їдалень, церква. Усі працівники мешкають у безпечних будинках, їх забезпечують триразовим харчуванням; увечері обов’язковим є відвідування бані. Зарплатня від 300 до 1000 доларів. Також тут живуть самосели, яких близько 300 чол.

Під час екскурсії  туристи відвідують саму станцію. П’ятий та шостий енергоблоки залишились недобудованими і покинутими разом із будівничою технікою. Дорогою на станцію можна  помітити пагорби з табличкою, що вказує рівень радіації. Це поховане село Копачі. Кожен пагорб є це похованим будинком. Залишилось лише зерносховище.

Четвертий енергоблок має  найголовнішу принаду — саркофаг, або офіційно — об’єкт “Укриття”. Покази дозиметра поблизу саркофага сягають 600 мікрорентген/год (максимально допустимою нормою є 80 мікрорентген/год).

Наступним пунктом туристичного маршруту є місто Прип’ять, яке  розташоване найближче до станції. Мешканці цього міста були евакуйовані  на другий день після аварії. Місто проіснувало лише 16 років

По закінченню екскурсії  усі туристи проходять дозиметричний  пункт, де вимірюють рівень накопиченої  радіації.

Найкращий сезон для  відвідування Зони — зима, коли лежить сніг і немає пилу. Найбільш небезпечно — влітку, коли у спекотну погоду відбуваються випаровування заховань. Щороку Зону відвідує кілька тисяч туристів [8].

 

Унікальність  туристичного продукту

Чорнобильська зона відчуження є унікальним місцем. Вже 24 роки це місце  вважається чорною плямою на Земній кулі. Довгий час відвідування цього місця не дозволялось. Як відомо, 26 квітня 1986 року сталася аварія, а вже 2–3 травня мешканців Прип’яті та прилеглих сіл евакуювали за кілька днів і дозволили брати з собою лише документи і речі першої необхідності. Але сьогодні бачимо, що особистих речей колишніх мешканців залишились мало, зрештою місцевість розграбована.

Чорнобильська зона є  найпривабливішим місцем для туристів. У відгуках про відвідування України  можна знайти фрази, що побувати в  Україні і не відвідати Зони відчуження, все одно, що побувати в Парижі і не побачити Ейфелевої вежі. Але такі повідомлення не часті. Багато людей все ще бояться потрапити під вплив радіації. Взагалі подорожі до Прип’яті та Чорнобиля стали можливими на легальній основі років 10 тому, останнім часом вони набувають популярності.

Розвитку туризму у  Зоні сприяло кілька фактів. З’явилася  комп’ютерна гра “Сталкер”, яка  стає популярнішою ніж багато інших  комп’ютерних “стрілялок”. Події  цієї гри розгортаються у 30-кілометровій Зоні відчуження. “Сталкер” — гравець у ворожій радіаційно забрудненій екосистемі, він шукає артефакти, воює з монстрами та мутантами, щоб на завершення побувати в епіцентрі катастрофи, особисто зрозуміти, в чому корінь зла. Яскраві картинки, спецефекти привертають увагу не лише ігроманів, а зачіпають широке коло громадськості як вітчизняної, так і зарубіжної. Науковці починають звертати увагу на той факт, що вплив радіації недосліджений, досі невідомий, але існує таке місце в світі, де відбувся справжній експеримент з впливу радіації на живі організми флори і фауни. Починають організовуватись спеціальні поїздки до Чорнобиля. Вплив радіації на живі організми остаточно не вивчений. Трагедія 1986 року дала змогу спостерігати, які наслідки великої дози опромінення на людський організм. Багато людей тоді померли, ті, що вижили, отримали збільшення щитовидної залози та інші захворювання. Але недослідженим залишається явище мутацій під впливом радіації. Власне через те, що людям без спеціальної освіти відомо мало про вплив радіації, починають виникати домисли, фантазії, легенди. Місто Прип’ять, оповите легендами про те, що тут живуть мутанти: двоголові телята, олені і т.д. Це спонукало науковців та усіх небайдужих людей відвідати місто і переконатись так це чи ні. Власне на тварин екскурсанти звертають увагу у більшості [8].

 

Легенди, повязані із Зоною

Побутує багато містичних  сказань пов’язаних із Чорнобильською катастрофою. Звичайно, люди цікавляться  проблемою “кінця” світу, тому й  вигадують усякі містичні історії. Чорнобильська зона — місце, яке пов’язане з ідеєю “кінця” світу. Життя тут зупинилося на півдорозі. Людям цікаво, як успішне процвітаюче місто, може загинути в один момент. Війни також відбирають життя людей, спричинюють негативні наслідки, після яких також складно оговтатись. Але Чорнобильська катастрофа, є більш масовою, масштабнішою і, на відміну від війн, не є повторюваною, а навпаки відзначається своєю унікальністю. Ще з давніх-давен усе невідоме, невивчене, недосліджене людина намагалася пояснити містичними вченнями, релігійними віруваннями. Щось подібне стосується й аварії на ЧАЕС.

Найдивнішим пророцтвом вважається фільм Андрія Тарковского  “Сталкер”, знятий за сценарієм братів Стругацких. Одна із причин виникнення “Зони” відповідно до сценарію — аварія в четвертому бункері. І це за шість років до реального вибуху в четвертому блоці ядерного реактора й виникнення 30-кілометрової Зони відчуження. Чорнобиль виявився не єдиним пророцтвом фільму. Тарковский сам організовував найскладніші панорами засмічених ландшафтів “Зони”. В одному з таких кадрів крізь воду можна побачити відірваний аркуш календаря з датою “28 грудня”. Цей день став останнім днем життя режисера, що вмер 29 грудня 1986 року.

Провідників по Чорнобильській зоні так і називають — сталкери. Вони відрізняються від звичайних злодіїв-мародерів, оскільки не прагнуть нажитись на тому, що залишилось тут після аварії. Чорнобильське сталкерство породило легенди про “вовкособак” особливої волохатості, що вивелись після аварії. Про котів — здичавілих домашніх тварин, що начебто живуть в лісах навколо станції.

Звичайно ще ніхто  з туристів не натрапляв на реальне  підтвердження цих легенд. Але  ці містичні сказання продовжують приваблювати туристів. Багато із них приїжджають  сюди, щоб переконатись правда це чи вигадка.

 

Основні проблеми розвитку туризму в Чорнобилі

Чорнобильська зона відчуження — найпривабливіше місце для  туристів-екологів та туристів-екстремалів, це місце також не перестануть  відвідувати ті, для кого воно є  рідним, а також все більше відвідувачів буде, яким небайдужа доля нашої планети.

Чорнобильська катастрофа зачепила населення усієї планети. Люди прагнуть знати більше про катастрофу, про її наслідки як для всієї планети, так і про наслідки для безпосередніх  мешканців чи ліквідаторів аварії.

З метою доступного висвітлення цього питання організатори поїздок до Чорнобиля мають залучати широке коло фахівців, проводити певні заходи пізнавального характеру. Як відомо непідготовлена людина сприймає більше вербальної інформації, ніж образної. Тому перед поїздкою до зони відчуження бажано проводити певні лекторії з туристами. Це потрібно ще й з такої причини: перебуваючи у Зоні з метою науково-екологічної поїздки, у туриста можуть виникати певні асоціації, мотиви, які зараховуються до категорії ностальгічного чи екстремального туризму; також обізнаний, ознайомлений з усіма проблематичними сторонами поїздки, турист буде більш уважний і зможе зосередити свою увагу на ключових моментах.